11 жовтня 2018 року Справа № 915/436/18
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника позивача: ОСОБА_1 - дов. від 26.04.2016;
представника відповідача: ОСОБА_2 - дор. №01/61 від 16.01.2018;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, промзона, а/с №20),
до відповідача: Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” (55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул.Дружби Народів, буд.8),
про: стягнення заборгованості в розмірі 8717939,69 грн, -
18.05.2018 Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №32/7222 від 04.05.2018, в якій просить стягнути з Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” суму заборгованості в розмірі 8717939,69 грн., з яких: 7252578,14 грн. основного боргу, 611266,19 грн. пені, 507681,66 грн. - 7% штрафу, 73697,13 грн. - 3% річних та 272716,57 грн. збитків від інфляції.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по не оплаті спожитих ним послуг з серпня 2017 року по лютий 2018 року та штрафних санкцій в загальній сумі 8717939,69 грн., які ґрунтуються на порушенні відповідачем умов Договору №221 (код 36.00.11) питна вода (водопостачання) від 19.12.2016.
Як на підставу позовних вимог позивач посилався на умови Договору №221 (код 36.00.11) питна вода (водопостачання) від 19.12.2016, ст.ст.526, 530, 610, 611, 612, 625, 626 ЦК України, ст.ст.231, 232 ГК України та вказував на те, що відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті спожитих ним послуг не виконав, оплату спожитих послуг не здійснив за період з серпня 2017 року по лютий 2018 року.
Ухвалою суду від 23.05.2018 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач у відзиві на позов та письмових клопотаннях проти задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу не заперечував, натомість заперечував щодо стягнення інфляційних втрат та просив зменшити на 90% розмір заявлених до стягнення пені та штрафу, посилаючись на те, що заборгованість виникла не з його вини, а є наслідком збігу певних причин, що не залежать від волі відповідача, зокрема, через невідповідність затверджених Виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради тарифів для населення їх фактичній собівартості та відсутністю відповідних дотацій з боку органів місцевого самоврядування та держави.
У підготовчих засіданнях 21.06.2018, 18.07.2018 у відповідності до ст.ст.183, 202 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) судом оголошувались перерви.
18.07.2018 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.
08.08.2018 від відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.
У судовому засіданні 08.08.2018 суд ухвалив відмовити у задоволенні вказаного клопотання з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч.ч.1, 2, 5 ст. 44 ГПК України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (процесуальна дієздатність). Юридична особа набуває процесуальних прав та обов'язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.
У відповідності до ст.80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Статтею 95 ЦК України встановлено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Позивачем у даній справі є юридична особа Державне підприємство «НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» дані про який включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Як вбачається з матеріалів справи, п.3.1 Статуту ДП «НАЕК «Енергоатом» (а.с.93-98), затвердженого наказом Міненерговугілля України №156 від 08.04.2013, встановлено, що останнє є юридичною особою. Підприємство набуває прав та обов'язків юридичної особи з дати включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Підприємство може створювати філії, представництва, інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи і діють на основі положень про них, затверджених Підприємством (п.3.11 Статуту).
Відповідно до п.1.1 Положення про відокремлений підрозділ «Южно-Українська атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом» (а.с.99-101), затвердженого Президентом ДП «НАЕК «Енергоатом» 27.11.2015, «Южно-Українська АЕС» є відокремленим підрозділом ДП «НАЕК «Енергоатом» (Компанія).
Відокремлений підрозділ не має статусу юридичної особи, здійснює свою діяльність від імені Компанії на підставі чинного законодавства України, виконує частину функцій Компанії та користується правами, які надані йому Статутом ДП «НАЕК «Енергоатом», цим Положенням та іншими організаційно-розпорядчими документами Компанії (п.2.1 Положення).
Компанія делегує керівнику відокремленого підрозділу право представляти її інтереси в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, у відносинах з підприємствами, установами, організаціями будь-якої форми власності, самозайнятими особами, з іншими юридичними і фізичними особами, в межах діяльності відокремленого підрозділу (п.2.4 Положення).
Представництво здійснюється генеральним директором відокремленого підрозділу на підставі довіреності, виданої Компанією в особі президента, та іншими посадовими особами відокремленого підрозділу в межах повноважень, визначених відповідними довіреностями, в яких визначаються обсяг повноважень щодо здійснення юридичних дій (правочинів) від імені Компанії та в межах управління майном, яким наділений відокремлений підрозділ (п.2.5 Положення).
Зі змісту довіреності №399 від 22.03.2016 (а.с.11-14), яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та діє до 01.06.2019, вбачається, що ДП «НАЕК «Енгергоатом» уповноважує генерального директора ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_4 здійснювати від імені ДП «НАЕК «Енергоатом» повноваження, передбачені Положенням про ВП «Южно-Українська АЕС», в тому числі, зокрема:
- представляти інтереси ДП «НАЕК «Енергоатом» у державних органах, органах місцевого самоврядування, правоохоронних та дозвільних органах на підприємствах, в установах, організаціях, судах, у відносинах з іншими юридичними та фізичними особами з питань, що пов'язані з діяльністю ВП «Южно-Українська АЕС» та структурних підрозділів, які входять до сфери його управління, в тому числі в центральному органі виконавчої влади, що утворений для реалізації державної політики у сфері державної митної справи при митному оформленні вантажів (п.3 Довіреності);
- здійснювати всі процесуальні дії та захист законних інтересів ДП «НАЕК «Енергоатом» у судах загальної юрисдикції, зокрема, господарських; з повним обсягом прав сторони по справі, наданих законному представнику, позивачу, відповідачу та третій особі відповідним процесуальним законодавством, регламентом відповідних судів, у тому числі: з правом подання позовних заяв, заяв у справах про банкрутство та інших заяв, скарг, з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета або підстави позову, укладення мирової угоди, оскарження рішень суду (п.9 Довіреності);
- здійснювати дії, що пов'язані з виконанням вказаних повноважень, у тому числі завіряти копії документів, підписувати заяви (у тому числі позовні), скарги (в тому числі апеляційні та касаційні), відзиви, клопотання та інші процесуальні документи, а також підписувати претензії та відповіді на претензії (п.9 Довіреності).
Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм та положень, керівник відокремленого підрозділу ВП “Южно-Українська АЕС” ОСОБА_4 має право здійснювати всі процесуальні дії та захист законних інтересів ДП “НАЕК “Енергоатом” в межах діяльності відокремленого підрозділу, з наданням повного обсягу прав сторони по справі, наданих законному представнику, позивачу, відповідачу та третій особі, в тому числі і підписувати позовні заяви. Позовна заява у даній справі пред'явлена від імені юридичної особи ДП “НАЕК “Енергоатом” в межах діяльності відокремленого підрозділу.
Ухвалою суду від 08.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та підтримав доводи щодо зменшення штрафних санкцій, викладені у відповідних письмових клопотаннях.
У судовому засіданні 22.08.2018, 28.09.2018 у відповідності до ст.202 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) судом оголошувалась перерва.
У судовому засіданні 11.10.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
19.12.2016 між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі ВП “Южно-Українська АЕС” (виробник) та Комунальним підприємством “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” (споживач) укладений договір (код 36.00.11) питна вода (водопостачання) №221 (далі - Договір) (а.с.19-22), відповідно до п. 1.1 якого виробник зобов'язався у 2017 році відпустити споживачу воду питної якості, згідно з Державними санітарними нормами і правилами “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною” (ДСанПіН 2.2.4-171-10), в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався сплатити за використану питну воду питної якості за встановленим тарифом в терміни, передбачені цим договором.
Згідно пунктів 3.1, 3.2 Договору, об'єм споживання води за звітний період, встановлений з 1 по 31 (30) число поточного місяця, визначається за показами приладів обліку, встановлених належним чином, а при їх відсутності облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами. Розрахунки за спожиту питну воду здійснюються по встановленим тарифам, діючим на період розрахунків. Порядок встановлення і застосування тарифів регулюється уповноваженими органами відповідно з вимогами чинного законодавства. При зміні тарифів, розрахунки проводяться за новими тарифами з дня їх введення. Виробник письмово повідомляє споживача про зміну тарифів. Повідомлення являється невід'ємною частиною договору. Тариф на момент укладання даного договору складає 3,44 грн. за 1 куб.м води, без урахування ПДВ 20%, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2766 від 12.11.2015 року.
