ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
24 жовтня 2018 року Справа № 923/752/18
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. за участі секретаря Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Херсонської міської ради, проспект Ушакова, 37, м. Херсон, ідентифікаційний код 26347681,
до Фізичної особи-підприємця Лозинської Тетяни Фредівни, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1,
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
за участю представників сторін:
від позивача: Фокін А.А., довіреність № 9-917-9/21 від 27.12.2017;
від відповідача: не з'явився;
Херсонська міська рада звернулась до господарського суду з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця Лозинської Тетяни Фредівни про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: м. Херсон, вул. Іллюші Кулика, 114-"а" шляхом демонтажу тимчасової споруди, справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 28.08.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначив перше засідання по справі на 25 вересня 2018 року.
В судове засідання 25.09.2018 не з'явився відповідач та відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідач не з'явилася у судові засідання 25.09.2018 та 23.10.2018, явку свого представника не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила.
До господарського суду повернулись ухвали про відкриття провадження та про відкладення розгляду справи з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.39-47).
Відповідно до витягу з ЄДРПОУ отриманого на запит суду (а.с. 22) зареєстрованим місцем проживання Лозинської Тетяни Фредівни значиться м. Херсон, Дніпровський район, Бериславське шосе, 8, кв. 71, саме на цю адресу судом була надіслана вся кореспонденція.
Відповідно до ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. З урахуванням думки представника позивача, суд ухвалив розгляд справи здійснювати за відсутності відповідача.
У судовому засіданні представник позивача Херсонської міської ради позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю з наступних підстав.
Представник позивача пояснив, що на реалізацію повноважень передбачених, зокрема ч. 5 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», та ст. 12, ч. 2 ст. 83 ЗК України, Херсонська міська рада звернулася до суду з відповідним позовом.
На підтвердження своєї позиції представник позивача пояснив, що відповідач фактично використовує земельну ділянку без будь-яких правовстановлюючих документів на землю. Даний факт підтверджується листом Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради від 13.08.2018 № 8-8480-5/12, у якому надано інформацію, що рішень стосовно відведення у власність або в користування земельної ділянки по вул. Іллюші Кулика, 114-а, Херсонською міською радою не приймалося. Паспорт прив'язки тимчасової споруди - літнього майданчика за вказаною адресою, виконавчими органами міської ради не оформлявся (а.с. 12).
Також, в обґрунтування своєї позиції позивач надає докази, що спеціалістами Інспекції з контролю за благоустроєм та санітарним станом м. Херсона Херсонської міської ради було складено протокол про адміністративне правопорушення від 01.06.2018 року № 000231, де встановлено що, Відповідач по справі встановив тимчасову споруду (дерев'яну конструкцію) по вул. І. Куліка, 114-а на прилеглій території до житлового будинку, без будь-яких дозвільних документів (а.с. 16-17).
Позивач додатково також зазначає, що адміністративною комісією при виконавчому комітеті Херсонської міської ради винесено постанову від 27.06.2018 року № 23/180, та накладено штраф у сумі 340 грн., який був сплачений відповідачем 04.07.2018 року що підтверджується відповідним чеком (квитанцією) (а.с. 18-19).
Листом від 10.08.2018 року № 916 Інспекцією повідомлено що ФОП Лозинською Т.Ф. розміщено тимчасову споруду без дозвільних документів що порушує норму статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Правил благоустрою території, забезпечення чистоти і порядку в м. Херсоні, і Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 року (надалі - Порядок).
Позивач також зазначає, що відповідач звертався до виконавчих органів Херсонської міської ради із заявою про узгодження відкриття сезонного літнього майданчику по вул. Іллюші Кулика, 114-а, яке зареєстроване від 01.06.2018 за № 8-6178-20/16. Виконавчим органом Херсонської міської ради, а саме Управлінням споживчого ринку Херсонської міської ради від 15.06.2018 року № 01-19/347 надано відмову в надані узгодження на відкриття літнього майданчика (а.с. 13).
В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на пункт 3.1 Постанови № 6 від 17.05.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.
Як зазначено у п.2.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.
Виходячи з викладеного позивач стверджує, що Відповідач по справі використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів, тобто самовільно зайняв земельну ділянку по вул. Іллюші Кулика, 114-а.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно з ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. На виконання повноважень, встановлених вказаною нормою закону Міністерством регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України наказом від 21.10.2011 № 244 затверджено "Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" (далі Порядок), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1330/20068 та є чинним.
Відповідно до пунктів 2.1., 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу, розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.
За приписами статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - комплекс робіт, який включає, зокрема, соціально-економічні, організаційно-правові та інші заходи з покращання мікроклімату, санітарного очищення тощо, що здійснюються на території населеного пункту з метою раціонального використання, належного утримання та охорони території об'єктів благоустрою, створення умов сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Відповідно до наведеної норми Закону територія - це сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту.
Частинами 1, 2, 3, 4 статті 15 цього Закону передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.
Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).
Згідно зі ст. 1 вказаного Закону, у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Суд прийшов до висновку, що дії відповідача із здійснення підприємницької діяльності на території земельної ділянки (вулиці, при домовій території) в районі житлового будинку № 114-а по вул. Іллюші Кулика у м. Херсоні без документів, що посвідчують право її використання, не можуть вважатися правомірними.
Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу України права власника здійснюють органи державної влади.
За приписами ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 123 Земельного кодексу України унормовано, що надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
За приписами ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Суд зазначає, що відповідно до роз'яснень, вміщених у підпункті 3.1 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
У вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарський суд враховує, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільне її зайняття.
Господарський суд у вирішенні таких спорів досліджує, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причин відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
Відповідно до вимог наведеного законодавства обов'язковою умовою правомірності фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку або відповідний дозвіл на встановлення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на відповідній території міста, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття або ж самовільне користування земельною ділянкою.
При розгляді цієї справи судом достовірно встановлено, що відповідач використовує територію земельної ділянки м. Херсона за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, 114-а, що є комунальною власністю, без відповіданого дозволу, самовільно, отже позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, спірна споруда підлягає демонтажу (знесенню).
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в сумі, сплаченій позивачем у розмірі 1762,00 грн.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Лозинську Тетяну Фредівну, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, звільнити земельну ділянку розташовану за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, 114-а, шляхом демонтажу (знесення) тимчасової споруди.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лозинської Тетяни Фредівни, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Херсонської міської ради, проспект Ушакова, 37, м. Херсон, ідентифікаційний код 26347681, судові витрати у сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2018
Суддя П.Д. Пригуза