23 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 910/7091/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Сбербанк",
представник позивача - Комлик І.С., адвокат (довіреність від 22.10.2018 № 459, свідоцтво від 20.07.2018); Гапон В.С., адвокат (довіреність від 10.05.2018 № 193, свідоцтво від 02.03.2018 № 000267),
відповідач-1 - публічне акціонерне товариство "УКРВТОРЧОРМЕТ",
представник відповідача-1 - Саковець І.В., адвокат (довіреність від 01.08.2018 № 08/01, свідоцтво від 26.04.2018 № 6570/10),
відповідач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Металінвест ЛТД",
представник відповідача-2 - не з'явився,
розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.11.2017 (головуючий суддя Лиськов М.О.),
постановлену за наслідками перегляду заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 29.03.2017 у справі № 42/16,
за первісним позовом публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - Банк)
до: 1) публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" (далі - Товариство);
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Металінвест ЛТД" (далі - ТОВ "Металінвест ЛТД"),
про стягнення 14 663 033,66 долара США та 48 835 598,12 грн.,
за зустрічним позовом Товариства
до Банку
про визнання недійсним додаткового договору від 25.05.2015 № 5 до договору про відкриття кредитної лінії
та за зустрічним позовом ТОВ "Металінвест ЛТД"
до Банку
про визнання недійсним договору поруки від 25.05.2015 № 4 в частині третейського застереження.
За результатами розгляду апеляційної скарги Касаційний господарський суд
29.03.2017 Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" прийнято рішення у справі №42/16 про задоволення вимог Банку про солідарне стягнення з Товариства та ТОВ "Металінвест ЛТД" на користь Банку заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 07.07.2011 № 74-В/11/54/КЛ та на підставі договору поруки від 25.05.2015 № 4, що станом на 24.06.2016 склала 14 663 033, 66 долара США та 48 835 598,12 грн. У задоволенні зустрічних позовів Товариства та ТОВ "Металінвест ЛТД" відмовлено.
Товариство звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про скасування рішення третейського суду по справі № 42/16.
Заява обґрунтована тим, що третейський суд не мав права розглядати спір про визнання недійсними договорів, адже така функція покладена виключно на господарські суди.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2017: відмовлено Товариству в задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 29.03.2017 у третейській справі № 42/16; рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 29.03.2017 № 42/16 залишено без змін.
Ухвала господарського суду міста Києва мотивована тим, що в частині третейського застереження третейський суд діяв у межах повноважень, наданих йому законом, оскільки ані Законом України "Про третейські суди", ані Регламентом Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" не встановлено жодних обмежень на розгляд спорів, пов'язаних із визнанням недійсними договорів.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва, Товариство звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом міста Києва норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу господарського суду міста Києва від 15.11.2017 та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 29.03.2017 по третейській справі № 42/16.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 справу № 910/7091/17 за заявою Товариства про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 29.03.2017 по третейській справі № 42/16 разом з апеляційною скаргою Товариства на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.11.2017 передано до Верховного Суду для розгляду апеляційної скарги Товариства.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: справа, в якій прийнято рішення третейським судом, не підвідомча третейському суду; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону.
Банк звернувся до Касаційного господарського суду з клопотанням про розгляд справи № 910/7221/17 та справи № 910/7091/17 в одному провадженні, посилаючись на те, що у справі № 910/7221/17 предметом є видача виконавчого документа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 29.03.2017 по третейській справі № 42/16, а у справі № 910/7091/17 - скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 29.03.2017 по третейській справі № 42/16. Вказане клопотання Касаційний господарський суд залишає без задоволення, оскільки відповідно до частини восьмої статті 349 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній з 15.12.2017) до постановлення ухвали за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду будь-яка сторона має право в установлені законом порядку та строки звернутися до цього самого суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання цього самого рішення та просити розглянути її спільно із заявою про скасування цього рішення в одному провадженні. Тобто вказана норма передбачає право суду, а не обов'язок спільного розгляду заяв про скасування рішення третейського суду та про видачу наказу на примусове виконання цього самого рішення саме до постановлення ухвали за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду, а як вбачається з матеріалів даної справи ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2017: відмовлено Товариству в задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 29.03.2017 у третейській справі № 42/16; рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 29.03.2017 № 42/16 залишено без змін. Крім того, правом спільного розгляду справ вказаних категорій процесуальне законодавство наділяє суди, які розглядають їх як суди першої інстанції, а не суди, які переглядають такі справи в апеляційному порядку.
