Справа № 761/16637/18
Провадження № 2/761/5538/2018
08 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Рибака М.А.,
за участю секретаря Малашевського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) про відшкодування майнової шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 серпня 2017 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 та автомобіля відповідача. Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 17.10.2017 року відповідача визнанно винною у вчиненні дорожньо-траснпортної пригоди. Відповідно до звіту № 75-D/34/8 від 09.09.2017 року, загальна сума завданого позивачу матеріального збитку склала 393 231,67 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована у ТДВ СК «Домінанта», яким було відшкодовано позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 100 000,00 грн. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача різницю між загальною сумою матеріального збитку та страховим відшкодуванням, яке було виплачено на його користь ТДВ СК «Домінанта» у розмірі 293 231, 67 грн. та судові витрати. Окрім того, позивач вказує, що не маючи необхідних коштів для ремонту автомобіля, який був йому необхідний для особистих господарських потреб він постійно знаходився в морально подавленому стані та був вимушений позичати кошти на ремонт автомобіля, а тому внаслідок вказаних страждань йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 7000,00 грн., які також просив стягнути з відповідача на свою користь.
Ухвалою суду від 14 червня 2018 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті на 08.10.2018 року о 14.30 год.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В поданій заяві, просив провести розгляд за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила, відзиву на позовну заяву не подавала.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).
Суд, керуючись вимогами ст. ст. 223, 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти заочного вирішення справи; підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.08.2017 року, о 04 год. 05 хв., ОСОБА_2, у м. Києві, на перехресті вулиць Д. Щербаківського - Салютна керуючи автомобілем НОМЕР_2 проявила неуважність до дорожньої обстановки, не переконалась перед зміною напрямку свого руху, що це буде безпечно та при виконанні повороту ліворуч не надала дорогу автомобілю марки «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1, в результаті чого відбулось зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень обох автомобілів.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.10.2017 ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК № 1644880, ТДВ СК «Домінанта», застрахувало цивільно-правову відповідальність осіб, які експлуатують транспортний засіб «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_4.
Згідно зі звітом № 75-D/34/8 від 09.09.2017 року про визначення вартості матеріального збитку від 09.09.2017 року, матеріальний збиток завданий позивачу внаслідок пошкодження його автомобіля становить 393 231, 67 грн.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Як зазначає позивач та вбачається з повідомлення ТДВ СК «Домінанта», від 23.01.2018 року, ТДВ СК «Домінанта» було здійснено виплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 100 000, 00 грн.
Відповідно п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки». При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Як вбачається з матеріалів справи виплата страхового відшкодування страховою компанією відповідача була здійснена позивачу у розмірі 100 000, 00 грн., при цьому сума матеріального збитку склала 393 231,67 грн., а тому розмір недоплаченої суми страхового відшкодування складає 293231,67 грн.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Виходячи з викладеного вище та оцінюючи матеріали справи, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 293 231, 67 грн.
Окрім того, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 7000,00 грн.
Згідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункт 3 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
У відповідності до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ч. ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Між тим, позивачем на виконання вказаних вимог закону не було надано суду належних доказів того, що йому було завдано моральної шкоди, яку позивач оцінив в 7 000 грн., у зв'язку з чим суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір, а також витрати на оплату судової експертизи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача також підлягає до стягнення сума сплаченого ним судового збору у розмірі 2932,32 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191, 1194 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 273, 280 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 293231 (двісті дев'яносто три тисячі двісті тридцять одна) грн. 67 коп., та 2932,32 грн. судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_5;
ОСОБА_2:03190, АДРЕСА_2.
СУДДЯ М.А. РИБАК
Повний текст рішення складено: 16.10.2018 року.