ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.10.2018Справа № 910/11064/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест"
про стягнення 253 407, 88 грн.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 253 407, 88 грн., з яких: 198 500, 00 грн. - основного боргу, 29 775, 00 грн. - штрафу, 19 460, 41 грн. - пені, 5 672, 47 грн. - 10 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 30/01/2018-2 від 30.01.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.09.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 за ініціативою суду внесено виправлення до резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 23.08.2018 у справі № 910/2863/18 в зазначені даті розгляду справи.
27.09.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомляє, що в рахунок погашення заборгованості за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 30/01/2018-2 від 30.01.2018 здійснив на користь позивача сплату грошових коштів загальною сумою 15 000, 00 грн., у зв'язку з чим просить суд зменшити суму позовних вимог до 238 407, 00 грн.
У судовому засіданні 27.09.2018 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 18.10.2018.
У дане судове засідання представники сторін не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, однак були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та розпискою про відкладення розгляду справи.
Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 18.10.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
30.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" (далі - виконавець) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 30/01/2018-2, умовами якого передбачено, що виконавцеь зобов'язується організувати та виконати перевезення вантажу автомобільним транспортом на території України та в міжнародному сполученні, а також надавати інші допоміжні послуги, а замовник зобов'язується приймати та сплачувати послуги виконавця на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 2.1. договору, загальна ціна договору визначається як сума вартості всіх наданих послуг, відповідно до підписаних сторонами актів наданих послуг згідно даного договору протягом всього строку його дії.
Перевезення здійснюються на підставі письмових заявок замовника (п. 3.1. договору).
Згідно п. 5.1. договору, вартість послуг за організацію та виконання кожного окремого перевезення є договірною і визначається в заявці, рахунку на оплату та акті наданих послуг.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що замовник здійснює оплату за цим договором протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання від виконавця наступного комплекту належним чином оформлених документів: рахунок на оплату, акт наданих послуг, зареєстрована в ЄРПН електронна податкова накладна, товарно-транспортна накладна (СМR) з відмітками про прийняття вантажу вантажоодержувачем.
Відповідно до п. 6.7. договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором, замовник сплачує на користь виконавця: пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки (п. 6.7.1.); штраф у розмірі 15 % від суми заборгованості (п. 6.7.2.); 10 % річних від простроченої суми (п. 6.7.3.). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через дванадцять місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6.7.4.).
Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє протягом 1 (одного) року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами. Якщо по закінченню строку дії даного договору жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати даний договір, останній вважається продовженим кожен раз на такий самий строк і на таких самих умовах (п.п. 9.1. та 9.2 . договору).
Як вбачається з матеріалів, відповідно до умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" надані позивачу наступні заявки на здійснення перевезень, а саме: від 02.04.2018, від 03.04.2018 (4 шт.), від 04.04.2018 (4 шт.), від 07.04.2018, 10.04.2018, від 17.04.2018, від 18.04.2018, від 23.04.2018 (2 шт.), від 25.04.2018.
З матеріалів справи також вбачається, що позивачем були надані послуги перевезення, а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами здачі-прийому робіт (надання послуг): № ОУ-00000388 від 05.04.2018, № № ОУ-00000661 від 05.04.2018, № ОУ-00001686 від 05.04.2018, № ОУ-00001690 від 05.04.2018, № ОУ-00000219 від 06.04.2018, № ОУ-00000659 від 06.04.2018, № ОУ-00000888 від 06.04.2018, № ОУ-00000663 від 07.04.2018, № ОУ-00000891 від 07.04.2018, № ОУ-00000658 від 09.04.2018, № ОУ-00000889 від 12.04.2018, № ОУ-00001567 від 20.04.2018, № ОУ-00002047 від 21.04.2018, № ОУ-00002542 від 26.04.2018, № ОУ-00002550 від 27.04.2018, № ОУ-00002543 від 28.04.2018, які частково підписані представниками відповідача та скріплені печатками підприємств, а також виставленими рахунками на оплату № 388 від 05.04.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 661 від 05.04.2018 на суму 16 000, 00 грн., № 1686 від 05.04.2016 на суму 12 000, 00 грн., № 1690 від 05.04.2016 на суму 13 000, 00 грн., № 219 від 06.04.2018 на суму 15 000, 00 грн., № 659 від 06.04.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 888 від 06.04.2018 на суму 14 000, 00 грн., № 663 від 07.04.2018 на суму 16 000, 00 грн., № 891 від 07.04.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 658 від 09.04.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 889 від 12.04.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 1567 від 20.04.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 2047 від 21.04.2018 на суму 15 000, 00 грн., № 2542 від 26.04.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 2550 від 27.04.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 2543 від 28.04.2018 на суму 12 000, 00 грн.
Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" утворилась заборгованість у розмірі 198 500, 00 грн.
Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 03/08/2018/1 від 03.08.2018, в якій позивач просив протягом семи календарних днів з моменту отримання даної претензії провести розрахунки за надані транспортно-експедиторські послуги шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 198 500, 00 грн. на поточний рахунок позивача, що підтверджується експрес-накладною № 20400097054516 від 06.08.2018.
Листом № 271 від 13.08.2018 відповідач надав відповідь на вищезазначену претензію позивача, в якому визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 198 500, 00 грн. та пояснив, що заборгованість утворилась внаслідок невиконання контрагентами відповідача своїх зобов'язань з частині сплати коштів.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 198 500, 00 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 29 775, 00 грн. - штрафу, 19 460, 41 грн. - пені за період з 19.04.2018 по 13.08.2018 та 5 672, 47 грн. - 10 % річних за період з 19.04.2018 по 13.08.2018.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 30/01/2018-2 від 30.01.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором з елементами договору про надання послуг та договору транспортного експедирування.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
У відповідності до ч. 1 ст. 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
За приписами ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Згідно ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як зазначено судом вище, відповідно до умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" надані позивачу наступні заявки на здійснення перевезень, а саме: від 02.04.2018, від 03.04.2018 (4 шт.), від 04.04.2018 (4 шт.), від 07.04.2018, 10.04.2018, від 17.04.2018, від 18.04.2018, від 23.04.2018 (2 шт.), від 25.04.2018.
Судом встановлено, що позивачем були надані послуги перевезення, а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами здачі-прийому робіт (надання послуг): № ОУ-00000388 від 05.04.2018, № № ОУ-00000661 від 05.04.2018, № ОУ-00001686 від 05.04.2018, № ОУ-00001690 від 05.04.2018, № ОУ-00000219 від 06.04.2018, № ОУ-00000659 від 06.04.2018, № ОУ-00000888 від 06.04.2018, № ОУ-00000663 від 07.04.2018, № ОУ-00000891 від 07.04.2018, № ОУ-00000658 від 09.04.2018, № ОУ-00000889 від 12.04.2018, № ОУ-00001567 від 20.04.2018, № ОУ-00002047 від 21.04.2018, № ОУ-00002542 від 26.04.2018, № ОУ-00002550 від 27.04.2018, № ОУ-00002543 від 28.04.2018, які частково підписані представниками відповідача та скріплені печатками підприємств, а також виставленими рахунками на оплату № 388 від 05.04.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 661 від 05.04.2018 на суму 16 000, 00 грн., № 1686 від 05.04.2016 на суму 12 000, 00 грн., № 1690 від 05.04.2016 на суму 13 000, 00 грн., № 219 від 06.04.2018 на суму 15 000, 00 грн., № 659 від 06.04.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 888 від 06.04.2018 на суму 14 000, 00 грн., № 663 від 07.04.2018 на суму 16 000, 00 грн., № 891 від 07.04.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 658 від 09.04.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 889 від 12.04.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 1567 від 20.04.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 2047 від 21.04.2018 на суму 15 000, 00 грн., № 2542 від 26.04.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 2550 від 27.04.2018 на суму 12 000, 00 грн., № 2543 від 28.04.2018 на суму 12 000, 00 грн.
Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" утворилась заборгованість у розмірі 198 500, 00 грн.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що замовник здійснює оплату за цим договором протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання від виконавця наступного комплекту належним чином оформлених документів: рахунок на оплату, акт наданих послуг, зареєстрована в ЄРПН електронна податкова накладна, товарно-транспортна накладна (СМR) з відмітками про прийняття вантажу вантажоодержувачем.
Тобто, відповідно до наведених вище умов договору, підставою для оплати є отримання відповідачем передбачених п. 5.3. договору документів, проте суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу відповідача зареєстрованих в ЄРПН електронних податкових накладних, товарно-транспортних накладних (СМR) з відмітками про прийняття вантажу вантажоодержувачем.
В той же час, суд зазначає, що позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 03/08/2018/1 від 03.08.2018, в якій позивач протягом семи календарних днів з моменту отримання даної претензії провести розрахунки за надані транспортно-експедиторські послуги шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 198 500, 00 грн. на поточний рахунок позивача, що підтверджується експрес-накладною № 20400097054516 від 06.08.2018.
При цьому, листом № 271 від 13.08.2018 відповідач надав відповідь на вищезазначену претензію позивача, в якому визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 198 500, 00 грн. та пояснив, що заборгованість утворилась внаслідок невиконання контрагентами відповідача своїх зобов'язань з частині сплати коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи, що у своєму листі № 271 від 13.08.2018 відповідач фактично визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 198 500, 00 грн., суд вважає за можливе застосувати до даних правовідносин приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки претензія була надіслана експрес-накладною № 20400097054516 від 06.08.2018 (Нова Пошта), приймаючи до уваги строки пересилання поштового відправлення, суд приходить до висновку, що починаючи з 15.08.2018 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідач здійснив оплату заборгованості у розмірі 15 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 26 від 31.08.2018 на суму 10 000, 00 грн., № 4080 від 07.09.2018 на суму 5 000, 00 грн.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/11064/18 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу у розмірі 15 000, 00 грн., які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після відкриття провадження у справі, за відсутністю предмету спору.
Таким чином, на день прийняття рішення у справі непогашеною залишилась заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу у розмірі 183 500, 00 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 30/01/2018-2 від 30.01.2018 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 183 500, 00 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 29 775, 00 грн. - штрафу, 19 460, 41 грн. - пені за період з 19.04.2018 по 13.08.2018 та 5 672, 47 грн. - 10 % річних за період з 19.04.2018 по 13.08.2018.
Відповідно до п. 6.7. договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором, замовник сплачує на користь виконавця: пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки (п. 6.7.1.); штраф у розмірі 15 % від суми заборгованості (п. 6.7.2.); 10 % річних від простроченої суми (п. 6.7.3.). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через дванадцять місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6.7.4.).
Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 6.7. договору, та встановлено, що сума нарахована вірно відповідно до вимог законодавства, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 29 775, 00 грн. - штрафу у розмірі 15 % від суми заборгованості (198 500, 00 грн.).
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 460, 41 грн. - пені за період з 19.04.2018 по 13.08.2018 та 5 672, 47 грн. - 10 % річних за період з 19.04.2018 по 13.08.2018, суд відзначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, відповідно до п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, позивачем здійснено нарахування пені та 10 % річних за період з 19.04.2018 по 13.08.2018, проте як встановлено судом вище прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання відбулося починаючи з 15.08.2018, тож за розрахунком суду саме від цієї дати повинна нараховуватися пеня та 10 % річних.
Таким чином, враховуючи, що позивачем здійснено нарахування пені та 10 % річних по 13.08.2018, а прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання відбулося з 15.08.2018, приймаючи до уваги, що суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, суд зазначає, що нарахування пені та 10 % річних за заявлений позивачем період не здійснюється, а тому вимога в цій частині не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу, оскільки судом частково задоволено заявлені позовні вимоги, витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Провадження у справі № 910/11064/18 закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України в частині стягнення 15 000, 00 грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.
2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" (03164, м. Київ, вул. Підлісна, буд. 1, офіс № 38-Б, ідентифікаційний код - 39220431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" (07700, Київська обл., м. Яготин, вул. Філатова, буд. 112, ідентифікаційний код - 39174532) 183 500 (сто вісімдесят три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. - заборгованості, 29 775 (двадцять дев'ять тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп. - штрафу та 3 424 (три тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 13 коп. - судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 23.10.2018
Суддя Щербаков С.О.