09 жовтня 2018 року м.Житомир
справа № 806/3370/18
категорія 8.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Горовенко А.В.,
за участю секретаря судового засідання Демчук О.М.,
за участю:
представників позивача: Грабара К.Г. (за довіреністю від 25.09.2018) та Олексійчук Т.В. (за довіреністю від 30.07.2018);
представників відповідача: Кузьміної К.В. (за довіреністю від 19.12.2017) та Артюх А.К. (за довіреністю від 05.02.2018),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007241404 від 30.03.2018, -
встановив:
Акціонерне товариство "Малинський каменедробильний завод" звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №0007241404 від 30.03.2018 про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 344100 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 07.03.2018 службовими особами відповідача здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариство "Малинський каменедробильний завод" (на момент звернення з позовом найменування підприємства змінено на Акціонерне товариство "Малинський каменедробильний завод") з питань не подання в установлений законом строк звіту про контрольовані операції за 2013 звітний рік. За результатами перевірки відповідачем складено акт №292/06-30-14-04/04011905 від 07.03.2018 на підставі якого складено податкове повідомлення-рішення №0007241404 від 30.03.2018 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 344100 грн.
Позивач не погоджується із оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням та просить його скасувати, оскільки вважає, що у нього відсутній обов"язок з подання такої звітності, адже розділом ХХ Податкового кодексу України визначено, що у 2014 році звіт про контрольовані операції подається лише за період з 1 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року, а оскільки за вказаний період загальна сума операцій позивача з контрагентом-нерезидентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Атенор" не була рівною та не перевищувала 50 мільйонів гривень, тому позивач не повинен подавати звіти про контрольовані операції.
Також зазначає, що позивач не був ознайомлений у встановлений законом спосіб з наказом про перевірку, відомостями про дату та місце проведення перевірки до її початку, оскільки 01.03.2018 позивачем отримано повідомлення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №214/06-30-14-04 від 21.02.2018 про проведення з 26.02.2018 на підставі наказу №403 від 21.02.2018 документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині не подання звіту про контрольовані операції за 2013 рік, що в свою чергу є порушенням вимог статті 78 Податкового кодексу України, та відповідно до ст.79 Податкового кодексу України є підставою для визнання перевірки незаконною та такою, що не тягне правових наслідків.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.
Згідно з протокольною ухвалою суду від 31.07.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.08.2018, у зв"язку з наданням часу для подання представником відповідача заперечень на відповідь на відзив.
Відповідно до довідки від 28.08.2018 розгляд справи не відбувся, судове засідання відкладено на 27.09.2018, у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
Згідно з протокольною ухвалою суду від 27.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 09.10.2018.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі, з мотивів викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву (вх.№15792/18 від 31.07.2018). Додатково наголошували, що посилання відповідача на розділ ІІІ Порядку складення звіту про контрольовані операції, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.11.2013 №669 (далі - Порядок №669) та узагальнюючу податкову консультацію з окремих питань застосування норм податкового законодавства щодо трансферного ціноутворення, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 22.11.2013 №699 є неправомірними, оскільки положення Порядку №669 містять загальні вимоги щодо оформлення звіту, незалежно від періоду за який він подається, проте не встановлено особливостей подання звіту за перший звітний період 2013 року.
Зазначають, що згідно з підрозділом 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, який доповнено п.24 відповідно до Закону України №1260-VII від 13.05.2014, у 2014 році звіт про контрольовані операції, що відповідно до ст.39 Податкового кодексу України подається центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 подається до 1 жовтня 2014 року. Таким чином, законодавцем чітко визначено, який період у 2013 році береться до уваги при поданні звітності про контрольовані операції - період з 01.09.2013 по 31.12.2013.
Представники відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечували у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (за вх.№15788/18) від 31.07.2018 та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву від 07.09.2018 (вх.№18292/18).
В обґрунтування зазначають, що відповідно до абз. "а" п.п.14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України позивач та ТОВ "Атенор" є пов'язаними особами для цілей ціноутворення, а відтак згідно з п.п.39.2.1.1 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України господарські операціями між цими підприємствами є контрольованими, та проякі яких позивач зобов'язаний був подати звіт за 2013 рік.
Також, зазначає, що посилання позивача про відсутність у нього обов'язку з подання звіту про контрольовані операції за 2013 рік через те, що в період з 01.09.2013 (дата, з якої впроваджено контроль за трансфертним ціноутворенням) до 31.12.2013 між позивачем та його контрагентом-нерезидентом здійснено операцій на суму, що є меншою 50 мільйонів грн є необґрунтованими, оскільки такий висновок суперечить приписам п.п.39.2.1.4 п.п.39.4.1 ст.39 та п.24 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, за якими першим звітним періодом для подання звіту про контрольовані операції є 2013 рік. З урахуванням того, що операції між позивачем та пов"язаною з платником податків особою контрагентом-нерезидентом ТОВ "Атенор" підпадають під ознаки контрольованих, їх обсяг протягом календарного року у 2013 році склав 67139433 грн, позивач був зобов"язаний подати звіт за 2013 рік.
