ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.10.2018Справа № 910/8812/18
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,
за участю секретаря судового засідання Бондаренко М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», м. Полтава
до відповідача 1: Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ,
відповідача 2: Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, м. Київ,
відповідача 3: Державної казначейської служби України, м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго», м. Полтава
про стягнення 965 384,74 грн, -
За участю представників:
від позивача: Антофій М. О.
від відповідача 1: Михайлов С. І.
від відповідача 2: не з'явився
від відповідача 3: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення 965 384,74 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що державним виконавцем було незаконно, всупереч положенням Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», списано з рахунку Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» грошові кошти в сумі 965 384,74 грн в межах виконавчого провадження № 54128661 при виконанні наказу Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1353/16. За твердженнями позивача, протиправність дій органу державної влади підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.05.2018 у справі № 917/1353/16 за наслідками розгляду скарги на дії державного виконавця.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 08.08.2018.
30.07.2018 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов відзив Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на позовну заяву, в якому відповідач 2 проти задоволення позову надав заперечення, посилаючись на неналежний склад відповідачів, а також відсутність в діях органу казначейства неправомірної поведінки.
01.08.2018 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов відзив Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому відповідач 1 зазначив про необґрунтованість позовних вимог, посилаючись на недоведення позивачем факту заподіяння йому шкоди внаслідок дій державного виконавця. Також відповідач 1 вказав, що згідно з чинними нормами бюджетного законодавства безспірне списання коштів з державного бюджету матеріальної шкоди здійснюється Казначейством України, а не його територіальним органом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 до участі у справі в якості відповідача 3 залучено Державну казначейську службу України, а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство «Полтаваобленерго».
08.08.2018 судом відкладено підготовче судове засідання на 12.09.2018. В порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України направлено залученим відповідачу 3 та третій особі ухвали від 08.08.2018 про повідомлення про дату, час та місце наступного судового засідання.
30.09.2018 Господарським судом міста Києва отримано відповідь позивача на відзив відповідача 1, в якій позивачем додаткового зазначено, що державним виконавцем було повністю проігноровано положення закону про те, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
03.09.2018 на адресу Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» по суті справи, в яких третьою особою зазначено, що грошові кошти в сумі 965 384,74 грн були правомірно стягнуті державним виконавцем на виконання рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1353/16, яке набрало законної сили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.10.2018.
У судове засідання 10.10.2018 представник позивача з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача 1 у судовому засідання проти задоволення позову надав заперечення з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представники відповідачів 2, 3 та третьої особи, які повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у судове засідання не з'явились.
З огляду на неявку представників відповідачів 2, 3 та третьої особи, враховуючи, що явка представників вказаних осіб обов'язковою судом не визнавалась, господарський суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка представників вказаних учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.
У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача 1, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.11.2016 у справі № 917/1353/16 стягнуто з Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» на користь Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» 47 067 441,55 грн заборгованості за використану активну електричну енергію, 95 812,18 грн заборгованості за перетоки реактивної електроенергії, 3 979 693,06 грн пені за несвоєчасну оплату активної електричної енергії, 49 346 599,57 грн інфляційних за несвоєчасну оплату активної електричної енергії, 280 778,48 грн інфляційних за несвоєчасну оплату за перетоки реактивної електроенергії, 5 886 102,37 грн 3 % річних на суму заборгованості за споживання активної електричної енергії, 31 072,26 грн 3 % річних за несвоєчасну оплату за перетоки реактивної електроенергії, 206 700,00 грн витрат зі сплати судового збору (з урахуванням ухвали від 02.12.2016 про виправлення описки в рішенні).
Вказане рішення суду змінено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 в частині позовних вимог про стягнення пені, а саме стягнуто з Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» на користь Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» 3 797 693,06 грн пені за несвоєчасну оплату активної електричної енергії. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13.06.2017 відкрито виконавче провадження № 54128661 з виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 10.02.2017 у справі № 917/1353/16. Стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 10 671 219,94 грн.
25.09.2017 постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 10.02.2017 у справі № 917/1353/16.
Вказана постанова мотивована тим, що наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.06.2017 № 142 Комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Посилаючись на положення Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», державним виконавцем було встановлено наявність підстав для зупинення виконавчих дій на підставі положень пункту 10 частини 1 статті 34 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження».
За наслідками розгляду заяви стягувача від 28.11.2017 про продовження виконання рішення суду заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову від 08.12.2017 про поновлення виконавчого провадження.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 917/1353/16 визнано неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 08.12.2017 про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 54128661, визнано незаконною та скасувано постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08.12.2017 про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 54128661.
Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд погодився з доводами скаржника про те, що достатньою підставою для зупинення вчинення виконавчих дій є включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». Натомість виконавчі дії за виконавчим провадженням № 54128661 повинні бути зупинені, що і було здійснено органом державної виконавчої служби шляхом прийняття постанови від 25.09.2017, а єдиною законною підставою для поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 54128661 є виключення Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» з Реєстру. Проте боржник продовжує перебувати у цьому Реєстрі, що підтверджується листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.01.2018 № 8/10-44-18.
Як вказує позивач, протягом періоду, в який виконавчі дії були неправомірно поновлені, на підставі платіжних вимог Міністерства юстиції України від 03.03.2018 № 1/7 та від 14.05.2018 № 1/7 з рахунку підприємства були списані грошові кошти на загальну суму 965 384,74 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача у Публічному акціонерному товаристві «Кредобанк» від 19.03.2018 (957 156,18 грн) та від 21.05.2018 (8 228,56 грн).
