65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/457/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Шевченко К.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;
від відповідача: Смоков Д.С. за довіреністю;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65012, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1)
до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України" (68400, Одеська область, Арцизький район, с. Прямобалка, вул. Леніна, 15, код ЄДРПОУ 00484015) про стягнення 229147,92 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України" про стягнення 336688,47 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору від 20.06.2017р. про надання послуг по збиранню врожаю 2017р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.03.2018р. (суддя Волков Р.В.) відкрито провадження у справі №916/457/18, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.04.2018р. о 11:00.
В підготовчому засіданні від 12.04.2018р. оголошено перерву до 10.05.2018р. о 09:30.
20.04.2018р. за вх.суду№8318/18 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.
07.05.2018р. за вх.суду№9155/18 позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача.
Судове засідання призначене на 10.05.2018р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2018р. продовжено строк підготовчого провадження по справі №916/457/18 та призначено підготовче засідання на 11.06.2018р. о 11:40.
10.05.2018р. за вх.суду№2-2366/18 позивач звернувся до суду з заявою про зменшення загального розміру позовних вимог та збільшення позовних вимог в іншій частині у справі, в якій просить стягнути з відповідача 229147,92 грн., з яких 182341,35 грн. - штраф, 15400,34 грн. - інфляційні втрати, 2989,64 грн. - 3% річних, 28416,59 грн. - пеня.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.05.2018р. повернуто позивачу заяву про зменшення загального розміру позовних вимог та збільшення позовних вимог в іншій частині.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2018р. повідомлено сторін, що підготовче засідання, призначене на 11.06.2018р. о 11:40 не відбудеться у зв'язку із перебуванням судді Волкова Р.В у відрядженні та призначено підготовче засідання на 13.06.2018р. о 11:40.
13.06.2018р. в засіданні суду закрито підготовче провадження по справі №916/457/18 та розпочато розгляд вказаної справи по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.06.2018р. було відкладено розгляд справи по суті за клопотанням відповідача на 09.07.2018р. о 09:15.
В судовому засіданні від 09.07.2018р. позивач надав до суду письмові пояснення та звернувся з заявою про прийняття до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог та збільшення позовних вимог в іншій частині.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2018р. було відкладено розгляд справи по суті за клопотанням відповідача на 12.07.2018р. о 10:00.
В судовому засіданні від 12.07.2018р. відповідач звернувся з клопотанням про долучення документів.
В судовому засіданні від 12.07.2018р. представником позивача заявлено відвід судді Волкову Р.В. (вх.суду№ 2-3538/18), з підстав відмови суддею у прийнятті заяви про зменшення загального розміру позовних вимог та збільшення позовних вимог в іншій частині (за вх.суду№ 2-2366/18 від 10.05.2018р.), тому у позивача виникли сумніви в об'єктивності та неупередженості судді у розгляді справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.07.2018р. визнано необґрунтованим відвід судді Волкова Р.В. від розгляду справи №916/457/18 та зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначеному у порядку, встановленому ч.1 ст. 32 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.07.2018р. (суддя Демешин О.А.) заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відвід судді Волкову Р.В. (вхід. № 2-3538/18) по справі № 916/457/18 залишено без задоволення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2018р. (суддя Волков Р.В.) поновлено провадження у справі №916/457/18.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2018р. суддею Волковим Р.В. заявлено самовідвід від розгляду справи №916/457/18.
У зв'язку із заявленням суддею Волковим Р.В. самовідводу, згідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 32, 40 Господарського процесуального кодексу України, пункту 4.2.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 14.06.2018р. (протокол №17-05/2018), справу №916/457/18 призначено до повторного автоматичного розподілу.
Згідно повторного автоматичного розподілу справи, на підставі розпорядження керівника апарату суду №370 від 17.07.2018р., справу №916/457/18 передано на розгляд судді Степанової Л.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.07.2018р. справу №916/457/18 прийнято до провадження суддею Степановою Л.В., ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання та призначено підготовче засідання на 02.08.2018р. о 11:00.
