ун. № 752/19015/16-ц
пр. № 2/759/963/18
14 вересня 2018 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретарясудового засідання Чернишук К.О.,
за участю: позивача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
у березні 2017 р до Святошинського районного суду м. Києва надійшла вищевказана цивільна справа за підсудністю з Голосіївського районного суду м. Києва, позивач просить суд стягнути з відповідача за договором позики основну суму заборгованості у розмірі 22000 грн 00 коп., проценти від позики у розмірі 11576 грн 39 коп.; 3% річних за користування чужими коштами у розмірі 1828 грн 11 коп.; інфляційні витрати у розмірі 17006 грн 00 коп.; витрати на правову допомогу у розмірі 4060 грн 00 коп. та сплачену суму судового збору у розмірі 564 грн 84 коп.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 01.10.2013 позивач надав відповідачу грошову позику у розмірі 22000 грн 00 коп. строком до 01.02.2014 на підтвердження чого відповідач склав розписку щодо посвідчення передання коштів, які останнім не було повернуто у вказаний строк, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просили задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні, проти позовних вимог заперечував з підстав того, що ним не було взято у борг вказану суму коштів, просив відмовити у задоволені позову.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір позики у вигляді розписки згідно якої позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 22000 грн 00 коп. строком до 01.02.2014 (а.с. 9).
Для укладення договору основне значення мають істотні умови. За загальною нормою цивільного права, договір вважається укладеним в належній формі тільки якщо сторони домовилися з приводу всіх суттєвих умов договору (ч. 1 ст. 638).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
Якщо в договорі не встановлений строк повернення позики, то позичальник повинен повернути гроші або речі протягом 30 днів від дня пред'явлення вимоги позикодавцем (ст. 1049 ЦК України).
Як вбачається із розписки від 04.10.2013 відповідачем було повернуто позивачу грошові кошти у розмірі 3860 грн 00 коп. (а.с. 86), що підтверджується квитанціями (а.с. 87-89, 99).
У зв'язку із виплатою відповідачем боргу у розмірі 3860 грн 00 коп., основна сума заборгованості складає 18140 грн 00 коп. у тому числі: по процентам від позики становить 9874 грн 00 коп.; 3% річних за користування чужими коштами у розмірі 1610 грн 00 коп.; інфляційні втрати у розмірі 11003 грн 12 коп.
Зважаючи на те, що на час звернення до суду, відповідач у повному обсязі не виконав взяті на себе зобов'язання за договором позики, грошові кошти позивачу не повернув, при цьому вказаний термін повернення коштів минув, а тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача суму позики, оскільки судом встановлено наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України). За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договір - це взаємна угода сторін, тому в ньому містяться окремі положення, умови, визначаються права та обов'язки сторін. Сукупність вищезгаданих, погоджених сторонами умов і становить зміст договору.
За змістом ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За нормою ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Таким чином, витрати на правову допомогу можуть бути стягнуті на користь позивача у розмірі не більшому ніж визначено вищевказаним Законом, однак позивачем у судовому засіданні не надано доказів того, скільки часу було витрачено адвокатом на вчинення процесуальних дій поза судовим засіданням, що унеможливлює розрахунок граничного розміру витрат, який підлягає стягненню з відповідача, а отже в задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 4060 грн. 00 коп. належить відмовити.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовна заява про стягнення боргу за договором позики підлягає задоволенню частковому.
Керуючись ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальна сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 40627 грн 12 коп. та з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 406 грн 27 коп. (40627,12 грн. х 100% : 56483,15 грн. = 71 % х 564,84).
На підставі вище викладеного, керуючись вимогами, ст.ст. 192, 525, 526, 625, 627, 628, 632, 1047, 1047, 1049, 1050 ЦК України; 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, -
позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві 14.05.1999) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РОНКПП НОМЕР_2, паспорт серія НОМЕР_4, виданий Московським РУ ГУ МВС України в м. Києві 10.03.1998) суму заборгованості за договором позики у розмірі 40627 (сорок тисяч шістсот двадцять сім гривень) 12 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві 14.05.1999) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РОНКПП НОМЕР_2, паспорт серія НОМЕР_4, виданий Московським РУ ГУ МВС України в м. Києві 10.03.1998) суму судового збору у розмірі 406 (чотириста шість гривень) 27 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення залишена без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлння ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 14.09.2018.