Відповідач 1 у відзиві на позов зазначає, що відповідно до розпоряджень № 541128661/17 від 22.03.2018 та №54128661/7 від 30.05.2018 грошові кошти, які надійшли 19.03.2018 та 02.04.2018 були перераховані на користь стягувача та державного бюджету, а саме: 861 736,26 грн та 16 078,52 грн. на користь Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго»; 95 748,47 грн та 1 786,50 грн як виконавчий збір.
Спір у справі виник на підставі доводів позивача про те, що внаслідок незаконних дій органу державної влади Комунальному підприємству Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» було заподіяно майнову шкоду у розмірі неправомірно стягнутої суми, яка підлягає відшкодуванню за рахунок державного бюджету.
Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також відповідні заперечення інших учасників справи, господарський суд виходить з наступного.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною. При цьому, загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних зобов'язань унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України.
За змістом частини першої вказаної статті Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В свою чергу, стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 1173 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, передбачає спеціальні підстави і умови відповідальності при завданні фізичній або юридичній особі шкоди у позадоговірних правовідносинах, які відрізняють її від інших норм, що містять загальні правила позадоговірної (деліктної) відповідальності у цивільно-правових правовідносинах, і полягає у спеціальному суб'єктному складі відповідальних осіб, спеціальній сфері діяльності цих суб'єктів та характері їх дій (владно-адміністративний, юридично-обов'язковий, односторонній).
До суб'єктів відповідальності за цими нормами належать створені відповідно до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим і правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим органи державної влади і управління, які реалізують надані державою функції та повноваження у сфері управління, а також органи місцевого самоврядування, створені на підставі Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», їх виконавчі органи та посадові або службові особи вказаних державних органів.
Сферою застосування зазначених норм є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній чи юридичній особі у зв'язку з прийняттям зазначеними суб'єктами незаконних рішень, вчинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцією і законодавством України.
За приписами статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відтак, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох загальних умов відповідальності (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди - суб'єкта владних повноважень, тобто за наявності трьох елементів складу правопорушення: протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, заподіяної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, при зверненні до суду з вимогами про стягнення з державного бюджету майнової шкоди, заподіяної неправомірними діями органу державної влади, позивачем повинно бути доведено наявність протиправної поведінки відповідного органу, сам факт заподіяння шкоди, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою відповідача.
Позивач пов'язує неправомірність дій органу державної влади з висновками суду касаційної інстанції про незаконність поновлення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 54128661, які викладені в постанові від 02.05.2018 у справі № 917/1353/16. Однак предметом позову у даній справі є вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної саме внаслідок списання грошових коштів з рахунку позивача при виконанні рішення суду.
У даному випадку господарський суд звертає увагу позивача, що грошові кошти в сумі 965 384,74 грн були списані з рахунку Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» на підставі платіжних вимог Міністерства юстиції України не на виконання постанови державного виконавця про поновлення виконавчого провадження, яку визнано судом незаконною, а на виконання рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1353/16, яке набрало законної сили.
За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відтак, за висновками суду, дії державного виконавця, який вживав заходів для виконання рішення суду, яке набрало законної сили, не можуть розцінюватись як такі, що призвели до заподіяння майнової шкоди позивачу.
У даному випадку, зважаючи на скасування постанови державного виконавця про поновлення виконавчого провадження, спірні грошові кошти були стягнуті з боржника на користь стягувача передчасно, однак не протиправно. Законною підставою такого стягнення є саме рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1353/16, яке було прийнято на користь Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго».
Щодо стягнутого державним виконавцем виконавчого збору господарський суд зазначає, що питання про стягнення виконавчого збору з позивача було вирішено державним виконавцем у постанові від 13.06.2017 про відкриття виконавчого провадження № 54128661.
За приписами частин 1, 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчим збором є збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Згідно з пунктом 6 частини п'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Ураховуючи наведене, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України «Про виконавче провадження» встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15 (п. п. 33, 34 постанови).
Відтак, доводи позивача щодо неправомірного стягнення з останнього виконавчого збору є неприйнятими в межах даної справи про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади. На теперішній час в матеріалах справи відсутнє рішення адміністративного суду, яким відповідні дії державного виконавця визнано неправомірними.
Приймаючи до уваги викладені вище висновки суду про недоведення позивачем наявності протиправної поведінки відповідача 1, яка призвела до заподіяння майнової шкоди, то, як наслідок, судом не встановлено і самого факту заподіяння шкоди позивачу на суму 965 384,74 грн, так і причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача 1 і шкодою.
За таких обставин, повно та всебічно оцінивши письмові пояснення учасників судового процесу та наявні у справі докази, приділивши увагу кожному твердженню, посиланню та доводу у даній справі, господарським судом не встановлено обставин, з наявністю яких закон пов'язує можливість покласти на державу відповідальність у вигляді відшкодування майнової шкоди. Під час розгляду справи позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідного для настання цивільно-правової відповідальності, а саме наявності протиправної поведінки органу державної влади, шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною шкодою та діями відповідача 1.
Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Державної казначейської служби України про стягнення 965 384,74 грн є необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню не підлягають.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Отже, приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи, що позивача звільнено законом від сплати судового збору за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, судовий збір за розгляд даної справи не стягується.
Керуючись ст. ст. 129, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Державної казначейської служби України про стягнення 965 384,74 грн - відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23.10.2018.
Суддя В.В. Князьков