16.10.2018 Справа № 756/10676/18
Ун.№756/10676/18
Пр.№3/756/5252/18
16 жовтня 2018 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Майбоженко А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
28 липня 2018 року, близько 16 год. 40 хв. по вул. Луговій, 16 в м. Києві, водій ОСОБА_1, керував автомобілем НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляну на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил Дорожнього руху України.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином, будь-яких заяв, клопотань з даного приводу суду не надав.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідальність за ст.130 КУпАП настає, зокрема, у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. За вказане правопорушення передбачено санкцію у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Згідно ч.2 ст. 130 КУпАП, за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, визначено санкцію у вигляді штрафу у розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Частинами 1 - 3 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 129 Конституції України, суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Згідно частинам 1, 3 ст. 7 вказаного Закону, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом; доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
За змістом ст. ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, і однією із таких презумпцій є закріплена в ст. 62 Конституції України презумпція невинуватості, відповідно до якої особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Тобто, особа не зобов'язана доказувати свою невинуватість і її поведінка вважатиметься правомірно, доки не буде доказано зворотне.
У Рекомендації No R (91) 1 Комітета Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції», одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративного органу.
Вказане правило є нічим іншим, як складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою невинуватість.
Відповідно до положень ч.3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Всі сумніви в даному випадку суд, у відповідності до ст.62 Конституції України, трактує на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про повторне протягом року вчинення ОСОБА_1 будь-якого з порушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Однак матеріали справи містять в сукупності достатньо доказів, а саме протокол про адміністративне правопорушення, пояснення, відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції, для підтвердження вини у вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи характер та наслідки вчиненого правопорушення, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та її майновий стан, відношення особи до вчиненого, ступінь вини, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, керуючись ст.ст.33, 34, 35, 40-1, 130, 283-285 КУпАП, суд, -
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, піддавши його адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривень 40 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня винесення.
Суддя А. М. Майбоженко