11 жовтня 2018 рокум. Ужгород№ 807/2168/15
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Луцович М.М., суддів Рейті С.І., Шешеня О.М.
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Тудовші Панфіла Івановича про винесення додаткового рішення, а саме: привести постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у відповідність до вимог п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України в адміністративній справі за позовною заявою Тудовші Панфіла Івановича до Міністерства оборони України, Центральної військово-лікарської комісії про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-
Тудовші Панфіл Іванович звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про прийняття додаткового рішення, а саме: привести постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у відповідність до вимог п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України (ч. 1 ст. 163 КАС України) та встановити в резолютивній частині постанови суду строк для подання Міністерством оборони України звіту про виконання рішення суду.
Тудовші Панфіл Іванович, в заяві про прийняття додаткового рішення, просить розглядати подану заяву без його участі.
Відповідно до ч.3 ст.166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
За визначенням, наведеним в п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути подану позивачем заяву в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.
Розглянувши подану заяву та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступних висновків.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року позов Тудовші Панфіла Івановича до Міністерства оборони України, Центральної військово-лікарської комісії було задоволено частково, а саме: зобов'язано Центральну військово-лікарську комісію повторно розглянути заяву Тудовші Панфіла Івановича щодо зміни причинного зв'язку захворювання Тудовші Панфіла Івановича пов'язаного із проходженням військової служби та отримання травми в період проходження військової служби з виконанням обов'язків військової служби. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року набрала законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2016 року.
Закарпатським окружним адміністративним судом 04.08.2016 року був виданий виконавчий лист № 807/2168/15, згідно з яким зобов'язано Центральну військово-лікарську комісію повторно розглянути заяву Тудовші Панфіла Івановича щодо зміни причинного зв'язку захворювання Тудовші Панфіла Івановича, пов'язаного із проходженням військової служби та отримання травми в період проходження військової служби з виконанням обов'язків військової служби.
Подану заяву про прийняття додаткового рішення, Тудовші Панфіл Іванович мотивує тим, що оскільки резолютивна частина постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року вимагає вчинення певних дій, а тому, суд зобов'язаний був у відповідності до абз. 7 п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України (редакція чинна на час винесення судового рішення) у резолютивній частині встановити строк для подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання постанови суду. У зв'язку із зазначеним, Тудовші Панфіл Іванович просить прийняти додаткове рішення та встановити в резолютивній частині постанови суду строк для подання Міністерством оборони України звіту про виконання рішення суду.
Частиною 3 статті 3 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Порядок та підстави винесення додаткового рішення визначені статтею 252 КАС України.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Однак, статтею 252 КАС України не передбачено прийняття додаткового рішення за результатом розгляду питання щодо встановлення строку для подання звіту про виконання рішення суду.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що фактично позивач просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, а саме: зобов'язати Міністерство оборони України подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року по справі №807/2168/15.
Щодо твердження Тудовші Панфіла Івановича про те, що суд був зобов'язаний, згідно вимог п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України (ч. 1 ст. 163 КАС України), в резолютивній частині постанови від 11 квітня 2016 року встановити строк для подання відповідачем звіту про виконання постанови суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.267 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення постанови суду від 11.04.2016 року) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ця норма кореспондується з положеннямиабз.7 п.4 ч.1 ст.163, абз. 5 п. 4 ч. 1 ст. 207 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення постанови суду від 11.04.2016 року) згідно яких визначено, що у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної інстанції зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
У відповідності до п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України (в редакції чинній на час звернення до суду з даною заявою) у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Отже, згідно норм КАС України встановлювати судовий контроль під час прийняття рішення у справі (у резолютивній частині судового рішення) є правом, а не обов'язком суду, та вирішується у кожному окремому випадку з врахуванням усіх обставин справи. Таким чином, у суду був відсутній обов'язок встановлювати в резолютивній частині постанови від 11 квітня 2016 року строк для подання відповідачем звіту про виконання постанови суду.
Питання щодо встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах регулюється нормами статті 382 КАС України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства та спрямований на забезпечення виконання судового рішення. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Згідно до вимог ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Також, згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Враховуючи вищевикладене, а також те, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року, яке забрало законної сили, перебуває на виконанні в органах ДВС, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні правові підстави для встановлення заходів судового контролю.
Разом з тим, суд констатує, що ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року №807/2168/15, яка набрала законної сили згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, було відмовлено Тудовші Панфілу Івановичу у задоволенні заяви про встановлення контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно до п.25 ч.1 ст.294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу.
На підставі наведеного та керуючись статтями 3, 241, 252, 294, 370, 382 КАС України, суд -
У задоволенні заяви Тудовші Панфіла Івановича про винесення додаткового рішення, а саме: привести постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у відповідність до вимог п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України (ч. 1 ст. 163 КАС України) та встановити в резолютивній частині постанови суду строк для подання Міністерством оборони України звіту про виконання рішення суду - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду (Восьмого апеляційного адміністративного суду) в строки визначені ст. 295 КАС України. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII "Перехідних положень" КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 256 КАС України. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а у разі, якщо ухвалу було оскаржено та не скасовано судом апеляційної інстанції, така ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Головуючий суддя М.М. Луцович
Суддя С.І. Рейті
Суддя О.М. Шешеня