Від ТОВ "Металінвест ЛТД" надійшло клопотання про витребування матеріалів третейської справи, яке Касаційний господарський суд також залишає без задоволення, оскільки згідно із статтею 348 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд до початку розгляду справи за клопотанням будь-кого з учасників судового розгляду може витребувати матеріали справи третейського розгляду, рішення в якій оскаржується, а також докази у порядку, встановленому цим Кодексом. Справа направляється до суду протягом п'яти днів з дня надходження такої вимоги. Тобто вказаною нормою законодавства передбачено право суду, а не обов'язок витребувати матеріали третейської справи, а у даному випадку Касаційний господарський суд не вбачає підстав для витребування матеріалів третейської справи.
ТОВ "Металінвест ЛТД" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість доводів, викладених у апеляційній скарзі, просить скасувати оскаржувану ухвалу господарського суду міста Києва від 15.11.2017 та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 29.03.2017 по третейській справі № 42/16.
Банк подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018: відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7091/17 за апеляційною скаргою Товариства; призначено розгляд справи у засіданні Касаційного господарського суду на 26.06.2018.
25.06.2018 від Товариства до суду надійшло клопотання, в якому останнє просить зупинити провадження у справі № 910/7091/17 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/10797/17, посилаючись на те, що 14.06.2018 ухвалою Касаційного господарського суду передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №910/10797/17 у зв'язку з тим, що існують різні правові позиції Верховного Суду (України), викладені у постанові від 21.10.2015 у справі № 6-831цс15 та у постанові від 23.04.2018 у справі № 751/3833/17 (щодо розгляду третейськими судами справ зі спорів про стягнення заборгованості в іноземній валюті.)
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2018: задоволено клопотання Товариства про зупинення провадження у справі № 910/7091/17 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/10797/17; зупинено провадження у справі № 910/7091/17 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.11.2017 до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/10797/17.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 справу № 910/10797/17 повернуто до Касаційного господарського суду відповідній колегії суддів для розгляду.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2018: поновлено апеляційне провадження у справі № 910/7091/17 за апеляційною скаргою Товариства; призначено розгляд справи у засіданні Касаційного господарського суду на 07.08.2018.
12.06.2018 від ТОВ "Металінвест ЛТД" надійшло клопотання про витребування у Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" матеріалів третейської справи № 42/16 за позовом Банку до Товариства та ТОВ "Металінвест ЛТД" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Товариства до Банку про визнання договорів недійсними.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018: задоволено клопотання ТОВ "Металінвест ЛТД" про витребування у Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" матеріали третейської справи № 42/16; витребувано у Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" матеріали третейської справи № 42/16 за позовом Банку до Товариства та ТОВ "Металінвест ЛТД" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Товариства до Банку про визнання договорів недійсними; зупинено провадження у справі № 910/7091/17 до надходження з Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" матеріалів справи № 42/16.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.09.2018 № 2394 у зв'язку з відпусткою судді Селіваненка В.П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/7091/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Сухового В.Г.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/7091/17 за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.11.2017 та призначено її розгляд у судовому засіданні.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 22.10.2018 № 2667 у зв'язку з відпусткою судді Сухового В.Г. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/7091/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та подані відзиви, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 24 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.
Відповідно до частини другою статті 25 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Таким чином, з 15.12.2017 Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди з 15.12.2017 розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи щодо оскарження рішень третейських судів. Оскільки оскаржувана ухвала була постановлена у справі місцевим господарським судом як судом першої інстанції до 15.12.2017, а з 15.12.2017 такі справи як суди першої інстанції розглядають апеляційні суди, а апеляційний перегляд здійснює Верховний Суд, отже, Верховний Суд також переглядає в апеляційному порядку судові рішення місцевих господарських судів, ухвалені ними у таких справах як судами першої інстанції до 15.12.2017.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що 07.07.2011 Банком та Товариством (Позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 74-В/11/54/КЛ (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, надає Позичальнику на умовах цього Договору кредитні кошти в межах ліміту кредитної лінії, а Позичальник зобов'язався використовувати кредит за цільовим призначенням, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, зазначені в ст.8 цього Договору, і виконувати інші умови цього Договору.
У подальшому 25.05.2015 між сторонами було укладено додатковий договір № 5 до Договору, пунктом 11.16 якого сторони передбачили, що усі спори, розбіжності, або вимоги, що виникають з цього Договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання неукладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного Договору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду від 15.03.2013, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" із списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua/. При цьому сторони Договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточним і обов'язковим з дати його винесення. Умови Договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього Договору. Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про третейські суди" третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. У свою чергу, третейський суддя - це фізична особа, призначена чи обрана сторонами у погодженому сторонами порядку або призначена чи обрана відповідно до цього Закону для вирішення спорів у третейському суді.
Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (стаття 5 Закону України "Про третейські суди").
