вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" вересня 2018 р. Справа № 911/2531/17
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Литовці А.С., розглянувши матеріали справи
за позовом першого заступника прокурора Київської області
до: 1) фонду комунального майна Вишгородського району Київської області;
2) Вишгородської районної ради Київської області;
3) Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області;
4) фізичної особи-підприємця Сушко Ольги Григорівни,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
1) навчально-виховний комплекс «Димерська гімназія - загальноосвітня школа I ступеня» Вишгородської районної ради Київської області;
2) відділ освіти Вишгородської районної державної адміністрації Київської області,
про вчинення певних дій
за участю представників учасників справи:
прокурор: Нестеренко Є.І. - посвідчення № 028904, видане 17.09.2014;
відповідач 1: Сидорова Ю.С. - предст. за дов. від 15.01.2018;
відповідач 2: Компанець А.О. - предст. за дов. № 56/0207 від 17.01.2018;
відповідач 3: не з'явився;
відповідач 4: Сушко О.Г. - паспорт НОМЕР_1 від 31.10.1996; Щипицина І.В. - адвокат, договір про надання правової допомоги № 04092017 від 04.09.2017;
треті особи: не з'явились.
У серпні 2017 року до господарського суду Київської області звернувся перший заступник прокурора Київської області з позовом в інтересах держави до фонду комунального майна Вишгородського району Київської області (далі - Фонд комунального майна), Вишгородської районної ради Київської області (далі - Районна рада), Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області (далі - Селищна рада) та фізичної особи-підприємця Сушко Ольги Григорівни (далі - ФОП Сушко О.Г.), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - навчально-виховного комплексу «Димерська гімназія - загальноосвітня школа I ступеня» Вишгородської районної ради Київської області (далі - Димерська гімназія) і відділу освіти Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі - відділ освіти), про:
- визнання незаконним та скасування рішення Селищної ради від 12.05.2006 № 39 «Про погодження дозволу на продаж старого приміщення їдальні Димерської гімназії»;
- визнання незаконним та скасування рішення Районної ради від 24.09.2009 № 384-26-V «Про перелік об'єктів спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, що підлягають приватизації»;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу шляхом продажу на аукціоні будівлі колишньої їдальні Димерської гімназії від 20.05.2010 № 01-56 (далі - Договір), що розташована за адресою: 07330, Київська область, Вишгородський район, смт Димер, вул. Леніна, 25, з моменту його укладення;
- зобов'язання ФОП Сушко О.Г. звільнити та повернути до комунальної власності територіальної громади сіл, селищ, міста Вишгородського району в особі Вишгородської районної ради їдальню Димерської гімназії, що розташована за адресою: 07330, Київська область, Вишгородський район, смт Димер, вул. Леніна, 25, вартістю 56 678,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані статтями 24, 32, 43, 59, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», статтями 14, 19 Закону України «Про охорону дитинства», статтями 18, 63 Закону України «Про освіту», статтею 44 Закону України «Про загальну середню освіту», статтями 203, 207, 215-217, 377, 655 Цивільного кодексу України та пунктом 3.8 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, а також на порушення вимог законодавства Селищною радою та Районною радою при прийнятті рішень про приватизацію приміщення їдальні Димерської гімназії, яке входило до матеріально-технічної бази закладу. Крім того, на даний час Димерська гімназія не має власного приміщення для харчування учнів. Що ж до спірного договору, то позовна заява обґрунтована тим, що у ньому відсутня істотна умова, а саме - кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить, у зв'язку з набуттям права власності на будівлю.
Рішенням господарського суду Київської області від 19.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2018 рішення господарського суду Київської області від 19.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 у справі скасовано, справу № 911/2531/17 направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що господарськими судами попередніх інстанцій залишено поза увагою і не встановлено, на підставі яких документів Гімназії передавалось на баланс спірне майно та який статус мало вказане майно на момент передачі його на баланс. Тобто судами не встановлювалось, чи входило спірне майно, на момент звернення Гімназії із заявою про надання дозволу на його продаж, до складу навчального закладу як майно Гімназії, чи технологічно пов'язане таке майно з навчальним процесом.
Відповідно до частини першої статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
За результатами автоматизованого розподілу 03.05.2018 справа передана для розгляду судді Щоткіну О.В.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.05.2018 справу № 911/2531/17 прийнято до провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 04.06.2018, учасникам справи встановлено процесуальні строки для подання письмових пояснень з урахуванням вказівок, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2018.
31.05.2018 через канцелярію суду представником ФОП Сушко О.Г. подано заяву про долучення до матеріалів справи письмових доказів щодо статусу та цільового призначення будівлі колишньої їдальні Димерської гімназії, яка розташована за адресою: 07330, Київська обл., Вишгородський р-н, селище Димер, вул. Леніна, 25.
Разом з тим, представником ФОП Сушко О.Г. подано також клопотання про застосування позовної давності, яке судом залучено до матеріалів справи.
01.06.2018 через канцелярію суду Фондом комунального майна подано заяву про застосування строків позовної давності та клопотання про приєднання письмових доказів.
01.06.2018 через канцелярію суду прокуратурою подано пояснення з урахуванням вказівок, викладених в постанові Верховного Суду від 24.04.2018. Зокрема, прокурор зазначає, що правовий статус спірного майна підтверджується наступними доказами: рішенням виконавчого комітету Димерської селищної ради від 12.05.2006 (у якому зазначено, що було погоджено дозвіл на продаж старого приміщення їдальні Димерської гімназії); листом Димерської гімназії від 15.05.2006 (у якому зазначено про старе приміщення їдальні Димерської гімназії); розпорядженням Вишгородської районної ради від 28.03.2008 № 32 (у якому зазначено про оформлення права спільної комунальної власності на будівлю їдальні та про факт того, що вказане майно перебуває на балансі Димерської гімназії); протоколом засідання конкурсної комісії з питань здачі в оренду майна спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вишгородського району та з відбору суб'єктів оціночної діяльності від 07.04.2010 № 5 (згідно з яким визначено порядок денний: «Про затвердження висновку про вартість майна - будівлі колишньої їдальні Димерської гімназії»); наказом Фонду від 07.04.2010 № П-4 «Про затвердження рішення конкурсної комісії з питань здачі в оренду майна спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району та з відбору суб'єктів оціночної діяльності»; заявами про участь в аукціоні від 17.05.2010 Сушко О.Г. та Сушко Б.В., протоколом № 1 про проведення аукціону з продажу майна спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району; розпорядженням Вишгородської районної ради від 28.03.2008 № 32; договором купівлі-продажу будівлі колишньої їдальні Димерської гімназії від 20.05.2010; актом приймання-передачі від 04.06.2010 до договору купівлі-продажу; переліком нерухомого майна; наказом Фонду від 11.03.2010 № П-1; договором про надання послуг з організації та проведення аукціону від 08.04.2010; договором оренди від 02.10.2006, який укладено між Димерською гімназією та ФОП Сушко О.Г.; додатками до договору оренди від 03.10.2008, 03.10.2009; листом Димерської гімназії від 11.09.2017; звітом № 85 про оцінку вартості майна, а саме нежитлового приміщення їдальні Димерської гімназії - інвентарного об'єкту відділу освіти Вишгородської районної ради; паспортом сертифікатом.
Прокурор також наголошує на тому, що відчужене приміщення їдальні використовується на сьогодні ФОП Сушко О.Г. для продажу побутової техніки, будівельних матеріалів та канцтоварів, тобто не за призначенням, що заборонено чинним законодавством України.
Разом з тим, на думку прокурора, перебування лише на балансі Димерської гімназії спірного об'єкта нерухомого майна не спростовує доводи прокуратури, що вказане приміщення є об'єктом освіти, оскільки законодавець не пов'язує обов'язковість закріплення права власності саме за навчальним закладом, а також не позбавляє його статусу об'єкта освіти, на який розповсюджується закріплена законодавчо заборона відчуження цього майна.
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.06.2018 підготовче засідання відкладено на 25.06.2018.
04.06.2018 на адресу суду від Селищної ради надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких остання просить суд розглядати справу за відсутності представників селищної ради на підставі наявних в матеріалах справи документів.
21.06.2018 через канцелярію суду від представника ФОП Сушко О.Г. надійшли пояснення з урахуванням вказівок, викладених в постанові Верховного Суду від 24.04.2018.
22.06.2018 на адресу суду від Фонду комунального майна надійшли пояснення стосовно доводів прокуратури щодо строків позовної давності.
23.06.2018 через канцелярію суду від Районної ради надійшли письмові пояснення на виконання ухвал господарського суду Київської області від 08.05.2018 та від 04.06.2018, відповідно до вказівок, викладених в постанові Верховного Суду від 24.04.2018.
25.06.2018 через канцелярію суду від прокуратури надійшли заперечення на відзиви Фонду комунального майна та ФОП Сушко О.Г., які суд залучив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 25.06.2018 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 06.08.2018.
06.08.2018 на електронну пошту суду від Димерської гімназії надійшли пояснення по суті спору, за змістом яких остання, зокрема, підтримує позовні вимоги прокуратури.
На підставі ухвали суду від 06.08.2018 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 10.09.2018.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2018 розгляд справи по суті відкладено на 24.09.2018.
В судовому засіданні 24.09.2018, заслухавши вступне слово прокурора та представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, суд дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
Прокурор та представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.
Представники Селищної ради і третіх осіб, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Згідно з частиною першою статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 24.09.2018 за відсутності представників Селищної ради і третіх осіб.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 24.09.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
12.05.2006 відповідним рішенням виконавчого комітету Димерської селищної ради № 39 погоджено дозвіл на продаж старого приміщення їдальні Димерської гімназії, яка знаходиться в смт Димер по вул. Леніна.
15.05.2006 Димерська гімназія звернулась до Відділу освіти про надання дозволу на продаж старого приміщення їдальні, яка не експлуатується з вересня 1999 року: приміщення в аварійному стані, система опалення відсутня. Зазначена пропозиція була погоджена Відділом освіти у той же день, що підтверджується відповідною відміткою на листі та листом від 15.07.2016 № 73.
Із змісту технічного паспорту на громадський будинок - їдальні, який був складений 25.06.2006 вбачається, що власником останньої була територіальна громада сіл, селища, міста Вишгородського району в особі Вишгородської районної ради.
28.03.2008 Вишгородська районна рада розпорядженням № 32 визнала за необхідне оформити право спільної комунальної власності на будівлю їдальні, що знаходиться за адресою: 07330 Київська область, Вишгородський район, смт Димер, вул. Леніна, 25, та перебуває на балансі Димерської гімназії, за територіальними громадами громада сіл, селища, міста Вишгородського району в особі Вишгородської районної ради. Зазначене розпорядження було затверджено рішенням Вишгородської районної ради від 24.04.2008 №197-15-V.
На підставі зазначеного рішення 05.06.2008 оформлено відповідне свідоцтво права власності та, в свою чергу, зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16.10.2008.
01.12.2008, на підставі рішення Вишгородської районної ради від 25.09.2008 №229-19-0, між Фондом комунального майна (Уповноважений орган) та Димерською гімназією (користувач) укладено Договір на закріплення майна, що перебуває у спільній комунальній власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району, на праві оперативного управління (далі - Договір на закріплення майна).
Відповідно до п. 1.2. Договору на закріплення майна Уповноважений орган передає користувачеві в оперативне управління майно згідно з актом приймання-передачі, що є невід'ємною частиною Договору.
В п. 2 Договору на закріплення майна зазначено, що користувач приймає майно згідно з актом приймання-передачі. Передача майна не тягне за собою виникнення у користувача права власності на передане майно.
01.12.2008 між сторонами Договору на закріплення майна підписано Акт приймання-передачі, згідно з яким Фонд комунального майна передає, а Димерська гімназія приймає, в тому числі, об'єкт з назвою «Їдальня» загальною площею 88,5 кв. м.
Пунктом 8.2. Договору на закріплення майна обумовлено, що дія Договору припиняється, зокрема, у разі прийняття рішення районною радою про зміну правового статусу майна.
24.09.2009 на підставі рішення Районної ради «Про перелік об'єктів спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, що підлягають приватизації» включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, будівлю колишньої їдальні Димерської гімназії.
07.10.2010 Фондом комунального майна наказом № П-4 затверджено рішення конкурсної комісії з питань здачі в оренду майна спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міст Вишгородського району та з відбору суб'єктів оціночної діяльності «Про затвердження висновку про вартість нерухомого майна будівлі колишньої їдальні Димерської гімназії, що розташована за 07330 Київська область, Вишгородський район, смт Димер, вул. Леніна, 25», яка становить 62 976,00грн з урахуванням ПДВ і є початковою вартістю продажу об'єкта.
11.05.2010 ФОП Сушко О.Г. подала відповідну заяву на участь в аукціоні та стала переможцем, що підтверджується протоколом № 1 проведення аукціону з продажу майна спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міст Вишгородського району, затвердженого Фонду комунального майна.
20.05.2010 між Фондом комунального майна як продавцем та ФОП Сушко О.Г. як покупцем укладено Договір купівлі-продажу шляхом продажу на аукціоні будівлі колишньої їдальні Димерської гімназії № 01-56 (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві будівлю колишньої їдальні Димерської гімназії загальною площею 88,5 кв. м, яка розташована за адресою: 07330 Київська область, Вишгородський район, смт Димер, вул. Леніна, 25, яка є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міст Вишгородського району, а покупець зобов'язується прийняти вказаний об'єкт приватизації, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, та пройти реєстрацію об'єкта приватизації у бюро технічної інвентаризації. Реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено 19.07.2010 за №43.
04.06.2010 зазначена будівля колишньої їдальні була передана ФОП Сушко О.Г., у зв'язку з чим був підписаний відповідний акт приймання-передачі.
Прокурор, вважаючи, що спірні рішення Селищної ради і Районної ради прийняті з порушенням вимог законодавства, вказує на підстави для визнання таких рішень незаконними і їх скасування.
Разом з тим, оскільки спірні рішення прийняті з порушенням законодавства, прокурор просить визнати також недійсним договір купівлі-продажу, укладений між Фондом комунального майна та ФОП Сушко О.Г., оскільки предмет вказаного договору суперечить вимогам абзацу одинадцятого пункту а частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини п'ятої статті 63 Закону України «Про освіту», пункту 38 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, та не відповідає нормам чинного законодавства, зокрема, статті 655 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Так, судом встановлено, що право власності на їдальню загальною площею 88,5 кв. м з 05.06.2008 належить територіальній громаді сіл, селища, міста Вишгородського району в особі Районної ради. Зазначене право зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності та відповідним записом у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Частиною другою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають, зокрема, об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема: об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.
Згідно з частиною першою статті 63 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Аналогічне положення закріплене і в статті 44 Закону України «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999 № 651-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з листом відділу освіти від 06.09.2017 № 642/11 будівля по вулиці Леніна, 25 в смт Димер Вишгородського району Київської області була побудована у 1910 році (за неперевіреною інформацією як будинок для священника). На момент введення будівлі в експлуатацію інформації про її власника не виявлено. Як їдальня навчального закладу будівля використовувалась упродовж 1963-1999 рр.
Відповідно до листа відділу освіти Вишгородської районної державної адміністрації від 16.05.2018 № 371/11, будь-які документи щодо передачі та статусу будівлі шкільної їдальні Димерської гімназії у відділі освіти відсутні.
За повідомленням Димерської гімназії у листі від 17.05.2018 за № 63 будівля їдальні Димерської гімназії, що розташована за адресою: 07330, вул. Леніна, 25, смт Димер, Вишгородський район, Київська область, знаходилася на балансі навчального закладу та використовувалася за призначенням з 60-х років. Документи, які засвідчують статус вказаної будівлі на момент передачі її на баланс Димерській гімназії, відсутні.
Також Димерською гімназією в додаток до зазначеного листа надано належним чином засвідчену копію Інвентарної книги обліку основних засобів, у розділі 10-32 «Будинки та споруди» якої спірна будівля внесена під інвентарним номером 103005 з назвою «Їдальня». Інвентарна книга розпочата 01.01.2008.
Як встановлено судом, в 2008 році на спірну будівлю оформлено право спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району в особі Вишгородської районної ради.
01.12.2008 Районна рада передала Димерській гімназії спірне майно по договору на праві оперативного управління, яке в подальшому, на підставі рішення Районної ради, було включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.
Згідно з імперативними приписами частини п'ятої статті 63 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Отже, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання.
За інформацією Димерської гімназії будівля, що розташована за адресою: 07330, вул. Леніна, 25, смт Димер, Вишгородський район, Київська область, технологічно пов'язана з навчально-виховним процесом, тому що відстань від будівлі гімназії до вказаної будівлі становить 50 м, що давало можливість використовувати її в навчально-виховному процесі.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження використання Димерською гімназією спірної будівлі в навчально-виховному процесі на момент прийняття спірних у даній справі рішень.
Як зазначає Димерська гімназія, будівля колишньої їдальні на час її використання за призначенням (1960-1999 роки) не відповідала санітарно-гігієнічним нормам, оскільки площа приміщень їдальні становить 88,5 кв. м, площа обідньої зали - 38 кв. м. У зв'язку з цим з 01.09.1999 до 02.10.2006 спірна будівля використовувалось як приміщення для етнографічного музею «Бабусина світлиця» та для проведення занять гуртків. Наведена інформація також викладена прокурором у позові та не заперечується.
Відповідно до звіту про оцінку вартості майна зазначеного будинку станом на 30.09.2006, останній знаходився в незадовільному стані, потребував капітального ремонту.
Крім того, за інформацією Фонду комунального майна у листі від 26.05.2016 № 148, адресованому Вишгородському відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури, будівля колишньої їдальні - інвентарний об'єкт Димерської гімназії, яка розташована в селищі Димер по вул. Леніна, 25, Вишгородського району Київської області, на час продажу за цільовим призначенням не функціонувала (будівля пустувала). Після 2006 року спірну будівлю передано в оренду ФОП Сушко О.Г.
Як зазначає у своєму позові прокурор невикористання майна не змінює його статусу.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про освіту» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.
Статтею 182 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Таким чином, для віднесення спірної будівлі їдальні до майна навчального закладу, Димерській гімназії необхідно було отримати відповідне свідоцтво та здійснити визначену статтею 182 Цивільного кодексу України процедуру реєстрації речового права.
Прокурором, на момент розгляду справи, доказів реєстрації за Димерською гімназією речових прав на будівлю колишньої їдальні загальною площею 88,5 кв. м, яка розташована за адресою: 07330, Київська область, Вишгородський район, смт Димер, вул. Леніна, 25, суду не надано.
Щодо знаходження зазначеної будівлі на балансі Димерської гімназії, то суд зазначає, що баланс установи (підприємства, організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна, однак, баланс не визначає підстав знаходження майна у власності, перебування майна на балансі установи не є безспірною ознакою його права власності на це майно.
Спірна будівля їдальні на момент прийняття оспорюваного рішення районної ради перебувала у спільній комунальній власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району в особі Вишгородської районної ради.
Як вже зазначалось, статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
У зв'язку із зазначеними обставинами, на підставі саме листа Димерської гімназії про надання дозволу на продаж старого приміщення їдальні, та на підставі ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет Димерської селищної ради надав відповідний дозвіл на продаж старого приміщення їдальні (рішення від 12.05.2006). У свою чергу, Вишгородською районною радою прийнято рішення від 24.09.2009 про включення зазначеного приміщення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, та Фондом комунального майна у порядку, визначеному Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992 № 2171-X 90 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проведено відповідний аукціон.
Враховуючи недоведеність використання спірного майна за цільовим призначенням, а саме пов'язаності даної будівлі з навчально-виховним процесом на момент звернення Димерської гімназії із заявою про надання дозволу на її продаж, суд не вбачає порушень законних прав та інтересів територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району, за захистом яких прокурор звернувся до суду з вимогами про визнання незаконними та скасування спірних рішень.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог прокурора в частині визнання незаконними та скасування рішення Селищної ради від 12.05.2006 №39 «Про погодження дозволу на продаж старого приміщення їдальні Димерської гімназії» та рішення Районної ради від 24.09.2009 № 384-26-V «Про перелік об'єктів спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, що підлягають приватизації».
Щодо вимог прокуратури про визнання недійсним Договору, слід зазначити, що згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Істотними умовами договору купівлі-продажу, за загальним правилом, є умови про предмет та ціну.
Інші умови договору купівлі-продажу можуть набувати значення істотних, якщо щодо них є безпосередня вказівка в інших правових нормах.
Крім наведених вище, однією з підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу, прокурор зазначив недодержання під час його укладення вимог частини шостої статті 120 Земельного кодексу України та частини другої статті 377 Цивільного кодексу України, а саме незазначення кадастрового номера земельної ділянки, на якій розміщена спірна будівля.
Верховним Судом України в постанові по справі № 6-194цс14 від 17.12.2014 викладена правова позиція, що за змістом частини другої статті 377 Цивільного кодексу України та частини шостої статті 120 Земельного кодексу України кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків). Установивши, що позивач (продавець за договором купівлі-продажу нежилого приміщення) не є власником спірної земельної ділянки та що кадастровий номер земельній ділянці присвоєний не був, а також не встановивши порушення законних прав позивача у зв'язку з відсутністю в указаному договорі купівлі-продажу умови щодо кадастрового номера земельної ділянки, з урахуванням тієї обставини, що вказана істотна умова не впливає на права чи інтереси продавця, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання такого договору недійсним.
Отже відсутність в договорі купівлі-продажу від 20.05.2010 № 01-56 умови щодо кадастрового номеру земельної ділянки не порушує прав та законних інтересів сторін договору, тому не є підставою для визнання вказаного договору недійсним.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні вимог прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Щодо вимоги прокурора про зобов'язання ФОП Сушко О.Г. звільнити та повернути до комунальної власності територіальної громади сіл, селищ, міста Вишгородського району в особі Вишгородської районної ради їдальню Димерської гімназії, суд зазначає, що дана вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявленої вимоги прокурора про визнання договору купівлі-продажу від 20.05.2010 № 01-56 недійсним, дана вимоги прокурора також не підлягає задоволенню.
Крім того, розглянувши заявлені ФОП Сушко О.Г. та Фондом комунального майна клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає наступне.
Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 № 01-56 України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, за змістом наведеної норми, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи, що господарський суд дійшов висновку про відсутність порушення прав особи, за захистом якого прокурор звернувся до суду з відповідним позовом, таким чином, відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин норм, які стосуються інституту позовної давності.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору, які понесено прокурором при зверненні з даним позовом до суду, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокуратуру.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 232, 233, 236-238, 240, 316 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
В задоволенні позову відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне рішення складено 24.10.2018.
Суддя О.В. Щоткін