В підготовчому засіданні від 02.08.2018р. позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог в якій просить зменшити позовні вимоги з 336688,47грн. до 229147,92грн. та звернувся з заявою про збільшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 182341,35грн. штрафу, 15400,34грн. інфляційні витрати, 2989,64грн. 3% річних, 28416,59грн. пені та звернувся до суду з клопотанням про повернення позивачу різниці сплаченого за подачу позовної заяви судового збору у сумі 1613,11грн.
В підготовчому засіданні від 02.08.2018р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 06.09.2018р. о 10:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.08.2018р. викликано сторін у підготовче засідання відкладене на 06.09.2018р. о 10:40.
10.08.2018р. за вх.суду№16220/18 позивач звернувся до суду з заявою про долучення доказів.
В підготовчому засіданні від 06.09.2018р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 18.09.2018р. о 10:30, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.09.2018р. викликано сторін у підготовче засідання відкладене на 18.09.2018р. о 10:30.
В підготовчому засіданні від 18.09.2018р. було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2018р. закрито провадження у справі №916/457/18 та справу призначено до розгляду по суті на 08.10.2018р. о 10:00.
08.10.2018р. за вх.суду№20411/18 позивач надав до суду письмові пояснення.
В судовому засіданні від 08.10.2018р. було оголошено перерву по 18.10.2018р. о 10:30.
В судовому засіданні від 18.10.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/457/18.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив:
Як вказує позивач, 20.06.2017р. між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (позивач, Виконавець) та Державним підприємством «Дослідне господарство імені М.І. Кутузова інституту сільського господарства Причорномор'я Національної Академії наук України» (відповідач, Замовник) було укладено договір про надання послуг по збиранню врожаю 2017 року (далі договір) предметом якого є надання послуг по збиранню врожаю зернових та технічних культур на ділянках Замовника комбайном (п.1.1. договору). |і
Відповідно до п.2.1. договору відповідач за виконану роботу повинен був здійснити оплату за кожний убраний 1 гектар сільськогосподарських культур із розрахунку: ячмінь - 770,00грн., рапс - 770,00грн., пшениця - 770,00грн., горох - 770,00грн.
Пунктом 3.2. договору сторони встановили, що загальна сума договору складає 802224,00грн.
Згідно п.п.3.5.,3.6. договору протягом трьох робочих днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт Замовник сплачує за виконану роботу Виконавцю 10% від загальної суми договору. Остаточний розрахунок здійснюється у строк до 15.09.2017р.
У випадку несвоєчасного розрахунку з Виконавцем, Замовник сплачує штраф у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочки (п.3.7. договору).
Відповідно до п.4.2. договору строк дії договору встановлюється з моменту підписання до проведення повних розрахунків за надані послуги.
Позивач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 фактично виконала роботи по збиранню врожаю таких зернових та технічних культур, а саме озимого ячменя - 174,15га на суму 134095,50грн., озимої пшениці - 534,2га на суму 411334,00грн., гороху - 117,3га на суму 90321,00грн. ячменя - 119,6га на суму 92092,00грн., еспарцету - 34,6га на суму 26642,00грн., ріпаку - 62га на суму 47740,00грн. Загальна сума виконаних робіт склала розмір 802224,50грн., що підтверджується складеним актом приймання-здачі наданих послуг від 19.07.2017р.
Як вказує позивач, за домовленістю між сторонами, виходячи з підпунктів 3.2, 3.6 пункту 3 договору, відповідач зобов'язався оплатити 802224,50грн. до 15.09.2017р., однак в порушення умов договору, відповідач сплатив до 15.09.2017р. 380000,00грн.. що підтверджується виписками по особовому рахунку від 21.09.2017р. В подальшому відповідач здійснював оплату за договором, вже з порушенням підпункту 3.6 пункту 3 договору, що підтверджується виписками по особовому рахунку (додаток 8-11) у таких розмірах: 150000,00грн. - 26.09.2017р., 50000,00грн. - 28.09.2017р., 50000,00грн. - 02.10.2017р., 30000,00грн. - 09.11.2017р. У результаті зазначених порушень договору утворилась заборгованість за відповідні періоди у таких розмірах: 422224,50грн. з 15.09.2017р. до 26.09.2017р., 272224,50грн. з 26.09.2017р. до 28.09.2017р., 222224,50грн. з 28.09.2017р. до 02.10.2017р., 172224,50грн. з 02.10.2017р. до 09.11.2017р. 142224,50грн. з 09.11.2017р. до 15.03.2018р. Станом на 15 березня 2018 року розмір основного боргу складає 142224,50грн.
За неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач нарахував останньому 15400,34грн. інфляційних витрат, 2522,05грн. 3% річних, 23117,27грн. пені, 153424,31грн. штрафу.
Під час розгляду справи відповідач сплатив заборгованість у сумі 142224,50грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №198 від 26.04.2018р. та №180 від 25.04.2018р.
Після сплати відповідачем заборгованості, позивач звернувся з заявою про зменшення позовних вимог в якій просив зменшити позовні вимоги з 336688,47грн. до 229147,92грн. та збільшення позовних вимог в частині стягнення 182341,35грн. штрафу, 15400,34грн. інфляційних витрат, 2989,64грн. 3% річних, 28416,59грн. пені.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 182341,35грн. штрафу, 15400,34грн. інфляційних витрат, 2989,64грн. 3% річних, 28416,59грн. пені.
Відповідач у своєму відзиві на позов просить суд зменшити розмір штрафу на 50%, посилаючись на те, що відповідач є державним підприємством, яке створене за державні кошти на основі державної власності, перебуває у веденні Національної академії аграрних наук України, як органу управління Державним майном. Підприємство діє на основі державної форми власності, як самостійний суб'єкт господарювання. В період з листопада по березень підприємство відчуває нестачу коштів, тому що відсутня реалізація насіння. Кошти, які надходять на підприємство, у першу чергу, йдуть на сплату податків, заробітної плати та електроенергії, заборгованість по яких на теперішній час відсутня.
Крім того у відзиві на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат, 3% річних у повному обсязі та штрафу у сумі 711,14грн.
Позивач у своєї відповіді на відзив відповідача зазначає, що посилання відповідача з приводу можливості судом зменшити розмір санкцій не підтверджені будь-якими доказами. Державна форма власності відповідача, не може слугувати підставою для зменшення розміру санкцій, а доказів винятковості випадку відповідач не зазначає. Застосування санкцій за несвоєчасність виконання зобов'язання може бути передбачене не тільки договором, а й законом. Тому, відповідач помиляється доводячи суду про те, що стягнення інфляційних витрат та 3-х процентів річних не передбачено договором. Своїми діями відповідач порушив взяті за договором зобов'язання та норми законодавства України та має нести відповідальність у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З матеріалів справи вбачається, що 20.06.2017р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг по збиранню врожаю 2017 року предметом якого є надання послуг по збиранню врожаю зернових та технічних культур на ділянках Замовника комбайном.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.2.1. договору відповідач за виконану роботу повинен був здійснити оплату за кожний убраний 1 гектар сільськогосподарських культур із розрахунку: ячмінь - 770,00грн., рапс - 770,00грн., пшениця - 770,00грн., горох - 770,00грн.
Пунктом 3.2. договору сторони встановили, що загальна сума договору складає 802224,00грн.
Згідно п.п.3.5.,3.6. договору протягом трьох робочих днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт Замовник сплачує за виконану роботу Виконавцю 10% від загальної суми договору. Остаточний розрахунок здійснюється у строк до 15.09.2017р.
Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов договору за надані послуги розрахувався несвоєчасно, а саме 150000,00грн. - 26.09.2017р., 50000,00грн. - 28.09.2017р., 50000,00грн. - 02.10.2017р., 30000,00грн. - 09.11.2017р.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Після відкриття провадження у справі (20.03.2018р.) відповідач сплатив залишок заборгованості у сумі 142224,50грн., а саме 47224,50грн - 26.04.2018р., 95000,00грн. - 25.04.2018р., що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №198 від 26.04.2018р. та №180 від 25.04.2018р.
Враховуючи сплату основного боргу, позивач під час розгляду справи звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог.
Крім того позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 182341,35грн. штрафу, 15400,34грн. інфляційних витрат, 2989,64грн. 3% річних, 28416,59грн. пені.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог у встановлені законодавством строки, вона була прийнята судом до розгляду.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 182341,35грн. та пені у сумі 28416,59грн. слід зазначити наступне.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п. 3.7. договору у випадку несвоєчасного розрахунку з Виконавцем, Замовник сплачує штраф у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочки.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у сумі 182341,35грн. за період з 15.09.2017р. по 25.09.2017р. на суму заборгованості у розмірі 422224,50грн., за період з 26.09.2017р. по 27.09.2017р. на суму заборгованості у розмірі 272224,50грн., за період з 28.09.2017р. по 01.10.2017р. на суму заборгованості у розмірі 222224,50грн., з 02.10.2017р. по 31.10.2017р. на суму заборгованості у розмірі 172224,50грн., з 09.11.2017р. по 31.01.2018р. на суму заборгованості у розмірі 142224,50грн., з 16.03.2018р. по 24.04.2018р. на суму заборгованості 142224,00грн., з 25.04.2018р. по 26.04.2018р. на суму заборгованості у розмірі 47224,00грн. за допомогою програми «Законодавство», вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає штраф у сумі 182341,35грн. за період з 15.09.2017р. по 25.09.2017р. на суму заборгованості у розмірі 422224,50грн., за період з 26.09.2017р. по 27.09.2017р. на суму заборгованості у розмірі 272224,50грн., за період з 28.09.2017р. по 01.10.2017р. на суму заборгованості у розмірі 222224,50грн., з 02.10.2017р. по 31.10.2017р. на суму заборгованості у розмірі 172224,50грн., з 09.11.2017р. по 31.01.2018р. на суму заборгованості у розмірі 142224,50грн., з 16.03.2018р. по 24.04.2018р. на суму заборгованості 142224,00грн., з 25.04.2018р. по 26.04.2018р. на суму заборгованості у розмірі 47224,00грн.
Суд, розглянувши, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% зазначає наступне.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Доводи відповідача про те, що він є державним підприємством, яке створене за державні кошти на основі державної власності, перебуває у веденні Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном, діє на основі державної форми власності, як самостійний суб'єкт господарювання та те, що в період з листопада по березень підприємство відчуває нестачу коштів, тому що відсутня реалізація насіння, кошти, які надходять на підприємство, у першу чергу, йдуть на сплату податків, заробітної плати та електроенергії, заборгованість по яких на теперішній час відсутня, не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язання та зменшення розміру штрафних санкцій.
Крім того зазначені доводи не підтверджені належними доказами.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Суд, враховуючи обставини виконання договору та ступінь вини у простроченні виконання договору відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафу на 50%.
Щодо стягнення з відповідача пені у сумі 28416,59грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до частин 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.
Сторонами у договорі від 20.06.2017р. про надання послуг по збиранню врожаю 2017р. не була передбачена пеня за порушення виконання зобов'язання щодо несвоєчасного оплати наданих послуг.
Враховуючи, що між сторонами не укладався відповідний письмовий правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання відповідачем, чинним законодавством України також не встановлено нарахування пені у спірних правовідносинах.