Частиною першою статті 12 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
29.03.2017 третейський суддя Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнський громадській організації "Союз інвесторів України" Пошелюзний С.В. розглянув третейську справу № 42/16 за первісним позовом Банку до Товариства, ТОВ "Металінвест ЛТД" про стягнення 14 663 033, 66 долара США, за зустрічним позовом Товариства до Банку про визнання недійсним додаткового договору від 25.05.2015 № 5 до Договору та за зустрічним позовом ТОВ "Металінвест ЛТД" до Банку про визнання недійсним договору поруки від 25.05.2015 № 4 (далі - Договір поруки) в частині третейського застереження.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 29.03.2017 первісний позов Банку задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за Договором та на підставі Договору поруки 14 663 033,66 долара США та 48 835 598,12 грн.; стягнуто солідарно з відповідачів судовий збір в розмірі 42 500,00 грн.; у задоволенні зустрічного позову Товариства про визнання недійсним додаткового договору № 5 від 25.05.2015 відмовлено; у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Металінвест ЛТД" про визнання недійсним Договору поруки в частині третейського застереження відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:
1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
3) справ, пов'язаних з державною таємницею;
4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;
7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;
11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;
13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Тобто стаття 6 Закону України "Про третейські суди" містить вичерпний перелік справ (спорів), які не підвідомчі третейським судам.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) від 10.01.2008 у справі № 1-3/2008 було визначено, що згідно з Конституцією України Україна є демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3).
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Основний Закон України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).
Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24.02.2004 № 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди"). З метою забезпечення реалізації зазначених положень кодексів, керуючись пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України, Верховна Рада України прийняла Закон, який регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні.
Правосуддя - це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ (пункт 3 мотивувальної частини ухвали Конституційного Суду України від 14.10.1997 у справі № 44-з).
Згідно з приписами частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 02.11.2004 у справі № 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.
Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що при розгляді третейської справи № 42/16 за первісним позовом Банку до Товариства, ТОВ "Металінвест ЛТД" про стягнення 14 663 033, 66 долара США, за зустрічним позовом Товариства до Банку про визнання недійсним додаткового договору від 25.05.2015 № 5 до Договору та за зустрічним позовом ТОВ "Металінвест ЛТД" до Банку про визнання недійсним Договору поруки в частині третейського застереження, третейський суд діяв у межах повноважень, наданих йому профільним законом, так як ані Законом України "Про третейські суди", ані Регламентом Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" не встановлено жодних обмежень на розгляд спорів, пов'язаних із визнанням недійсними договорів.
При цьому, як зазначено у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) у справі № 1-3/2008 від 10.01.2008, третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування, але жодна особа не може бути позбавлена права на звернення до державного суду за захистом своїх прав.
Таким чином, сторони третейської справи № 42/16 вільно обрали спосіб та реалізували за взаємною згодою своє право на захист порушеного права у незаборонений чинним законодавством України спосіб.
Що ж до тверджень Товариства про те, що рішенням третейського суду було вирішено питання, які виходять за межі третейської угоди, то судом встановлено, що сторонами була укладена третейська угода у вигляді третейського застереження, викладеного у пункті 11.16 Додаткового договору від 07.07.2015 № 5 до Договору, згідно з яким усі спори, розбіжності, або вимоги, які виникають з цього Договору чи у зв'язку з ним, у тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання неукладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного Договору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду від 15.03.2013, видане Державною реєстраційною службою України) відповідно до регламенту зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" зі списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua/. При цьому сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточними і обов'язковими з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього Договору.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зі змісту третейського застереження, викладеного у пункті 11.16 додаткового договору від 07.07.2015 № 5 до Договору, вбачається, що його сторони погодили, що усі спори, розбіжності, або вимоги, що виникають з цього Договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання неукладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного Договору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду від 15.03.2013, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/.
Стосовно посилань на те, що третейське застереження, викладене у пункті 11.16 Договору є недійсним, оскільки було укладене під впливом тяжких обставин, судом першої інстанції встановлено, що у квітні 2017 року Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Банку за участю третьої особи - ТОВ "Металінвест ЛТД" про визнання недійсним третейського застереження, викладеного у пункті 11.16 Договору, укладеного сторонами в редакції Додаткового договору від 25.05.2015 № 5 до Договору (справа № 910/6559/17).
Позовні вимоги у вказаному позові були мотивовані, зокрема, тим, що спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що позивач стверджує, що третейська угода викладена у пункті 11.16 Договору укладена із порушенням норм чинного законодавства, оскільки укладена під впливом тяжких обставин для позичальника, на вкрай невигідних умовах. Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 у справі № 910/6559/17, які, у свою чергу, залишені баз змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2018, у задоволенні позову відмовлено.
