Справа № 373/88/16-ц
10 жовтня 2018 року м. Переяслав-Хмельницький
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Керекези Я.І.
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 373/88/16 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ПАТ «СК «Українська страхова група» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,
представник ОСОБА_3 ОСОБА_5
представник ОСОБА_4 ОСОБА_6,-
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом і просять стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 91955 грн. 87 коп. матеріальних збитків та 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 15000 гривень моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовують тим, що 13 квітня 2015 року по вул. Київській Шлях в м. Бориспіль Київської області трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Джип Коппасс», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 Внаслідок ДТП автомобіль «Кіа Сід» отримав пошкодження, що спричинило матеріальну шкоду в розмірі 140005 грн.87 коп. Частину вказаної суми в межах ліміту страхового відшкодування було виплачено страховою компанією, решту 90005 грн. 87 коп., 1000 гривень за послуги евакуатора та 950 грн. за визначення розміру матеріальної шкоди слід стягнути із відповідача, оскільки постановою суду вона була визнана винною у вчиненні даної ДТП. Крім матеріальної шкоди позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була заподіяна і моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, перенесеному стресу як ними так і малолітніми дітьми, які перебували в автомобілі. Крім того, пошкодженням автомобіля було порушено звичайний уклад життя, необхідністю відшукувати інші варіанти пересування. Тілесні ушкодження, отриманні ОСОБА_3, також потягли за собою фізичний біль та моральні страждання, необхідність лікування та порушення звичайного розпорядку життя.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_5 позов підтримали і просили його задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_6 позов не визнав, зважаючи на його безпідставність, оскільки шкода була заподіяна внаслідок дії кількох джерел підвищеної небезпеки і ОСОБА_4 має відповідати лише за шкоду, завдану пошкодженням задньої частини автомобіля позивача.
Третя особа ПАТ «СК «Українська страхова група» до суду направила пояснення, в яких зазначила, що виконала свої зобов'язання за укладеним полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/6434631 в повному обсязі, сплативши страхове відшкодування ОСОБА_2. А.В., просить справу розглядати у відсутності представника.
Судом встановлено наступне.
13 квітня 2015 року о 15 годині 00 хвилин на вул. Київський шлях, м. Бориспіль, Київської області, сталась ДТП за участю чотирьох транспортних засобів, які отримали механічні пошкодження, а саме: автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_7, автомобіля «Джип Коппасс», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Тойота ОСОБА_8», д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_9
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 16 травня 2015 року, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12015110100000793 від 14 квітня 2015 року, за фактом ДТП, яка мала місце 13 квітня 2015 року на вул. Київський шлях, м. Бориспіль, Київської області, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Матеріали відносно вчинених водіями ОСОБА_9, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 КУпАП, направлено начальнику ВДАІ з обслуговування міста Бориспіль та Бориспільського району підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Київській області для притягнення їх до відповідальності (а.с.73-75 т.1).
Відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2015 року, 13 квітня 2015 року близько 15 год. по вул. Київській Шлях м. Бориспіль, ОСОБА_4 керуючи автомобілем «Джип Коппасс», д.н.з.АІ4622ЕН, будучи неуважною, не дотримувалась безпечної дистанції, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_2, який рухався в попутному напрямку, та який зіткнувся з автомобілем «Тойота ОСОБА_8», д.н.з. НОМЕР_4. Транспортні засоби, внаслідок ДТП, отримали механічні пошкодження. ОСОБА_4 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.7 т.1).
Відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2015 року, провадження по справі відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст.124 КУпАП України закрито з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення (а.с.8 т.1).
Відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2015 року, провадження по справі відносно ОСОБА_9, за ст.124 КУпАП України закрито з підстав відсутності події адміністративного правопорушення (а. с. 77-78 т.1).
Вищезазначені постанови набрали законної сили.
Таким чином, винною у ДТП, яка сталася 13.04.2015 за участю чотирьох автомобілів під керуванням ОСОБА_10, ОСОБА_9 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнано лише ОСОБА_4
Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник як на підставу своїх заперечень проти позову посилалися на висновок експертів за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи, що було проведено на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду від 18.05.2016 в цивільній справі № 359/8098/15-ц за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_9 та Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство «ОСОБА_12 компанія «Українська страхова група» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, з якого вбачається, що встановити в повній мірі механізм ДТП за участі автомобілів НОМЕР_6, «Джип Коппасс», д.н.з. НОМЕР_1, «Кіа Сід», д.н.з. НОМЕР_7, та «Тойота ОСОБА_8», д.н.з. НОМЕР_4, неможливо. Водночас, зіткнення автомобілів «Джип Коппасс», та «Кіа Сід» відбулося пізніше від зіткнення автомобілів «Кіа Сід» та «Тойота ОСОБА_8» ( т. 2 а.с. 91-100).
Однак, 11 серпня 2017 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області відмовлено в задоволенні вищезазначеного позову ОСОБА_11, оскільки особою, винною у заподіянні йому матеріальної шкоди пошкодженням його автомобіля є ОСОБА_4 При цьому, суд критично оцінив висновок судової транспортної - трасологічної експертизи №8828/16-52 від 08 грудня 2016 року, встановивши, що цей доказ містить суперечливу та непослідовну інформацію, достовірність якої спростовується постановами Бориспільського міськрайонного суду Київської області, згідно яких винною в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП визнана лише ОСОБА_4 (а.с.242-250 т.2).
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляд іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа , щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З врахуванням вищезазначеного, суд не може прийняти як належний доказ невинуватості ОСОБА_4 у заподіянні матеріальної шкоди ОСОБА_2 пошкодженням його автомобіля.
Крім цього, з правових позицій Верховного Суду України, викладених в п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у заподіянні ОСОБА_2 матеріальної шкоди пошкодженням його автомобіля доведена належними, допустимими та достовірними доказами.
22 січня 2014 року між ПАТ «СК «Українська страхова група» та ОСОБА_4 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/6434631, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу «Джип», державний реєстраційний №АІ4622ЕА(а.с.129т.1).
Згідно Ремонтної калькуляції №ДКЦВ-9844 від 24 квітня 2015 року, складеної оцінювачем ПАТ «Українська ОСОБА_12», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «КІА», державний реєстраційний №АА6995КН складає 74512 грн.87 коп.(а.с.135-136 т. 1).
Згідно звіту №9387/15 «Про оцінку матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Kia Ceed» державний номер НОМЕР_7 від 24 квітня 2015 року, що надав суду позивач, розмір шкоди складає 140005 грн.87 коп.(а.с.9-37т.1).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи по даній цивільній справі від 24 лютого 2017 року за №1198/16-23, яка була призначена у зв»язку з наявними розбіжностями у вищезазначених оцінюючих документах та встановлення дійсного розміру матеріального збитку, вартість матеріального збитку (шкоди), завданої власнику транспортного засобу марки «Kia Ceed» державний номер НОМЕР_7, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 13 квітня 2015 року в м. Борисполі по вул. Київський шлях, на 13 квітня 2015 рік становить 134119 грн.45 коп. (а. с. 70-86 т.2).
З урахуванням обставин, які стали підставою призначення судової автотоварознавчої експертизи, суд вважає за доцільне як належний, допустимий та достовірний доказ розміру матеріального збитку, заподіяного автомобілю позивача, прийнятим до уваги саме висновок цієї експертизи.
10 грудня 2015 року, на виконання умов Полісу та заяви ОСОБА_2, згідно страхового акту №ДКЦВ-9844 і розрахунку суми страхового відшкодування, ПАТ «СК «Українська страхова група» здійснила виплату ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 49490 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №22291 від 10 грудня 2015р.(а.с.140т.1).
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Як роз'яснив судам Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 постанови від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст.1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Підставою для відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, є наявність наступних фактів: 1) факту, що позивач є власником автомобіля, який пошкоджено; 2) факту, що відповідач управляв цим автомобілем під час ДТП; 3) факту порушення відповідачем ОСОБА_8 дорожнього руху, що призвело до ДТП; 4) факту пошкодження автомобіля позивача в результаті цього ДТП.
Зважаючи на наявність та доведеність всіх зазначених вище фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з матеріальної шкоди підлягають задоволенню.
Згідно положень ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що для повного відшкодування позивачу матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП, розмір такого відшкодування слід визначати як різницю між виплаченою сумою страхового відшкодування та встановленим розміром матеріального збитку згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи від 24 лютого 2017 року за №1198/16-23.
Отже, розмір матеріального збитку, що повинен бути сплачений позивачу, становить 84629 грн.45 коп. ( 134 119 грн. 45 коп. - 49490 грн. 00 коп.).
Відповідно до ст. ст. 27, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого є шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу та з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП. В свою чергу, до шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу, відносяться витрати, зокрема, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу; з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП, а також, плата за послуги стоянки, якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин помістити на стоянку.
За таких обставин задоволенню підлягає і вимога позивача про стягнення з відповідача 1000 гривень витрат на послуги евакуатора, що підтверджена квитанцією № 09309 від 16.04.2015 ( т. 1 а.с. 39).
Разом з тим, суд залишає без задоволення вимогу позивача про стягнення з відповідача 950 грн. 00 коп. витрат на визначення розміру матеріальної шкоди, оскільки суд при вирішенні питання розміру матеріального збитку прийшов до висновку взяти до уваги висновок судової автотоварознавчої експертизи, а не Звіт, зроблений за заявою позивача.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість та наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Разом з тим, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Відповідно до довідки виданої КЗ «Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня» від 21 травня 2015 року за №465 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зверталась до травматологічного відділення Переяслав-Хмельницької ЦРЛ 13 квітня 2015 року. Діагноз: ЗЧМТ;струс головного мозку, забій м'яких тканин голови, носова кровотеча(а.с.38 т.1
Відповідно до повідомлення Бориспільської центральної районної лікарні 02 березня 2016 року за №397 ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_3 13 квітня 2015 року до закладів Бориспільської ЦРЛ не звертались(а.с.194 т.1).
Відповідно до повідомлення КЗ «Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня» від 22 лютого 2016 року за №218 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зверталась в травмпункт КЗ «Переяслав-Хмельницька ЦРЛ» 13 квітня 2015 року о 19 годині 15 хв. з діагнозом пара орбітальна гематома обличчя, носова кровотеча. Допомога надана амбулаторно (а.с.195 т.1).
З огляду на вказане, суд вважає доведеним факт заподіяння позивачу ОСОБА_3 тілесних ушкоджень внаслідок ДТП та спричинення їм моральної шкоди.
З врахуванням того, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути адекватним завданій моральній шкоді, зважаючи на отримані позивачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесні ушкодження, що призвело до вимушених змін у життєвих стосунках позивача внаслідок неправомірних дій відповідача, їх тривалість, час та зусилля, які були необхідні для відновлення попереднього стану, беручи до уваги глибину фізичних та душевних страждань, зважаючи на те, що ОСОБА_3 змушена була звертатись за медичною допомогою до Переяслав-Хм. ЦРЛ, пережила емоційний стрес, враховуючи вимоги розумності та справедливості суд, що позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, в розмірі 3000 грн.
Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд, врахувавши характер страждань позивача ОСОБА_2 внаслідок пошкодження автомобіля, неможливістю його використовування протягом тривалого часу за призначенням, вважає за необхідне, з урахуванням вимог розумності та справедливості, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.
В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 23, 76, 81, 82, 89, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст.10, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ПАТ «СК «Українська страхова група» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 84629 (вісімдесят чотири тисячі шістсот двадцять дев»ять) гривень 45 коп. матеріальних збитків, 1000 (одну тисячу) гривень 00 коп. витрат на послуги евакуатора та 2000 (дві тисячі) моральної шкоди, а всього 87629 (вісімдесят сім тисяч шістсот двадцять дев»ять) гривень 45 коп.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3000 (три тисячі) 00 коп. моральної шкоди.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 851 (вісімсот п»ятдесят одну) гривень судового збору по 425 (чотириста двадцять п»ять) гривень 50 коп. на користь кожного.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_2, проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_8;
позивач ОСОБА_3, проживаюча ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_9;
відповідач ОСОБА_4, проживаюча ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_10;
третя особа: Приватне акціонерне товариство «ОСОБА_12 компанія «Українська страхова група», місце знаходження: вул. Федорова, 32-а, м. Київ, код ЄДРПОУ 30859524.
Складення рішення в повному обсязі вчинено 19.10.2018.
Суддя Я. І. Керекеза