23 жовтня 2018 року справа №805/4453/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року (повне судове рішення складене 18 липня 2018 року у м. Слов'янськ) у справі № 805/4453/18-а (головуючий в І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України у місті Маріуполі Донецької області (далі - УПФ) про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що УПФ протиправно не зарахувало до пільгового стажу періоди військової служби з 04.03.1986 по 01.11.1986, з 01.11.1986 по 12.11.1986 та період роботи з 08.04.1991 по 28.07.1994 в Управлінні домами офіцерського складу №3 Петропавловського гарнізону.
Позивач вважає, що вона має право на пільгове обчислення страхового стажу для осіб, які працювали в районах Крайньої півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та просила суд: зобов'язати УПФ здійснити перерахунок стажу та пенсії ОСОБА_1 за час військової служби у військовій частині НОМЕР_1 старшим радіотелеграфістом-планшетістом поста ПВО, ст. матросом за період з 04.03.1986 по 01.11.1986, радіотелеграфістом-планшетістом поста ПВО, матросом з 01.11.1986 по 12.11.1986; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок стажу та пенсії ОСОБА_1 за період роботи з 08.04.1991 по 28.07.1994 в Управлінні домами офіцерського складу № 3 Петропавлівського гарнізону з врахуванням північного коефіцієнту та північних надбавок.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року у справі № 805/4453/18-а позовні вимоги було задоволено частково, а саме: зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до пільгового стажу періоду військової служби з 04.03.1986 по 12.11.1986.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить копія паспорту (а.с. 6).
Протоколом №3486 від 23.05.2016 позивачу з 04.05.2016 призначено пенсію за віком на загальних умовах у відповідності до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) (а.с. 90).
Як вбачається з матеріалів справи, військова служба з 04.03.1986 по 12.11.1986 та період роботи з 08.04.1991 по 28.07.1994 зараховані до загального страхового стажу позивача.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом № 1058-IV.
Згідно із пунктом 1 частини 1статті 8 Закону № 1058-ІVправо на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Також, Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Відповідно до п.5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.
Обчислення пільгового страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 62 вищевказаного Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У трудовій книжці позивача зазначено, що остання з 08.04.1991 по 28.07.1994 працювала в Управлінні домами офіцерського складу № 3, район Крайньої Півночі (а.с.12).
Разом з цим, у відповідності до пункту 5 Перехідних положень Закону № 1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів СРСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими зазначеними нормативно-правовими актами.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.
Проте, Законами України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та іншими нормативно-правовими актами не передбачено пільгове обчислення вищевказаного стажу.
Оскільки після 1 січня 1991 року період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, не зараховуються до пільгового стажу згідно з діючим пенсійним законодавством, тому у суду відсутні підставі для задоволення вимог позивача в частині перерахунку стажу та пенсії за період роботи з 08.04.1991 по 28.07.1994 в Управлінні домами офіцерського складу № 3 з врахуванням північного коефіцієнту та північних надбавок.
Окрім того, при прийнятті рішення суд врахував положення Тимчасової угоди від 15 січня 1993 року між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення, проте ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Таким чином, Конституція України, Закон № 1058-IV, Закону № 1788-XII, Угода, частини перша і третя статті 1 Тимчасової угоди не містять положень, точний зміст яких або їх тлумачення припускали право на призначення пенсії за віком названій вище категорії осіб із застосуванням законодавства держави, що є Стороною Тимчасової угоди та/чи Угоди.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.05.2015 року № К/800/64740/14, яка залишена без змін постановою Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року.
Такий же правовий висновок викладений і в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 в справі № 676/7065/14 та від 05.04.2018 в справі № 348/1660/16.
Щодо зарахування до пільгового стажу військової служби з 04.03.1986 по 12.11.1986, колегія суддів зазначає наступне.
Рішення місцевого суду оскаржено лише позивачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області була повернута заявникові ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018 (а.с.115).
Таким чином, оскільки судове рішення відповідачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає постанова місцевого суду лише в частині, в якій в задоволенні частки позовних вимог відмовлено. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
З огляду на зазначене, не можуть бути прийняте до уваги прохання відповідача про скасування рішення місцевого суду, викладене у відзиві на апеляційну скаргу позивача.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 23, 33, 195, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року у справі № 805/4453/18-а - залишити без змін.
Повне судове рішення - 23 жовтня 2018 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Сіваченко
Судді А.А. Блохін
О.О. Шишов