Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
23 жовтня 2018 р. № 2040/7434/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- скасувати наказ начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 06.06.2018 р. №46 про скасування Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.11.2017 р. №0000416599, видану на ім'я ОСОБА_1;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (код 22682655) відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) з 01.05.2018 р.;
- допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є громадянином України, пенсіонером, який отримує пенсію за віком. Позивач був вимушений покинути місце свого проживання через проведення бойових дій та антитерористичної операції і переїхати до Московського району м. Харкова, де став на облік та отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. На даний час позивач перебуває на обліку у Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, проте з 01.05.2018 р. управлінням припинено виплату пенсії, у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи. Як стало відомо позивачу з відповіді Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради наказом від 06.06.2018 р. №46 довідку внутрішньо переміщеної особи було скасовано. На думку позивача, скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, виданої на ім'я позивача, та припинення виплати йому пенсії є протиправними, оскільки порушують права позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 24.09.2018 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради, правом подання відзиву на позов не скористався.
Представником відповідача, Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, 10.10.2018 р. надано відзив на позов, відповідно до якого він зазначив, що проти заявленого позову заперечує, оскільки нарахування та виплату позивачу пенсії припинено у зв'язку із скасуванням довідки позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Таким чином, відповідач діяв у межах чинного законодавства.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Щодо позовних вимог в частині скасування наказу начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 06.06.2018 р. №46 про скасування Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.11.2017 р. №0000416599, видану на ім'я ОСОБА_1, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є громадянкою України, пенсіонеркою, яка здобула право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується матеріалами справи.
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000416599 від 23.11.2017 р. Попереднім місцем проживання позивача є вул. Червонопартизанське, б. 31, с. Земнодільське, Антрацитівський район, Луганська область. Внаслідок проведення АТО позивач був зареєстрований у м. Харків за адресою Салтівське шосе, б. 139 Б, кв. 38. (а.с.9 зворотній бік).
З 01.05.2018 року Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова призупинено нарахування та виплату пенсії позивачу згідно підпункту 4 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365, у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (довідку внутрішньо переміщеної особи скасовано Протоколом засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №83 від 06.06.2018р.).
Як встановлено судом, з долучених Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради документів, довідку внутрішньо переміщеної особи від 23.11.2017 р. №0000416599, видану на ім'я ОСОБА_1, скасовано наказом начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 06.06.2018 р. №46, у зв'язку із наявністю інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, які перетинають державний кордон «Аркан» та понад 60 днів перебувають на непідконтрольній території України, зокрема і ОСОБА_1.
Отже, як встановлено судовим розглядом справи, довідки внутрішньо перемішених осіб, зокрема, і довідку позивача вирішено скасувати на засіданні комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам, про що свідчить протокол №50 від 06.06.2018 р. засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам.
Зі змісту позову та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що наказом начальника управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради від 06.06.2018 р. №46 скасовано дію 381 довідки про взяття на обік внутрішньо переміщених осіб, зокрема і довідка від 23.11.2017 р. №0000416599, видана на ім'я ОСОБА_1, на підставі п.п.5 п.1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", п. 3, 4, 6, 7, 8, 9 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, додаток до протоколу засідання робочої групи.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи та долученого протоколу засідання робочої групи №50 від 06.06.2018 р., підставою для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.11.2017 р. №0000416599, виданої на ім'я ОСОБА_1, послугували обставини перебування останнього понад 60 днів на непідконтрольній території України.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.
Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.
Як передбачено положеннями п.3 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо перемішеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Відповідно положень п.6 Порядку №365, за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.
Як передбачено п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, соціальні виплати припиняються у разі, зокрема, отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
При цьому, суд зазначає, що положеннями ст. 14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII встановлено, що внутрішньо перемішені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо перемішеними особами.
Відповідно до приписів ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Як встановлено судом під час розгляду справи, зі змісту наказу начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 06.06.2018 р. №46 про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, вбачається, що довідку скасовано на підставі пп. 5 п. 1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", п. 3, 4, 6, 7, 8, 9 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365.
При цьому, зі змісту норми пп. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" вбачається, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа подала завідомо недостовірні відомості.
Однак суд зазначає, що до суду не надано жодних доказів подання позивачем завідомо недостовірних відомостей.
З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що оскаржуваний у даній справі позивачем наказ є необґрунтованим та порушує права позивача, а, оскільки останній прийнятий відносно скасування дії 381 довідки, відтак, підлягає скасуванню в частині скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000416599 від 23.11.2017 р., виданої на ім'я ОСОБА_1.
Стосовно частини позовних вимог позивача про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (код 22682655) відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) з 01.05.2018 р., суд зазначає наступне.
Як встановлено судовим розглядом справи зі змісту відзиву на позов, поданого до суду представником Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, відповідачем було призупинено нарахування та виплату пенсії позивачу, як внутрішньо переміщеній особі згідно підпункту 4 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365, у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", та у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби, та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, вказаною нормою визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.
При цьому, суд зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем виплату пенсії позивачу припинено з 01.05.2018 р. у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", а саме, у зв'язку із наявністю інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, які перетинають державний кордон «Аркан» та понад 60 днів перебувають на непідконтрольній території України, зокрема і ОСОБА_1.
Однак, суд зазначає, що положеннями Закону № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як наявність інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи про перебування понад 60 днів на непідконтрольній території України.
Водночас, суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання та наявність інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи про перебування понад 60 днів на непідконтрольній території України не є передбаченими законом підставами для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
Також суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конституційним Судом України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Також у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейським судом з прав людини вказано, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.
При цьому, суд наголошує, що з аналізу положень Закону № 1058-IV припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.
Як передбачено положеннями пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.
Підпунктом 2 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 передбачено, що соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Як передбачено частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Отже, відповідач, припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.05.2018 року здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, що фактично призвело до втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Також, суд зазначає, що з огляду на обставини того, що судовим розглядом справи встановлено протиправність рішення від 06.06.2018 р. №46 про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.11.2017 р. №0000416599, то суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2018 р.
Стосовно вимоги допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору не вирішується.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Салтівське шосе, буд. 139 Б, кв.38, м. Харків, 61121, код НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (просп. Тракторобудівників, буд. 144, м. Харків, 61121, код 25864181), Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, 22Б, м. Харків, 61170, код 22682655) про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати наказ начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 06.06.2018 р. №46 в частині скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.11.2017 р. №0000416599, виданої на ім'я ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (код 22682655) відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) з 01.05.2018 р.
Рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 (вул. Салтівське шосе, буд. 139 Б, кв.38, м. Харків, 61121, код НОМЕР_1) пенсії у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.А. Волошин