Справа № 454/2536/18
10 жовтня 2018 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Веремчук О. А. ,
за участю секретаря Баран О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокаля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Сокальської РДА про негайне відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання , стягнення моральної шкоди та судових витрат -,
позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 подали позов до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Сокальської РДА про негайне відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання , стягнення моральної шкоди та судових витрат з наступних підстав:
рішенням Сокальського районного суду від 03 травня 2018року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Після розірвання шлюбу вони стали проживати окремо. Попередньо вони домовились між собою що їхня малолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, буде проживати з матір'ю за адресою АДРЕСА_1.
На підтвердження даної домовленості Сокальською районною адміністрацією внесено розпорядження від 22 червня 2018року, про визначення участі батька у вихованні малолітньої дитини та встановлено дні та години спілкування батька з дитиною.
Позивачка подала 05.07.2018року в Сокальський районний суд позов до відповідача про визначення місця проживання дитини з матірю, щоб вирішити питання місця проживання дитини оскільки відповідач постійно погрожував відібрати дитину у неї.
Судом 02.08.2018рокуо 10год. 15 хв було призначено підготовче засідання у цивільній справі. Після проведення підготовчого засідання відповідач викрав дитину у позивача та утримує її за адресою АДРЕСА_2.
Позивач не одноразово зверталась з заявами та скаргами в правоохоронні органи, про те що відповідач порушив домовленість та викрав дитину з місця її проживання ( заяви до Сокальского ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області від 02.08. 2018року, від 05.08.2018р.. 06 08.2018р, від 14.08.2018р., від 15.08.2018р., від 16.08.2018р., від 17.08.2018р., від 22.08.2018р., від 27.08.2018р.. Посадові особи Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області жодної заяви не розглянули, жодної відповіді позивач не отримав.
Такі дії відповідача позивачка вважає незаконними та протиправними, що порушують права матері та дитини.
Батько дитини неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема 04.09.2017р. за ст. 173-2 ч.1 КУпАП, 17.10.2017р. за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП, 10.02.2018р. за ст. 173-2 ч.1 КУпАП, 06.05.2018р. за ст. 182 КУпАП, 06.06.2018р. за ст. 185 КУпАП, 06.06.2018р. за ст. 173-2 ч.2 КУпАП, 18.07.2018р. за ст. 122 КУпАП.
Суть батьківських прав полягає в тому, що батьки мають право на виховання своєї дитини, на визначення місця проживання як за домовленістю, так і в разі спору, за рішенням суду Як домовленість, так і рішення суду про місце проживання малолітньої дитини, є обов'язковими для батьків, а також інших осіб в яких діти находяться на вихованні. Зміна домовленості, зміна місця проживання дитини, не допускається, за винятком добровільної зміни умов домовленості, тобто наступна зміна цих юридичних домовленостей в односторонньому порядку не допускається. Позивачка добровільно не погоджувалась з відповідачем на зміну умов щодо місця проживання дитини.
Самочинна зміна місця проживання з боку відповідача була здійснена у спосіб викрадення дитини батьком у матері після одержання дитини для побачення за виконанням розпорядження Сокальської РДА від 22 червня 2018р. про визначення способу участі батька у вихованні дитини та неповернення дитини після побачення з дитиною батьком.
Протиправна поведінка зі зміни місця проживання дитини має місце з боку батька. У тому випадку, якщо один з батьків, інша особа не зможуть повернути дитину добровільно від особи, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, вони мають право звернутися до суду про відібрання дитини.
Суд, одержавши такий позов, як зазначено в частині першій статті 162 СК. повинен «негайно постановити рішення» про відібрання дитини.
Позивачка, як мати не може здійснювати своїх прав унаслідок того, що відповідач неправомірно утримує у себе дитину і тим самим перешкоджає позивачці здійснювати виховання дитини, позивачка неодноразово вимагала передачі їй дитини, але позивач добровільно відмовляється повернути дитину, в зв'язку з чим позивач звертається до суду за захистом порушеного свого права.
Таким чином, враховуючи вимоги сімейного законодавства України вік малолітньої дитини ОСОБА_4, ту обставину, що дитина по теперішній час перебуває під наглядом сімейного лікаря, що відповідач вчинив протиправні дії, свавільно змінивши місце проживання малолітньої дитини без згоди її матері, чим порушив права дитини щодо місця її проживання, необхідно повернути дитину матері.
Крім того моральна шкода відшкодовується за правилами статті 23 ЦК України. Позивач зазнав моральної шкоди, яка полягає у стражданнях позивачки від того що її дитина була викрадена, хвилюванням за її доньку здоров'я, нервовому потрясінні, прийомі заспокійливих ліків. Позивачка була змушена розпитувати у людей про дитину, так як не знала, де батько утримує дитину. Враховуючи те, що неправомірність дій відповідача полягає в моральних стражданнях з приводу викрадення дитини. Також було порушено відповідачем нормальні умови життя у її сім'ї.
Позивач визначає розмір моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення та глибини фізичних та душевних страждань. Моральної шкоди позивачці було дійсно завдано, вона має бути задоволена у розмірі 25000гривень, даний розмір є достатнім для відновлення порушеного права позивача. Вказана сума моральної шкоди підлягає стягненню саме з відповідача, оскільки він є батьком спільної дитини з позивачкою, саме він самочинно змінив місце проживання малолітньої дитини.
В суд надійшоввідзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_5, а саме в цьому відзиві вказавши, що виникла необхідність викласти свої заперечення, щодо наведених позивачем у своїй заяві аргументів. Відповідач вважає даний позов безпідставним та в повному обсязі не визнає позовних вимог ОСОБА_1
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу сторони стали проживати окремо, та між ними була усна домовленість що їхня малолітня дочка ОСОБА_4, буде проживати з матір'ю. Дана домовленість була формальною так як дитина залишалася прописаною разом з батьком, в сторін на день розірвання шлюбу не виникало конфліктів щодо виховання дитини, а мій довіритель розраховував на те що в будь-який час зможе спілкуватися зі своєю дочкою, бути обізнаним про її стан здоров'я та самопочуття, а також вільно проводитиме з нею час. Однак, після розірвання шлюбу позивачка почала переховувати дитину від батька, повідомляти неправдиву інформацію щодо місця перебування дитини та її стану здоров 'я, байдуже ставитися до дитини, не надавала необхідного лікування, що супроводжувалося постійним хворобливим станом дитини, наслідком чого стало загострення хвороби, що проявлялося в алергічних висипах та почервонінні обличчя дитини, в зв'язку з чим відповідач з метою захисту прав дитини на нормальний здоровий розвиток, неодноразово звертався за медичною допомогою та в правоохоронні органи, органи опіки та піклування Сокальської РДА з заявами про вжиття заходів щодо неправомірних дій позивачки.
Також позивачка зазначає, що на підтвердження домовленості сторін Сокальською райдержадміністрацією було винесено розпорядження від 22 червня 2018р. про визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини та встановлено дні та години спілкування батька з дитиною. Крім того позивачка зазначає що вона неодноразово зверталася з заявами та скаргами в правоохоронні органи про те що відповідач порушив домовленість та викрав дитину з місця її проживання. Дане твердження позивачки не відповідає дійсності так як вищезгадане рішення Сокальської РДА було прийняте за зверненням мого довірителя не на підтвердження домовленості сторін, а з метою захисту прав мого довірителя на його участь у вихованні та спілкуванні зі своєю дитиною так як вже зазначалося позивачка перешкоджала цьому. Проте не зважаючи на рішення Сокальської РДА позивачка ігнорувала його, продовжувала обманювати мого довірителя, та не надавати йому дитину в дні побачення встановленні розпорядженням адміністрації, що підтверджується зверненнями мого довірителя в поліцію. Щодо звернень позивачки в правоохоронні органи, хочу зазначити що вони всі були подані в період з 02.08.2018р. до 27.08.2018р. в той час як мій довіритель разом із донькою з метою її оздоровлення поїхав на відпочинок на море, про що позивачка знала, а також спілкувалася з дитиною під час відпочинку без перешкод та обмежень.
Позивачка зазначає що вона звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, однак вона не вказує того що дане питання не є безспірним так як відповідачем було подано зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання дитини з ним, так як це є необхідним в інтересах дитини та з метою захисту її права на нормальний здоровий розвиток.
Крім того, вона зазначає що відповідачем після засідання було викрадено дитину у неї та він утримує її за адресою АДРЕСА_2. Дана заява є голослівною так як позивачка до дня засідання 02.08.2018р. ігноруючи рішення Сокальської РДА переховувала дитину, не виконувала призначень лікаря, не являлася з дитиною на чергові медогляди лікарів, що негативно впливало на дитину та загострювало її хворобу, відтак з метою захисту прав дитини відповідач як батько дитини який має рівні права разом з матір'ю, на виховання дитини забрав дитину попередньо повідомивши позивачку про її місце перебування, крім того як мною вже зазначалося вище місцем реєстрації дитини є місце реєстрації батька дитини за адресою АДРЕСА_3, однак дана квартира перебуває в аварійному стані, а тому відповідач був вимушений переїхати тимчасово проживати до своєї матері, де на даний час проживає разом із дитиною.
На підтвердження своїх позовних вимог позивачка посилається на ст. 162 СКУ шо визначає наслідки протиправною поведінки одного з батьків при визначенні місця проживання малолітньої дитини, зазначаючи що самочинна зміна місця проживання малолітньої дитини - це винні дії одного з батьків за зміну місця проживання малолітньої дитини без згоди того з батьків з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Позивачка трактує норму закону на власний розсуд так як місце проживання малолітньої дитини може визначатися таким чином:
1) Обома батьками за погодженням, тобто шляхом домовленості, яка може бути усною або оформленою у вигляді письмового документа. Після розірвання шлюбу дочка сторін як вже зазначалося вище за усною домовленістю між ними залишилася проживати із матір'ю в силу її малолітнього віку та статі, оскільки позивачка зобов'язувалася не чинити перешкод батькові у його участі в спілкуванні та вихованні дитини. З часу розірвання шлюбу позивачка не дотримуючись домовленості між сторонами щодо дитини постійно створювала позивачу перешкоди у його участі у спілкуванні з дитиною та її вихованні, не надавала йому молсливості бачити дитину та спілкуватися з нею, не повідомляла про стан здоров'я дитини та проблеми з ним, які на думку відповідача є наслідком неналежного догляду за дитиною збоку матері, що підтверджується лікарською довідкою. Відтак у дитини періодично виникають висипи на шкірі, які внаслідок недотримання позивачкою режиму догляду переходять у хронічний стан та потребують додаткового лікування, якого позивачка дитині не забезпечувала, до лікарів не зверталася, байдуже відносилася до цього.
Не зважаючи на те, що позивачка ніде не працює та перебуває у відпустці по догляду за дитиною, вона не здійснює особистого догляду за дочкою, а часто залишає дитину з сторонніми людьми, не повідомляючи про це батька дитини, та пояснюючи, що особа в якої вона залишає дитину є нянею, хоча наскільки відомо відповідачу жодної угоди про надання послуг няні з його згоди та відома як батька дитини не укладалося, інформації про те, що вказана особа може надавати послуги няні за віком, фахом та станом здоров 'я у нього немає. Догляд позивачки за дитиною зводиться до того, що дитина постійно має на тілі садна, подряпини та висипки, неохайна, в брудному одязі без натільної білизни чи підгузків. В даному випадку зміна місця проживання дитини відбулася за попереднім повідомленням матері дитини в зв'язку та як наслідок її ухилення від належного виконання материнських обов 'язків.
