ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
22.10.2018Справа № 910/13576/18
Суддя Якименко М.М., розглянувши
позовну заяву 1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
до Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України"
про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" про визнання права власності на цінні папери, а саме прості іменні акції емітента ПАТ "Ульяновське ремонтно - транспортне підприємство" в кількості 685 675 штук загальною номінальною вартістю 171 418,75 грн. - за позивачем 1 - ОСОБА_1 та в кількості 690095 штук загальною номінальною вартістю 172 523,75 грн. - за позивачем 2 - ОСОБА_2, а також про зобов'язання відповідача здійснити переказ з рахунку ТОВ "ПіоглобалКапітал" на рахунок ТОВ "НВП "Магістр" вказаних акцій, які належать на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви без розгляду з наступних підстав.
Так, судовий захист прав суб'єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб'єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.
Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви, позивачами в ній об'єднано вимоги щодо визнання права власності на прості іменні акції емітента ПАТ "Ульяновське ремонтно - транспортне підприємство", реєстраційний номер випуску - 97/11/1/10, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів - UA4000099204, в кількості 685 675 штук загальною номінальною вартістю 171 418,75 грн. - за позивачем 1 - ОСОБА_1 та в кількості 690095 штук загальною номінальною вартістю 172 523,75 грн.. - за позивачем 2 - ОСОБА_2, а також зобов'язання ПАТ " Національний депозитарій України" здійснити переказ вказаних цінних паперів, які належать позивача і та 2, з рахунку ТОВ "ПіоглобалКапітал" на рахунки позивачів, відкриті в депозитарній установі ТОВ "НВП "Магістр" згідно окремих договорів про обслуговування рахунків у цінних паперах № 230505-Д від 17.05.2018 року та № 230506-Д від 18.05.2018 року.
Тобто за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню два окремих спори між сторонами. Під час розгляду справи підлягають встановленню обставини щодо наявності/відсутності підстав для визнання права власності позивачів 1 та 2 на цінні папери, а також обставини щодо неможливості/відмови відповідача як центрального депозитарію від виконання дій, спрямованих на зарахування цінних паперів на окремі рахунки власників - позивачів, відкриті у ТОВ" НВП "Магістр" з відображенням інформації в депозитарному обліку відповідача.
Суд зазначає, що передумови об'єднання позовних вимог визначені ч.1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні вимоги.
Об'єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
При цьому сам факт наявності правовідносин в одному складі учасників, подібність умов укладених правочинів та документів, які мають бути доказами на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, жодним чином не унеможливлює вирішення питання щодо наявності правових підстав для визнання права власності кожного з позивачів на цінні папери одного й того самого емітента.
Навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що об'єднання таких вимог у позовній заяві та одночасний їх розгляд перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, належній, ретельній оцінці доказів, що має ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що, в свою чергу, призведе до суттєвого утруднення правильного і своєчасного вирішення господарського спору.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Вищевикладена правова позиція узгоджується з п.3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", де зазначено, що якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву.
Окрім того, відповідного клопотання про об'єднання позовних вимог позивача 1 та позивача 2 в одне провадження позовні матеріали не містять.
Також суд зазначає, що частиною 6 статті 173 Господарського процесуального кодексу України передбачено саме право, а не обов'язок суду об'єднати чи роз'єднати позовні вимоги, при цьому, лише за умови, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства, яким в свою чергу в силу приписів частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Натомість, сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню вирішення спору по суті.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню заявникам без розгляду для роз'єднання позовних вимог.
Позивачам роз'яснюється, що згідно ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Отже, повернення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивачів права на доступ до правосуддя шляхом подання окремих позовів.
На підставі викладеного та керуючись ст. 164, п. 2 ч. 5 ст. 174, ст.ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" і додані до неї документи повернути заявникам.
Ухвала набрала законної сили 22.10.2018 та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя М.М. Якименко