ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.10.2018Справа № 910/16513/14
За скаргою Арбітражного керуючого, ліквідатора Товариства з обмеженою
відповідальністю «Фра-М»
на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої
служби Міністерства юстиції України
у справі за позовом Компанії «Хербс Трейдінг ГмбХ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М»
про стягнення 812.298,04 євро, що еквівалентно 12.957.624,81 грн.
Суддя Сівакова В.В.
секретар судових засідань Кимлик Ю.В.
Представники сторін
від позивача Старцева Т.М., довіреність № 596 від 26.09.2018
від відповідача Христенко В.В., арбітражний керуючий, ліквідатор
від ВДВС Валявська О.А., довіреність № 584/20.3-03 від 16.07.2018
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Компанії «Хербс Трейдінг ГмбХ» про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М» та Приватного підприємства «Фармлогістика» збитки в сумі 812.298,04 євро, що еквівалентно 12.957.624,81 грн. за додатком № 2 до угоди купівлі-продажу № 05/2012 від 01.07.2014, укладеною між сторонами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2014 порушено провадження у справі № 910/16513/14 та призначено її до розгляду.
В ході розгляду справи позивачем подано заяву про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М» на користь позивача заборгованість у розмірі 912.458,55 євро, що еквівалентно 14.555.366, 33 грн., з яких: 812.298, 04 євро (що еквівалентно 12.957.624,81 грн.) - сума основного боргу, 95.030, 29 євро (що еквівалентно 1.515.905, 23 грн.) - пеня, 5 130,22 євро - 3 % річних (що еквівалентно 81.836,30 грн.).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2014 провадження у справі № 910/16513/14 в частині позовних вимог до Приватного підприємства «Фармлогістика» припинено.
Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/16513/14 від 12.01.2015 (суддя Бондарчук В.В.) частково задоволені позовні вимоги та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М» на користь Компанії «Хербс Трейдінг ГмбХ» 812.298,04 євро, що еквівалентно 12.957.624,81 грн. заборгованості, 32.650,72 євро, що еквівалентно 520.838,11 грн. пені, 5.130,22 22 євро, що еквівалентно 81.836,30 грн. 3 % річних та 68.083,94 грн. судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 у справі № 910/16513/14 залишено без змін.
01.04.2015 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 видано наказ.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 у справі № 910/16513/14 залишено без змін.
12.12.2016 до відділу діловодства суду від Арбітражного керуючого, ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М» надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій скаржник просить:
1) визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14, у зв'язку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М»;
2) визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо стягнення та розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14 під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М»;
3) визнати незаконним розподіл коштів державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкером Іваном Анатолійовичем у виконавчому провадженні № 48518110 по виконанню рішення суду у справі №910/16513/14 під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М».
Також, Арбітражним керуючим, ліквідатором Товариством з обмеженою відповідальністю «Фра-М» подано клопотання про поновлення пропущеного строку для оскарження дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16513/14 від 13.12.2016 поновлено Арбітражному керуючому, ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М» пропущений строк для оскарження дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, призначено скаргу до розгляду.
20.03.2017 до відділу діловодства суду від Арбітражного керуючого, ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М» надійшли доповнення та уточнення до скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в яких скаржник просить:
1. Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14, у зв'язку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М».
2. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо стягнення грошових коштів у виконавчому провадженні № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14.
3. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14 щодо винесення розпорядження № 48518110/17 від 14.03.2016 в частині перерахування коштів - 3.131.141,60 грн. для подальшого конвертування та сплата їх стягувану.
4. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14 щодо винесення розпорядження № 48518110/17 від 14.03.2016 в частині перерахування коштів - 170,44 грн. витрат на проведення виконавчих дій.
5. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14 щодо винесення розпорядження № 48518110/17 від 14.03.2016 в частині перерахування коштів - 347.923,57 грн. виконавчого збору.
6. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14 щодо винесення розпорядження № 48518110/17 від 08.08.2016 про перерахування коштів - 27,66 грн. витрат на проведення виконавчих дій.
7. Визнати незаконним розподіл коштів старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкером Іваном Анатолійовичем у виконавчому провадженні № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16513/14 від 24.04.2017 скаргу задоволено повністю та
1. Визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14, у зв'язку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М».
2. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо стягнення грошових коштів у виконавчому провадженні № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14.
3. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14 щодо винесення розпорядження № 48518110/17 від 14.03.2016 в частині перерахування коштів - 3.131.141,60 грн. для подальшого конвертування та сплата їх стягувачу.
4. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14 щодо винесення розпорядження № 48518110/17 від 14.03.2016 в частині перерахування коштів - 170,44 грн. витрат на проведення виконавчих дій.
5. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14 щодо винесення розпорядження № 48518110/17 від 14.03.2016 в частині перерахування коштів - 347.923,57 грн. виконавчого збору.
6. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14 щодо винесення розпорядження № 48518110/17 від 08.08.2016 про перерахування коштів - 27,66 грн. витрат на проведення виконавчих дій.
7. Визнано незаконним розподіл коштів старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкером Іваном Анатолійовичем у виконавчому провадженні № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/16513/14 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 12.06.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/16513/14 скасовано, скаргу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
11.09.2018 матеріали справи № 910/16513/14 надійшли до Господарського суду міста Києва.
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 за № 05-23/1648 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу матеріалів судової справи, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2018 скаргу у справі № 910/16513/14 передано на розгляд судді Сіваковій В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16513/14 від 17.09.2018 скаргу призначено до розгляду на 27.09.2019.
26.09.2018 від скаржника до суду надійшло клопотання про витребування від Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України матеріали виконавчого провадження № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14.
Також 26.09.2018 від скаржника до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16513/14 від 27.09.2018 розгляд скарги відкладено на 18.10.2018 та витребувано у Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України матеріали виконавчого провадження № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14.
Відповідач в судовому засіданні 18.102.018 вимоги скарги підтримав повністю.
Позивач у поданих в судовому засіданні 18.10.2018 поясненнях в частині перерахування коштів стягувачу зазначив, що фактично мораторій на задоволення вимог кредиторів означає зупинення вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на здійснення стягнення з боржника. При цьому введений мораторій не обмежує здійснення розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні. Звертає увагу на те, що у даній справі дії щодо стягнення грошових коштів з боржника (арешт грошових коштів боржника та направлення вимог до банків) вчинено державним виконавцем до початку процедури банкрутства боржника та повідомлення органу ДВС про початок такої процедури. Після початку процедури банкрутства боржника державним виконавцем здійснено лише розподіл на користь стягувача грошових коштів, дії щодо отримання яких були вчинені до початку процедури банкрутства. Вказані дії узгоджуються із ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у поданих в судовому засіданні 18.10.2018 відзиві на скаргу про задоволення скарги заперечує посилаючись на наступне. Виходячи зі ст.ст. 12, 37 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» можна дійти до висновку, що обов'язок щодо повідомлення органів ДВС про порушення судом провадження про банкрутство боржника покладено на розпорядника майна, а підставою для зупинення виконавчого провадження є ухвала суду. Натомість, державний виконавець не отримав від арбітражного керуючого будь-якої інформації щодо порушення справи про банкрутство боржника. За таких обставин, вважає, що правові підстави для зупинення державним виконавцем виконавчого провадження були відсутні, а в діях посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України порушень норм чинного законодавства щодо розподілення та перерахування коштів стягувачу немає. Також, згідно з ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній з 05.10.2016) передбачено спеціальну норму, яка визначає підсудність адміністративним судам розгляд скарг на дії ДВС щодо постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та органу ДВС, Господарський суд міста Києва встановив:
20.08.2015 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером І.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48518110 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі № 910/16513/14; боржнику надано 7-денний термін з моменту відкриття виконавчого провадження на самостійне виконання рішення; постановлено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, наказ буде виконано примусово зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
В ході виконавчого провадження виконавцем було винесено:
17.09.2015 постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунка перелік яких наведений в цій постанові та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику;
19.01.2016 постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1.362.838,31 грн.;
04.03.2016 постанову про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій на суму 170,44 грн.;
14.03.2016 розпорядження № 48518110/17 про перерахування коштів 3.131.141,60 грн. на рахунок Міністерства юстиції України для подальшого конвертування в євро на користь стягувача; 170,44 грн. витрат на проведення виконавчих дій; 347.923,57 грн. виконавчого збору;
08.08.2016 постанову про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій на суму 27,66 грн.;
08.08.2016 розпорядження № 48518110/17 про перерахування коштів: 27,66 грн. витрат на проведення виконавчих дій.
Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України «Про виконавче провадження», згідно із ч. 1 ст. 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Водночас ч. 2 ст. 74 Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Отже, вимоги скарги щодо прийнятих постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій не підлягають розгляду в межах цієї справи за правилами господарського судочинства, а мають розглядатись за правилами адміністративного судочинства. Відповідного висновку дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15.
З огляду на викладене провадження у справі з розгляду скарги Арбітражного керуючого, ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М» щодо прийнятих Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розпоряджень про перерахування виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій підлягає відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закриттю.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 19.01.2016 порушено провадження у справі № 904/11261/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Оголошення про порушення провадження у справі № 904/11261/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М» було розміщено на веб-сайті Вищого господарського суду України 20.01.2016 за № 27423.
12.07.2016 постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/11261/15 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Христенко В.В. Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом було розміщено на веб-сайті Вищого господарського суду України 13.07.2016 за № 33412.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Пункт 8 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна (в редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство № 904/11261/15).
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.
Системний аналіз частин 1, 2, 3 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дозволяє зробити висновок, що запровадження судом мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство означає зупинення виконання боржником усіх грошових зобов'язань, податкових зобов'язань, термін яких настав до введення мораторію, та припинення дії заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, які застосовані до боржника до моменту введення мораторію. Такими заходами є вчинення виконавчих дій органами примусового виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (в тому числі від продажу майна боржника). Також, законодавець визначає спеціальну вимогу до розпорядника майна повідомити про запровадження мораторію відповідний орган або особу, яка здійснює примусове виконання судового рішення за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходження його майна.
Отже, законодавством передбачено сукупність дій розпорядника майна щодо повідомлення про порушення справи про банкрутство органу державної виконавчої служби, як за місцезнаходженням (місцем проживання фізичної особи), так за місцем знаходження майна, зокрема, грошових коштів, арештованих на рахунках боржника, щодо яких здійснювалося виконавче провадження Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про що боржнику, як стороні виконавчого провадження, було відомо.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України міг зупинити виконавче провадження тільки отримавши в належному порядку ухвалу суду про порушення справи про банкрутство, що визначено п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», незалежно від поширення на сайті Вищого господарського суду України загальновідомої інформації про порушення справи про банкрутство відповідно до оголошення від 20.01.2016.
Згідно з відомостями ЄДР місцезнаходженням боржника зазначено - місто Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 2, а відповідно до Єдиного державного реєстру речових прав нерухоме майно боржника зареєстровано в місті Донецьк та місті Макіївка.
Відповідно до ч. 3 ст. 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
Скаржник зазначає, що ним 23.01.2016 було надіслано рекомендованим поштовим відправленням до Амур-Нижньодніпровського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ повідомлення про те, що Господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення оголошення № 27423 про порушення 19.01.2016 справи № 904/11261/15 про банкрутство ТОВ «Фра-М», тобто за місцезнаходженням боржника, відповідно до відомостей ЄДРПОУ.
Жодних доказів того, що боржником було повідомлено Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про порушення справи про банкрутство ТОВ «Фра-М» шляхом надіслання відповідної ухвали, що мало б наслідком зупинення виконавчого провадження № 48518110 не подано.
Матеріали виконавчого провадження № 48518110 свідчать що боржником було повідомлено Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України лише про винесення постанови про визнання ТОВ «Фра-М» банкрутом.
З урахуванням викладеного доводи скаржника щодо неправомірної бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не зупинення виконавчого провадження № 48518110 не відповідають дійсності, а тому відсутні підстави для задоволення скарги в цій частині.
У зв'язку з тим, що вимоги про визнання неправомірними дій щодо стягнення грошових коштів у виконавчому провадженні № 48518110; щодо винесення розпорядження № 48518110/17 від 14.03.2016 в частині перерахування коштів в сумі 3.131.141,60 грн. та щодо розподілу коштів у виконавчому провадженні № 48518110 є похідними від вимоги про визнання неправомірною бездіяльність щодо не зупинення виконавчого провадження, в цій частині скарга також не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що скарга Арбітражного керуючого, ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в іншій частині вимог не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 234, 341, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Провадження у справі з розгляду скарги Арбітражного керуючого, ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за наступними вимогами закрити:
- про визнання неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14 щодо винесення розпорядження № 48518110/17 від 14.03.2016 в частині перерахування коштів - 170,44 грн. витрат на проведення виконавчих дій;
- про визнання неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14 щодо винесення розпорядження № 48518110/17 від 14.03.2016 в частині перерахування коштів - 347.923,57 грн. виконавчого збору;
- про визнання неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні № 48518110 по виконанню рішення суду у справі № 910/16513/14 щодо винесення розпорядження № 48518110/17 від 08.08.2016 про перерахування коштів - 27,66 грн. витрат на проведення виконавчих дій.
2. В іншій частині в задоволенні скарги відмовити повністю.
Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвалу складено 22.10.2018.
СуддяВ.В. Сівакова