23 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 552/4570/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Зеленського В.В.
суддів: Калиновського В.А. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 06.09.2018 р. (суддя Васильєва Л.М., пров. Хорольський, 6, м. Полтава, Полтавська обл., 36034, повний текст складено 06.09.18 р.) по справі №552/4570/18
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти №10 Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Васильєва Олега Геннадійовича
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
10.08.2018 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Київського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Інспектора роти №10 Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Васильєва Олега Геннадійовича, в якому просив суд визнати дії інспектора роти УПП в Полтавській області ДПП лейтенанта поліції Васильєва Олега Геннадійовича протиправними та скасувати постанову Серія НК №361404 від 02.08.2018 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст. 126 КУпАП.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06.09.2018 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Позивач, ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив:
- скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 06.09.2018 р. по справі №552/4570/18 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №10 Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Васильєва Олега Геннадійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якому відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1;
- прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, а саме визнати дії Інспектора роти №10 Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Васильєва Олега Геннадійовича протиправними та скасувати постанову Серія НК №361404 від 02.08.2018 р. (Додаток 8) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст. 126 КУпАП.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки страховий поліс (сертифікат) про укладення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів необхідно у випадках, передбачених законодавством на відміну від пред'явлення посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб.
Крім того, вказав, що відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо - транспортних пригод.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 1 ст. 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії НК №361404 від 02.08.2018 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та визнаний винним у тому, що 02.08.2018 року в 14 год. 50 хв. керував автомобілем Mstsudishi Lancer, НОМЕР_1 , не маючи при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимог п. 2.1 Правил дорожнього руху України та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Позивач, вважаючи дії відповідача по справі протиправними, а постанову Серії НК №361404 від 02.08.2018 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст. 126 КУпАП такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана позивачем постанова та дії поліцейського відповідають вимогам КУпАП, Закону України «Про національну поліцію», Закону України «Про дорожній рух», а отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені статтею 33 КУпАП, за приписами якої воно накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Приписами п. 8 ч.1 ст.23 вищевказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128,129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Надаючи оцінку оскаржуваній постанові відповідача Серії НК №361404 від 02.08.2018 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст. 126 КУпАП, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок дорожнього руху на території України встановлюють ПДР України.
Відповідно до п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що Національна поліція України уповноважена через своїх робітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, за відсутність або ненадання полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка).
Колегія суддів зазначає, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП стало те, що останній, керуючи транспортним засобом Misubishi Lancer, номерний знак НОМЕР_1 02.08.2018 р. о 14 год. 50 хв. не мав при собі поліса обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 ПДР України.
В свою чергу, відповідно до п.21.2 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що перевірка у особи наявності полісу цивільно-правової відповідальності може бути здійснена за умови виявлення працівниками Національної поліції порушення такою особою правил дорожнього руху.
Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Також, згідно ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
При цьому, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Оглянутий та досліджений судом апеляційної інстанції відеозапис, доданий до оскаржуваної постанови відповідача, містить, зокрема, процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак на ньому не зафіксовано обставин, які б підтверджували наявність встановлених законом підстав для зупинки транспортного засобу та здійснення контролю за наявністю у позивача полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 26).
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг у справах про адміністративні правопорушення" від 24 червня 1988 року № 6, розглядаючи скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного.
Отже, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором роти патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
В даному випадку відсутня належна доказова база, яка б підтверджувала факт порушення позивачем правил дорожнього руху та як наслідок обґрунтовування наявності у відповідача належних повноважень по зупиненню автомобіля та по витребуванню полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності для огляду.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року по справі №562/199/17, які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуються судом при застосуванні таких норм права.
Отже, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову по справі, дійшов неправомірного висновку про встановлених законом підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, а тому приходить до висновку, що адміністративний позов в частині скасування постанови Серії НК №361404 від 02.08.2018 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст. 126 КУпАП підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання дій інспектора роти УПП в Полтавській області ДПП лейтенанта поліції Васильєва Олега Геннадійовича протиправними, колегія суддів зазначає наступне.
Так, обов'язковою ознакою рішень, дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
В силу ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
У свою чергу, особа, що притягнута до адміністративної відповідальності, наділена правом оскарження зазначеної постанови.
Колегія суддів зазначає, що не дії відповідача, а його рішення у формі постанови про накладення адміністративного стягнення породжує для позивача певні правові наслідки і має обов'язковий характер.
Крім того, дії зі складання постанови по справі про адміністративне правопорушення є, по суті, виконанням службовими особами своїх повноважень, наданих чинним законодавством.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині визнання дій інспектора роти УПП в Полтавській області ДПП лейтенанта поліції Васильєва Олега Геннадійовича протиправними є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з приписами ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 06.09.2018 по справі № 552/4570/18 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора роти №10 Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Васильєва Олега Геннадійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Скасувати постанову Серія НК №361404 від 02.08.2018 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст. 126 КУпАП.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Зеленський
Судді В.А. Калиновський І.С. Чалий