про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
23 жовтня 2018 рокум. Ужгород№ 260/1125/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 02 серпня 2018 року №1416-СГ, за яким гр. ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту території Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, урочище Горішків за межами нас. пункту, площею 0,75 га.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення виконання рішення суду шляхом накладення арешту на ділянку та заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області, місцезнаходження: 88008, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, каб. 298, код ЄДРПОУ 39766716 затверджувати проект земелеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту території Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, урочище Горішків площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та передавати її у власність. Заявлене клопотання аргументує тим, що на підставі оскаржуваного наказу та на замовлення гр. ОСОБА_2 було виготовлено проект землеустрою, внесено дані в Базу ДЗК з присвоєнням ділянці кадастрового номеру НОМЕР_1 та подано на затвердження. Вважає, що затвердження проекту землеустрою призведе до передачі спільної ділянки у власність і унеможливить виконання рішення суду по даній справі.
Ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи терміновість заявленого клопотання, суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши заявлене ОСОБА_1 клопотання та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Нормами ч. 1 ст. 151 КАС України передбачені наступні види заходів забезпечення позову:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Проаналізувавши мотиви, якими ОСОБА_1 обґрунтовує заявлене клопотання, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.
Суд зазначає, що звернувшись до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, позивач реалізував своє право на судовий захист. А тому забезпечення позову шляхом заборони затверджувати проект земелеустрою щодо відведення земельної ділянки та передавати її у власність буде фактично вирішенням справи по суті до постановлення рішення в даній справі.
Окрім того, положеннями КАС України не передбачена можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку.
Також суд зауважує, що на даному етапі він позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, оскільки таке може бути виявлено судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи та оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
У зв'язку з наведеним, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч.1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIII).
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Суддя Р.О. Ващилін