Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
23 жовтня 2018 р. № 2040/6907/18
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Панченко О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,61000, код ЄДРПОУ2993508142) до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (Фрунзенський район) (вул. Богдана Хмельницького, буд. 17,м. Харків,61001, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00197/1704 від 07.05.2015 року Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУДФС у Харківській області.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що є власником автомобіля марки Toyota моделі Highlander, 2011 року випуску, в зв'язку з чим контролюючим органом позивачу було нараховано транспортний податок за 2015 рік в сумі 25000,00 грн. згідно оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення. Позивач вказує, що таке нарахування не відповідає приписам чинного законодавства, оскільки позивача не було повідомлено належним чином про нарахування вказаного податку.
Відповідач згідно наданого до суду відзиву позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність. При цьому відповідач зазначив, що твердження позивача про те, що спірне податкове повідомлення-рішення йому не було надіслано, не відповідають дійсності, оскільки відповідачем на податкову адресу позивача оскаржуване рішення було направлене рекомендованим листом, однак кореспонденція повернулась за закінченням терміну зберігання. Отже, відповідач вважає, що позивач був належним чином повідомлений про прийняте рішення податкового органу, а, отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 22.08.2018р. відкрито спрощене провадження у даній справі.
Суд, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
Встановлені судом фактичні обставини справи полягають в наступному.
26 червня 2017 року позивачем отримано податкову вимогу №4058-17 Головного управління ДФС у Харківській області від 15.05.2017 року, де визначено суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями у сумі 25000,00 грн. з транспортного податку з фізичних осіб. Оскільки позивач не погодилась з податковою вимогою №4058/17 від 15.05.2017р., вона оскаржила її в адміністративному порядку.
Позивач стверджує, що він не отримував оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Відповідач зазначає, що ним було направлено податкове повідомлення-рішення рекомендованою кореспонденцією, однак конверт з вкладеннями були повернуті за закінченням терміну зберігання на адресу податкового органу.
16.04.2018р. позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з запитом про надання інформації щодо результатів розгляду скарги на податкову вимогу №4058-17 від 15.05.2017р.
Позивачем 05.05.2018 року отримано лист Державної фіскальної служби України, яким повідомлено про результати розгляду скарги та надано ксерокопію податкового повідомлення-рішення №00197/1704 від 07.05.2015 року. Таким чином, як стверджує позивач, він отримав ксерокопію податкового повідомлення-рішення №00197/1704 від 07.05.2015 року лише 05.05.2018р.
Зі змісту даного рішення вбачається, що згідно підпункту 54.3.З п.54. 4 ст.54 Податковою Кодексу України та пункту 267.6 ст.267 розділу XII Податкового кодексу України позивачу необхідно сплатити протягом 60 днів з моменту отримання даного рішення транспортний податок згідно ст.267 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI. Підстава сплати транспортного податку: набуття права власності на автомобіль марки Toyota Highlander, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 куб.см. (а.с.10)
Спірні відносини регулюються положеннями Податкового кодексу України та Конституцією України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно п.267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно положень п.267.2.1 статті 267 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Положеннями п.267.4 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Пунктом 267.6 статті 267 Податкового кодексу України врегульовано порядок обчислення та сплати транспортного податку.
Так, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Відповідно пп.267.8.1 п.267.8 ст.267 Податкового кодексу України, транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Суд зазначає, що відповідно до ст.58 Податкового кодексу України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання, в якому зазначається об'єкт оподаткування. Однак, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем було вручено позивачу оскаржуване податкове повідомлення-рішення разом із розрахунком.
Транспортний податок був запроваджений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014р. №71-VIIІ, який почав діяти з 01 січня 2015 року.
В той же час, пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України визначено поняття стабільності, яке полягає в наступному: зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
З огляду на вищезазначене, суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення за платежем транспортний податок з фізичних осіб у 2015 році є протиправним та таким, що суперечить принципу стабільності, визначеному в статті 4 Податкового кодексу України.
Статтею 8 Податкового кодексу України передбачено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно ст.265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Пунктом 10.2 ст.10 Податкового кодексу України встановлено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Отже, транспортний податок згідно з Податковим кодексом України є місцевим податком.
Положеннями п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Суд зазначає, що особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України. Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.
Між тим, відповідно п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Таким чином, аналізуючи норми закону, суд приходить до висновку, що безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.
Отже, Верховна Рада України не наділена повноваженнями безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.
Так, відповідно до п. 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п.12.3 ст. 12 ПК України).
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).
При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.
Відповідно пп. 12.3.4 П..12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду що настає за плановим.
Таким чином, місцеві ради за Податковим кодексом України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду що настає за плановим.
Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.
Тобто, виходячи з наведених вище норм Кодексу, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.
За наведених обставин та особливостей правового регулювання, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.
В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Дана позиція суду узгоджується з рішенням Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2016 року № К/800/8077/16.
У спірних правовідносинах суд застосує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серко проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.
Цими рішеннями встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2015 року №00197/1704 про нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25000,00 грн.
В зв'язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, перевіривши оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення, суд доходить висновку про його невідповідність приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи, в зв'язку з чим позовні вимоги про його скасування є такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 6, 7, 19, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення №00197/1704 від 07.05.2015 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,61000, ІПН НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Богдана Хмельницького, буд. 17, м.Харків,61001, код ЄДРПОУ 39858581).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Панченко