ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9460/18
провадження № 2/753/5508/18
"23" жовтня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Заболотній Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, пояснивши, що спільне життя у сторін не склалось, близько 5 років вони проживають окремо, тривалий час не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбних відносин, мають окремий бюджет для кожного, стосунки між сторонами стали напружені, у сторін виявились різні погляди на життя, на сімейні відносини, тому вважає, що сім'я подружжя розпалась остаточно, термін для примирення призначати не потрібно. Крім того від спільного шлюбу сторони мають малолітню дитину: доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з матір'ю, що і дбає про її життя. Відповідач ніякої матеріальної допомоги на її утримання не надавав, тому просить розірвати шлюб між сторонами та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на утримання їх спільної дитини в розмірі 2000 грн. щомісяця.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав, надавши суду пояснення аналогічні поясненням позивача.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч.1, ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
За правилами ч.2, ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язан іспільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
11.04.2012 року був укладений шлюб між сторонами, який був зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №304 (а.с.8). Від спільного шлюбу сторони малолітню дитину: доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).
Як встановлено у судовому засіданні, спільне життя у сторін не склалось, близько 5 років вони проживають окремо, тривалий час не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбних відносин, мають окремий бюджет для кожного, стосунки між сторонами стали напружені, у сторін виявились різні погляди на життя, на сімейні відносини.
Згідно ч.2, ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За змістом п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що сім'я даного подружжя розпалась остаточно, терміну на примирення призначати не потрібно, так як судом встановлено, що будь-які відносини між ними припинені і сторони категорично наполягали на розірванні шлюбу.
Як передбачає ч.1, ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом положень ч.3, ст.11 Закону України „Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
У відповідності до ч.1, ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати до досягнення нею повноліття.
Як наголошує ч.3, ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Крім того судом встановлено, що сторони не проживають у одному помешканні тривалий час і відповідач не надавав позивачу матеріальну допомогу на утримання дитини, яка зареєстрована та проживає разом з матір'ю (а.с.7).
У відповідності до ст.7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2018 рік" - установити у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року - 1492 гривні, з 1 липня - 1559 гривень, з 1 грудня - 1626 гривень; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.
За змістом ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов в частині стягнення аліментів визнав повністю, вказавши, що готовий сплачувати аліменти у розмірі 2000 грн. щомісяця. За таких обставин суд приходить до висновку, що аліменти підлягають стягненню у твердій грошовій сумі як просила позивач у судовому засіданні.
За правилами ч.1-2, ст.8 Закону України „Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Як зазначає ч.2, ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч.3, ст.70 Закону України „Про виконавче провадження" із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, - п'ятдесят відсотків.
Підпункт 3, пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснює, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд вважає необхідним, приймаючи до уваги обов'язок відповідача утримувати свою малолітню дитину на підставі описаних вище норм права, визнання відповідачем позову як частині стягнення аліментів, так і в частині їх розміру, склад сім'ї, його стан здоров'я, враховуючи вік та стан здоров'я дитини, задовольнити позов і стягнути з відповідача аліменти в розмірі 2000 грн. щомісяця на користь позивачки на утримання їх спільної дитини з 23.05.2018 року - дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, у розмірі, що відповідає межам встановленим Законом України „Про Державний бюджет України на 2018 рік" для дітей такого віку (для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень), який не є меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд вважає, що такий встановлений розмір аліментів на утримання дитини буде необхідним та достатнім для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Крім того, позивачка не позбавлена в майбутньому звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь матеріальної допомоги на лікування або навчання дитини в порядку ст.185 СК України або збільшення розміру аліментів згідно ст.192 СК України.
Згідно ст.133; 141 ЦПК України оскільки суд задовольняє позов про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, тому з відповідача на користь держави необхідно стягнути 704 грн. 80 коп. судового збору, від якого була звільнена позивачка при зверненні до суду.
Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 141; 258-259; 263-265; 430 ЦПК України, на підставі ч.1, ст.51 Конституції України, ст.3; 110-112; 141; 180-183; 191 СК України, ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України, ст.8; 11 Закону України „Про охорону дитинства", ст.7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2018 рік", ч.3, ст.70 Закону України „Про виконавче провадження", п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року „Про застосування судом окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", суд
Позов задовольнити.
Шлюб зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві 11.04.2012 року, актовий запис №304 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвати.
Після розірвання шлюбу присвоюються прізвища: йому - ОСОБА_3; їй - ОСОБА_3.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, не працюючого на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини: доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2000 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.05.2018 року і до досягнення нею повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 704 грн. 80 коп. судового збору в частині вимог про стягнення аліментів.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя :