693/413/18
2/693/270/18
іменем України
26.09.2018 м. Жашків
Жашківський районний суд Черкаської області
в складі: головуючого судді - Шимчика Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Середюк О.А.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Жашків цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на наступні обставини.
05 червня 1993 року було укладено шлюб між нею ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який був зареєстрований відділом РАЦС Жовтневого району м. Могилів, Республіка Білорусь, актовий запис № 371.
07 квітня 2017 року рішенням Жашківського районного суду Черкаської області шлюб між сторонами було розірвано.
На даний час вони з відповідачем проживають окремо та не ведуть спільного господарства.
За час спільного проживання за спільні гроші відповідачем ОСОБА_2 06 листопада 2012р було придбано у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,2297 га, яка розташована по вул. Нахімова, 3а в м. Жашків Черкаської області.
Вказане майно, належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
Оскільки позивач та відповідач вже не є подружжям, то виникла необхідність провести поділ спільно нажитого за час шлюбу майна. Вирішити питання мирним шляхом не вдалося.
Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, як відповідач, так і позивач має право на ? частину майна.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, при цьому подала заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просила їх задовольнити.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, при цьому подав заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги позивача визнає та не заперечує проти їх задоволення.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до положень ч.1 ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно частин 1, 2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Положеннями ч.1 ст.19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що, виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом установлені наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, який на підставі рішення Жашківського районного суду Черкаської області 07 квітня 2017 року був розірваний.
Встановлено, що за період шлюбу подружжя придбало майно, а саме: земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,2297 га, яка розташована по вул. Нахімова, 3а в м. Жашків Черкаської області, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією договору купівлі-продажу будинку від 06 листопада 2012 року.
Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовними вимогами, просить суд визнати за нею право власності на ? частину земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,2297 га, яка розташована по вул. Нахімова, 3а в м. Жашків Черкаської області.
Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.76 ЦПК України ці данні встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів; показань свідків.
Статтею 77 ЦПК України визначено, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч.ч.1, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч.1 ст.69 Сімейного кодексу України, подружжя має право на поділ майна, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.2 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Згідно ст.70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Таким чином, факт придбання за час шлюбу подружжям за сумісні гроші земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,2297 га, яка розташована по вул. Нахімова, 3а в м. Жашків Черкаської областізнайшов своє підтвердження.
Отже, Сімейним кодексом України встановлено, що майно набуте в період шлюбу належить чоловіку та дружині в рівних долях.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ст. 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, володіють та користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсними та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них; продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Згідно заяви відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги позивача ОСОБА_1 та не заперечував проти їх задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Частиною 3 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
З урахуванням вищевстановленого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем ОСОБА_1 був сплачений судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією №0.0.1027712252.1 від 04.05.2018р..
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 до початку розгляду справи по суті позовні вимоги ОСОБА_1 визнав повністю, ОСОБА_1 необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотківсплаченого нею судового збору при подачі позовної заяви, тобто 352 грн. 40 коп..
На підставі викладеного та керуючись Пленумом Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсними та поділ спільного майна подружжя», ст.60, ч.ч.1,2 ст.69, ст.70 Сімейного кодексу України, ст.ст. 368, 369 Цивільного кодексу України, 1ст.2, ч.1 ст.4, ч.ч.1,2 ст.12, ч.1 ст.13, ч.1 ст.19, ч.ч.1,2 ст.76, 77, 78, ч.ч.1,6 ст.81, ч.1 ст. 82, ч.ч.1,2 ст.141, ч.3 ст.200, ч.2 ст.247, 258, 263, 265, 272-273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,2297 га, яка розташована по вул. Нахімова, 3а в м. Жашків Черкаської області.
Зобов'язати Управління Державної Казначейської служби України у Жашківському районі Черкаської області повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок судового збору, сплаченого 04.05.2018р. згідно квитанції 0.0.1027712252.1.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області через Жашківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення на надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Головуючий суддя: Роман Васильович Шимчик