Справа № 573/62/18
Провадження №1-кп/573/35/18
22 жовтня 2018 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді: ОСОБА_1 ,
з участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
потерпілої: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопілля кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 03 квітня 2017 року за № 12017200130000196 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня-спеціальна, працюючого робітником по обслуговуванню в КУ «Сумська спеціальна школа № 7» м. Суми, неодруженого, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_8 , 2011 року народження, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не інвалід, раніше не судимого
за ч. 1 ст. 122 КК України,
25 березня 2017 року приблизно о 20.00 годині ОСОБА_4 перебував біля господарства в АДРЕСА_2 . У цей час біля даного господарства на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, виникла словесна сварка між ОСОБА_6 , 1972 року народження, мешканкою АДРЕСА_2 , її чоловіком - ОСОБА_9 , 1976 року народження та колишнім зятем - ОСОБА_10 , 1985 року народження, мешканцем АДРЕСА_3 . У ході словесної сварки між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виникла обопільна бійка. В цей час, ОСОБА_4 , який спостерігав за сваркою, втрутився в бійку.
З метою захисту свого чоловіка, ОСОБА_6 почала відтягувати ОСОБА_4 від свого чоловіка. У цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю ОСОБА_6 , реалізуючи який ОСОБА_4 своєю лівою рукою узяв пальці правої руки ОСОБА_6 та з силою скрутнув їх в сторону.
У результаті протиправних дій ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні пошкодження, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 51 від 25 квітня 2017 року у вигляді: «Закритий вивих середніх фаланг ІІІ та ІV пальців правої кисті. Післятравматична невралгія правого ліктевого нерву». Тілесні ушкодження у ОСОБА_6 відносяться до категорії «середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 дня».
Виконуючи вказані дії, ОСОБА_4 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від цих дій у вигляді завдання тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, тобто вчинив злочин з прямим умислом.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав. Показав, що 25 березня 2017 року він разом із ОСОБА_10 привезли сина останнього до бабусі ОСОБА_6 . Спочатку із машини вийшов ОСОБА_10 , а він залишився у машині із дитиною, сидів на задньому сидінні. Потім він побачив, що на вулиці відбувається сварка та ОСОБА_9 ударив ОСОБА_11 . Потерпіла ОСОБА_12 схватила його за светр і почала рвати його руками. При цьому била його по голові, а він ніяких дій не вчиняв, а тільки закривався від її ударів. Таким чином, вказані ушкодження утворилися ймовірно тому, що потерпіла 3 та 4 пальцями своєї правої руки тягла його за спортивну кофту, а він при цьому, утримуючи край капюшона, відхилявся назад, намагаючись вирватися. При цьому його спортивна кофта була порваною.
Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину не визнав, факт вчинення ним кримінального правопорушення при зазначених вище обставинах повністю підтверджується показами допитаної у судовому засіданні потерпілої, свідків, експертів та іншими письмовими доказами у їх сукупності.