Аналогічна правова думка викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2018р. по справі №910/8153/17.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 28416,59грн. задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 15400,34грн. за період з 15.09.2017р. по 25.09.2017р. на суму заборгованості у розмірі 422224,50грн., за період з 26.09.2017р. по 27.09.2017р. на суму заборгованості у розмірі 272224,50грн., за період з 28.09.2017р. по 01.10.2017р. на суму заборгованості у розмірі 222224,50грн., з 02.10.2017р. по 31.10.2017р. на суму заборгованості у розмірі 172224,50грн., з 09.11.2017р. по 31.01.2018р. на суму заборгованості у розмірі 142224,50грн. та 3% річних у сумі 2989,64грн. за період з 15.09.2017р. по 25.09.2017р. на суму заборгованості у розмірі 422224,50грн., за період з 26.09.2017р. по 27.09.2017р. на суму заборгованості у розмірі 272224,50грн., за період з 28.09.2017р. по 01.10.2017р. на суму заборгованості у розмірі 222224,50грн., з 02.10.2017р. по 31.10.2017р. на суму заборгованості у розмірі 172224,50грн., з 09.11.2017р. по 31.01.2018р. на суму заборгованості у розмірі 142224,50грн., з 16.03.2018р. по 24.04.2018р. на суму заборгованості 142224,00грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у сумі 15400,34грн. за період з 15.09.2017р. по 25.09.2017р. на суму заборгованості у розмірі 422224,50грн., за період з 02.10.2017р. по 31.10.2017р. на суму заборгованості у розмірі 172224,50грн., за період з 09.11.2017р. по 31.01.2018р. на суму заборгованості у розмірі 142224,50грн. за допомогою програми "Законодавство", вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у сумі 15400,34грн. 15.09.2017р. по 25.09.2017р. на суму заборгованості у розмірі 422224,50грн., за період з 02.10.2017р. по 31.10.2017р. на суму заборгованості у розмірі 172224,50грн., за період з 09.11.2017р. по 31.01.2018р. на суму заборгованості у розмірі 142224,50грн.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 2989,64грн. за період з 15.09.2017р. по 25.09.2017р. на суму заборгованості у розмірі 422224,50грн., за період з 26.09.2017р. по 27.09.2017р. на суму заборгованості у розмірі 272224,50грн., за період з 28.09.2017р. по 01.10.2017р. на суму заборгованості у розмірі 222224,50грн., за період з 02.10.2017р. по 31.10.2017р. на суму заборгованості у розмірі 172224,50грн., за період з 09.11.2017р. по 31.01.2018р. на суму заборгованості у розмірі 142224,50грн., за період з 16.03.2018р. по 24.04.2018р. на суму заборгованості у розмірі 142224,00грн. за допомогою програми "Законодавство", зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 2989,64грн. за період з 15.09.2017р. по 25.09.2017р. на суму заборгованості у розмірі 422224,50грн., за період з 26.09.2017р. по 27.09.2017р. на суму заборгованості у розмірі 272224,50грн., за період з 28.09.2017р. по 01.10.2017р. на суму заборгованості у розмірі 222224,50грн., за період з 02.10.2017р. по 31.10.2017р. на суму заборгованості у розмірі 172224,50грн., за період з 09.11.2017р. по 31.01.2018р. на суму заборгованості у розмірі 142224,50грн., за період з 16.03.2018р. по 24.04.2018р. на суму заборгованості у розмірі 142224,00грн.
Посилання відповідача на те, що задоволенню не підлягають вимоги щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних оскільки вони не були передбачені умовами договору судом до уваги не приймаються, оскільки згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню у сумі 200731,33грн. у тому числі 182341,35грн. штрафу, 15400,34грн. інфляційних витрат, 2989,64грн. 3% річних, в частині стягнення пені у сумі 28416,59грн. судом відмовлено.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3010,97грн. покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, судовий збір у сумі 426,25грн. на позивача згідно ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І.Кутузова Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України" про стягнення 229147,92грн. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І.Кутузова Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України" (68400, Одеська область, Арцизький район, с. Прямобалка, вул. Леніна, 15, код ЄДРПОУ 00484015) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65012, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) 182341,35грн. штрафу, 15400,34грн. інфляційних витрат, 2989,64грн. 3% річних, 3010,97грн. судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
3. В позовних вимогах щодо стягнення пені у сумі 28416,59грн. - відмовити.
4. Судові витрати у сумі 426,25грн. покласти на позивача.
Повне рішення буде складено 24 жовтня 2018р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова