ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.10.2018Справа № 910/13702/18
За заявою Національного банку України про забезпечення позову у справі
За позовом Національного банку України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «ДЕЛЬТА М»
про зобов'язання вчинити дії,
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.
за участю секретаря судового засідання
Тарасюк І.М.
Представники учасників судового процесу:
від позивача (заявник): Софін О.В.
від відповідача: не з'явився
Національний банк України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» в особі голови комісії з припинення Дяченка Едуарда Володимировича про зобов'язання включити кредиторські вимоги у розмірі 46 598 064,21 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач з 27.02.2018р. перебуває у стані припинення, у зв'язку з чим 21.08.2018р. позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання кредиторських вимог в розмірі 46 598 064,21 грн. Проте, відповідач направив позивачу заяву, в якій повідомив останнього, про відмову у включенні кредиторських вимог Національного банку України до ліквідаційного балансу, що, на думку позивача, є неправомірним та порушує його права.
12.10.2018р. від Національного банку України також надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі, нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводи реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «ДЕЛЬТА М» у тому числі, щодо зміни учасників, керівника, уповноважених осіб, місцезнаходження юридичної особи, зокрема, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, проводити передачу реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «ДЕЛЬТА М», а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, та заборонити реєстрацію будь-яких інших відомостей.
В обґрунтування означеної заяви, позивач посилався на те, що станом на теперішній час в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис про перебування Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «ДЕЛЬТА М» у стані припинення та призначення ліквідатора, в той час, як останнім безпідставно не включено до реєстру вимог кредиторів кредиторські вимоги Національного банку України. Означені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом про захист прав та законних інтересів Національного банку України як кредитора відповідача, а отже, за поясненнями заявника, незастосування у даному випадку запропонованих заходів забезпечення позову може значно ускладнити чи взагалі зробити неможливим відновлення його порушених прав.
Ухвалою від 16.10.2018р. розгляд заяви було призначено на 22.10.2018р.
У судовому засіданні 22.10.2018р. представником позивача було в повному обсязі підтримано вимоги заяви.
Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку щодо її часткового задоволення з урахуванням наступного.
За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018р. Верховного Суду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018р. по справі №911/2930/17.
Як вказувалось вище, обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову заявник посилався на те, що станом на теперішній час в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис про перебування Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «ДЕЛЬТА М» у стані припинення та призначення ліквідатора, в той час, як останнім безпідставно не включено до реєстру вимоги кредиторів кредиторські вимоги Національного банку України. Означені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом про захист прав та законних інтересів Національного банку України як кредитора відповідача, а отже, за поясненнями заявника незастосування у даному випадку запропонованих заходів забезпечення позову може значно ускладнити чи взагалі зробити неможливим відновлення його порушених прав.
Наразі, судом прийнято до уваги, що згідно ч.5 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
В той же час, чинним цивільним законодавством визначено, що кредитор може вимагати виконання зобов'язання від юридичної особи, що припиняється, а не вже припинилась.
Отже, за висновками суду, у даному випадку не забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі, нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «ДЕЛЬТА М» щодо реорганізації будь-яким шляхом та реєстрації припинення діяльності юридичної особи до моменту ухвалення та набрання рішенням по справі законної сили може призвести до ускладнень та фактично нівелювання обраного заявником, як кредитором відповідача, способу захисту своїх прав та законних інтересів, що вказує на наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову вказаним вище шляхом.
При цьому, в контексті означеного судом враховано, що задоволення позову про зобов'язання включити кредиторські вимоги у розмірі 46 598 064,21 грн. має своїм правовим наслідком можливість примусового виконання судового рішення та має на меті забезпечення перш за все захист та відновлення прав кредитора як сторони зобов'язальних відносин.
Суд звертає увагу на те, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
За приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Таким чином, у даному випадку, за висновками суду, застосування такого заходу забезпечення позову як заборона уповноваженим особам вчиняти дії щодо реєстрації припинення відповідача, направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.
Означене вказує на пов'язаність та адекватність застосування забезпечення позову у справі шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі, нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «ДЕЛЬТА М» щодо реорганізації будь-яким шляхом та реєстрації припинення діяльності юридичної особи.
При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування такого заходу до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Одночасно, за висновками суду, заява Національного банку України в частині забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі, нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводи реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «ДЕЛЬТА М» у тому числі, щодо зміни учасників, керівника, уповноважених осіб, місцезнаходження юридичної особи, зокрема, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, проводити передачу реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «ДЕЛЬТА М», а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, та заборонити реєстрацію будь-яких інших відомостей, задоволенню не підлягає, з огляду на невідповідність таким критеріям забезпечення позову як розумність, адекватність, вплив на відновлення права з урахуванням обраного способу захисту.
З огляду на викладене, в цій частині заява підлягає залишенню судом без задоволення.
За таких обставин, виходячи з всього викладеного у сукупності, приймаючи до уваги наявність дійсних підстав вважати, що відповідачем вчиняються дії щодо проведення процедури припинення юридичної особи, суд дійшов висновку стосовно достатності підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у викладеній частині.
З приводу пропозицій щодо зустрічного забезпечення, суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч.1 ст.141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні. Крім того, суд зазначає, що відповідач чи інша зацікавлена особа не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до ст.141 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.2, 136, 137, 140, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Задовольнити заяву Національного банку України про вжиття заходів забезпечення позову частково.
2. Вжити наступні заходи забезпечення позову:
3. Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі, нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «ДЕЛЬТА М» щодо реорганізації будь-яким шляхом та реєстрації припинення діяльності юридичної особи.
4. В задоволенні решти заяви відмовити.
Стягувач: Національний банк України (01601, м.Київ, вул.Інститутська, будинок 9, ЄДРПОУ 00032106).
Боржник : Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «ДЕЛЬТА М» (02002, м.Київ, вул.Євгена Сверстюка, будинок 11, корпус Б, ЄДРПОУ 35199148).
Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення 22.10.2018р., підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 23.10.2021р.
Відповідно до підпункту 17.5 п.17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення. Згідно ч.8 ст.140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст складено та підписано 22.10.2018р.
Суддя О.М.Спичак