Справа №:755/15334/18
Провадження №: 1-кс/755/5560/18
"18" жовтня 2018 р.
м. Київ
слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 розглянувши в приміщенні суду клопотання слідчої Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_4 про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040006397 від 04.07.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, встановив:
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
До слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання слідчого, оскільки у провадженні слідчого відділу Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040006397 від 04.07.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України.
Встановлені обставини із посиланням на докази
У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині. В свою чергу, враховуючи положення ст.ст. 22, 26, 172 КПК України слідчий суддя вважає за можливе розглядати дане клопотання у відсутність інших учасників процесу.
В ході проведення досудового розслідування заявник установив такі фактичні обставини на час подання цього клопотання (наводяться дослівно):
«… ОСОБА_5 є власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Камчатська губернія», між яким і Публічними акціонерним товариством «Банк «Український капітал» було укладено кредитний договір №17к-16 від 26 лютого 2016 року та забезпечувальний договір іпотеки (від 26 лютого 2016 року укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» і фізичною особою ОСОБА_6 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрованим в реєстрі за №468) квартири, що належить ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з дружиною на праві спільної приватної власності. Початкова сума кредиту у 2012 році складала 1 600 000 грн., а на дата перекредитування 26.02.2016р. тіло кредиту складало 815 000 грн. (екв. 30000 дол. США). До 26.05.2017р. суму боргу з врахуванням відсотків та пені склала 1 119000грн. (екв. 43000 дол. США). Між тим ринкова вартість квартири дорівнює не менше ніж сто тисячам доларів США (ріелтори оцінювали у 115000 дол. США). ОСОБА_5 здійснювались заходи щодо продажу зазначеної квартири з метою погашення боргу перед банком, проте внаслідок дій ОСОБА_9 ( НОМЕР_1 , 0639891607) та ОСОБА_10 ( НОМЕР_2 ), продаж квартир не відбувався внаслідок безпідставного накладення на неї арешту. 28 березня 2017 року зазначеним нотаріусом ОСОБА_11 було посвідчено і зареєстровано в реєстрі за №674 договір відступлення права вимоги, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс груп», за умовами якого названа юридична особа набула за плату в сумі 780 000 грн. 00 коп. права вимоги виконання зобов'язань за кредитним договором № 17к-16 від 26 лютого 2016 р., а також за забезпечувальними щодо виконання встановлених ним зобов'язань іпотечним договором від 26 лютого 2016 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» і фізичною особою ОСОБА_8 (посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрованим в реєстрі за № 468), та договором поруки № 28 від 30 березня 2016 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» і громадянином України ОСОБА_5 . Того ж дня, 28 березня 2017 р., вказаним приватним нотаріусом ОСОБА_11 було посвідчено і зареєстровано в реєстрі за № 675 договір про відступлення права вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс груп» і ОСОБА_12 , за умовами якого названа фізична особа набула за плату в сумі 1 119 202 грн. 41 коп. права вимоги виконання зобов'язань за вже названими кредитним договором № 17к-16 від 26 лютого 2016 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Камчатська губернія», а також за забезпечувальними щодо виконання встановлених ним зобов'язань іпотечним договором від 26 лютого 2016 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» і фізичною особою ОСОБА_8 (посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрованим в реєстрі за № 468), і договором поруки № 28 від 30 березня 2016 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» і громадянином України ОСОБА_5 . Із змісту посвідчувальних написів, зроблених приватним нотаріусом ОСОБА_11 на названих договорах про відступлення права вимоги від 28 березня 2017 р. з'ясовується, що ним перевірено дієздатність та правоздатність осіб, які підписали ці правочини, зокрема: юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс груп» і фізичної особи - ОСОБА_12 . Проте, в цій частині зазначені посвідчувальні написи не відповідають дійсності, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс груп» не включене до державного реєстру фінансових установ і не має відповідного реєстраційного свідоцтва, а відтак і будь-якої ліцензії на проведення операцій на ринках фінансових послуг.Таким же чином, фізична особа ОСОБА_12 взагалі не є фізичною особою - підприємцем, що має законне право на здійснення операцій з надання фінансових послуг. Отже, при вчиненні цих нотаріальних дій приватний нотаріус ОСОБА_11 не дотримався правил їх вчинення, встановлених вимогами норм ст. ст. 5, 7, ч. 4 ст. 44, ст. ст. 46-1, 46 та 49 Закону України « Про нотаріат», а також пункту 1 глави 5 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5. Окрім цього, вказані договори про відступлення права вимоги від 28 березня 2017 р., оформлені з порушенням вимог законодавства, було використано приватним нотаріусом ОСОБА_11 для зміни особи іпотекодержателя за іпотечним договором від 26 лютого 2016 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» і фізичною особою ОСОБА_8 , спочатку на іпотекодержателя в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс груп», а потім на іпотекодержателя в особі фізичної особи ОСОБА_12 , про що ним було внесено відповідні зміни до державного реєстру прав.У подальшому, порушуючи норму ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», приватний нотаріус на основі зазначених, неправомірно оформлених правочинів, здійснив державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки на підставі вказаного договору іпотеки, що містив застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Цей факт засвідчують рішення приватного нотаріуса ОСОБА_11 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35537357 від 06.06.2017 р., на підставі якого ним 26.05.2017 р. до реєстру внесено запис про державну реєстрацію, номер запису про право власності: 20768307, права приватної власності ОСОБА_12 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .Таким чином, в результаті зазначених дій і при безпосередній участі приватного нотаріуса ОСОБА_11 громадянином ОСОБА_12 у незаконний спосіб було привласнено нерухоме майно, що на праві приватної власності належить спільно власнику - ОСОБА_8 , ОСОБА_5 . 27 лютого 2018 р., після опівдня, приблизно о 13 годині 30 хвилин за київським часом, група невідомих осіб, напевно діючи за попередньою змовою, шляхом зламу замка вхідної двері проникла до зазначеного житла, в якому на той час мешкали і перебували ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітня дочка громадянка України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .Ніяких судових рішень, постанов державних виконавців, які були відсутні при цих подіях, ОСОБА_5 та членів родини не було надано.Враховуючи зазначене, є всі підстави вважати, що в діях невстановлених досудовим розслідуванням осіб присутній склад кримінального правопорушення передбачений ст. 190 КК України...».
Як зазначає автор клопотання, у слідства є достатні підстави вважати, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , у повному обсязі відповідає критерієм, зазначеним у статті 98 КПК України, які встановлені для речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки зазначений об'єкт нерухомого майна є об'єктом кримінально протиправних дій, набутим кримінально протиправним шляхом, зазначене майно є беззаперечним доказом вчинення кримінального правопорушення та має важливе доказове значення для цього кримінального провадження, а тому заявник просить накласти на арешт на зазначену квартиру.
Указує слідчий і на те, що не застосування арешту може призвести до невідворотних наслідків, які в подальшому стануть перешкодою для об'єктивного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення.
Вказані фактичні дані слідчий підтверджує витягом з ЄРДР, заявою про вчинення кримінального правопорушення, свідоцтвом про право власності, довідкою про реєстрацію місця проживання особи, свідоцтвом про народження, протоколом допиту потерпілого, копіює паспорта ОСОБА_5 , постановою про визнання речовим доказом, вимогою про звільнення квартири, кредитним договором, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, що надані слідчим в копіях.
Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).
Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При цьому, слід ураховувати, що необхідність арешту майна з ціллю досягнення тієї чи іншої мети з переліку визначених ч. 2 ст. 170 КПК України є можливим лише у разі наявності обставин визначних абз. 2 ч. 1 ст. 170 того ж Кодексу, яка передбачає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У цій ситуації, реальну можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження квартири у разі не застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження доведено не було.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка передбачає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В даному випадку слідчим не доведено, що майно на яке останній просить накласти арешт відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України.
При цьому, якщо виходити з структурного змісту норми ч. 3 ст. 170 КПК України, то слідує, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.
Тотожного висновку дійшов і Апеляційний суд м. Києва в ухвалі від 30.05.2017 у справі № 752/4897/17 указавши, що при арешті майна з підстави визначеної п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України «висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом» та у справі № 757/54015/17-к (ухвала від 11.10.2017), а саме зауваживши, що «наявність постанови про визнання майна, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт, речовими доказами у кримінальному провадженні, не встановлює обов'язок слідчого судді або суду у накладенні арешту на вказане майно. При накладенні арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом».
За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчої Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_4 про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040006397 від 04.07.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1