Справа № 703/2870/18
2/703/1753/18 .
23 жовтня 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Опалинської О.П.
при секретарі судового засідання Бойко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 вересня 1993 року померла - ОСОБА_2 Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину будинковолодіння № 25 по вул. Миру (Леніна) в с. Балаклея Смілянського району Черкаської області. Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняв ОСОБА_3, оскільки вступив в управління і володіння спадковим майном померлої. 10 січня 2004 року помер ОСОБА_3 Після його смерті спадщину прийняв позивач, однак нотаріус не в змозі видати йому свідоцтво про право власності на спадкове майно оскільки відсутні правовстановлюючі документи. Тому звернувся до суду з даною позовною заявою про визнання за ним права власності на спадкове майно по закону, оскільки позбавлений можливості в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, згідно якої просив справу розглядати без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягав.
Представник Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області в судове засідання не з'явився, сільський голова надіслав до суду заяву в якій справу просить розглядати без участі їх представника, проти задоволення позову не заперечує.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.
Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
28 вересня 1993 року померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії І-СР № 328929, яке видане повторно 31 липня 2018 року виконавчим комітетом Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с.3).
10 січня 2004 року помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СР №328898 яке видане повторно 05 червня 2018 року виконавчим комітетом Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с.4).
З довідки Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області № 1623 від 26 червня 2018 року вбачається, що за ОСОБА_3 обліковується житловий будинок з надвірними спорудами по вул. Миру (Леніна), 25а, в с. Балаклея, Смілянського району Черкаської області (а.с. 7).
З довідки Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області № 1620 від 26 червня 2018 року вбачається, що на день смерті ОСОБА_3 в будинковолодінні по вул. Миру, 25 а в с. Балаклея Смілянського району Черкаської області без реєстрації проживав ОСОБА_1, який здійснив його поховання та розпорядився предметами домашнього вжитку після його смерті. (а.с. 5).
Із акту від 26 червня 2018 року, який посвідчений секретарем Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області вбачається, що ОСОБА_1 на день смерті10 січня 2004 року ОСОБА_3 проживав разом з ним без реєстрації в с. Балаклея Смілянського району Черкаської області по вул. Миру, 25 а, здійснив його поховання та заволодів його особистими речами (а.с. 6).
Як вбачається із технічного паспорта на житловий будинок садибного типу від 20 листопада 2003 року ОСОБА_1 є власником 1/2 частини будинковолодіння по вул. Леніна, 25 а в с. Балаклея Смілянського району Черкаської області на підставі рішення суду від 24 червня 2011 року (а.с. 15-17).
З листа Смілянської державної нотаріальної контори № 1810/01-16 від 24 вересня 2018 року вбачається, що після смерті 28 вересня 1993 року ОСОБА_2 та після смерті 10 січня 2004 року ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався.
Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», а саме п.3.1 державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 та зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками №32 та №33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на житловий будинок.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року №105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалося рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56 передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
З письмових доказів наявних в матеріалах справи, а саме з довідки № 2194 від 14 серпня 2018 року Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області та технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 19 лютого 1991 року, вбачається що ОСОБА_3 набув право власності на спірне будинковолодіння.
Статтею 131 ЦК 1963 року визначено, складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. При переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню.
Стаття 132 ЦК 1963 року передбачає, приналежністю є річ, призначена служити головній речі, зв'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше.
Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов'язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.
Відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно та державної реєстрації права власності на нього позбавляє права спадкоємця оформити спадщину у нотаріуса після смерті 10 січня 2004 року ОСОБА_3, відтак його звернення до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.
Відповідно до листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
Відповідно до ст.82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав позов та не заперечує проти його задоволення, за таких обставин суд вважає, його таким, що ґрунтується на вимогах закону, відтак підлягає до задоволення, а невизнане право позивача захисту в судовому порядку, шляхом визнання права власності на спадкове майно, а саме на 1/2 частину будинковолодіння.
Враховуючи визнання позову відповідачем та норми ч.3 ст.200 ЦПК України, згідно якої за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, суд знаходить можливим розглянути справу по суті та ухвалює рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, оскільки визнання позову відповідачем не порушує прав третіх осіб.
На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 15, 16,181, 182, 334, 392,1217, 1218, 1223, 1225, 1228, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 128, 131, 132 ЦК України в ред. 1963 року, ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 200, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5, 125 ЗК України , -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину будинковолодіння № 25 а по вул. Миру (Леніна) в с. Балаклея Смілянського району Черкаської області, а саме зазначені в технічному паспорті: літери Ааа-1- житловий будинок (загальна площа 62,2 кв.м., житлова площа 47,7 кв.м.), Б - сарай, п/д - погріб 1970 року, п/д - погріб - 1961 року, У - вбиральня, К - криниця, № 1 огорожа, після смерті ОСОБА_3, який помер 10 січня 2004 року.
Рішення може бути оскаржене позивачем в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Відповідач: Балаклеївська сільська рада Смілянського району Черкаської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 2 с. Балаклея Смілянського району Черкаської області.
Головуючий О.П.Опалинська