Номер провадження: 11-сс/785/1540/18
Номер справи місцевого суду: 502/1605/18 1-кс/502/314/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17.10.2018 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
адвоката - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Кілійського районного суду Одеської області від 10.09.2018 року про накладення арешту на майно,
З матеріалів провадження вбачається, що 21.08.2018 року до Кілійського ВП надійшла заява ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_8 шляхом шахрайських дій заволодів його грошовими коштами.
За даним фактом Кілійським ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області 23.08.2018 року були внесені відомості до ЄРДР за № 12018160310000453 ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Крім того, 05.09.2018 року у кримінальному провадженні, внесеному 21.08.2018 року до ЄРДР за № 12018160310000450 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, в ході проведення обшуку Кілійської філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу» за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Маяк, 189, директором якого є ОСОБА_8 , було виявлено та вилучено сільськогосподарську техніку, та журнал прийому рису врожаю 2017 року.
06.09.2018 року постановою слідчого вказаний журнал було визнано речовим доказом.
Слідчий СВ Кілійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, тимчасово вилученого в ході проведення обшуку.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на вилучене 05.09.2018 року під час проведення обшуку Кілійської філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу» у кримінальному провадженні внесеному 21.08.2018 року до ЄРДР за № 12018160310000450 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України а саме, на журнал прийому рису врожаю 2017 року зважувальником Кілійської філії ДП «ЦСЕНСМ» із забороною користуватися та розпоряджатися ним, на підставі того, що вилучений журнал може бути використаний як доказ тож арешт має бути накладений з метою збереження речового доказу.
В апеляційній скарзі адвокат просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити, посилаючись на істотне порушення вимог КПК України, зокрема на те, що обшук було проведено 05.09.2018 року, а слідчий звернувся з клопотанням про арешт майна лише 07.09.2018 року, з порушенням приписів ст. 171 КПК України, при розгляді клопотання слідчий суддя не дотримався вимог ст. 170 КПК України, не врахував, що слідчий в описовій частині постанови від 06.09.2018 року про визнання речовими доказами не обґрунтував жодним чином відношення вказаного журналу до матеріалів справи, слідчим також не було надано жодних доказів, на які він посилається у клопотанні про арешт майна.
Заслухавши доповідача, адвоката, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, оскільки клопотання про арешт майна було подано за межами строку, передбаченого законом, клопотання не мотивоване, в ухвалі слідчого судді також не мотивовано визнання журналу речовим доказом, не вказана мета накладення арешту, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та наголосив на тому, що постанова слідчого про визнання речовим доказом не оскаржується, не накладення арешту на майно може призвести до втрати його як доказу, у кримінальному провадженні має бути проведена судово-економічна експертиза, для її проведення здійснено запити в головний офіс ДП «ЦСЕНСМ» в м. Києві, дослідивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 98 ПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, а також майно, в яке було повністю або частково перетворено.
Слідчий суддя або суд під час судового провадження відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України накладає арешт на майно, якщо є підстави вважати, що воно відповідає вищезгаданим у ч. 2 ст. 167 КПК України критеріям.
Згідно ст. 170 ч.ч. 1-4 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор пояснив, що вилучений під час обшуку, проведеного 05.09.2018 року у кримінальному провадженні за № 12018160310000450 від 21.08.2018 року, журнал прийому рису необхідний в якості речового доказу у кримінальному провадженні №12018160310000453 від 23.08.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, у зв'язку з чим ним 07.09.2018 року була винесена постанова про виділення матеріалів в окреме провадження, в тому числі і зазначеного речового доказу - журналу прийому рису врожаю 2017 року.
Колегія суддів, проаналізувавши матеріали клопотання, доводи апеляційної скарги і пояснення учасників апеляційного перегляду, приходить до висновку про те, що згідно вимог ст. 171 КПК України, в клопотанні слідчого зазначено підстави та мету накладення арешту на вилучений при обшуку журнал прийому рису врожаю 2017 року, передбачені ст. 170 КПК України, а також наведено обґрунтування необхідності арешту цього майна.
Враховуючи суттєве значення вилученого майна, а саме, журналу прийому рису врожаю 2017 року, для встановлення важливих обставин у вказаному кримінальному провадженні №12018160310000453 від 23.08.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, слідчий суддя, на думку колегії суддів, прийняв обґрунтоване рішення про необхідність арешту вилученого майна, оскільки воно відповідає критеріям, вказаним в ст. 98 КПК України, зокрема, дійсно може бути речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні та зберігати на собі сліди кримінального правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про, начебто, допущені порушення слідчим та слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону щодо строків та порядку звернення із клопотання про накладення арешту на майно та його розгляд є надуманими і необґрунтованими, оскільки суперечать нормам діючого КПК України, зокрема ст.170-172 цього Кодексу.
Враховуючи необхідність проведення ряду слідчих дій, в тому числі, проведення експертиз для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин кримінального провадження колегія суддів вважає, що в разі незастосування арешту майна, вказаний журнал може бути прихований, пошкоджений чи втрачений, або можуть настати інші наслідки, що перешкоджатимуть кримінальному провадженню.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 170 ч. ч. 2, 3, 407, 422 КПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кілійського районного суду Одеської області від 10.09.2018 року про накладення арешту на майно - без змін. Ухвала остаточна і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді апеляційного суду Одеської області:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3