Щодо тверджень позивача про те, що узагальнююча податкова консультація, затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 22.11.2013 №699, не носить обов"язкового характеру, то представники відповідача зазначали, що положеннями статей 52 та 53 Податкового кодексу України не визначено рекомендаційного характеру узагальнюючої податкової консультації. У той час, як вказана узагальнююча податкова консультація затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 22.11.2013 №699, оприлюднена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, а тому положення узагальнюючої податкової консультації є обов"язковими до виконання, в тому числі, і для платників податків.
Щодо твердження позивача про незаконність проведення перевірки, оскільки повідомлення відповідача про проведення з 26.02.2018 документальної позапланової невиїзної перевірки, отримано ним тільки 01.03.2018, що відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України є підставою вважати її проведення незаконним, вважає хибним.
Відповідач вказує, що повідомлення про проведення перевірки №214/06-30-14-04 від 21.02.2018 надіслано відповідачем на адресу позивача рекомендованим поштовим повідомленням 21.02.2018 за №1000308819632 та отримане підприємством 01.03.2018. Окрім того, наказ та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки направлено на електронну поштову адресу товариства. Відповідно до п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представнику. Оскільки наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №403 від 21.02.2018 разом з повідомленням від 21.02.2018 №214/06-30-14-04 були надіслані платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення 21.02.2018, а тому, виходячи з положень п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України є всі законні підстави вважати їх належним чином врученими.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Акціонерне товариство "Малинський каменедробний завод" (далі - АТ "Малинський каменедробильний завод") код ЄДРПОУ 4011905, яке зареєстроване за адресою: Житомирська область, Малинський район, Гранітненська селищна рада, комплекс будівель і споруд №4, перебуває на податковому обліку в Малинській об"єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (а.с.33-36).
Начальником Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області у зв"язку з недотриманням ПАТ "Малинський каменедробний завод" вимог пункту 39.4 ст.39 Податкового кодексу України та неподання звітності про контрольовані операції за 2013 рік, згідно із п.п.78.1.2 та п.п.78.1.15 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України видано наказ №403 від 21.02.2018 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Малинський каменедробний завод"" (а.с.12).
Відповідно до повідомлення №214/6/06-30-14-04-10 від 21.02.2018 ПАТ "Малинський каменедробний завод" повідомлено, що на підставі п.п.78.1.2 та п.п.78.1.15 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та наказу №403 від 21.02.2018 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Малинський каменедробний завод"" Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області з 26.02.2018 буде проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Малинський каменедробний завод", за адресою: 10003, м.Житомир, вул.Ю.Тютюнника, 7 (а.с.11).
Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Малинський каменедробильний завод» (код ЄДРПОУ 4011905) щодо неподання звіту про контрольовані операції за 2013 рік.
За результатами перевірки складено акт №292/06-30-14-04/04011905 від 07.03.2018 (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем п.п.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України в частині неподання звіту про контрольовані операції за звітний 2013 рік (а.с.13-15).
30 березня 2018 року контролюючим органом на підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0007241404, яким ПАТ «Малинський каменедробильний завод» нараховано штрафні (фінансові) санкції за порушення п.п.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України в розмірі 344100 грн (а.с.16).
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 16.04.2018 №372, за результатами розгляду якої, відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 11.06.2018 №20019/6/99-99-1103-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу, - без задоволення (а.с.18-21, 23-24).
Перевіряючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення на його відповідність нормам податкового законодавства та вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Підпунктом 14.1.251-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції Закону №408-VII від 04.07.2013), визначено, що, трансфертне ціноутворення - система визначення звичайної ціни товарів та/або результатів робіт (послуг) в операціях, визнаних відповідно до статті 39 цього Кодексу контрольованими.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення" від 04.07.2013 №408-VII, що набув чинності з 01.09.2013, стаття 39 Податкового кодексу України була викладена в новій редакції, відповідно до якої, для цілей цього Кодексу, контрольованими операціями є:
39.2.1.1. господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами;
господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які:
задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік;
застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року;
сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до цього Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року;
не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року;
Згідно з п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.
При визнанні осіб пов'язаними враховується вплив, який може здійснюватися через володіння однією особою корпоративними правами інших осіб відповідно до укладених між ними договорів або за наявності іншої можливості однієї особи впливати на рішення, що приймаються іншими особами. При цьому такий вплив враховується незалежно від того, чи здійснюється він особою безпосередньо і самостійно або спільно з пов'язаними особами, що визнаються такими відповідно до цього підпункту.
Сторонами не заперечується, що ПАТ «Малинський каменедробильний завод» та його контрагент - Товариство з обмеженою відповідальністю «Атенор» є пов'язаними особами та обсяг господарських операцій між позивачем та його контрагентом за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 був меншим ніж 50000000 грн.
Відповідно до п.п.39.2.1.4. п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України операції передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума здійснених операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний календарний рік.
Згідно з п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення трансфертного ціноутворення" від 13.05.2014 №1260-VII підрозділ 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України був доповнений пунктом 24 такого змісту: "встановити, що у 2014 році звіт про контрольовані операції, що відповідно до статті 39 цього Кодексу подається центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за період з 1 вересня по 31 грудня 2013 року подається до 1 жовтня 2014 року".
Зазначеною правовою нормою чітко встановлено обов"язок подання звіту про контрольовані операції за період з 1 вересня по 31 грудня 2013 року.
У період з 01.01.2013 по 31.12.2013 позивачем здійснювались господарські операції з пов"язаною особою-нерезидентом ТОВ «Атенор», загальний обсяг проведених господарських операцій у 2013 році складає 67139433 грн, однак за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 сума таких господарських операцій між позивачем та пов"язаною особою-нерезидентом ТОВ «Атенор» склала 21979812,98 грн.
Відтак, сума контрольованих операцій за 2013 рік (з 01.09.2013 по 31.12.2013) є меншою ніж розмір господарських операцій, за результатами проведення яких подається звіт про контрольовані операції (50000000 грн).
Суд зазначає, що з урахуванням загальних принципів права щодо дії законів у часі, відповідно до яких закон не має зворотної дії у часі, суд приходить до висновку, що у позивача був відсутній обов'язок подавати звіт про контрольовані операції за 2013 рік у зв'язку з тим, що сума операцій за 2013 рік (з 01.09.2013 по 31.12.2013) з ТОВ «Атенор» не перевищувала 50 мільйонів гривень.
Щодо твердження відповідача, що узагальнююча податкова консультація з окремих питань застосування норм податкового законодавства щодо трансфертного ціноутворення, затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 22.11.2013 №699 є обов"язковою для виконання в тому числі і для платників податків, суд зазначає наступне.
Підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п.п.14.1.173. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України узагальнююча податкова консультація - оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства.
Згідно з п.52.6 ст.52 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення індивідуальних податкових консультацій, а також аналізує обставини, що свідчать про неоднозначність окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом надання узагальнюючих податкових консультацій, які затверджуються наказом цього органу.
Узагальнюючі податкові консультації підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, протягом п'яти календарних днів з дня їх надання.
Положеннями п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України визначено, що не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що наявність узагальнюючої податкової консультації з певних питань зумовлює неможливість притягнення платника податків до відповідальності за дії, здійснювані відповідно до змісту такої консультації. Проте, враховуючи приписи статей 52 та 53 Податкового кодексу України вона носить рекомендаційний характер та не є обов"язковою до виконання для платників податків.
Щодо твердження позивача про отримання ним повідомлення №214/6/06-30-14-04-10 від 21.02.2018 про проведення з 26.02.2018 документальної позапланової невиїзної перевірки лише 01.03.2018, що, на його думку, суперечить положенням п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Згідно з абзацом другим пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
У пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 2 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745), згідно з яким - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, в свою чергу, відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.
При дослідженні обставин справи визначальним є встановлення факту, як саме зазначене порушення вплинуло на права платника податку, та які саме права є порушеними. Чи звертався позивач до контролюючого органу із запереченнями на акт перевірки та чи може зазначене позивачем порушення спростовувати факт здійсненого позивачем та підтвердженого податкового правопорушення.
Судом встановлено, що позивачем реалізовано право на адміністративне оскарження результатів перевірки, про що свідчить наявне в матеріалах справи рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги ПАТ "Малинський каменедробильний завод" №20019/6/99-99-1103-01-25 від 11.06.2018.
Суд зазначає, що дії щодо складання акту та сам акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача. Акт є лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, документом на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності нарахування АТ "Малинський каменедробильний завод" штрафних (фінансові) санкції за порушення пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України в розмірі 344100 грн, що в свою чергу є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007241404 від 30.03.2018.
Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов Акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" (дописати) до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника,7 м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007241404 від 30.03.2018, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (код ЄДРПОУ 39459195) №0007241404 від 30.03.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (код ЄДРПОУ 39459195) на користь Акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" (код ЄДРПОУ ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 5161 (п"ять тисяч сто шістдесят одна) грн 50 (п"ятдесят) коп.
Вступну та резолютивну частини рішення складено у нарадчій кімнаті і проголошено 09 жовтня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко
Рішення складене у повному обсязі 19 жовтня 2018 року