36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
23.10.2018 Справа № 922/6678/15
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т.М., розглянувши у відкритому засіданні
заяву (вхід. № 9464 від 10.10.2018р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод"
про відстрочку виконання рішення суду від 21.03.2016р. у справі, порушеної
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод"
про стягнення грошових коштів
За участю представника від заявника (відповідача): ОСОБА_1; від позивача (стягувача): на з"явився.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" звернулося до Господарського суду Полтавської області з заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2016р. на 12 місяців з моменту винесення ухвали у справі № 922/6678/15.
В обґрунтування заяви відповідач (боржник) посилається на те, що наявні обставини, що утруднюють виконання судового рішення.
Стягувач відзив на заяву не надав.
В судовому засіданні 23.10.2018р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали згідно з ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.
Господарським судом Полтавської області у справі № 922/6678/15 було прийнято рішення від 21.03.2016р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес" заборгованості за Договором № 173/11-М від 28.10.2011 року в розмірі 1 744 040,99 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 26 160,62 грн. та 3 000,00 грн. витрати на оплату послуг адвоката. В іншій частині позову відмовлено (т.6 а.с.62-65).
Постановою від 01.06.2016р. Харківським апеляційним господарським судом вказане рішення було скасовано і прийнято нове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лозівський молочний завод” на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес" заборгованість за договором на закупівлю молока від 28.10.2011р. № 173/11-М в розмірі 1744 040,99 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 26 160,62 грн. та 3 000,00 грн. витрати на оплату послуг адвоката (т.6, а.с.114-122).
На виконання вказаної постанови господарським судом Полтавської області видано відповідний наказ від 14.06.2016 р. (т.6, а.с. 126).
Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р. залишено без змін (т.6 а.с.185-190).
Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області винесено постанову від 20.07.2016р. про відкриття виконавчого провадження (ВП № 51723187) з виконання наказу від 14.06.2016р. № 922/6678/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лозівський молочний завод” на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес" заборгованість за договором на закупівлю молока від 28.10.2011р. № 173/11-М в розмірі 1744 040,99 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 26 160,62 грн. та 3 000,00 грн. витрати на оплату послуг адвоката (т.6, а.с.199).
ПСП "Агрофірма "Прогрес" подало до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області заяву від 08.08.2016р. про направлення державним виконавцем клопотання до суду про розстрочку виконання судового рішення, на виконання якого виданий наказ від 14.06.2016р. № 922/6678/15 (т.6 а.с.200).
Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області звернувся до господарського суду з заявою про розстрочку виконання судового рішення, на виконання якого виданий наказ від 14.06.2016р. № 922/6678/15 (т.6 а.с.193-194).
Ухвалою суду від 10.11.2016р. заяву Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області задоволено та розстрочено виконання судового рішення, за яким видано наказ від 14.06.2016р. № 922/6678/15, шляхом сплати присуджених до стягнення сум за графіком з 30.11.2016р. по 30.07.2017р. (т.6 а.с.227-229).
У травні 2017р. боржник звертався до суду з заявою про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2016р. у дані справі на 12 місяців (т.7 а.с.3-9).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.06.2017р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" було відхилено; відмовлено у наданні відстрочки виконання рішення (т.7 а.с.142-145). При цьому суд послався на відсутність підстав для надання розстрочки та звернув увагу заявника, що рішення від 21.03.2016р. було скасовано в апеляційному порядку.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.06.2017р. у цій справі ухвалу від 06.06.2017р. було скасовано, та надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" відстрочку виконання судового рішення строком на 6 місяців (т.7 а.с.150-155).
Дана постанова була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2017р. (т.7 а.с.159-163).
У червні 2018р. боржник повторно звертався до суду з заявою про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2016р. у дані справі на 12 місяців (т.9 а.с.3-11).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.07.2018р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" було відхилено; відмовлено у наданні відстрочки виконання рішення (т.9 а.с.231-237).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2018р. у цій справі ухвалу господарського суду Полтавської області від 23.07.2018р. залишено без змін (т.9 а.с.242-248).