2) Законом. Наприклад, відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них з яким вона проживає. Зареєстрованим місцем проживання малолітньої ОСОБА_4 є
місце реєстрації її батька, так як вже зазначалося в зв'язку з аварійним станом воно було примусово змінено на місце проживання на АДРЕСА_2. Місце проживання дитини з позивачкою ніким не визначалося, вона разом з дитиною та її батьком до розірвання шлюбу проживали у житлі, яке належить бабі позивачки та в якому проживають інші особи в т.ч. і сестра позивачки, яка має сумнівну репутацію внаслідок ведення аморального способу життя та неодноразово мала конфлікти з правоохоронними органами.
3) Рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування. В даному разі до зміни місця проживання дитини 02.08.2018р. ні рішенням суду, ні рішенням органу опіки та піклування не було визначено місце проживання дитини з матір'ю, а згодом розпорядженням Сокольської РДА від 31.08.2018р. було визначено місце проживання дитини разом і батьком.
Відповідно до правового висновку ВСУ у справі № 6-2445цс16 та статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю. Проте, позивач вважає, що наведені ним вище обставини є винятковими позаяк відповідачка взагалі свідомо самоусунулася від виконання материнських обов 'язків і її недогляд за дитиною та байдужість до дочки травмують дитину та погіршують стан здоров'я дитини. Крім того, під розлученням матері з дитиною розуміється не обмеження в спільному проживанні, а обмеження матері в спілкуванні з дитиною. Відповідач жодних перешкод позивачці в цьому не створює, позивачка постійно повідомлена про стан здоро-в'я дитини та її місце знаходження, та на першу вимогу ОСОБА_1 відповідач організовує їх зустріч з дитиною.
Відповідно до ст. 141 Сімейного Кодексу України мати, батько, мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до права та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, зобов'язані також піклуватись про здоров 'я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток (ст. 150 С К України).
Батьки мають рівні права на виховання дитини та спілкування з нею, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відтак з метою захисту інтересів дитини та забезпечення її права на нормальний здоровий розвиток, належне утримання та догляд відповідач звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з батьком ( справа № 454/1921/18, суддя Адамович М.Я. ). З огляду на це до вирішення судом питання про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю всі дії відповідача є не правомірними.
В судове засідання позивач ОСОБА_1та її представник ОСОБА_3 прибули, та надали суду аналогіні пояснення викладеним в позовній заяві Просять суд позов задоволити в повному обсязі.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2та його представник ОСОБА_5 прибули, заперечили проти задоволення позову, надавши суду аналогініпояснення викладеним у відзиві на позовну заяву.
Представники третьої особи Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Сокальської РДА Шевчук М.М. та Кунах Г.В. в судове засідання з'явилась та просили суд прийняти рішення по справі на розсуд суду.Додатково пояснили, що згідно до висновку служби у справах дітей Сокальської райдержадміністрації від 17.08.2018 року про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі зібраних документів служба у справах дітей Сокальської РДА вважала за необхідне визначити місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_4
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази по справі суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав:
Відповідно до ст.162 СК України, що визначає наслідки самочинної зміни проживання дитини. Самочинна зміна місця проживання малолітньої дитини - це винні дії одного з батьків за зміну місця проживання малолітньої дитини без згоди того з батьків, з ким проживає дитина, без згоди тих осіб, у яких дитина виховується на законних підставах (діда, баби, інших родичів). При цьому немає значення, погоджувалася на це дитина чи ні.
Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч.1 ст.141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно із ст.430 ЦПК України, суд допускає до негайного виконання рішення суду щодо відібрання дитини і повернення її матері.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що вона є сестрою відповідача по справі та вона неодноразово була з дочкою сторін, коли сторони їздили на заробітки чи коли позивачка залишала дочку з нею для догляду. Вважає , що дитина раніше хворіла через недогляд позивачки , а зараз відповідач її підлікував та створив для дочки нормальні умови проживання.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що вона є знайомою відповідача і їй відомо про сім»ю ОСОБА_1. В ті дні коли вона бачила дитину у відповідача , то дитина була невиспана, недоглянута та голодна.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що вона знає сім»ю ОСОБА_1 протягом приблизно року, а з відповідачем знайома дуже довго. Конфлікт в сім»ї почався через дитину. Дитина жила з мамою після розлучення сторін, однак дитина була недоглянута , позивач чинила перешкоди відповідачу в побаченнях з дитиною. Позивачка лишала дитину деколи під наглядом чужих людей.
Відповідно до рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03.05.2018 року вбачається, що шлюб між сторонами по справі було розірвано.
Згідно до свідоцтва про народження вбачається, що у сторін на утриманні є донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, про що зроблено відповідний актовий запис №390 та видано свідоцтво серії НОМЕР_1
Відповідно до акту обстеження умов проживання щодо житлового приміщення в якому проживає ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_4 Сокальського району Львівської області встановлено, що для виховання та розвитку дитини створено такі умови як окрема спальня, робоче місце та ігрова кімната.
Згідно до висновку служби у справах дітей Сокальської райдержадміністрації від 17.08.2018 року про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що на підставі зібраних документів служба у справах дітей Сокальської РДА вважає визначити місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_4
Однак відповідно до розпорядження голови Сокальської РДА від 31.08.2018 року вбачається, що визначено місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2
Відповідно до розпорядження Сокальської РДА від 22.06.2018 року про визначення способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3,, було встановлено такі дні: понеділок, середа, п'ятниця з 10:00год. до 20:00год. без присутності матері; перша та третя субота місяця з 10:00год. до 20:00год. без присутності матері за місцем проживання батька; друга та четверта неділя місяця з 10:00год. до 20:00год. без присутності матері за місцем проживання батька.
Згідно до довідки наданої Сокальським ВП Червоноградським ВП ГУНП у Львівській області вбачається, що батько дитини притягувався де адміністративної відповідальності, 04.09.2017р. за ст. 173-2 ч.1 КУпАП, 17.10.2017р. за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП, 10.02.2018р. за ст. 173-2 ч.1 КУпАП, 06.05.2018р. за ст. 182 КУпАП, 06.06.2018р. за ст. 185 КУпАП, 06.06.2018р. за ст. 173-2 ч.2 КУпАП, 18.07.2018р. за ст. 122 КУпАП.
Відповідно до акту обстеження квартири в АДРЕСА_2 вбачається, що в даній квартирі яка належить матері відповідача ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що станом на 28.08.2018 року дитина дійсно проживає за вищевказаною адресою. В квартирі виявлено речі, які свідчать про її проживання. Дитина має кімнату в якій є ліжечко у якому вона спить, іграшки та речі першої необхідності, а також комод з її речами.
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду по справі №350/1258/17 від 03.05.2018 року вбачається, що згідно з ч.1 ст. 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
На підставі вище наведеного суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково, а саме суд задовільняє позовні вимоги в частині відібрання дитини, оскільки в судовому засіданні судом встановлено , що рішенням Сокальського районного суду від 03 травня 2018року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Після розірвання шлюбу сторони стали проживати окремо. Попередньо вони домовились між собою що їхня малолітня дитина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, буде проживати з матір'ю за адресою АДРЕСА_1.
На підтвердження даної домовленості Сокальською районною адміністрацією внесено розпорядження від 22 червня 2018року, про визначення участі батька ( відповідач по справі) у вихованні малолітньої дитини та встановлено дні та години спілкування батька з дитиною. Крім того судовим наказом Сокальського районного суду від 30 травня 2018 року ( справа № 454/1507/18) призначено до стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліменти на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі ? частини всіх видів доходів. Тобто судом встановлено, що фактично малолітня дитина ОСОБА_4 проживала з позивачкою ОСОБА_1.
Позивачка подала 05.07.2018року в Сокальський районний суд позов до відповідача про визначення місця проживання дитини з матірю, щоб вирішити питання місця проживання дитини оскільки відповідач постійно погрожував відібрати дитину у неї.Судом 02.08.2018року було призначено підготовче засідання у цивільній справі.
Однак судом встановлено, що після проведення підготовчого засідання відповідач фактично викрав дитину у позивача та утримує її за адресою АДРЕСА_2.Позивач не одноразово зверталась з заявами та скаргами в правоохоронні органи, про те що відповідач порушив домовленість та викрав дитину з місця її проживання , однак жодної заяви по суті не було розглянуто.
Такі дії відповідача суд вважає протиправними, що порушують права матері та дитини.
Суть батьківських прав полягає в тому, що батьки мають право на виховання своєї дитини, на визначення місця проживання як за домовленістю, так і в разі спору, за рішенням суду Як домовленість, так і рішення суду про місце проживання малолітньої дитини, є обов'язковими для батьків, а також інших осіб в яких діти находяться на вихованні. Зміна домовленості, зміна місця проживання дитини, не допускається, за винятком добровільної зміни умов домовленості, тобто наступна зміна цих юридичних домовленостей в односторонньому порядку не допускається. Позивачка добровільно не погоджувалась з відповідачем на зміну умов щодо місця проживання дитини.Самочинна зміна місця проживання з боку відповідача була здійснена у спосіб викрадення дитини батьком у матері після одержання дитини для побачення за виконанням розпорядження Сокальської РДА від 22 червня 2018р. про визначення способу участі батька у вихованні дитини та неповернення дитини після побачення з дитиною батьком.
В зв»язку із цим слід відібрати в ОСОБА_2 дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, та повернути матері ОСОБА_1.
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з відповідача підлягають частковому задоволенню, оскільки судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зазнала моральної шкоди, що полягає у стражданнях позивачки від того що її дитина була викрадена, хвилюванням за її доньку здоров'я, нервовому потрясінні, прийомі заспокійливих ліків. Позивачка була змушена розпитувати у людей про дитину, так як не знала, де батько утримує дитину. Неправомірність дій відповідача полягає в моральних стражданнях позивачки з приводу викрадення дитини. Також суд константує, що було порушено відповідачем нормальні умови життя у сім'їпозивачки .Позивач визначає розмір моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення та глибини фізичних та душевних страждань. Моральної шкоди позивачці було дійсно завдана. Позивач вважає, що моральна шкода має бути задоволена у розмірі 25000гривень, оскільки , на її думку, даний розмір є достатнім для відновлення порушеного права позивача. Вказана сума моральної шкоди підлягає стягненню саме з відповідача, оскільки він є батьком спільної дитини з позивачкою, саме він самочинно змінив місце проживання малолітньої дитини.В зв»язку із вищенаведеним суд вважає, що слід стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1000 гривень моральної шкоди, що буде достатньою компенсацією її моральних страждань та для відновлення порушеного права позивача.
Також слід стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по справі в сумі 1409 гривень 60 копійок у вигляді оплаченого нею при подачі позову судового збору .
Відповідно до ст.430 ч.1 п.5 ЦПК України суд допускає до негайного виконання рішення суду щодо відібрання дитини і повернення її матері. На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що слід допустити негайне виконання рішення суду у частині відібрання в ОСОБА_2 дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, та повернення матері ОСОБА_1, з якою вона проживала.
Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 354, 355, 430 ч.1 п.5 ЦПК України, суд,-
позов задоволити частково.
Відібрати в ОСОБА_2 дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, та повернути матері ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1000 гривень моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1409 гривень 60 копійок оплаченого судового збору .
В інших позовних вимогах відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду у частині відібрання в ОСОБА_2 дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, та повернення матері ОСОБА_1, з якою вона проживала .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд.
Головуючий: О. А. Веремчук