ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5718/18
провадження № 2/753/4601/18
"27" вересня 2018 р. Дарницький районний суд м.Києва в складі судді Вовка Є.І., при секретарі Крамарчук А.О., в приміщенні Дарницького районного суду м.Києва, в судовому засіданні по розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «НЕК «Укренерго», третя особа - Відокремлений підрозділ «Державна інспекція енергетичного нагляду України» Державного підприємства «НЕК «Укренерго» про зобов»язання нарахувати та виплатити: одноразове заохочення до професійного свята - Дня енергетика за 2017 рік, винагороду за результатами фінансово-господарської діяльності за 2017 рік, а також стягнення середнього заробітку за час затримки вказаного розрахунку,
Встановив:
Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з вказаним позовом до відповідача в порядку цивільного судочинства, відповідно до обгрунтування якого працівник (позивач) не врегулював вказані розбіжності при безпосередніх переговорах з власником (уповноваженим ним органом).
У судове засідання учасники процесу не з»явилися, від позивача надійшли численні клопотання про розгляд справи у його відсутність, при цьому, останнє таке клопотання датовано 18 вересня 2018 року.
Вивчивши матеріали справи в процесі судового розгляду справи у відсутність сторін, судом встановлено, що з наявних матеріалів вбачається, що сторона позивача не зверталася з вимогами, які вказані у позові до відповідної Комісії з трудових спорів, щодо якої (щодо вказаного підприємства ДП «НЕК «Укренерго» (відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України)), зазначена інформація в офіційній відповіді позивачу заступника Міністра енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_3 №04/19-1735, саме в контексті спірних правовідносин (копія т.1 а.с.100, 101).
Крім того, згідно з вказаною офіційною відповіддю заступника Міністра енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_3 №04/19-1735 саме щодо вищевказаних спірних правовідносин, останній посилається на те, що згідно зі Статтею 224 Кодексу законів про працю встановлено, що вказана Комісія є обов»язковим первинним органом по розгляду відповідного трудового спору, отже вказаний порядок недотриманий.
Вказані обставини, наведені у відповіді заступника Міністра енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_3 стороною позивача не спростовані.
При цьому, на думку суду, стороною позивача не враховано, що відповідно до п.1) ч.1 ст.231 Кодексу Законів про працю України - у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації (підрозділу).
Ст.232 Кодексу Законів про працю України встановлений перелік трудових спорів, що розглядаються безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах (тобто без виконання вимог ст.231 Кодексу Законів про працю України), а саме визначено, що до таких спорів відносяться трудові спори за заявами:
1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;
2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 (щодо виборних платних посад) і статті 222 (щодо визначених посад в установах прокуратури) цього Кодексу;
3) керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 (щодо виборних платних посад) і статті 222 (в якій міститься визначення відповідних посад в установах прокуратури) цього Кодексу;
4) власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;
5) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав;
6) працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи;
крім того, безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу деяких визначених категорій працівників.
Відповідно до положень ст.ст.224, 228 Кодексу Законів про працю України встановлено, що: комісія по трудових спорах є обов»язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, за винятком спорів, зазначених у статтях 222, 232 цього Кодексу; трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом; у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення…
Вказані норми не визнані неконституційними та є спеціальними щодо спірних правовідносин по відношенню до інших загальних з приводу врегулювання відповідних спорів, в тому числі тих, які розглядаються в порядку ЦПК України.
Відповідно до п.1) ч.1 ст.255 ЦПК України (редакцією якої на той час було передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, отже саме ця норма підлягає застосуванню у даному випадку.
Так, згідно з правовими висновками Верховного Суду України в ухвалі від 21 вересня 2011 року (справа №6-20106св09) зокрема містяться висновки щодо наслідків встановлення обставин, які свідчать про те, що провадження у справі відкрито за вимогою, яка не підлягає правовому захисту в іншому провадженні, ніж провадження, в якому повинно було розглядатися таке питання (п. 6 ч. 1 ст. 214, п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України), та зазначено, що вказане є фактом, який підтверджує неправомірність виникнення цивільного процесу в цьому випадку (п.1) ч.1 ст.205 ЦПК України (редакцією якої на той час було передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
Крім того, судом враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
На підставі викладеного,
керуючись ст.255 ЦПК України,
Ухвалив:
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «НЕК «Укренерго», третя особа - Відокремлений підрозділ «Державна інспекція енергетичного нагляду України» Державного підприємства «НЕК «Укренерго».
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом 15 днів.
Суддя: