ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.10.2018Справа № 910/4375/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЄВРОБУД"
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про стягнення 349 637,80 грн.
за участю Військової прокуратури Центрального регіону України
за участю представників:
від позивача: Піцьків В.Я.
від відповідача: не з'явився
від прокуратури: Лесько Г.Є.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення заборгованості за договором №030316/1 від 03.03.2016 в розмірі 283 031,21 грн., пені в сумі 40 531,61 грн., 3% річних в розмірі 4 187,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 21 887,98 грн., що разом складає 349 637,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з повної та своєчасної оплати будівельно-монтажних робіт, виконаних на підставі договору №030316/1 від 03.03.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2018 (суддя Любченко М.О.) вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
26.04.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/4375/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 04.06.2018.
18.05.2018 через відділ діловодства суду надійшла заява заступника військового прокурора Центрального регіону України про вступ у справу, яка обґрунтована тим, що рішення у справі може вплинути на інтереси держави шляхом можливого безпідставного стягнення коштів у великих розмірах з Військової частини НОМЕР_1 , а листом №77/34-498 від 10.05.2018 Військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила військову прокуратуру Центрального регіону України про неможливість самостійного захисту інтересів держави та Військової частини НОМЕР_1 .
29.05.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Військова частина НОМЕР_1 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що договір № 030316/1 від 03.03.2016 не відповідає вимогам статей 22, 23, 48 Бюджетного кодексу України, оскільки є вчиненим за відсутності бюджетних призначень та асигнувань на його укладення, у зв'язку з чим відповідач у своєму відзиві просить суд визнати недійсним договір № 030316/1 від 03.03.2016. Зокрема, відповідач зазначає, що договір не реєструвався в управлінні Державної казначейської служби України у Вишгородському районі Київської області у 2016 році як бюджетне зобов'язання відповідно до Бюджетного кодексу України та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах ДКС України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309; закупівля послуг за договором відсутня в додатку до річного плану закупівель на 2016 рік Військової частини НОМЕР_1 . Відповідач вказує на те, що проект договору не розроблявся начальником квартирно-експлуатаційної служби військової частини НОМЕР_1 , що перебуває на посаді з 2011 року, майором ОСОБА_1 , відповідно до п. п. 5.7.2. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 16.07.1997 № 300 та окрім того, за результатами перевірок господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 , договір № 030316/1 від 03.03.2016 не виявлявся. Також, відповідач посилається на те, що Військовою прокуратурою Центрального регіону України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №42016110340000194 від 25.10.2016 за фактом недбалого ставлення військових службових осіб військової частини НОМЕР_1 до служби, вчинене в умовах особливого періоду, та перевищення військовими службовими особами Військової частини НОМЕР_1 службових повноважень, вчинене в умовах особливого періоду, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 425 та ч. 4 ст. 426-1 Кримінального кодексу України.
В судовому засіданні 04.06.2018 представник позивача надав суду заяву свідка ОСОБА_2 (керівника відповідача станом на дату укладення договору та прийняття виконання робіт за даним договором), в якій вказано, що роботи виконані позивачем належним чином та в повному обсязі.
В судовому засіданні 04.06.2018 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання по справі №910/4375/18 на 21.06.2018.
11.06.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з запереченням відповідача щодо невідповідності договору № 030316/1 від 03.03.2016 вимогам статей 22, 23, 48 Бюджетного кодексу України.
Розпорядженням в.о.керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/947 від 12.06.2018, у зв'язку із лікарняним судді Любченко М.О., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/4375/18.
В результаті повторного автоматизованого розподілу справи №910/4375/18, зазначена справа була передана на розгляд судді Гулевець О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 суддею Гулевець О.В. прийнято справу № 910/4375/18 до свого провадження, підготовче засідання у справі №910/4375/18 призначено на 16.07.2018.
В судовому засіданні 16.07.2018 суд оглянув оригінали документів, зазначені у клопотанні відповідача, яке було подане до суду 19.06.2018.
В судовому засіданні 16.07.2018 задоволено клопотання прокурора про відкладення розгляду справи та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 06.08.2018.
23.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності щодо пені у розмірі 40531,61 грн.
В підготовчому засіданні 06.08.2018 представник позивача надав суду копію довідки перевірки дотримання вимог законодавства по виконаних роботах із поточного ремонту дорожнього покриття, складену Державним фінансовим інспектором Буряк М.В. від 19.07.2017. Представник відповідача надав суду копію акту позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за період з 01.01.2015 по 31.11.2016, проведеної Північним офісом Державної аудиторської служби України.
В судовому засіданні 06.08.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/4375/18, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 04.09.2018.
08.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування у Північного офісу Державної аудиторської служби України належним чином засвідченої копії довідки від 19.07.2017, складеної за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2018 у справі № 910/4375/18 витребувано у Північного офісу Державної аудиторської служби належним чином засвідчену копію довідки Північного офісу Держаудитслужби України від 19.07.2017, складену за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
21.08.2018 та 03.09.2018 через відділ діловодства суду від Північного офісу Державної аудиторської служби надійшли листи (вих. №№ 26-11-17-17/7583, 26-09-17-17/7807) в яких останнім повідомлено, що в зв'язку з обмеженням щодо надання інформації, довідка витребувана ухвалою суду від 10.08.2018 буде надана суду після отримання відповіді від Військової прокуратури Центрального регіону України.
В судовому засіданні 04.09.2018 прокурором заявлено усне клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні.
У відповідності до ч. 8 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом.
Враховуючи те, що прокурором не доведено наявності, передбачених ч. 8 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, обставин для розгляду справи у закритому судовому засіданні, суд відмовив у задоволенні усного клопотання прокурора, про що постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
В підготовчому засіданні 04.09.2018 оголошено перерву до 18.09.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 зобов'язано Північний офіс Державної аудиторської служби України повторно виконати вимоги ухвали суду від 10.08.2018 по справі №910/4375/18 та надати належним чином засвідчену копію довідки Північного офісу Держаудитслужби України від 19.07.2017, складену за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
10.09.2018 через відділ діловодства суду від Північного офісу Державної аудиторської служби України надійшли витребувані судом документи.
Присутній в судовому засіданні 18.09.2018 представник відповідача заявив клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи щодо визначення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" на території Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України робіт за договором № 030316/1 від 03.03.2016, зокрема визначення обсягу та вартості робіт. Також у своєму клопотанні відповідач просить суд покласти витрати на проведення експертного дослідження на позивача.
Розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі експертизи, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
З урахуванням наведеного, оскільки для з'ясування обставин, що мають значення для справи необхідність у спеціальних знаннях відсутня, суд прийшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи.
В підготовчому засіданні 18.09.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/4375/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.10.2018, про що постановлено ухвалу, що занесена до протоколу судового засідання.
В судове засідання 11.10.2018 з'явились прокурор та представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте 10 жовтня 2018 року подав до суду клопотання про перенесення судового засідання, посилаючись на неможливість направлення представника у судове засідання внаслідок перебування останнього у відрядженні.
В судовому засіданні 11.10.2018, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні з підстав його необґрунтованості, з огляду на наступне.
Так, за змістом ст. 42 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом учасників справи. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують учасників справи добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні одного з представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
При цьому, учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Однак, відповідачем не доведено суду неможливості заміни представника відповідач, а також неможливості розгляду справи без участі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
З урахуванням наведеного, оскільки наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, приймаючи до уваги те, що відповідач скористався наданими йому процесуальними правами шляхом подання відзиву на позов, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2018 надав пояснення по суті позовних вимог, зазначив про те, що згідно із довідки Північного офісу Держаудитслужби України від 19.07.2017 за результатами передвіки встановлено розбіжність обсягів виконаних робіт за договором № 030316/1 від 03.03.2016 у сумі 5725,24 грн., у зв'язку із чим, вимоги у цій частині не підтримуються позивачем.
Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечив.
В судовому засіданні 11.10.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
03.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЄВРОБУД" (виконавець, позивач) та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної Гвардії України (замовник, відповідач), в особі командира частини Нардекова Михайла Михайловича укладений договір № 030316/1 (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи з військового будівництва навчальних класів зв'язку військової частини НОМЕР_1 НГУ за ДК: 016-2010 та ДК021:2015 з використанням матеріалів замовника, а саме: роботи будівельно-монтажні, інші (код. категорія відповідно до ДК 43.29.1) та будівельно-монтажні роботи (код категорія відповідно до ДК - 45300000-0) на суму 283031,21 грн.
На виконання умов договору сторонами складено та підписано дефектний акт (додаток №1), договірну ціну (додаток №2) та локальний кошторис (додаток №3).
Пунктом 2.1. договору визначено, що загальна сума договору складає 283031,21 грн.
У відповідності до п. 2.2. договору замовник здійснює оплату виконавцю після виконання робіт у розмірі 100% не пізніше 5 (п'яти) робочих днів на підставі акту виконаних робіт ПФ № КБ-2 в та довідки про вартість виконаних робіт ПФ №КБ-3.
Згідно із п. 3.1., п. 3.2. договору, початок виконання робіт - 01 лютого 2016 року. Закінчення виконання робіт - не пізніше 20 грудня 2016 року.
Відповідно до п. 4.1. договору, робота вважається виконаною після підписання замовником акту виконаних робіт ПФ № КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт ПФ № КБ-3.
Згідно із актом № 180316 приймання виконаних будівельних робіт від 18.03.2016 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 18.03.2016, вартість виконаних позивачем робіт по договору №030316/1 від 03.03.2016 становить 283031,21 грн.
Акт № 180316 приймання виконаних будівельних робіт від 18.03.2016 підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
Згідно із актом №1 прихованих робіт від 18.03.2016, комісією у складі представника технічного нагляду замовника, представника відповідача та виконавця будівельно-монтажних робіт встановлено, що роботи виконані відповідно до проектної документації, стандартів будівельних норм та правил.
10.02.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №52-1 від 09.02.2018 про сплату заборгованості, в тому числі за договором №030316/1 від 03.03.2016.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором №030316/1 від 03.03.2016, оплату прийнятих робіт в повному не здійснив, внаслідок чого заборгованість відповідача за договором становить 283031,21 грн.
В гарантійному листі від 01.02.2016 підписаним в імені відповідача командиром Військової частини Нардековим М.М., відповідач просив позивача продовжити виконання робіт та зазначав, що оплата заборгованості буде здійснюватись в термін до 20 грудня 2016 року.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нараховані 40 531,61 грн. - пені, 3% річних в розмірі 4 187,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 21 887,98 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами договір №030316/1 від 03.03.2016 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Згідно із ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 ЦК України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до акту № 180316 приймання виконаних будівельних робіт від 18.03.2016 позивачем передано, а відповідачем прийнято виконані на підставі договору підряду №030316/1 від 03.03.2016 роботи на загальну суму 283031,21 грн.
В обґрунтування своїх заперечень на позов, відповідач також посилається на те, що договір не реєструвався в управлінні Державної казначейської служби України у Вишгородському районі Київської області у 2016 році як бюджетне зобов'язання відповідно до Бюджетного кодексу України та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах ДКС України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309; закупівля послуг за договором відсутня в додатку до річного плану закупівель на 2016 рік Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідач вказує на те, що проект договору не розроблявся начальником квартирно-експлуатаційної служби військової частини НОМЕР_1 , що перебуває на посаді з 2011 року, майором ОСОБА_1 , відповідно до п. п. 5.7.2. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 16.07.1997 № 300 та окрім того, за результатами перевірок господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 , договір №030316/1 від 03.03.2016 не виявлявся, в підтвердження чого відповідач посилається на:
аудиторський звіт про результати фінансового аудиту та аудиту відповідності Військової частини НОМЕР_1 за період її діяльності з 01.02.2013 по 31.07.2016 від 16 вересня 2016 року № 27/35-308/11 здійсненої перевірки відділом внутрішнього аудиту ГУ НГУ;
акт № 09-30/429 від 24.04.2017 позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2015 по 31.11.2016, здійсненої Північним офісом Держаудитслужби.
Підписи посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 , а саме підписи командира Військової частини НОМЕР_1 полковника Нардекова М.М., який здійснював підписання договору та підпис заступника командира військової частини з матеріального забезпечення - начальника тилу підполковника ОСОБА_3 , який підписував акти виконаних робіт, у порівнянні із аналогічним періодом не співпадають із дійсними підписами вказаних осіб, що на думку позивача вказує на можливий факт підроблення підписів.
Окрім того, Військовою прокуратурою Центрального регіону України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №42016110340000194 від 25.10.2016 за фактом недбалого ставлення військових службових осіб військової частини НОМЕР_1 до служби, вчинене в умовах особливого періоду, та перевищення військовими службовими особами військової частини НОМЕР_1 (Національна гвардія України, с. Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область) службових повноважень, вчинене в умовах особливого періоду, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 425 та ч. 4 ст. 426-1 Кримінального кодексу України.
Відповідачем у відзиві на позов заявлено про визнання недійсним договору №030316/1 від 03.03.2016, посилаючись на те, що договір укладений командиром Військової частини НОМЕР_1 полковником Нардековим Михайлом Михайловичем з порушенням приписів ст. 67 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 № 548-XIV та ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В той же час, суд зазначає, що у відповідності до частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.
Разом з тим, норми ст. ст. 46, 180 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що відповідач має право подати до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Наведеними нормами процесуального закону визначено, що при ухвалені рішення, суд має право визнати недійсним договір за відповідною заявою позивача, в той час як відповідач не позбавлений права на подання зустрічного позову з вимогою про визнання недійсними договору, яка підлягала б розгляду спільно з первісним позовом.
З урахуванням наведеного, викладена у відзиві вимога відповідача про визнання недійсним договору №030316/1 від 03.03.2016 не підлягає розгляду судом у межах даного спору.
При цьому, судом враховано, що частиною 1 ст. 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Однак, доказів визнання недійсним у судовому порядку чи оспорення договору №030316/1 від 03.03.2016 матеріали справи не містять.
Щодо посилань відповідача на досудове розслідування в кримінальному провадженні №42016110340000194 від 25.10.2016, то суд зазначає, що досудове розслідування не є преюдиційною обставиною, яка встановлює факт, у даному випадку, недійсності договору №050216/2 від 05.02.2016, які не потребують доказування у розумінні ст. 75 ГПК України.
Додані до відзиву матеріали службового розслідування щодо використання бюджетних коштів, також не підтверджують доводів відповідача про недійсність договору.
В той же час, в матеріалах справи міститься заява свідка - ОСОБА_2 від 11.06.2018, у якій зазначено, що ОСОБА_2 як командиром Військової частини НОМЕР_1 було підписано договір №030316/1 від 03.03.2016, додатки до договору, а саме: дефектний акт, договірну ціну на виконання робіт, а також по факту виконання - акт № 180316 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за цей період від 18.03.2016 року.
Окрім того, за висновками суду наданий відповідачем аудиторський звіт про результати фінансового аудиту та аудиту відповідності Військової частини НОМЕР_1 за період її діяльності з 01.02.2013 по 31.07.2016 від 16 вересня 2016 року № 27/35-308/11 здійсненої перевіркою відділу внутрішнього аудиту Головного управління Національної Гвардії України, не є належним доказом порушення законодавства внаслідок укладення договору, оскільки вказаний аудит є внутрішнім аудитом позивача, не створює жодних наслідків для третіх осіб суб'єктів господарювання, в даному випадку для відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЄВРОБУД".
Посилання відповідача на приписи частини 3 статті 48 Бюджетного кодексу України, у відповідності до якої розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними, суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відносини, що регулюються Бюджетним кодексом України, визначені статтею 1 цього Кодексу, як відносини, які виникають у процесі затвердження, виконання бюджетів; звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства; питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства; правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.
Спірні відносини, які склались між сторонами даної справи на підставі договору підряду є цивільно-правовими та регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, в той час як норми Бюджетного кодексу України не впливають на зобов'язання сторін по договору.
З урахуванням встановлених судом обставин, оскільки належних та достатніх доказів в спростування того, що сторони договору №030316/1 від 03.03.2016 досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, посилання відповідача щодо недійсності договору не відповідають дійсним обставинам справи.
У відповідності до ст. 2 закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" № 2939-XII від 26.01.1993, головним завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Як вбачається із матеріалів справи, протягом 2016 року у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України було проведено перевірку стану використання коштів на проведення поточного, капітального ремонту казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, та будівництва об'єктів військової частини НОМЕР_1 , а також фінансовий аудит та аудит відповідності діяльності частини за період 01.02.2013 року по 31.07.2016 року.
Північним офісом Держаудитслужби відповідно до ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 13.03.2017 у кримінальному провадженні №42016110330000089 від 28.10.2016 в термін з 27.03.2017 року по 14.04.2017 року було проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово - господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, за результатами якої складено акт № 09-30/429 від 24.04.2017 позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2015 по 31.11.2016, здійсненої Північним офісом Держаудитслужби.
Як зазначено в акті № 09-30/429 від 24.04.2017 позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 під час позапланової ревізії Військової частини НОМЕР_1 з'ясуванню підлягали питання щодо: наявності тендерної документації; доцільності вибору об'єктів ремонту; наявності підстав на укладання договорів для здійснення видатків на закупівлю матеріальних цінностей, оплату робіт, послуг пов'язаних з ремонтно-будівельними роботами; наявності проектної, кошторисної документації на виконання робіт; дефектних актів, актів виконаних робіт КБ-2в; порядок приймання виконаних робіт та придбаних матеріалів; відображення результатів робіт та закупок в бухгалтерському обліку; перевірка відповідності застосування норм і розцінок діючим ДБН з фактичним обсягом виконаних робіт підрядником та оплаченими обсягами; наявність нецільового використання коштів; наявність прихованої дебіторської заборгованості за об'єктами будівництва Військової частини НОМЕР_1 та відображення її в бухгалтерському обліку та в матеріалах інвентаризації.
Зі змісту вказаного акту вбачається, що під час перевірки фінансово - господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в період з 27.03.2017 року по 14.04.2017 року питання щодо обсягів виконаних робіт за договором №030316/1 від 03.03.2016 не досліджувалось.
За таких обставин посилання відповідач на акт № 09-30/429 від 24.04.2017 позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2015 по 31.11.2016 є необґрунтованим.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08.06.2017 продовжено проведення позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 по 30.12.2016 включно, виконання якої доручено ревізорам Північного офісу Державної аудиторської служби України.
Перевірку, яка здійснювалась за період з 20.06.2017 по 04.07.2017, було проведено за документами, в тому числі за договором №030316/1 від 03.03.2016.
За результатами вказаної перевірки складено довідку перевірки дотримання вимог законодавства по виконаних роботах із поточного ремонту дорожнього покриття (Асфальт нижній та верхній шар), по виконанню військового будівництва об'єктів бойової підготовки (спортивна зала), по капітальному ремонту будівлі спеціального призначення (КТП), по капітальному ремонту будівлі спеціального призначення (передавального центру зв'язку) 1-го, 2-го і 3-го поверхів, по виконанню капітального ремонту будівлі спеціального призначення (ШТАБ), та по військовому будівництву навчальних класів зв'язку Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 19.07.2018, копія якої разом з додатками надана на вимогу суду Північним офісом Державної аудиторської служби України.
У відповідності до вказаної довідки під час перевірки первинної документації по договору №030316/1 від 03.03.2016 Північним офісом Державної аудиторської служби України було встановлено розбіжність обсягів виконаних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЄВРОБУД" за договором №030316/1 від 03.03.2016 у сумі 5725,24 грн.
Встановлена у довідці розбіжність обсягів виконаних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЄВРОБУД" за договором №030316/1 від 03.03.2016 у сумі 5725,24 грн. позивачем не заперечується та за поясненнями наданими в судовому засіданні 11.10.2018 представником позивача, позовні вимоги у цій частині позивачем не підтримуються.
Враховуючи наведене, встановлені за результати перевірки фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 розбіжності обсягів виконаних робіт за договором №030316/1 від 03.03.2016, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення основного боргу за договором №030316/1 від 03.03.2016, у зв'язку із чим із відповідача підлягає стягненню заборгованість у сумі 277305,97 грн. (283031,21 грн. - 5725,24 грн.).
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Оскільки невиконане зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт на виконання договору №030316/1 від 03.03.2016 у розмірі 277305,97 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 277305,97 грн.
При цьому, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 2 статті 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
Враховуючи викладене, відсутність бюджетного фінансування коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед позивачем зобов'язання зі сплати заборгованості по договору №030316/1 від 03.03.2016.
Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" та від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" вказав, що відсутність відповідних асигнувань у Державному бюджеті не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
На підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова від 15.05.2012 у справі №11/446 за позовом ТОВ "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи).
Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов'язання по договору №030316/1 від 03.03.2016.
Також позивачем заявлено до стягнення пені у розмірі 40 531,61 грн. (нарахована за період з 27.09.2017 по 26.03.2018), 3% річних в розмірі 4 187,00 грн. (нараховані за період з 27.09.2017 по 26.03.2018) та інфляційні втрати у розмірі 21 887,98 грн. (нараховані за період з вересня 2017 року по лютий 2017 року).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п 6.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення відповідачем термінів платежів, зазначених у п. 2.2. договору, позивач має право застосувати до відповідача штрафні санкції, у вигляді пені, в розмірі 0,5% від суми невиконаних платежів, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент підписання сторонами Актів виконаних робіт ПФ №КБ-2в та Довідок про вартість виконаних робіт ПФ № КБ-3.
З розрахунку доданого до позовної заяви вбачається, що за прострочення грошового зобов'язання позивачем нарахована пеня у сумі 40531,61 грн. за період з 27.09.2017 по 26.03.2018.
Відповідачем у заяві від 23.07.2018 заявлено про застосування строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 40531,61 грн., посилаючись на те, що акт виконаних робіт підписані сторонами 18 березня 2016 року, а тому позивачу стало відомо про порушення свого права 28 березня 2016 (із врахуванням вихідних днів), у зв'язку із чим, на думку відповідача строк позовної давності щодо стягнення пені минув 29 березня 2017 року.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013).
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14.
В той же час, частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Як встановлено судом, сторони, укладаючи договір не встановили іншого порядку нарахування штрафних санкції, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Отже, нарахуванням пені мало здійснюватись позивачем у період з 26 березня 2016 року до 26 вересня 2016 року.
Оскільки, шестимісячний строк від дня, коли відповідач мав виконати зобов'язання з оплати за виконанні позивачем роботи за договором сплив 26 вересня 2016 року, то нарахування позивачем пені за період з 27.09.2017 по 26.03.2018 є необґрунтованим.
У зв'язку із наведеним, суд відмовляє у задоволенні позовних вимоги в частині стягнення пені у сумі 40531,61 грн.
Також у урахуванням необґрунтованості вимоги позивача по стягнення пені у сумі 40531,61 грн. застосування строку позовної даності до зазначеної вимоги позивача не здійснюється.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.
Оскільки як встановлено судом вище, обґрунтованою до стягнення є сума заборгованості у розмірі 277305,97 грн., то нарахування 3% річних та інфляційних втрат слід здійснювати на вказану суму боргу.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційне збільшення боргу у сумі 18809,19 грн. та 3% річних у розмірі 4125,40 грн., а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є частково обґрунтованими, суд задовольняє частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЄВРОБУД" в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України заборгованості у сумі 277305,97 грн., 3% річних у сумі 4125,40 грн. та інфляційного збільшення боргу у сумі 18809,19 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЄВРОБУД" (78276, Івано-Франківська обл., Коломийський район, село Великий Ключів, вулиця ВІДРОДЖЕННЯ, будинок 15, ідентифікаційний код 37638224) заборгованість у сумі 277305,97 грн., 3% річних у сумі 4125,40 грн., інфляційне збільшення боргу у сумі 18809,19 грн. та судовий збір у розмірі 4503,61 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Повний текст рішення складено та підписано: 22.10.2018.
Суддя О.В. Гулевець