Номер провадження: 22-ц/785/5113/18
Номер справи місцевого суду: 523/1106/18
Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.
Доповідач Кравець Ю. І.
10.10.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді - Кравця Ю.І.,
суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,
з участю секретаря судового засідання - Бєляєвої А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20.04.2018 року, ухваленого суддею Бузовським В.В.,
встановив:
26.01.2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом та просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі 8 000,00 грн., щомісяця на утримання неповнолітньої дитини, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що під час перебування з відповідачем у зареєстрованому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4. Відповідач після припинення шлюбних відносин, періодично надавав матеріальну допомогу на утримання дитини, але їх розмір залежав від його бажання. Враховуючи те, що відповідач є моряком, постійно ходить у рейси, має дохід у сумі більше 100000 грн. на місяць, інших утриманців не має, ОСОБА_2 вважала, щовідповідач має можливість сплачувати аліменти у визначеному нею розмірі.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20.04.2018 року позовні вимоги ОСОБА_2задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн, щомісяця, починаючи з 26.01.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до 14.12.2027 року. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач ОСОБА_2подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені нею позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів не було враховано, що відповідач, який на момент розгляду справи, знаходився у черговому рейсі та отримував заробітну плату у сумі понад 8000 дол. США, а тому має можливість сплачувати аліменти у визначеному нею розмірі. Крім того зазначала, що нею було подано клопотання про витребування інформації щодо перетину відповідачем державного кордону, яке було залишено без задоволення. ОСОБА_2 вважає, що присуджена до стягнення сума аліментів не забезпечить достатній рівень життя дитини.
Вважаючи апеляційну скаргу безпідставною, ОСОБА_3 звернувся до суду апеляційної інстанції з відзивом на неї, у якій зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не можуть прийматись до уваги.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Частково задовольняючи позов, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.08.2007 року по 13.03.2017 року, під час перебування у якому у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4, батьком якого є відповідач, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с. 3) та письмовими поясненнями відповідача. Батько дитини після розірвання шлюбу не надає допомогу на утримання дитини, яка проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні. Також встановлено, що відповідач інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружину, батьків на утриманні не має.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.182 СК України при визначені розміру аліментів суд приймає до уваги стан здоров'я дитини, матеріальне становище платника, стан його здоров'я, стягувача аліментів, відсутність на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків.
Згідно до ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
В силу ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
В силу ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Районний суд вважав, що позивач не довела та не надала доказів про можливість відповідача виплачувати аліменти у визначеному нею розмірі, а саме в розмірі 8 000 грн. Суд вважав наданий до суду контракт (а.с. 6), який викладений англійською мовою без перекладу, крім того датований 22.09.2011року, недостатнім доказом у розумінні ст. 80 ЦПК України на підтвердження праці відповідача на судах іноземних компаній при розгляді справи у 2018 році.
Також, судом не було прийнято до уваги докази надані відповідачем, як на підтвердження хвороби так і про перебування на обліку в центрі зайнятості. Суд вважав, що перебування на стаціонарному лікуванні з 06.03.2018 року по 14.03.2018 року не свідчить про тяжку (тривалу) хворобу, необхідність витрачання значних коштів на її лікування тощо (а.с. 30). Довідка з центру зайнятості судом не прийнята до уваги, оскільки не містить печатки державного органу, що відповідно до інструкції з діловодства є обов'язковою умовою для даного документа.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково. Визначаючи розмір аліментів, суд прийняв до уваги вимоги ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» щодо встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який батьки зобов'язані забезпечити дитині. З урахуванням обставин, що мають істотне значення, а саме стану здоров'я батька та матері дитини, а так само і самої дитини, матеріального становища платника, суд дійшов до висновку, що розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача має становити 1500,00 грн., що є розміром прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Решту коштів, необхідних для повного забезпечення з утримання дитини, повинна забезпечити мати неповнолітнього.
Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування та найважливішим обов'язком батьків.
Статтею 27 Конвенції про права дитини регламентовано, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги що присуджена до стягнення сума аліментів не забезпечить достатній рівень життя дитини, оскільки розмір аліментів визначений судом в межах ч. 2 ст. 182 СК України та становить більше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який батьки зобов'язані забезпечити дитині. Крім того згідно діючого законодавства обов'язок по утриманню дитини покладено на обох батьків.
Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 було подано клопотання про витребування інформації щодо перетину відповідачем державного кордону, яке було залишено без задоволення, оскільки зазначене питання було предметом розгляду суду апеляційної інстанції та постановою апеляційного суду Одеської області від 10.10.2018 року у задоволені зазначеного клопотання було відмовлено. До того ж колегія суддів зазначає, що не дивлячись на участь апелянта та його адвоката у розгляді справи у апеляційному суді додаткових доказів про роботу відповідача за межами України не подано й до суду апеляційної інстанції, також не було заявлено клопотання про витребування цих доказів.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків районного суду вони не впливають та їх не спростовують.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів роз'яснює, що згідно зі ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20.04.2018 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 22.10.2018 року.
Головуючий Ю.І.Кравець
Судді: О.Г.Журавльов
О.С.Комлева