ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20323/18
провадження № 1-кс/753/5851/18
"24" жовтня 2018 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , в залі суду в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва в судовому засіданні по провадженню №1-кс/753/5851/18 (справа №753/20323/18), розглянувши самовідвід,
Згідно з автоматизованим розподілом від 23 жовтня 2018 року вказане провадження було передано в провадження слідчого судді ОСОБА_1 щодо вирішення заяви про самовідвід (відвід) слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від розгляду справи №753/20323/18 за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві.
Так, згідно з ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, на наявність яких посилається слідчий суддя.
Статтею 80 КПК України, зокрема визначено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя зобов'язані заявити самовідвід.
Враховуючи, фактичні дані, зміст наявних в Дарницькому районному суді м. Києва матеріалів, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з ухвалою Дарницького районного суду м. Києва по цивільній справі №2-4157 за позовом ОСОБА_3 до ВАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2» головуючим по справі суддею ОСОБА_1 було ухвалено самовідвід по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ВАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2», при цьому вказана ухвала, зокрема була мотивована наступними обставинами: «У зв'язку з поведінкою позивача, а саме враховуючи його висловлення на адресу судді, суддя ОСОБА_1 склав та підписав позов про захист честі та гідності, де відповідачем зазначений ОСОБА_3 , а позивачем ОСОБА_1 ».
Крім того, після завершення Дарницьким районним судом м. Києва судового розгляду цивільної справи під головуванням судді ОСОБА_1 за позовом Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, по якій ОСОБА_3 був представником одного з відповідачів, відбувся ще один довготривалий конфлікт з ОСОБА_3 з приводу мого захисту честі та гідності мого секретаря ОСОБА_6 від висловлювань ОСОБА_3 на її адресу, при цьому, вказаний конфлікт був настільки тривалим та гучним, що навіть був окремим предметом розгляду на нараді суддів Дарницького районного суду м. Києва.
Крім того, ОСОБА_3 подав зустрічний позов по вказаній справі до судді ОСОБА_1 , при цьому, згідно з ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2016 року було визначено підсудність цього зустрічного позову Деснянському районному суду м. Києва.
Отже, всі вказані реальні конфліктні відносини перешкоджають визнанню наявності беззаперечної відсутності реального упередженого ставлення до вказаної сторони, а тому з метою уникнення такого упередженого ставлення вочевидь належить застосувати самовідвід слідчому судді ОСОБА_1 на підставі п.4) ч.1 ст.75 КПК України, враховуючі також і зміст п.2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 N2006/23, якими зокрема визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (де серед прикладів до таких випадків, зокрема віднесено випадок, коли у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін).
Так, згідно з п.4) ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Також, слід зазначити, що з імперативних положень першого речення ч.1 ст.81 КПК України вбачається, що лише у випадку заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово або слідчому судді (виходячи з конструкції цього речення законодавцем визначено саме давальний відмінок - кому (судді), а не орудний - ким (суддею), тобто вочевидь мається на увазі відвід заявлений судді, слідчому судді саме ким-то іншим ніж самим цим суддею чи слідчим суддею, а саме - сторонами та іншими учасниками кримінального провадження відповідно до їх права, визначеного у Главі 3 КПК України), його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч.3 ст.35 цього Кодексу, при цьому, з положень ч.2 ст.81 КПК України вбачається, що усі інші відводи (до яких вочевидь належить і відповідний власний відвід - так званий самовідвід) під час досудового розслідування розглядає сам слідчий суддя (який заявляє самовідвід), а під час судового провадження - суд, який його здійснює, при цьому, наведені висновки вочевидь підтверджуються і відсутністю іншого - окремого, законодавчо-визначеного процесуального порядку розгляду самовідводу слідчого судді, крім вищенаведеного - встановленого саме ч.2 ст.81 КПК України.
При цьому, в ст.82 КПК України, зокрема регламентовані наслідки відводу слідчого судді та визначено, що у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) слідчого судді кримінальне провадження передається на розгляд іншому слідчому судді. Отже, у даному випадку законодавцем застосоване конкретне та окреме посилання, зокрема і на такий різновид відводу слідчому судді як (самовідвід) - на відміну від вищенаведеного змісту вказаного першого речення ч.1 ст.81 КПК України, в контексті якого відсутнє посилання на порядок вирішення самовідводів, і ця обставина також безумовно свідчить про те, що процесуальний порядок регламентований першим реченням ч.1 ст.81 КПК України вочевидь не розповсюджується на (самовідвід) слідчого судді (як і самовідвід судді, який розглядає судове провадження одноособово), при цьому, процесуальний порядок вирішення такого самовідводу регламентований саме вищенаведеними положеннями ч.2 ст.81 КПК України, тобто вирішення цього питання відбувається без його передачі іншому слідчому судді, судді (суду), оскільки така передача не передбачена ч.2 ст.81 КПК України. При цьому, слід зазначити, що навіть при розгляді справи судом колегіально суддя який заявив самовідвід не усувається від розгляду цього питання в колегії суддів, тобто навіть в такому випадку вирішення цього питання покладено і на ініціатора самовідводу (ч.2 ст.81 КПК України - на стадії судового провадження таке питання розглядається судом - тобто всім його складом).
З системного аналізу процесуального законодавства України вбачається однаковий підхід законодавця щодо регламентування ним в усіх галузях процесуального права умов, за яких повноваженнями щодо вирішення самовідводу у справах, які розглядаються суддею одноособово наділяється саме той суддя, яким такий самовідвід заявлено.
Наведені висновки узгоджуються і з сукупністю норм та рішень, які регламентовані для України чинними нормами міжнародного права, при цьому, застосування саме таких висновків об'єктивно та в повній мірі здатне забезпечити реалізацію таких норм та рішень, в яких щодо інституту самовідводів в судочинстві, зокрема йдеться про обов'язковість застосування самовідводу у випадку якщо для судді не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі (що вочевидь щодо себе може вирішити сам суддя, в тому числі, з обов'язковим врахуванням і відповідного власного саме суб'єктивного сприйняття відповідних обставин, суб'єктивного ставлення до таких обставин, що інша особа не завжди може усвідомити, зокрема і в силу різного суб'єктивного сприйняття одних і тих же обставин різними індивідуумами).
Так, статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).
У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Крім того, відповідно до п.5) ч.1 ст.75 КПК України до обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні віднесено випадок порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи - щодо безпідставного повторного застосування порядку, передбаченого ч.3 ст.35 КПК України (щодо спеціального автоматичного розподілу), щодо вирішення питання про самовідвід судді ОСОБА_7 .
Отже, вказані обставини є додатковими самостійними обставинами для самовідводу слідчого судді ОСОБА_1 від розгляду вказаного питання - в контексті вищенаведених положень ч.1 ст.80 КПК України.
При цьому, в силу вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до імперативних вимог ч.2 ст.306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, при цьому, вказана скарга надійшла в провадження слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва ще 19 жовтня 2018 року. Отже, вказане питання про самовідвід вирішено з врахуванням вищенаведених імперативних положень щодо строків розгляду справи даної категорії, з врахуванням вищезазначених положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись ст.ст.75, 80, 81 КПК України,
Задовольнити самовідвід слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 по провадженню №1-кс/753/5851/18 (справа №753/20323/18).
Ухвала оскарженню не підлягає.