У жовтні 2018р. боржник втретє звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 21.03.2016р на 12 місяців з моменту винесення ухвали, посилаючись на те, що:
- ним було частково погашено присуджену до стягнення суму боргу у сумі 140000,00 грн. за період з 10.11.2016р. по 17.01.2017р.;
- все майно підприємства перебуває у заставі банку, що унеможливлює проведення розрахунків за рахунок продажу цього майна; банк звернувся із позовами про звернення стягнення на заставне майно заявника;
- скрутне фінансове становище підтверджується також аудиторським висновком від 21.05.2018р., яким встановлено, що всі показники фінансового стану Товариства мають незадовільне значення, сума короткострокових зобов'язань перевищує суму оборотних активів, Товариство залежне від залучених коштів,
- негайне виконання винесених судом рішень призведе до істотного погіршення фінансового стану Товариства та до неплатоспроможності. За рішеннями судів стосовно заявника відкрито низку виконавчих проваджень на суму більше 18 млн. грн.
- вжиття Державною виконавчою службою заходів для примусового виконання судових рішень призвело до катастрофічної ситуації: під загрозою опинилися погашення заборгованості, сплата кредитів, виплата заробітної плати, розрахунки з бюджетом;
- Товариство вживає заходів з метою збереження виробництва, розраховує на покращення фінансового стану в зв'язку з укладенням нових контрактів, зокрема із ТОВ “Альміра”. Учасниками ТОВ прийнято рішення внести додаткові внески до статутного капіталу.
- існує значна судова практика, якою підтримується позиція заявника;
- наведені підстави є винятковими, особливими та непереборними, ускладнюють виконання рішення суду. Відстрочка виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідальності, а створення умов для виконання цього рішення.
При розгляді заяви суд зазначає наступне.
За ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Отже, за даною нормою передбачено можливість надання відстрочки виконання рішення.
Тобто рішення повинно набрати законної сили та бути таким, що підлягає виконанню.
В ст. 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У ст. 85 ГПК України (в редакції, що діяла у 2016 році) встановлено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
За ч. 1 ст. 115 ГПК України (в редакції, що діяла у 2016 році) рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавчу службу».
У ч.1 ст. 116 ГПК України (в редакції, що діяла у 2016 році) зазначено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Заявник у заяві наполягає на розстрочці виконання саме рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2016р. у цій справі.
Проте, як було зазначено вище постановою від 01.06.2016р. Харківським апеляційним господарським судом вказане рішення від 21.03.2016р. було скасовано і у справі було прийнято нове рішення (т.6, а.с.114-122).
Наказ на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2016р. у цій справі судом не видавався.
Наказ судом видавався на примусове виконання постанови апеляційного суду від 01.06.2016р. (т.6, а.с. 126).
Отже, вказане рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2016р. на виконанні не перебуває.
Крім того, у рішенні Господарського суду Полтавської області від 21.03.2016р. у цій справі було присуджено до стягнення грошові кошти з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (т.6 а.с.62-65).
Тобто, даним рішенням від 21.03.2016р. питання щодо зобов'язання відповідача не вирішувалися, грошові кошти з заявника - ТОВ "Лозівський молочний завод" не стягувалися.
В ухвалах від 10.11.2016р., від 06.06.2017р., від 23.07.2018р. суд неодноразово звертав увагу заявника, що рішення від 21.03.2016р. було скасовано в апеляційному порядку (т.6 а.с.227-229; т.7 а.с.142-145; т.9 а.с.231-237). Проте, боржник продовжує наполягати на наданні розстрочки скасованого рішення суду.
Отже, рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2016р. у справі № 922/6678/15 було скасовано апеляційним судом, дане рішення не набрало законної сили, виконання цього рішення не проводиться.
З огляду на викладене, відсутні підстави для надання відстрочки виконання судового рішення у даній справі.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Оскільки заявником подано заяву про надання розстрочки рішення суду, яке не набрало законної сили внаслідок його скасування апеляційною інстанцією, то надавати оцінку іншим аргументам заявника не є необхідним.
Враховуючи викладене, у задоволені заяви про відстрочку виконання рішення по справі слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 331, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2016р. у справі № 922/6678/15 - відхилити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги через відповідний суд згідно з підп.17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений: 24.10.2018р.
Суддя Т. М. Безрук