Відповідно до п.4.1 Договору оплату за фактично спожиту питну воду споживач проводить щомісячно на підставі пред'явлених виробником рахунків на оплату протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунку. Виробник направляє споживачу рахунки цінним листом з повідомленням про вручення.
Згідно пункту 6.1.6 Договору виробник зобов'язаний щомісячно, в перший робочий день місяця, наступного за розрахунковим, разом з споживачем складати акт про обсяг питної води, відпущеної споживачу за показами приладів обліку, встановлених на межі експлуатаційної відповідальності сторін.
Відповідно до пункту 6.2.2 Договору споживач зобов'язаний щомісячно, в перший робочий день місяця, наступного за розрахунковим, разом з виробником складати акт про обсяг використаної питної води за показами приладів обліку, встановлених на межі експлуатаційної відповідальності сторін.
Відповідно до пунктів 10.1, 10.3 Договору термін дії даного договору з дати підписання його обома сторонами, скріплення печатками та діє з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року включно, в частині постачання питної води, а в частині розрахунку до повного розрахунку. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін письмово не заявить про необхідність його перегляду.
Так, на виконання пунктів 6.1.6, 6.2.2 Договору, в період з липня 2017 року по лютий 2018 року включно сторонами щомісяця складалися та підписувались акти про витрати питної води і скидання стоків №АК.0.3104ц.0728 від 01.08.2017, №АК.0.3104ц.0733 від 31.08.2017, №АК.0.3104ц.0740 від 29.09.2017, №АК.0.3104ц.0780 від 01.11.2017, №АК.0.3104ц.0796 від 30.11.2017, №АК.0.3104ц.0804 від 29.12.2017, №АК.0.3104ц.0810 від 30.01.2018, №АК.0.3104ц.0814 від 28.02.2018 (а.с.48-55), згідно яких за вказаний період відповідачу було відпущено 1756923 куб. м питної води вартістю 7252578,14 грн з врахуванням ПДВ 20%
Позивачем на підставі актів про відпуск води були виставлені (направлені) відповідачу та отримані ним, що підтверджується наданими позивачем відповідними супровідними листами, описами вкладень у цінні листи та поштовими повідомленнями про вручення кореспонденції відповідачу (а.с.64-84), наступні рахунки (а.с.56-63):
- №РС,17-1513 від 31.07.2017 на суму 910252,90 грн., який отримано відповідачем 11.08.2017;
- №РС,17-1689 від 31.08.2017 на суму 931784,54 грн., який отримано відповідачем 18.09.2017;
- №РС,17-1864 від 30.09.2017 на суму 889233,12 грн., який отримано відповідачем 23.10.2017;
- №РС,17-2052 від 31.10.2017 на суму 892886,40 грн., який отримано відповідачем 21.11.2017;
- №РС,17-2249 від 30.11.2017 на суму 907677,02 грн., який отримано відповідачем 11.12.2017;
- №РС,17-2558 від 31.12.2017 на суму 920151,84 грн., який отримано відповідачем 11.01.2018;
- №РС,18-42 від 31.01.2018 на суму 962847,74 грн., який отримано відповідачем 15.02.2018;
- №РС,18-565 від 28.02.2018 на суму 837744,58 грн., який отримано відповідачем 19.03.2018.
Відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 19.04.2018 (а.с.85,86) заборгованість відповідача перед позивачем по Договору за період з 01.07.2017 по 31.03.2018 становить 8153522,40 грн.
Заявлена позивачем відповідачу претензія №32/4805 від 26.03.2018 (а.с.87,88) залишилась без відповіді та без задоволення.
В порушення умов Договору заборгованість за використану питну воду за період з липня 2017 по лютий 2018 року включно в сумі 7252578,14 грн відповідачем не оплачена, що і зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно приписів ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України, за договором послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач в порушення умов Договору та приписів чинного законодавства, у визначені Договором терміни, за використану в період з липня 2017 по лютий 2018 включно питну воду не розрахувався, факт отримання від позивача рахунків не заперечив, наявність заборгованості у сумі 7252578,14 грн не спростував та не надав суду доказів погашення боргу перед позивачем.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 7252578,14 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 73697,13 грн за період з 12.09.2017 по 30.04.2018.
Суд, перевірив розрахунок 3% річних, наданий позивачем та дійшов висновку, що при нарахуванні 3% річних по зобов'язанням січня 2018 позивачем не вірно визначено кількість днів прострочення з 20.03.2018 по 30.04.2018 - 70 днів, які дійсно складають - 42 дні, та суму боргу 962874,74 грн, яка дійсно складає - 962847,74 грн, а тому нарахування 3% за зобов'язаннями січня 2018 складає 3323,80 грн (962847,74 грн х 3% х 42 дн./365 дн.), а не зазначені позивачем в розрахунку 5539,83 грн (а.с.46).
Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню підлягають 3% річних у загальній сумі 71481,10 грн (73697,13 грн - 5539,83 грн + 3323,80 грн).
В частині стягнення 3% річних у сумі 2216,03 грн слід відмовити.
На підставі ч.2 ст.625 ЦК України, позивач також просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в сумі 272716,57 грн. за період з вересня по березень 2018 року.
Відповідно до п.3.1 постанови Пленуму ВГСУ “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до п.3.2 вищевказаної Постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до п.2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р; цього листа розміщено в газеті «Бизнес» від 29.09.1997 №39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга».
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок збитків від інфляції, суд встановив, що у них вірно визначені періоди нарахування, однак не вірно визначені сумарні індекси інфляції, що склались у ці періоди.
Перевіривши розрахунки за допомогою програмного комплексу «Законодавство» судом визначений загальний розмір інфляційних втрат за період з вересня 2017 року по березень 2018 року у сумі 255505,21 грн, які підлягають стягненню.
В частині стягнення збитків від інфляції у сумі 17211,36 грн слід відмовити.
Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ч.1 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 7.2 Договору за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості, згідно зі ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.
Згідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач також просить стягнути з відповідача 611266,19 грн пені та 507681,66 грн - 7% штрафу.
Перевіривши розрахунки пені та штрафу, здійснені позивачем (а.с.40-47), судом встановлено, що нарахування пені по зобов'язанням липня, серпня, жовтня, листопада, грудня 2017 року, лютого 2018 року здійснено в межах шестимісячного строку по кожному окремому зобов'язанню, розрахунок є арифметично вірним, нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, періоди нарахування визначено позивачем правильно. Нарахування штрафу по зобов'язанням липня, серпня, жовтня, листопада, грудня 2017, лютого 2018 року позивачем здійснено методологічно та арифметично вірно.
Перевіривши розрахунки пені та штрафу по зобов'язанням вересня 2017 року та січня 2018 року, суд дійшов наступних висновків.
При нарахуванні пені та штрафу по зобов'язанням січня 2018 року позивачем не вірно визначено кількість днів прострочення з 20.03.2018 по 30.04.2018 - 70 днів, які дійсно складають - 42 дні, та суму боргу 962874,74 грн, яка дійсно складає - 962847,74 грн, а тому нарахування пені за зобов'язаннями січня 2018 року складає 37669,77 грн (962847,74 грн х 34/ 365 дн. х 42 дн. /100), а не зазначені позивачем в розрахунку 62257,11 грн; та нарахування штрафу за зобов'язаннями січня 2018 року складає 67399,34 грн (962847,74 грн / 100% х 7%), а не зазначені позивачем в розрахунку 67401,23 грн (а.с.46).
При нарахуванні штрафу по зобов'язанням вересня 2017 позивачем не вірно визначено суму боргу 889233,12 грн, яка дійсно складає - 889233,12 грн, а тому нарахування штрафу за зобов'язаннями вересня 2017 року складає 62246,32 грн (889233,12 грн / 100% х 7%), а не зазначені позивачем в розрахунку 62245,62 грн (а.с.42). При нарахуванні пені по зобов'язанням вересня 2017 року позивачем було допущено арифметичну помилку, було зазначено, що загальна сума пені по зобов'язанням вересня 2017 року, що підлягає стягненню, складає 14909,88 грн, натомість з розрахунку вбачається, що при додаванні сум 14471,36 + 29673,59 + 27286,06 + 34789,72 + 14909,88 сума пені по зобов'язанням вересня 2017 року мала б складати 121130,60 грн (а.с.43).
Таким чином, перевіривши розрахунок 7% штрафу за допомогою програмного комплексу «Законодавство» судом визначений загальний розмір 7% штрафу у сумі 507680,47 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
До того ж, перевіривши розрахунок пені за допомогою програмного комплексу «Законодавство» судом визначений загальний розмір пені у сумі 692899,57 грн, однак, оскільки у позові, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 611266,19 грн, суд, враховуючи принцип диспозитивності, не може вийти за межі позовних вимог, а тому сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, складає саме 611266,19 грн.
16.07.2018 від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому останній просив суд зменшити розмір пені та штрафу на 90%. В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що штраф та пеня нараховані у зв'язку з порушенням відповідачем основного зобов'язання, яке сталося внаслідок невідповідності тарифів для населення та інших споживачів їх фактичній собівартості та відсутністю відповідних дотацій для відповідача з боку органів місцевого самоврядування та держави.
Разом з тим, відповідач просить врахувати, що він є підприємством комунальної форми власності, основним видом діяльності якого згідно Статуту є задоволення потреб населення, підприємств, установ організацій в наданні послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення, тобто є об'єктом стратегічного значення, діяльність якого заснована на самофінансуванні, а неможливість сплати боргу у визначені терміни зумовлена незалежними від волі відповідача причинами. Також просить врахувати те, що відповідач є підприємством, яке виконує постачання населенню м.Южноукраїнська питної води та тепла.
У разі виділення державою субвенції на покриття різниці в тарифах, за рахунок такої субвенції покривається лише сума самої різниці, тобто сума основного боргу. Покриття за рахунок субвенції суми штрафних санкцій законодавством заборонено і тягне за собою відповідальність за нецільове використання державних коштів. Таким чином, в умовах дії тарифів, що не покривали у спірний період, 100% собівартості надання комунальних послуг, відповідач в подальшому не має можливості розрахуватися за штрафними санкціями і буде вимушений сплачувати їх лише за рахунок створення нової заборгованості за господарськими договорами.
Відповідач також зазначає, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора на фоні фактичної відсутності вини відповідача у простроченні зобов'язання. Стягнення з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, тим більше, що підприємство вже перебуває у критичному фінансовому стані.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені та штрафу зменшувати їх розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Зі Звіту про фінансові результати за І квартал 2018 року Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” (в розділі фінансових результатів від операційної діяльності) вбачається, що за звітний період 2018 року збиток (код рядка 2195) відповідача становить - 1623 тис.грн., а за аналогічний період попереднього року збиток (код рядка 2195) відповідача становить - 4099 тис.грн.
Вищевказані Звіти про фінансові результати відповідача свідчать про те, що фінансовий стан відповідача є несприятливим (збитковим), а кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість.
Враховуючи, що фінансовий стан відповідача свідчить про наявність реальної загрози банкрутства підприємства, що за умови соціальної значимості останнього може призвести до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м.Южноукраїнська, лікувальних закладів, шкіл, інших об'єктів соціальної сфери міста, бюджетних установ та державних закладів; позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору №221 (код 36.00.11) питна вода (водопостачання); нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов Договору, стягнення ж з відповідача штрафу та пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, з метою співвідношення інтересів сторін, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру штрафу та пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 30% та часткового задоволення клопотання КП “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” про зменшення розміру неустойки, що є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 427886,33 грн. пені (611266,19 грн. - 30%) та 355376,33 грн. штрафу (507680,47 грн. - 30%).
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак, без урахування зменшення судом суми пені та штрафу. Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 130477,67 грн судового збору (8698511,11 грн х 130769,10 грн / 8717939,69 грн).
Керуючись ст.ст.73,74,76-79,91,123,129,210,220,233,238,241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство” (55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул.Дружби народів, 8, код ЄДРПОУ 31948866) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м.Київ, вул.Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, промзона, а/с №20, код ЄДРПОУ 20915546) 7252578,14 грн основного боргу, 255505,21 грн збитків від інфляції, 71481,10 грн - 3% річних, 355376,33 грн - 7% штрафу, 427886,33 грн пені та 130477,67 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 22.10.2018 року.
Суддя М.В. Мавродієва