вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1165/18
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., при секретарі судового засідання Брунько А.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Національного банку України до Приватного підприємства "Едельвейс-2000", за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", про звернення стягнення на предмет іпотеки
за участю представників сторін:
від позивача: Каратун Т.В. - довіреність від 22.03.2018 вих.№18-0014/16211;
від відповідача: не прибув;
від третьої особи: Донець А.П. - довіреність №408 від 20.06.2018
Національний банк України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Едельвейс-2000" (далі - відповідач), в якому просить в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 19 від 03.03.2009 (з усіма змінами та доповненнями до нього) в сумі 3674478038,00 грн звернути стягнення на належне Приватному підприємству "Едельвейс-2000" на праві власності майно - предмет іпотеки за іпотечним договором № 19 від 12.12.2013, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований в реєстрі за № 5402, а саме: нежитлові приміщення - апартамент №17д рекреаційного комплексу (Літ. Б), загальною площею 104,1 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 146913501119, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, набережна ім. О.С. Пушкіна, буд. 17.
Спосіб реалізації предмета іпотеки Національний банк України просить визначити шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з початковою ціною продажу предмета іпотеки в розмірі 2100980,00 грн.
Ухвалою від 25.06.2018 господарський суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 05.07.2018.
05.07.2018 до суду від позивача надійшла заява від 03.07.2018 вих. №18-0016/36103 про уточнення позовних вимог, у якій він здійснює уточнення розміру загальної заборгованості, яку просить погасити за рахунок предмету іпотеки, що складає 2674478038,00 грн.
Протокольною ухвалою від 05.07.2018 господарський суд прийняв до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.
Ухвалою від 05.07.2018 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 11.09.2018.
Ухвалою від 11.09.2018 господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"; закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.10.2018.
11.09.2018 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення від 11.09.2018 (вх. №18738/18).
Ухвалою від 04.10.2018 господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні до 16.10.2018.
12.10.2018 до суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
Ухвалою від 16.10.2018 господарський суд виправив описки, допущені в ухвалах суду від 11.09.2018 та від 04.10.2018, в частині зазначення правильної назви третьої особи у справі з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".
В судовому засіданні представник позивача та третьої особи позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заява від 03.07.2018 вих. №18-0016/36103 про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.
При цьому щодо неприбуття в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги таке.
Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1004144254, станом на час розгляду справи в суді Приватне підприємство "Едельвейс-2000" зареєстроване за адресою: 03680, м. Київ, Святошинський район, вул. Пшенична, буд. 4.
Відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі її місцезнаходження.
За ч. 1 ст. 10 вищевказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не змінював своєї юридичної адреси, і адреса відповідача, на яку направлялися ухвали Господарського суду Київської області від 25.06.2018, 05.07.2018, 11.09.2018 та 04.10.2018, відповідає адресі, вказаній у витязі з ЄДР.
До того ж, суд вказує, що вищевказані ухвали суду були офіційно оприлюднені на офіційному веб-порталі судової влади України - Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі, а інформація про час і місце судового засідання додатково була розміщена на сторінці Господарського суду Київської області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.
Враховуючи, що ухвали суду були надіслані відповідачу за належною адресою, а судом вчинено всі дії, спрямовані на повідомлення останного з розгляду справи № 911/1165/18, з урахуванням процесуальних строків розгляду спору, зважаючи на положення п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, за яким визначено однією з засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та можливо розглядати справу за наявними у справі документами.
Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріали справи докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд, -
12.12.2013 між Національним банком України (іпотекодержатель) та Приватним підприємством "Едельвейс-2000" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 19 (далі - іпотечний договір), предметом іпотеки за яким є майно - нежитлові приміщення - апартамент №17д рекреаційного комплексу Літ. Б, загальною площею 104,1 кв.м, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, набережна ім. О.С. Пушкіна, буд. 17.
Відповідно до п. 10.1 іпотечного договору предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності. Право власності на предмет іпотеки зареєстроване за іпотекодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 2336770, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 146913501119, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права та їх обтяжень, виданим 02.09.2013 Реєстраційною службою Ялтинського міського управління юстиції Автономної республіки Крим, індексний номер витягу 8816451.
Згідно з п. 9 іпотечного договору сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 2100980,00 грн, що не вище оціночної вартості.
Іпотечний договір посвідчений нотаріально 12.12.2013, зареєстровано в реєстрі за №5402.
Як вбачається з умов іпотечного договору, останній укладено в забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 19 від 03.03.2009, із майбутніми змінами та доповненнями, або новаціями (далі - кредитний договір), укладеного між іпотекодержателем та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - третя особа/боржник) (в подальшому перейменованого в Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи від 14.06.2018 № 10701050084068810)
У відповідності до п. 3 іпотечного договору, іпотекою за цим договором також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки: витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки, якщо витрати на страхування предмету іпотеки зроблені іпотекодержателем; збитків, завданих порушенням умов цього договору та кредитного договору.
У зв'язку з неоплатою боржником кредитного боргу, іпотекодержатель звернувся 18.08.2017 до іпотекодавця із вимогою від 17.08.2017 вих. № 41-0009/57234 оплатити заборгованість за кредитним договором №19 в загальній сумі 4406807568,50 грн. Попередив, що у випадку невиконання цієї вимоги у тридцятиденний строк, іпотекодержатель буде змушений звернути стягнення на передане в іпотеку майно з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 19 в примусовому порядку.
Слід зазначити, що вимога про сплату боргуза кредитним договором № 19 від 03.03.2009 була залишена боржником без відповіді та задоволення.
З Єдиного державного реєстру судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу до електронних копій судових рішень, суду стало відомо, що іпотекодержатель звернувся до Господарського суду Київської області із позовними заявами (в т. ч. позовною заявою від 21.05.2018 вих. № 18-0016/27819), згідно з якими просив в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 19 від 03.03.2009 (з усіма змінами та доповненнями до нього) в сумі 2674478038,00 грн, звернути стягнення на предмети іпотек, якимими забезпечувалися боргові зобов'язання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" за вищевказаним кредитним договором.
З огляду на викладене, суд вказує, що кредитний договір № 19 від 03.03.2009 неоднократно оцінювався суддями Господарського суду Київської області на предмет відповідності його умов вимогам кредитного законодавства та дотримання сторонами своїх договірних зобов'язань, а саме кредитором в частині надання всієї суми кредиту, а боржником в частині оплати кредитного боргу.
20.08.2018 Господарський суд Київської області прийняв рішення у справі № 911/1185/18, яким встановив, що оскільки умови кредитного договору щодо повернення кредиту згідно графіків погашення траншів в редакції додатків №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8 до додаткового договору №78 третьою особою - ПрАТ КБ "Приватбанк" не виконані, розмір заборгованості боржника за кредитним договором № 19 від 03.03.2009 (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України по тілу кредиту станом на 18.06.2018 становить загалом 2674478038,00 грн, в тому числі згідно редакції кредитного договору від 03.03.2009 - 308548954,95 грн, згідно додаткового договору №64 від 26.05.2014 - 669431780,47 грн, згідно додаткового договору №65 від 28.05.2014 - 1564951915,83 грн, згідно додаткового договору №67 від 07.07.2014 - 131545386,75 грн.
Рішення господарського суду від 20.08.2018 набрало законної сили 11.09.2018 та наразі є чинним.
Таким чином, господарський суд у справі №911/1185/18 встановив факт прострочення боржником виконання зобов'язань, визначених умовами кредитного договору № 19 від 03.03.2009 (з усіма змінами та доповненнями до нього) та встановив дійсний розмір заборгованості боржника перед іпотекодержателем станом на 18.06.2018, який не підлягає доказуванню при наступному розгляді вимог іпотекодержателя до іпотекодавця в частині встановлення суми кредитного боргу, у зв'язку з несплатою боржником якого у іпотекодержателя виникло право звернути стягнення на належне іпотекодавцю майно, з метою задоволення своїх вимоги, які випливають із кредитного договору № 19 від 03.03.2009.
Спір у справі стосується питання звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Приписами ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права на одержання задоволення своїх вимог за рахунок переданого боржником (іншою особою) в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
Частиною 4 статті 13 Конституції України встановлено обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі позасудового врегулювання спору, оскільки обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і позасудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. При цьому, термін "досудовий порядок врегулювання спору", який відповідно до положень частини третьої ст. 124 Конституції України може бути законом визначений обов'язковим, не є тотожним терміну "позасудовий спосіб захисту".
Стаття 3 Закону України "Про іпотеку" визначає, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту держаної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до пункту 15.8.1 іпотечного договору унормовано, що іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами цього договору, відповідно до ст. 24 та розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із п. 24 цього договору (п. 20 іпотечного договору).
Слід зазначити, що факт наявності у боржника заборгованості перед іпотекодержателем за кредитним договором №19 від 03.03.2009 встановлений рішенням суду у справі № 911/1185/18, яке набрало законної сили, підтверджується матеріалами даної господарської справи та ані боржником, ані іпотекодавцем не спростований.
Зазначене надає іпотекодержателю право ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки, яким було забезпечено виконання боржником умов вищевказаного кредитного договору, за власним вибором як в судовому, так і позасудовому порядку.
Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, та початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку", початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Пунктом іпотечного договору сторони погодили, що вартість предмета іпотеки складає 2100980,00 грн, що не вище оціночної вартості.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що оскільки станом на момент звернення до суду з позовом ні боржник ні іпотекодавець кредитний борг не сплатили, Національний банк України як іпотекодержатель набув право звернути стягнення на предмет іпотеки, визначений умовами іпотечного договору № 19 від 12.12.2013, для задоволення своїх вимог за кредитним договором № 19 від 03.03.2009, що визначаються на момент їх фактичного задоволення з вартості заставленого майна.
За змістом ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що іпотекодавець доказів погашення кредитного боргу, що обліковується за боржником, не надав, доводів іпотекодержателя не спростував.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що заявлені відповідно до чинного законодавства і укладеного договору, доведеними належними та допустимими доказами у справі, та такими, що підлягають задоволенню шляхом звернення стягнення на заставлене майно іпотекодавця, а саме: нежитлові приміщення - апартамент №17д рекреаційного комплексу (Літ. Б), загальною площею 104,1 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 146913501119, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, набережна ім. О.С. Пушкіна, буд. 17, в рахунок часткового погашення боргу за кредитним договором №19 від 03.03.2009 в сумі 2674478038,00 грн.
Судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов Національного банку України до Приватного підприємства "Едельвейс-2000" про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.
2. В рахунок часткового погашення заборгованості Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) за кредитним договором №19 від 03.03.2009 (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) в сумі 2674478038 (два мільярди шістсот сімдесят чотири мільйони чотириста сімдесят вісім тисяч тридцять вісім гривень) 00 копійок звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 19 від 12.12.2013, укладеним між Національним банком України та Приватним підприємством "Едельвейс-2000", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований в реєстрі за № 5402, а саме на наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення - апартамент №17д рекреаційного комплексу (Літ. Б), загальною площею 104,1 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 146913501119, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, набережна ім. О.С. Пушкіна, буд. 17.
3. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з початковою ціною продажу предмета іпотеки в розмірі 2100980,00 грн.
4. Стягнути з Приватного підприємства "Едельвейс-2000" (03680, м. Київ, Святошинський район, вул. Пшенична, буд. 4, код ЄДРПОУ 31068069) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) 31514 (тридцять одну тисячу п'ятсот чотирнадцять гривень) 70 копійок судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).
Повне рішення складено: 24.10.2018.
Суддя В.М. Антонова