Зокрема, потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що зранку 25 березня 2017 року дозволила колишньому зятю ОСОБА_10 взяти онука ОСОБА_13 , 2013 р.н., щоб провести із ним час, який пообіцяв його привезти десь о 16-17 годині. Проте ОСОБА_10 , всупереч домовленостей, привіз дитину із запізненням десь після 19 години, в результаті чого між ними зав'язалася словесна сварка. Під час вказаної словесної перепалки з будинку на вулицю вийшов чоловік потерпілої ОСОБА_9 , який почувши сварку вирішив втрутитися. Почувши, що колишній зять ображає ОСОБА_6 , її чоловік підійшов до ОСОБА_10 та взяв його обома руками за одяг в області шиї за «петельки». В цей час із машини вискочив товариш зятя ОСОБА_4 , який підбіг до них. Далі, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 опинилися на землі, як це відбулося вона не зрозуміла, причому її чоловік лежав спиною на землі, а ОСОБА_4 при цьому наніс її чоловіку один чи два удари по тулубу в область правого ребра. Побачивши це, ОСОБА_6 підбігла до ОСОБА_4 і почала руками відтягувати його за курточку від чоловіка. В цей час ОСОБА_4 ударив її один раз ребром правої руки по кисті правої руки та один раз долонею правої руки в область правого ока на відсіч. Далі потерпіла протягла свої руки вперед, щоб відгородити ОСОБА_14 від свого чоловіка, на що ОСОБА_4 схопив свою правою рукою за пальці її правої руки та викрутив їх. Вона закричала від болю та побачила, що 3-й та 4-й пальці правої руки не ворушиться. На цьому бійка зупинилася, бо всі побачили, що у неї травма руки. Далі зять та ОСОБА_4 пообіцяли відвезти її до лікарні, проте потім швидко поїхали. А вона із чоловіком десь через пів години поїхали до Білопільської ЦРЛ, де їй зробили рентгенологічне дослідження та лікар-ортопед повідомив, що на правій руці порвані зв'язки та вивихнуті суглоби 3-го та 4-го пальців. Після цього наклали гіпс. У поліцію вона звернулася лише 03 квітня 2017 року, усвідомивши, що травма серйозна, оскільки з рукою було погано.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що він є колишнім зятем потерпілої та на даним момент розлучений із її дочкою, яка перебуває на роботі за кордоном. 25 березня 2017 року зранку він взяв сина ОСОБА_13 у ОСОБА_6 , щоб провести із ним час, пообіцяв що привезе увечері. Проте, діти загралися, і він запізнився. Привізши дитину у с. Вирі, він вийшов із машини та почав діставати речі із багажника. В цей час його колишня теща ОСОБА_6 почала із ним словесну сварку. Її чоловік ОСОБА_9 вискочив із двору та почав хапати його за одяг в районі шиї, при цьому вони впали на землю та почали боротися та крутитися на землі, в результаті чого він притиснув ОСОБА_9 до землі, щоб той заспокоївся. а він зверху обличчям до хвіртки та тримав руки останнього. ОСОБА_4 вийшов із задніх правих дверей, кинувся нас розмиряти. В цей час потерпіла кинулася до ОСОБА_4 та почала хапати светр в області шиї, і другою била по голові. Потім потерпіла сказала, що у неї щось із рукою, і що вона «посаде» ОСОБА_4 . Все відбувалося дуже швидко. Що відбувалося між потерпілою та ОСОБА_4 повністю не бачив.
Будучи допитаним у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що є чоловіком потерпілої ОСОБА_6 . Того дня, 25 березня 2017 року, ОСОБА_10 взяв свого сина - онука потерпілої, щоб провести із ним час. Оскільки вчасно він не повернувся, його дружина дуже розхвилювалася, і коли приїхав зять із дитиною, вона почала його сварити і між ними виник словесний конфлікт. Почувши, що зять хамив дружині, він вийшов із двору та підійшов до ОСОБА_10 , взяв його за одяг та утримував в області грудей. При цьому ОСОБА_10 своєю лівою рукою ударив його через руку по обличчю і вони зчепилися та опинилися на землі. В цей час вискочив ОСОБА_14 та ударив його по ребрах ногою. Що потім відбувалося він не бачив, оскільки лежав на землі. ОСОБА_10 також не міг бачити, оскільки положення його голови не дозволяло йому побачити, що відбувається ззаду біля машини. Потім ми почули, що закричала жінка і всі припинили бійку.
Допитаний судово-медичний експерт Білопільського РВ СМЕ ОСОБА_15 в судовому засіданні підтримав складені ним висновки № 51 від 25.04.2017, № 69 від 25.04.2017 та № 11 від 04.01.2018 та пояснив, що судово-медична експертиза щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілої проводилася на основі даних медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_6 , (в якій були записи лікарів ортопеда, невролога і рентгенолога ) і рентгенологічних знімків. Було встановлено діагноз: закритий вивих середніх фаланг 3 і 4 пальців правої кисті. Післятравматична невралгія правого ліктевого нерву. Потерпіла зазначила, що ушкодження утворилося в результаті того, що чоловік на ім'я ОСОБА_14 схопив її за праву руку і вивернув, тим самим заподіявши тілесні ушкодження у вигляді порваних зв'язок на правій руці та вивихи суглобів 3-го та 4-го пальців правої руки. Механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої, відповідав механізму, продемонстрований нею під час слідчого експерименту.
Завідувач відділу комісійних експертиз ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_16 висновок комісійної судомо-медичної експертизи № 84/2017 підтримала та пояснила, що вивихи пальців у міжфалангових суглобах виникають, як правило, при перерозгинанні пальців, і зазвичай фаланги зміщуються у тильний бік, що мало місце і у потерпілої за даними рентгенограми від 25.03.2017 року, по механізму стиснення, перерозгинання з можливою подальшою незначною ротацією при прикладенні надмірної травмуючої сили. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень, а саме 3 і 4 пальців, механізм виникнення вивихів, більш ймовірне спричинення травм міжфалангових суглобів правої кисті за обставин, на які вказувала та які продемонструвала ОСОБА_6 при проведенні із нею слідчого експерименту 13.04.2017 року, тобто при стиснення кистю ОСОБА_4 чотирьох пальців потерпілої та викручування їх досередини. За такого механізму найбільше травматичне навантаження припадає на 3 і 4 середні пальці.
Крім того, факт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення при обставинах, зазначених в описовій частині вироку підтверджується зібраними стороною обвинувачення письмовими доказами, які були досліджені та перевірені судом, а саме:
-витягом з ЄДРДР № 12017200130000196 від 03 квітня 2017 року про внесення відомостей за заявою ОСОБА_6 , мешканки АДРЕСА_2 , яка просить притягти до кримінальної відповідальності чоловіка на ім'я ОСОБА_14 , який 24.03.2017 року перебуваючи біля її господарства, в ході раптово виниклої словесної сварки, наніс в ході словесної сварки схопив її за праву руку і вивернув її, тим самим заподіяв тілесні ушкодженні у вигляді порваних зв'язок на правій руці та вивих суглобів 3-го та 4-го пальців правої руки (а. п. 176).
-письмової заявою потерпілої ОСОБА_6 до Білопільського відділення поліції від 03.04.2017 року про вчинене відносно неї кримінальне правопорушення за фактом нанесення їй тілесних ушкоджень чоловіком на ім'я ОСОБА_14 о 20.00 год 24.03.2017 року (а. п. 73);
-висновком судово-медичної експертизи № 51 від 25 квітня 2017 року, згідно з яким ОСОБА_6 отримала тілесні пошкодження у вигляді: закритий вивих середніх фаланг ІІІ та ІV пальців правої кисті. Післятравматична невралгія правого ліктевого нерву. Тілесні ушкодженні у ОСОБА_6 відноситься до категорії середньої тяжкості по ознаку тривалого розладу здоров'я більше 21 дня (а. п. 79-80);
-протоколом проведення слідчого експерименту від 13 квітня 2017 року та фототаблицею до нього, що був проведений з участю потерпілої ОСОБА_6 , яка розказала та показала обставини заподіяння їй тілесних ушкоджень чоловіком на ім'я ОСОБА_14 (а. п. 81-84);
-висновком додаткової судово-медичної експертизи № 69 від 25 квітня 2017 року, з якого вбачається, що механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених при судово-медичному обстеженні у ОСОБА_6 , може відповідати механізму утворення тілесних ушкоджень, продемонстрованих самою потерпілою під час слідчого експерименту за її участі 13 квітня 2017 року (а. п. 85-87);
-протоколом огляду предметів від 23 травня 2017 року, а саме: спортивної кофти чорного кольору, яка належить ОСОБА_4 та має пошкодження у вигляді розриву в районі горловини, яка була пошкоджена 25.03.2017 року (а. п. 88-89);
-постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 23 травня 2017 року, згідно із якою спортивна кофта ОСОБА_4 визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 12017200130000196 (а. п. 90);
-висновком додаткової судово-медичної експертизи № 110 від 12 червня 2017 року, з якого вбачається, що механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених при судово-медичному обстеженні у ОСОБА_6 , більш вірогідний при механізмі спричинення продемонстрованому самою потерпілою в ході проведення слідчого експерименту, і мало вірогідний при механізмі спричинення на який вказує в поясненні гр. ОСОБА_17 від 14.04.2017 року (а. п. 91-93);
-висновком комісійної судово-медичної експертизи № 84/2017 року від 03 листопада 2017 року, яка проводилася на підставі даних матеріалів кримінального провадження № 12017200130000196 ( протоколів допитів, пояснення, протоколу проведення слідчого експерименту, висновку експерту № 51, висновку експерту № 69, висновку експерту № 110, спортивної кофти ОСОБА_4 ) з якого встановлено, що згідно наданої медичної документації ( клінічно та рентгенологічно) у гр. ОСОБА_6 при обстеженні у Білопільській ЦРЛ 25.03.2017 року мали місце тілесні ушкодження : закритий вивих 4 і підвивих 3 пальців правої кисті. На час проведення комісійної експертизи при обстеженні 26 жовтня 2017 року потерпілої ОСОБА_6 виявлено повстравматичний периартрит проксимальних між фалангових суглобів 3-4 пальців правої кисті, згинально-розгинальна контрактура правої кисті з незначним порушенням функції. Травма пальців спричинила тривалий розлад здоров'я ( більше 21 дня) і кваліфікується як середньої тяжкості тілесне ушкодження. Враховуючи скарги, порушення функції, встановлений рентгенологічно «вивих проксимального між фалангового суглобу 4 пальця в тильну сторону», травма потерпілій спричинена незадовго до звернення за медичною допомогою у Білопільську ЦРЛ о 22 годині 10 хвилин 25.03.2017 року. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень (3,4) палець), механізм виникнення вивихів, більш ймовірне спричинення травм міжфалангових суглобів правої кисті за обставин, на які вказувала та які продемонструвала ОСОБА_6 при проведенні із нею слідчого експерименту 13.04.2017 року, тобто при стиснення кистю ОСОБА_4 чотирьох пальців потерпілої та викручування їх досередини. За такого механізму найбільше травматичне навантаження припадає на середні пальці (3,4). Спричинення травми міжфалангових суглобів 3,4 пальців правої кисті за обставин, які вказував ОСОБА_4 у поясненні ( потерпіла трималася рукою за кофту в ділянці горловини і тягнула на себе), з врахуванням характеру розриву спортивної кофти та механізму його спричинення, є малоймовірним, так як при цьому пальці перебувають у зігнутому положенні, що не уможливлює спричинення вивиху проксимального міжфалангового суглобу в тильну сторону. Якщо в процесі утримання кофти мало місце і викручування тканини, то найбільше навантаження припадає на 1,2,5 пальці і травмуюча сила діє по механізму стиснення, ротації (а. п. 96-103);
-протоколом проведення слідчого експерименту від 28 грудня 2017 року та фототаблицею до нього, що був проведений з участю підозрюваного ОСОБА_4 , який розказав та показав, яким саме чином ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження (а. п. 104-109);
-висновком додаткової судово-медичної експертизи № 11 від 04 січня 2017 року, з якого вбачається, що механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої ОСОБА_6 , не відповідає механізму утворення тілесних ушкоджень, продемонстрованому підозрюваним ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту за його участі 28 грудня 2017 року (а. п. 110);
-висновком додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 28/2018 року від 25 липня 2018 року, яка проводилася на підставі ухвали Білопільського районного суду від 15 березня 2018 року за даними матеріалів кримінального провадження № 1-кп/573/35/18 справа № 573/62/18 ( висновку експерта ( експертиза за матеріалами справи) № 84/2017, висновку експерта № 11, протоколу проведення слідчого експерименту від 28.12.2017 року, встановлено : Згідно наданої медичної документації ( клінічно та рентгенологічно) у гр. ОСОБА_6 при обстеженні у Білопільській ЦРЛ 25.03.2017 року мали місце тілесні ушкодження : закритий вивих 4 і підвивих 3 пальців правої кисті. Враховуючи встановлений ймовірний механізм виникнення травм пальців правої кисті ( перерозгинання з можливою подальшою незначною ротацією при прикладенні надмірної травмуючої сили), пошкодження правої кисті не могло бути спричинене за обставин та механізму, продемонстрованому ОСОБА_4 під час проведення з ним слідчого експерименту 28.12.2017 року ( захоплення 3-4 пальцем потерпілою за його спортивну кофту, а він при цьому утримував обома руками за край капюшона, відхилявся назад, намагаючись вирватися (а. с. 152-156).
Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілу ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , судово-медичного експерта Білопільського РВ СМЕ ОСОБА_15 , завідувача відділу комісійних експертиз ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_16 , всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв'язку за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Обвинувачений ОСОБА_4 наполягав на тому, що тілесних ушкоджень ОСОБА_6 він на завдавав. Остання отримала тілесні ушкодження у результаті того, що схопила своєю правою рукою за його спортивну кофту в районі горловини спереду, намотавши кофту на 3 і 4 пальці, після чого почала тягти на себе, наносячи удари йому по голові лівою рукою . З метою вирватися, светр тріщав та рвався, він схопив обома руками за край капюшона і почав відхилятися назад, таким чином звільнився від захоплення.
Проте, даний факт спростовується висновком проведеної додаткової судово-медичної експертиз № 69 від 25.04.2017 року та висновком комісійної судово-медичної експертизи № 84/2017 року, за результатами яких було встановлено, що механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених при судово-медичному обстеженні у ОСОБА_6 , може відповідати механізму утворення тілесних ушкоджень, продемонстрованому нею під час проведення слідчого експерименту 13.04.2017 року (а. с. 87). Спричинення травми міжфалангових суглобів 3,4 пальців правої кисті за обставин, які вказував ОСОБА_4 у поясненні ( потерпіла трималася рукою за кофту в ділянці горловини і тянула на себе), з врахуванням характеру розриву спортивної кофти та механізму його спричинення, є малоймовірним, так як при цьому пальці перебувають у зігнутому положенні, що не уможливлює спричинення вивиху проксимального міжфалангового суглобу в тильну сторону. Якщо в процесі утримання кофти мало місце і викручування тканини, то найбільше навантаження припадає на 1,2,5 пальці і травмуюча сила діє по механізму стиснення, ротації. Локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 доступна для дії власної руки, однак спричинення їх власноруч є малоймовірне, так як вивих міжфалангових суглобів супроводжується значним болем (а. с. 102).
Крім того, за клопотанням сторони захисту ухвалою суду від 15 березня 2018 року у справі призначалася додаткова комісійна судово-медична експертиза, за результатами якої було встановлено, що пошкодження правої кисті потерпілої ОСОБА_6 не могло бути спричинене за обставин та механізму, продемонстрованому ОСОБА_4 під час проведення з ним слідчого експерименту (захоплення 3-4 пальцем потерпілою за його спортивну кофту, а він при цьому утримував обома руками за край капюшона, відхилявся назад, намагаючись вирватися).
Таким чином факт того, що потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження під час того, як намотала 3 і 4 пальці своєї правої руки на горловину спортивної кофти ОСОБА_4 , а він при цьому утримував обома руками за край капюшона та відхилявся назад, намагаючись вирватися, не знайшов свого підтвердження у ході судового розгляду справи.
Також ОСОБА_4 зазначив, що можливо ОСОБА_6 того дня спричинила сама собі тілесні ушкодження .
Але це також спростовується показаннями самого ОСОБА_4 та інших допитаних свідків, які зазначили, що будь-яких тілесних ушкоджень на правій руці у ОСОБА_6 25 березня 2017 року не бачили. Крім того, у висновку судово-медичної експертизи № 51 експерт зазначив, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 можуть відповідати терміну, вказаному у постанові, що підтверджується даними меддокументації, зокрема з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_6 , 1972 р.н., встановлено: запис лікарів-ортопеда та лікаря-рентгенолога від 25.03.2017 року ( висновок експерта № 69), що свідчить про факт звернення потерпілої 25 березня 2017 року після 20 години, саме після вказаних вище подій за участі ОСОБА_4 .
Отже, що стосується показань обвинуваченого, а саме заперечення останнім факту вчиненого кримінального правопорушення та невизнання вини, суд сприймає як спосіб захисту та оцінює його покази в сукупності з іншими доказами.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні посилався на те, що висновки судово-медичних експертиз № 69/2017 та № 11/2018, які проводилися судово-медичним експертом Білопільського РВ СМЕ ОСОБА_15 є такими, що не відповідають вимогам ст. 101 та 102 КПК України, оскільки не містять докладного опису проведених експертом досліджень, не містять дослідницької частини. Вважає дані висновки експерта недопустимими доказами в розумінні ст. 87 КПК України. В подальшому, комісійна судово медична експертиза № 84/2017 року, яка проводилася комісією ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» на основі даних експертиз, а тому висновок комісійної судово-медичної експертизи також є недопустимим доказом.
Щодо заявленого клопотання захисника ОСОБА_5 про недопустимість як доказів висновків судово-медичних експертиз № 69/2017 та № 11/2018, які проводилися судово-медичним експертом Білопільського РВ СМЕ ОСОБА_15 , суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 2, 3, 7, 10 ст. 101 КПК України кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз'яснення чи доповнення його висновку. Незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована. Необхідною умовою допустимості висновку експерта є дотримання процесуального порядку призначення і проведення експертизи, в.т.ч. має бути перевірена компетентність експерта. Експертну дослідженню можуть піддаватися лише об'єкти, котрі належним чином процесуально оформлені.
Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, в тому числі висновки експертів.
Згідно з п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах» №8 від 30.05.1997 року, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати:
- чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;
- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;
- компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;
- достатність поданих експертові об'єктів дослідження;
- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;
- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;
- обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Згідно ст. 94 КПК України суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, відповідно до ст. ст. 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
З огляду на вище викладене суд вважає, що сторона захисту не надала до суду жодних доказів, які б свідчили про необґрунтованість та незаконність висновків № 69/2017 та № 11/2018, які проводилися судово-медичним експертом Білопільського РВ СМЕ ОСОБА_15 , на які посилалася сторона обвинувачення, обґрунтовуючи пред'явлене обвинувачення, або таких, які б викликали сумніви в їх правильності, матеріали справи не містять. Висновки проведених експертиз є повними, логічним та об'єктивним, надані в межах компетенції судово-медичного експерта ОСОБА_15 .
Таким чином, всі досліджені в судовому засіданні письмові матеріали справи не викликають сумніву у суду з точки зору їх достовірності, належності, допустимості та є такими, що підтверджують обставини вчинення даного кримінального правопорушення.
Таким чином, допитавши обвинуваченого, потерпілу, свідків, експертів та дослідивши письмові матеріали кримінального провадження у їх сукупності, вислухавши думку прокурора і захисників, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку суду, знайшла своє повне підтвердження в ході судового слідства.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Відповідно до ст. 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_4 вид та міру покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.
На підставі ч. 2 ст. 66 КК України суд враховує також особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не інвалід, позитивно характеризується за місцем роботи, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_8 , 2011 року народження.
Обставин, що згідно ст. 67 КК України обтяжували б покарання ОСОБА_4 у судовому засіданні не встановлено.
Згідно ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, одночасно враховуючи зазначені обставини, з урахуванням винної особи, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого, суд прийшов до висновку про доцільність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статті, по якій кваліфіковані дії.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, що пом'якшують відповідальність, з урахуванням особи винного, його відношення до скоєного, суд вважає, що за вчинення останнім злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, призначене в межах санкції статті, у виді виправних робіт за місцем роботи.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 заявив клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він має неповнолітню доньку, відносно якої не позбавлений батьківських прав.
ОСОБА_4 у судовому засіданні заявив, що не заперечує проти звільнення від покарання по амністії.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, підлягають особи, які не позбавлені батьківських прав та які на день набрання чинності цим законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення середньої тяжкості до дня набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно якої не позбавлений батьківських прав. Проти застосування до нього амністії не заперечує.
Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 амністії, передбачених ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, до нього може бути застосовано амністію, роз'яснивши, наслідки застосування амністії, а саме що у разі застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне ОСОБА_4 звільнити від покарання у виді виправних робіт на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році».
До початку судового розгляду потерпіла ОСОБА_6 заявила до обвинуваченого ОСОБА_4 цивільний позов про стягнення 15 000 грн. моральної шкоди та 3 000 грн. - судових витрат на професійну правничу допомогу.
Обвинувачений ОСОБА_4 цивільний позов не визнав в повному обсязі.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази, при вирішенні цивільного позову суд приходить до наступних висновків.
Так, за змістом ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Частиною 5 вказаної норми визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, то суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями, бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілому моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь цивільного позивача, суд враховує роз'яснення пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», в якому зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Отже, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_6 , суд виходить із вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України, та роз'яснень, що викладені в п. 9 постанови Пленуму Верховного суду №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та засад розумності, виваженості та справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
У судовому засіданні достовірно встановлено, що шкода потерпілій ОСОБА_6 завдана внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_4 .
Як пояснила у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 , спричинену їй моральну шкоду вона пов'язує із подією злочину, а також із тим, що у зв'язку із ушкодженням здоров'я та відчуттям фізичного болю вона зазнала душевних страждань та негативних переживань, вимушена була звернутись за допомогою в лікарню. Негативні зміни, які відбулися у її житті викликали тривогу, неприємні спогади та емоції, оскільки вона переживала за фізичні незручності та психологічний дискомфорт, а саме : пригнічений настрій, порушення сну, емоційна напруга, приниження гідності та почуття образи. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання часу на лікування ( звернення 25.03.2017р., 27.03.2017р., 31.03.2017 р., 10.04.2017 р., 20.04.2017 р., 28.04.2018 р., 12.05.2017 р. до Білопільської ЦРЛ, яка знаходиться за 20 км від с. Вири ), подальші реабілітаційні заходи спрямовані на одужання, участь потерпілої під час досудового розслідування та судового провадження, що обумовили необхідність залучення значних як матеріальних так у моральних ресурсів. Після отриманої травми пройшло вже півтора роки, проте на сьогодні функціональність пальців правої руки потерпілої ОСОБА_6 загалом не відновилася. Обвинувачений ОСОБА_4 винним себе не визнав та не вибачився за скоєне перед нею.
Таким чином, враховуючи зазначені вище обставини, суд приходить до висновку про те, що заявлений ОСОБА_6 цивільний позов до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди у сумі 15 000 грн. є обґрунтованим, тобто таким, що повністю відповідає обсягу фізичних та моральних страждань потерпілої, що мали місце внаслідок спричинення їй тілесних ушкоджень саме ОСОБА_4 .
Що стосується стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн. суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підставі угоди № 22/05/2017 про надання правової допомоги від 22 травня 2017 року інтереси ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017200130000196 від 03 квітня 2017 року представляє адвокат ОСОБА_7 (а. с. 16-17).
Витрати на професійну правничу допомогу складають суму 3 000 грн., що підтверджується копією квитанції в матеріалах справи, оригінал суду так наданий і не був.
Отже, оскільки захисником потерпілої ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 не надано до суду оригіналу квитанції про понесені потерпілою ОСОБА_6 судові витрати в сумі 3 000 грн. на професійну правничу допомогу, на даний час у суду відсутні правові підставі для стягнення вказаної суми на користь потерпілої ОСОБА_6 .
Запобіжний захід під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_4 не обирався.
Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ: спортивну кофту ОСОБА_4 , що зберігається у кімнаті речових доказів Білопільського ВП ГУНП в Сумській області підлягає поверненню останньому (а. с. 90).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і призначити йому покарання за цим законом у виді виправних робіт за місцем роботи на строк 1 (один) рік з відрахуванням із суми заробітку 10 % в доход держави.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи на строк 1 (один) рік з відрахуванням із суми заробітку 10% в доход держави.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 15 000 ( п'ятнадцять тисяч ) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Речовий доказ: спортивну кофту ОСОБА_4 , що зберігається у кімнаті речових доказів Білопільського ВП ГУНП в Сумській області - повернути ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя