16.10.2018 року м. Одеса
справа №501/531/17
провадження № 22-ц/785/5044/18
Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),
суддів-Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря Маслова Р.Ю.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_2,
представник позивача-ОСОБА_3,
відповідач-ОСОБА_4,
представник відповідача-ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20 березня 2018 року у складі судді Максимович Г. В.,
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку тривалістю 3 місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її діда ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Зазначала, що спадкоємцями першої черги були його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_9 (її батько), які були зареєстровані та проживали разом зі спадкодавцем в квартирі АДРЕСА_1
17 жовтня 2016 року, не отримавши свідоцтво про право на спадщину після смерті свого батька, помер її батько ОСОБА_9
27 лютого 2017 року вона, через свого представника ОСОБА_11, (яка є її матір'ю), подала заяву до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_9 та була повідомлена про необхідність подання окремої заяви щодо прийняття спадщини після смерті свого діда.
10 березня 2017 року, подавши окрему заяву щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, вона отримала постанову державного нотаріуса Чорноморської міської державної нотаріальної контори Жмихової О.С. від 13 березня 2017 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Вказана постанова мотивована тим, що у відповідності до ст.1276 ЦК України вона повинна була звернутись із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії впродовж шести місяців з дня смерті ОСОБА_6, оскільки шести місячний строк закінчився 26 лютого 2017 року, тому їй запропоновано звернутись до суду.
Посилалася на те, що строк для прийняття спадщини після смерті діда пропустила з поважних причин, оскільки постійно проживає в м.Кишинів Республіки Молдова, на утриманні має двох малолітніх дітей, в тому числі сина ОСОБА_13,ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, який перебував виключно на грудному годуванні, та паспорту для виїзду за кордон не мав, а відтак виїхати за межі Молдови впродовж строку для прийняття спадщини ні з дитиною, ні без неї не могла.
Крім того, хворіла старша дитина, а чоловік перебував на заробітках за кордоном. Її представник ОСОБА_11 в останні дні строку прийняття спадщини, через поважні причини, була позбавлена можливості виїхати в Україну.
Посилаючись на зазначені обставини просила задовольнити її позов на підставі ч.3ст.1272 ЦК України.
В листопаді 2017 року відповідач ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що їїсин ОСОБА_9 був інвалідом 2 групи безстроково. Відповідач ОСОБА_2, набувши повноліття у 2004 році, жодної участі у житті та лікуванні тяжко хворого батька участі не приймала, незважаючи на те, що мала можливість надавати йому фінансову допомогу, та, крім того, не була присутня на похоронах.
З урахуванням наведеного, просила задовольнити її вимоги на підставі ч.5 ст.1224 ЦК України.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 20 березня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Суд визначив ОСОБА_2 додатковий строк три місяці, з дня набуття чинності рішенням суду, для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у позові та задовольнити зустрічний позов.
Неправильність рішення обґрунтовано неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 послався на її безпідставність.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2суд першої інстанції керувався ч.3 ст.1272 ЦК України та вважав причини пропуску строку поважними, оскільки вони пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини. У зв'язку з цим суд відхилив аргументи відповідача про відсутність у позивачки поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Відмовляючи ОСОБА_4 у зустрічному позові, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надані нею докази не підтверджують наявність жодного з юридичних фактів, з якими закон пов'язує можливість усунення спадкоємця від права на спадкування за законом.
Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_2 є помилковим, а про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 - правильним, з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини на підставі ч.3ст.1272 ЦК України, а відповідач звернулася до первісного позивача із зустрічним позовом проусунення її від права на спадкування за законом на підставі ч.5 ст.1224 ЦК України.
І саме ці вимоги мав розглянути суд.
Частиною 3 ст.1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до змісту ст. 1272 ЦК України позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:
1) у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори;
2) у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6
Спадкоємцями першої черги є ОСОБА_4(дружина померлого), ОСОБА_15 (донька померлого) та ОСОБА_9.(син померлого), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3
Таким чином, у разі пропуску строку для прийняття спадщини, із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини на підставі ч.3ст.1272 ЦК України у даному випадку могли звернутися лише спадкоємці першої черги ОСОБА_4 та ОСОБА_15
Сторонами визнано, що ОСОБА_9 був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1, де постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини та є таким, що прийняв спадщину.
Відповідно до вимог ст.1269 ЦК України із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 в установлений ст. 1270 ЦК строк (7 лютого 2017 року) звернулися його дочка ОСОБА_2 та (23 листопада 2016 року) мати ОСОБА_4
Враховуючи те, що спадкоємець ОСОБА_9 фактично спадок прийняв, але свої спадкові права у нотаріуса не оформив, оскільки помер, то в даному випадку його спадкоємець ОСОБА_2 успадковує спадщину на загальних підставах, так як майно, яке він успадкував після смерті батька ОСОБА_6 вважається вже належним йому (ОСОБА_9.), а не колишньому спадкодавцеві (ОСОБА_6).
За таких обставин, суд першої інстанції помилково задовольнив позов ОСОБА_2 на підставі ст.1272 ЦК України, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно з ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи зі змісту указаної норми закону та відповідно до роз'яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило ч.5 ст.1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення має бути пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла таких дій.
Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч.5 ст.1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Крім цього, обов'язковою підставою для усунення від спадкування є ухилення спадкоємця від надання допомоги, тобто необхідно підтвердити належними доказами, що спадкодавець звертався до спадкоємця за допомогою у зв'язку із тяжкою хворобою або каліцтвом та був у безпорадному стані, натомість спадкоємець відмовив у наданні допомоги (активне ухилення) або просто не вчинив дій для надання допомоги (пасивне ухилення).
Відповідно до ст.ст.12,76,81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Встановлено, що батько ОСОБА_2періодично хворів, був інвалідом другої групи, однак доказів того, що він за життя потребував стороннього догляду ОСОБА_4 не надано. Матеріали справи також не містять доказів того, що ОСОБА_4 зверталася до ОСОБА_2 за допомогою, а вона такої допомоги не надавала. Також у справі відсутні докази що сам ОСОБА_9 звертався до доньки за допомогою.
Враховуючи, що ОСОБА_4 не надала суду доказів щодо знаходження на день смертіОСОБА_9 у безпорадному стані, в зв'язку з тяжкої хворобою, а відповідач ухилялася від обов'язку щодо її надання, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні її зустрічного позову.
Сам по собі факт відсутності ОСОБА_2 на похоронах батька не може бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_4
Надуманими є й доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не є її онукою, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та протирічать змісту її зустрічного позову
Доводи апелянта про незаконну відмову у задоволенні клопотання про об'єднання справ колегія суддів відхиляє, оскільки дана справа №501/344/18 та справа №501/531/17 за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_4, третя особа:ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, не могли бути об'єднані в одне провадження.
Даний висновок підтверджується тим, що вимоги сторін у справах не пов'язані підставою виникнення прав, у кожного із позивачів самостійні причини пропуску строків для прийняття спадщини, не пов'язані поданими доказами, не є похідними, заявлені після початку розгляду справи по сутті (на стадії її завершення), а тому окремий розгляд справ не порушує права сторін, оскільки в даному випадку судом не визнається право власності на спадкове майно , а вирішується питання щодо строку для прийняття спадщини.
Крім того, за даними Єдиного державного реєстру судових рішеньу справі № 501/344/18рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13 червня 2018 року у позові ОСОБА_15 про визнання додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено та оскаржується останньою в апеляційному поряду.
Доводи апелянта про порушення норм процесуального права під час розгляду заяви про відвід, яку суд повернув без розгляду з посиланням на зловживання процесуальними правами, не приймаються до уваги, оскільки згідно ч.3 ст.44 ЦПК України суд має право залишити без розгляду або повернути заяву, якщо її подання визнається зловживанням процесуальними правами.
Посилання апелянта на те, що в свідоцтві про народження ОСОБА_2 є виправлення, спростовується наданим в подальшому свідоцтвом про народження, яким виправлена помилка та посвідчена належним чином.
Доводи апеляційної скарги про неналежне сповіщення про дату розгляду справи спростовуються розпискою представника ОСОБА_4 в т.1 на а.с.213, з якої вбачається, що 14 березня 2018 року він був сповіщений про розгляд справи, призначеної на 20 березня 2018 року.
Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4ОСОБА_5задовольнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20 березня 2018 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини скасувати.
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22 жовтня 2018 року.
Головуючий /підпис/ Судді : /підписи/
З оригіналом згідно,
Суддя апеляційного суду
Одеської області Г.Я. Колесніков