вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.10.2018м. ДніпроСправа № 904/2934/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-інтеграційне підприємство "Агроінтер", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе", с. Вишневе, Криничанський р-н, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 04/01-01 від 04.01.2018 року у сумі 216 243,38 грн.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 19 від 14.07.2018 року, представник;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 13.06.2018 року, представник.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-інтеграційне підприємство "Агроінтер" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Вишневе" заборгованість у сумі 216 243,38 грн., з яких: 156 324,00 грн. - основний борг, 10 574,57 грн. - пеня, 39 156,00 грн. - штраф, 8 080,04 грн. - проценти річних, 1 808,77 грн. - інфляційні втрати. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 04/01-01 від 04.01.2018 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2018 року про відкриття провадження у справі призначено підготовче засідання на 02.08.2018 року о 10:20 год.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 року підготовче судове засідання відкладено на 04.09.2018 року о 10:40 год.
31.08.2018р.від відповідача надійшла заява про залишення позову без руху у зв'язку з недоплатою позивачем 0,01грн. судового збору.
Заява розглянута в судовому засіданні 04.09.2018 та в її задоволенні відмовлено.
До початку судового засідання 04.09.2018 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позов в якому він заперечує проти задоволення позову.
Ухвалою суду від 04.09.2018 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 13.09.2018 о 11:30год.
12.09.2018 представник відповідача подав до канцелярії суду заяву про відвід судді.
Обґрунтовуючи заяву, відповідач зазначає, що 10.09.2018 року представник Відповідача ознайомився з матеріалами справи № 904/2934/18. Після ознайомлення зі справою, останнім було встановлено, що судом було грубо порушено вимоги господарського процесу.
Так, вказує, що нібито в ухвалі суду від 04.09.2018 року про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті суддею зазначаються неправдиві відомості, а саме, що 31.08.2018 року від позивача до канцелярії суду надійшла уточнена позовна шина №19 від 03.08.2018 року, а зі штампу канцелярії вбачається дата 04.09.2018.
Крім того, в протоколі судового засідання не вказані клопотання, зокрема, долучався уточнений позов, відзив на позовну заява, а також, клопотання про залишення позову без руху.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 підтримала подану заяву про відвід судді.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку надходження заяви про відвід судді.
Дослідивши в судовому засіданні заявлену заяву ОСОБА_2 про відвід, суд прийшов до висновку про його необґрунтованість та необхідність зупинення провадження у справі № 904/2934/18 до вирішення питання про відвід та передачу справи на автоматизований розподіл (повторний розподіл) для розгляду заяви про відвід судді.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2018 зупинено провадження у справі № 904/2934/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-інтеграційне підприємство "Агроінтер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 04/01-01 від 04.01.2018 у сумі 216 243,38 грн. до вирішення питання про відвід.
14.09.2018 розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області № 681 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу матеріалів справи" матеріали справи № 904/2934/18 передано на повторний автоматичний розподіл у зв'язку з тим, що судді Бєлік В.Г. заявлено відвід від розгляду справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2018 справу передано на розгляд судді Загинайко Т.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2018 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе" про відвід судді Бєлік В.Г. у справі №904/2934/18 відмолено.
Ухвалою суду від 20.09.2018 поновлено провадження у справі № 2934/18 з 16.10.2018. Справу призначено до розгляду в засіданні на 16.10.2018 р. об 11:20год.
Як зазначалось вище, 12.09.2018 подав до канцелярії господарського суду Дніпропетровської області зауваження на протокол судового засідання, що відбулось 04.09.2018р.
Зауваження обґрунтовані тим, що в протоколі судового засідання від 04.09.2018 неповно відображено те, що відбувалося під час судового засідання, а саме не зазначено клопотання, уточнений відзив, відзив на позовну заяву, а також клопотання про залишення позову без руху, клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 20.09.2018 залишено без розгляду зауваження на протокол судового засідання від 04.09.2018 у справі № 904/2934/18, подані представником відповідача ОСОБА_2
16.10.2018 представник відповідача подав до суду заяву, якою долучає до матеріалів справи копію платіжного доручення № 1653 від 09.10.2018 на суму 10 000,00 грн.
16.10.2018 позивач подав до суду заяву про відмову від частини позовних вимог щодо стягнення частини основного боргу у сумі 10 000,00 грн., у зв'язку із частковою оплатою відповідачем суми основного боргу.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 Господарського процесуального кодексу України).
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку, вищевизначеному чинними правовими нормами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-інтеграційне підприємство "Агроінтер" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Вишневе" (далі - відповідач, покупець) укладено угоду купівлі-продажу № 04/01-01 від 04.01.2018.
Відповідно до п. 1.1. угоди постачальник зобов'язується передати належний йому товар у власність (повне господарське володіння) покупцеві, а покупець належним чином прийняти і своєчасно оплатити цей товар.
Назва товару: нафтопродукти, інші товари (п. 1.2. угоди).
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов угоди позивач продав та поставив відповідачу товар на загальну суму 156 624,00 грн., а саме, дизельне паливо ДП-3-Л-Євро5-ВО в кількості 1210 літрів на суму 30 855,00 грн., дизельне паливо ОСОБА_3 ЕкласК5 (ДТ-Е-ЕК5) в кількості 1300 літрів на суму 33 150,00 грн., а також ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 2510 літрів на суму 92 619,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-00000020 від 31.01.2018, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 20 від 31.01.2018, видатковою накладною № А-00000147 від 10.05.2018, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 147 від 10.05.2018., які двосторонньо підписані та скріплені печатками підприємств.
Відповідно до п. 3.1. угоди розрахунки за цією угодою здійснюються передоплатою, шляхом перерахування грошових сум покупцем на розрахунковий рахунок постачальника згідно рахунку-фактури (накладної), вписаного постачальником. Факт отримання товару покупцем є підпис відповідальної особи покупця на накладної (акт прийому, товарно-транспортної накладної тощо). У разі сплати рахунку покупцем у термін перевищуючий, зазначений у рахунку-фактурі, постачальник має право змінювати ціну за одиницю товару, якщо інше не передбачене у п.п. 8.1., 8.2. угоди.
Пунктом 3.4. Дговору, у випадку, коли товар був відвантажений покупцю без попередньої оплати або оплата проведена не повністю, покупець повинен сплатити отриманий товар протягом 14-х календарних днів.
Проте, відповідач в порушення умов договору не оплатив отриманий товар.
Відповідач не оплатив вартість поставленого товару, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем розмірі 156 624,00 грн.
Доводи відповідача про те, що йому не були надані сертифікати якості товару, що є порушенням умов поставки та причиною затримки платежу є безпідставними, оскільки строк оплати отриманого товару, визначений у п. 3.4. Договору, не залежить від моменту надання постачальником всіх товаро-супровідних документів.
До того ж відповідачем не надано доказів звернення до позивача з вимогами надання сертифікатів якості на поставлений товар. Або наявності претензій щодо якості отриманого товару.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після звернення позивача до суду, на стадії розгляду справи по суті, частково розрахувався, сплативши заборгованість в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1653 від 09.10.2018.
За таких обставин, провадження у справі в частині вимог про стягнення 10 000,00 грн. основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмета спору згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантiєю, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 4.2. договору у разі затримки оплати за отриманий товар у термін, що перевищує строк, вказаний у п. 3.4. цієї угоди, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Позивачем нарахована пеня за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань за загальний період з 14.02.2018р. по 25.06.2018р. у розмірі 10 574,57 грн. (а.с.5).
Перевіривши правильність нарахування пені, суд знайшов їх розрахунок невірним: позивачем невірно визначено період, за який нараховано пеню.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Тобто, діючим законодавством визначено момент з якого починається період за який може бути нараховано пеню, а саме, такий перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
В позові визначено початком періоду нарахування позивачем відповідачу пені, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання - 14.02.2018, однак, початок періоду нарахування пені з 15.02.2018.
За вказаних обставин, згідно виконаного господарським судом розрахунку пені, до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 10 518,49 грн. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Пунктом 4.3. договору встановлено, що у випадку, якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, протягом 5 банківських днів із дня одержання письмової вимоги постачальника.
Заперечення відповідача, що штраф нарахован неправомірно, оскільки вимога про його сплату йому не направлялась є необгрунтованими, оскільки Договор встановлює право постачальника нарахувати штраф з асм факт порушення стрків оплати більш ніж на 15 днів та визначає строк на сплату такого штрафу в позасудовому порядку.
Позивачем нараховано штраф за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань за загальний період з 14.02.2018р. по 25.06.2018р. у розмірі 39 156,00 грн. (а.с.6).
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань пердбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягненя пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статттею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремиим та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.
Враховуючи положення закону, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо одночасного стягнення 10 518,49 грн. - пені та 39 156,00 грн.. - разового штрафу.
За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 26% річних за загальний період з 14.02.2018 по 25.06.2018 р. у розмірі 8 080,04 грн. та інфляційні втрати за загальний період з лютого 2018 по червень 2018 у сумі 1 808,77 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем під час розрахунку було помилково розраховано суму боргу, на яку нараховуєься інфляція, починаючи з лютого 2018 року, тоді як прострочення оплати за видатковою накладною № А-0000020 має місце з 15.02.2018. Тобто, період за який може бути стягнуто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції становить з березня по травень 2018року включно.
За таких обставин, сума збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції, що підлягає стягненню, складає 1222,50грн.
Відповідно до п. 4.4. договору за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов цієї Угоди, постачальник має право стягнути з покупця відсотки за користування чуткими коштами у розмірі 26% річних від неоплаченої вартості Товару.
Відповідно до ч.1 ст. 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Враховуючи надану у п. 3.4. Дговору відстрочку оплати товару, спірні відносини регулюються саме положеннями Цивільного кодексу України, що регулюють продаж товарів в кредит.
Згідно з ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
За приписами ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже, позивач правомірно вимагає сплати процентів за час користування грошовими коштами, що спростовує доводи відповідача про відсутність такого права у позивача.
В той же час, слід зазначити, що позивач помилково посилається на ст. 625 Цивільного кодексу України, як на правову підставу такого стягнення.
Проте, згідно з п. 3 ч.1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при прийнятті рішення суд вирішує зокрема питання: яку норму права належить застосувати до цих правовідносин.
Перевіривши розрахунок за визначений позивачем період, судом встановлено, що нарахування 26% річних та інфляційних втрат виконано невірно.
Внаслідок здійсненого судом перерахунку розміру 26% річних період нарахування яких починається з 15.02.2018, а не з 14.02.2018, відтак розмір 26% річних склав 8 036,59 грн. та інфляційні втрати період розрахунку починається з березня 2018, а не з лютого 2018, тому сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1 222,50 грн.
Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальному розмірі 205 557,58 грн., а саме, стягненню підлягають 146 624,00 грн. основного боргу, 10 518,49 грн. - пені, 39 156,00 грн. - штрафу, 8 036,59 грн. - 26% річних, 1 222,50 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
В частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу за угодою купівлі-продажу № 04/01-01 від 04.01.2018 у сумі 10 000,00 грн. - закрити провадження.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Вишневе" (52314, Дніпропетровська область, Криничанський район, селище Вишневе, код ЄДРПОУ 30012544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-інтеграційне підприємство "Агроінтер" (04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд. 25-27, кім. 14, код ЄДРПОУ 21892451) - 146 624,00 грн. основного боргу, 10 518,49 грн. - пені, 39 156,00 грн. - штрафу, 8 036,59 грн. - 26% річних, 1 222,50 грн. - інфляційних втрат та 3 233,34 грн. витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2018 року.
Суддя ОСОБА_4