ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.10.2018Справа № 910/5552/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
До Третя особа,Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллан Плюс» яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1
Простягнення 38 334,46 грн
Представники сторін:
від позивача: Полюга А.В.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «АХА Страхування» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллан Плюс» про стягнення збитків у розмірі 38 334,46 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що внаслідок страхового випадку, який стався у зв'язку із падінням профнастилу з даху на автостоянці, було завдано шкоду транспортному засобу, страховиком якого є позивач. Орендарем земельної ділянки, на якій знаходиться автостоянка та, в свою чергу, де було завдано пошкодження забезпеченому транспортному засобу є Товариство з обмеженою відповідальністю «Аллан Плюс». Враховуючи здійснення виплати страхового відшкодування страхувальнику, позивачем, на підставі ст.ст. 993, 1187 Цивільного кодексу України, подано зазначений позов про стягнення з відповідача відшкодованої страхувальнику завданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Аллан Плюс» шкоди у сумі 38 334,46 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/5552/18 від 08.05.2018 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «АХА Страхування» залишено без руху.
15.05.2018 від Приватного акціонерного Товариства «Страхова Компанія «АХА Страхування» надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 08.05.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.05.2018 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02660, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 18.
Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.05.2018 було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Оцінивши категорію цього спору та його складність, а також врахувавши необхідність залучення до участі у справі третю особу, суд дійшов висновку про те, що справа № 910/5552/18 підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.07.2018 розгляд справи № 910/5552/18 вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі № 910/5552/18 на 03.08.18. Також зазначеною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 (АДРЕСА_1). Зобов'язано позивача надіслати на адресу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) позовну заяву разом із додатками; докази направлення надати до суду.
У судове засідання 03.08.2018 представники відповідача та третьої особи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 03.08.2018 представників відповідача та третьої особи, судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.09.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.
06.08.2018 судом в порядку статей 120-121 ГПК України, викликано відповідача у підготовче засідання, призначене на 10.09.2018.
У зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. 10.09.2018 на лікарняному, судове засідання призначене на 10.09.2018 не відбулось.
Ухвалою суду від 13.09.2018 розгляд справи № 910/5552/18 призначено на 28.09.2018.
У судовому засіданні 28.09.2018 представник позивача надав докази в підтвердження знаходження транспортного засобу на території відповідача.
Представники відповідача та третьої особи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені.
У підготовчому засіданні, призначеному на 28.09.2018, суд вчинив всі дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Зважаючи на наведене, за результатами підготовчого засідання, призначеного на 28.09.2018, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2018.
02.10.2018 судом в порядку статей 120-121 ГПК України, викликано відповідача у підготовче засідання, призначене на 12.10.2018.
В судовому засіданні 12.10.2018 судом розпочато розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
При розгляді справи по суті в судовому засіданні 12.10.2018 судом було заслухано вступне слово позивача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до статей 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів у відповідності до статей 217, 218 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.05.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аллан Плюс» не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 12.10.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
04.07.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 175019Га/14кАС (надалі - договір страхування), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль).
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором добровільного страхування.
Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній в договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно п. 9 договору до страхового випадків віднесено: викрадення, збитки внаслідок ДТП, збитки внаслідок інших подій.
Строк дії договору встановлений з 06.07.2014 до 05.07.2015.
16.04.2015 транспортний засіб «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1, було пошкоджено внаслідок падіння профнастилу з даху на автостоянці за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 1.
Подія, яка сталася 16.04.2015 відповідно до норм чинного законодавства, була визначена страховим випадком.
На підставі заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу відповідно до рахунку ТОВ «Автоцентр-Київ» № 00001004042 від 17.04.2015, ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 1.003.15.15420/Vesko09581 від 27.04.2015 транспортного засобу «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1, та встановлена сума страхового відшкодування у загальному розмірі 38 334,46 грн.
Позивач на виконання своїх зобов'язань перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту, перерахував на рахунок ТОВ «Автоцентр-Київ» 38 334,46 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 170769 від 28.04.2015.
Умовами ч. 1 статті 1191 цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Зазначене правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України, за умовами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За твердженнями позивача, відповідно до інформації наданої Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією, земельна ділянка за вказаною адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 1, була надана в оренду ТОВ «Аллан Плюс».
Також згідно рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 у справі № 35/546-27/99-11/34 визнано укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН ПЛЮС» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-а, ідентифікаційний код 33994144, зареєстроване Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 31.01.2006 року за № 1 065 102 0000 005621) та Київською міською радою (місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141, зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 02.06.1992 року за № 1 074 120 0000 007314) договір оренди земельної ділянки площею 4,0881 га, кадастровий номер 8000 000 000:63:243:0188 за адресою: вул. Ревуцького, 1, м. Київ, строком на 10 років для будівництва багатоповерхового паркінгу з приміщеннями торговельно-офісного та соціально-побутового призначення в редакції, що підписана ТОВ «АЛЛАН ПЛЮС" та відповідає вимогам Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі", а земельну ділянку - такою, що передана, з моменту набрання чинності судового рішення на умовах визначених договором
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування внаслідок пошкодження транспортного засобу, то згідно ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» він набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду.
Отже, враховуючи, що відповідач є орендарем земельної ділянки, на якій відбулося пошкодження застрахованого транспортного засобу, останній зобов'язаний компенсувати шкоду, завдану потерпілим особам.
Враховуючи вищезазначене на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «АХА Страхування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллан Плюс» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 38 334,46 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що пошкодження транспортного засобу відбулося під час його перебування на автостоянці. При цьому, пошкодження автомобілю було здійснено внаслідок руйнувань частини елементів автостоянки (профнастил). З огляду на зазначене, особою відповідальною за пошкодження майна під час його перебування на автостоянці має бути володілець автостоянки.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аллан Плюс» є орендарем земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 1, на якій розташована автостоянка, і де відбулося пошкодження застраховано транспортного засобу.
З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які спростовують твердження позивача про те, що власником автостоянки, на якій було пошкоджено застрахований транспортний засіб, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Аллан Плюс», то суд приходить до висновку, що саме зазначена юридична особа є відповідальною за збиток, який був нанесений третій особі, у зв'язку з падінням профнастилу.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
У разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, частинами першою і другою якої встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1)протиправної поведінки;
2)шкоди;
3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4)вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
За загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: в повному обсязі - відшкодовується як реальна шкода, тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода; особою, яка безпосередньо завдала шкоду.
Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
На підставі заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу відповідно до рахунку ТОВ «Автоцентр-Київ» № 00001004042 від 17.04.2015, ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 1.003.15.15420/Vesko09581 від 27.04.2015 транспортного засобу «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1, та встановлена сума страхового відшкодування у загальному розмірі 38 334,46 грн.
Позивач на виконання своїх зобов'язань перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту, перерахував на рахунок ТОВ «Автоцентр-Київ» 38 334,46 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 170769 від 28.04.2015.
Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Відповідно до п. 7.39 Методики, винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
З огляду на те, що на момент пошкодження транспортного засобу строк його експлуатації не перевищував семи років та відсутні докази використання зазначеного транспортного засобу в інтенсивному режимі, або відновлення складових частин кузова (кабіни, рами) відновлювальним ремонтом.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що при визначенні суми відшкодування необхідність застосовування коефіцієнту фізичного зносу була відсутня.
Отже суд приходить до висновку про доведеність розміру шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1, у загальному розмірі 38 334,46 грн.
Враховуючи, що позивачем належними доказами було доведено господарському суду протиправності дій відповідача, вину останнього у пошкодженні забезпеченого транспортного засобу, розмір збитків, а також причинно-наслідковий зав'язок, суд визнає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б підтвердили заявлені позовні вимоги та свідчили про їх обґрунтованість, а також наявність у відповідача обов'язку відшкодувати збитки, пов'язані з пошкодженням транспортного засобу.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллан Плюс» (місцезнаходження: 02660, м. Київ, вул. Колекторна, 18, код ЄДРПОУ 33994144) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 38 344,46 грн шкоди та 1 762,00 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено та підписано 22.10.2018
Суддя Спичак О.М.