При розгляді вказаної справи судом було встановлено факт відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не було доведено суду належними засобами доказування, що оспорюваний ним пункт Договору суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили ці правочини, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочинів не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочин не було вчинено у формі, встановленій законом, чи що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали судом першої інстанції) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Тобто доводи Товариства про те, що третейське застереження, викладене у пункті 11.16 Договору, є недійсним, оскільки було укладене під впливом тяжких обставин, повторно судом не розглядались та до уваги не приймались на підставі частини третьої статті 35 ГПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали судом першої інстанції).
Згідно з частинами першою та другою статті 1225 ГПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали судом першої інстанції) рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.
Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:
1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Судом першої інстанції встановлено, що при передачі на розгляд Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 29.03.2017 у справи № 42/16 сторонами було дотримано вимоги законодавства, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 29.03.2017 № 42/16.
Стосовно посилання Товариства в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не звернув у вагу на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-831цс15, Касаційний господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.
У вказаній постанові Верховний Суд України виходив зі змісту Закону України "Про третейські суди" в питанні розмежування компетенції щодо розгляду кредитних спорів між громадянами і банками, тобто, спорів, що виникають з цивільних правовідносин про повернення кредитів, наданих в іноземній валюті, зокрема, з огляду на публічну основу норм закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні та наявність у правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно - значимих публічних елементів, що не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку - третейськими судами.
Чинне законодавство України, в тому числі статті 1, 5, 6 Закону України "Про третейські суди", розмежовує поняття цивільних і господарських правовідносин.
Так, у частині другій статті 9 ЦК України зазначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Кредитування суб'єктів господарювання врегульовано у статті 346 Господарського кодексу України (далі -ГК України), згідно з якою для одержання банківського кредиту позичальник надає банкові такі документи: клопотання (заяву), в якому зазначаються характер кредитної угоди, мета використання кредиту, сума позички і строк користування нею; техніко-економічне обґрунтування кредитного заходу та розрахунок економічного ефекту від його реалізації; інші необхідні документи. Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту. Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-62гс11 та від 26.12.2011 у справі № 3-141гс11 зазначено, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Отже, відносини у сфері кредитування суб'єктів господарювання, в тому числі в іноземній валюті, серед іншого врегульовано нормами ГК України, ЦК України та іншими актами законодавства. При цьому чинним законодавством встановлено особливий порядок використання (ліцензування) іноземної валюти на території України.
Також слід врахувати, що згідно з приписами пункту 14 статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), тобто норми Закону виводять з компетенції третейських судів спори в тому разі, коли за своєю природою одна із сторін спору - споживач перебуває не в рівних умовах з потужною фінансовою структурою - банком, а тому потребує посиленого судового захисту споживача в державному суді.
Однак у цій справі стороною спору (боржником) є суб'єкт господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність, в тому числі зовнішньоекономічну, на власний ризик та є вільним у виборі фінансових установ для кредитування.
Крім того, на підприємницькі (господарські) товариства не поширюються норми законодавства про захист прав споживачів, а тому не може йтися про наявність підстав для посилення судового захисту такого суб'єкта господарювання в державному суді, в тому числі у спорах про повернення кредитів, наданих в іноземній валюті.
Таким чином, оскільки господарські правовідносини щодо кредитування суб'єктів господарювання мають особливості регулювання, предмети позовів та суб'єктний склад у справі №6-831цс15 та справі, що розглядається, не є тотожними, то відсутні й підстави вважати правовідносини у цій справі подібними з правовідносинами у зазначеній цивільній справі.
Суд не може взяти до уваги посилання на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у цивільній справі № 6-831цс15, також з тих мотивів, що у подальшому при розгляді справи № 6-1716цс15 про стягнення заборгованості по кредитному договору Верховний Суд України у постанові від 11.11.2015 зазначив, що у відповідності до положень статті 6 Закону України "Про третейські суди" ці суди можуть розглядати будь-які спори, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, а виняток становлять лише спори про захист прав споживачів.
Крім того, слід зауважити, що у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 6-831цс15 не міститься вказівки на конкретну категорію спору, визначену пунктами 1-14 статті 6 Закону України "Про третейські суди", якою мали б керуватися суди в інших справах при вирішенні питання про скасування рішення третейського суду.
Враховуючи викладене, а також те, що встановлений у статті 6 Закону України "Про третейські суди" перелік винятків з підвідомчих третейським судам справ є вичерпним та не містить спорів, що виникають з господарських (кредитних) правовідносин, у яких грошове зобов'язання виражено в іноземній валюті, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 6-831цс15, на яку посилається Товариство в обґрунтування своїх заперечень, до спірних правовідносин в межах цієї справи не можуть бути застосовані.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).
З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги Товариства без задоволення, а оскаржуваної ухвали господарського суду міста Києва - без змін як законної та обґрунтованої.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, пов'язаних з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 253, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Касаційний господарський суд
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі № 910/7091/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко