ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.10.2018Справа № 910/7531/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Національного заповідника "Софія Київська"
до Українського державного інституту культурної спадщини
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Північний офіс Держаудитслужби
про визнання договору на закупівлю послуг № 367 від 14.12.2012 р. частково недійсним, стягнення збитків на суму 115 496,03 грн.
за участю представників:
від позивача: Бєляєва Н.М., довіреність № 25/01-16 від 26.06.18; Яроцький Я.А., довіреність № 08/01-16 від 03.02.17;
від відповідача: Яценко Д.С., довіреність № 20 від 05.09.18;
від третьої особи: не з'явився
До господарського суду міста Києва звернувся Національний заповідник "Софія Київська" (далі - НЗ "Софія Київська") із позовом до Українського державного інституту культурної спадщини (далі - Інститут культури спадщини, відповідач) про визнання договору на закупівлю послуг № 367 від 14.12.2012 р. частково недійсним, стягнення збитків на суму 115 496,03 грн.
Позов мотивований тим, що за результатами ревізії, проведеної Державною фінансовою інспекцією у місті Києві у діяльності НЗ "Софія Київська", було встановлено завищення вартості робіт за договором закупівлі № 367 від 14.12.2012 р., укладеного з Науково-дослідним інститутом пам'яткоохоронних досліджень (правонаступником якого є Інститут культури спадщини), у зв'язку із чим позивачу завдано збитки на суму 115 496,03 грн. Також на думку позивача результати перевірки свідчать про недійсність пункту 3.1 вказаного договору, відповідно до якого вартість підрядних робіт складає 298 712,05 грн., оскільки така вартість не відповідає нормам Тимчасового збірника цін на науково-проектні роботи по нерухомих пам'ятках історії та культури Української РСР (далі - Тимчасовий збірник цін) та п.п. 2.2, 2.2.1, 4.9.1, 4.10, 4.13 ДБН Д. 1.1-7-2000.
У позові НЗ "Софія Київська" просить суд визнати недійсним окрему частину правочину - пункт 3.1 договору на закупівлю послуг № 367 від 14.12.2012 р., укладеного між НЗ "Софія Київська" та Науково-дослідним інститутом пам'яткоохоронних досліджень, у частині визначення вартості підрядних робіт на суму 115 496,03 грн. та стягнути з відповідача понесені збитки в сумі 115 493,03 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2018 р. вказану заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надано можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки. Цією ж ухвалою до розгляду справи було залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Північний офіс Держаудитслужби.
У строк, встановлений законом, відповідач надав відзив, у якому проти позову заперечив, вважав його необгрунтованим. Третя особа - Північний офіс Держаудитслужби надала письмові пояснення по справі, у яких вважала позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що сторони є вільними в укладенні договору, у тому числі і щодо ціни договору наданих послуг. Так, вартість робіт була погоджена обома сторонами, при цьому будь-яких зауважень до виконаних відповідачем робіт позивачем не заявлено та останнім здійснена оплата наданих послуг у повному обсязі. Просив відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи - Північний офіс Держаудитслужби в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі до суду не подав. У своїх поясненнях зазначив, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав, визначених позивачем.
Суд, розглянувши заяви учасників спору по суті справи, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.
Судом встановлено, що у 2012 році позивачем - НЗ "Софія Київська", як замовником була проведена процедура закупівлі за державні кошти робіт з дослідження та розробки в галузі історичних наук по коду Державного класифікатора видів науково-технічної діяльності ДК 015-97, а саме - робіт з розроблення концепції плану організації території Національного заповідника «Софія Київська». За результатами вказаної закупівлі замовник визначив переможця - пропозицію Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень, як найбільш економічно вигідну, на суму 298 712, 05 грн. (оголошення про результати торгів, надруковане у Бюлетені Вісника державних закупівель).
14.12.2012 р. між НЗ "Софія Київська" (замовник) та Науково-дослідним інститутом пам'яткоохоронних досліджень (правонаступником якого є Інститут культури спадщини) (учасник) був укладений договір на закупівлю послуг за державні кошти № 367 (далі - договір). Відповідно до умов цього договору учасник зобов'язується у 2012 році з використанням власних матеріалів і засобів надати послуги, а замовник - прийняти і оплатити послуги з розроблення концепції плану організації території Національного заповідника «Софія Київська» (п. 1.1).
Ціна цього договору становить 248 926,71 грн. Розрахунки проводяться шляхом оплати виконаних робіт на підставі актів здачі-приймання науково-проектної документації протягом 15 днів з моменту їх підписання при умові наявності коштів на рахунку замовника (п.п. 3.1, 4.1 договору).
Акти здачі-приймання науково-проектної документації готує учасник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника не пізніше 25 числа поточного місяця. Уповноважений представник замовника протягом 3 робочих днів перевіряє і підписує їх (п. 4.2 договору). Пунктом 5.1 договору встановлений термін надання послуг - до 31.12.2012 р.
Замовник зобов'язаний своєчано та в повному обсязі сплачувати учаснику надані послуги, а також приймати їх згідно з актом здачі-приймання наукової документації (п. 6.1 договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1).
Кошторисним розрахунком до договору сторони погодили вартість виконаних робіт у більшому розмірі - у сумі 298 712,05 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору Інститут культурної спадщини виконав обумовлені договором № 367 від 14.12.2012 р. роботи з розроблення концепції плану організації території Нацонального заповідника «Софія Київська» на суму 298 712,05 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19.12.2012 р., наявним у матеріалах справи.
У свою чергу, НЗ "Софія Київська" (замовник) оплатив виконані відповідачем роботи з розроблення концепції плану на вказану суму, про що свідчить платіжне доручення № 364 від 19.12.2014 р. та банківська виписка з рахунку позивача.
Водночас, судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією у місті Києві (далі - Держфінінспекція) у період з 28.05.2015 р. по 07.08.2015 р. була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності НЗ "Софія Київська", за наслідками якої був складений акт № 04-30/1312 р. від 07.08.2015 р.
З указаного акту вбачається, що перевіркою Держфінінспекції, проведеною за період господарської діяльності позивача з 01.06.2012 р. по 01.06.2015 р., встановлено, що під час укладання та виконання договору на закупівлю послуг № 367 від 14.12.2012 р., сторонами були невірно застосовані коефіціенти, а саме - завищення коефіціенту у кошторисному розрахунку вартості розроблення наукової документації на виконання послуг, що є порушенням Тимчасового збірника цін на науково-проектні роботи по нерухомих пам'ятках історії та культури Української РСР (далі - Тимчасовий збірник цін) та п.п. 2.2, 2.2.1, 4.9.1, 4.10, 4.13 ДБН Д. 1.1-7-2000 «Визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що використовується на території України», затверджених наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 7 від 10.07.2002 р. (далі - ДБН Д. 1.1-7-2000), що призвело до завищення вартості робіт на загальну суму 115 496,03 грн.
Наслідком проведеної перевірки стало направлення Держфінінспекцією вимоги позивачу № 26-04-14-14/932 від 08.09.2015 р. про усунення порушень, виявлених ревізією.
07.07.2015 р. комісією за участю представників НЗ "Софія Київська», Інституту культури спадщини та державного інспектора Держфінінспекції був зроблений перерахунок вартості кошторису за договором № 367 від 14.12.2012 р. у відповідності до Тимчасового збірника цін та ДБН Д. 1.1-7-2000, за результатами якого зафіксовано завищення вартості кошторису на суму 115 496,03 грн. з ПДВ. Вказаний перерахунок № 1 від 07.07.2015 р. був підписаний з боку відповідача без будь-яких зауважень.
09.11.2015 р. НЗ "Софія Київська" звернувся до Інституту культури спадщини з вимогою № 574/01-19/06 про стягнення завданих йому збитків у сумі 115 496,03 грн., про що вказала Держфінінспекція.
За результатами розгляду вказаної вимоги відповідач листом № 395-1 від 09.11.2015 р. відмовив у відшкодуванні вказаних збитків, у зв'язку із тим, що позивач сам погодився на пропозицію відповідача за ціною, вказаною у кошторисі до договору закупівлі № 367 від 14.12.2012 р. - у сумі 298 712,05 грн., яка була запропонована в межах процедури закупівлі.
Оскільки Інститут культури спадщини не задовольнив вимогу НЗ "Софія Київська", позивач звернувся до суду з даним позовом та вважає, що виявлені перевіркою збитки були спричинені відповідачем, тому мають бути ним відшкодовані.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.
Із матеріалів справи вбачається, що у кошторисі до договору № 367 від 14.12.2012 р. сторони погодили роботи з розроблення концепції плану організації території Національного заповідника «Софія Київська» на суму 298 712,05 грн.
Проте, ревізією фінансово-господарської діяльності НЗ "Софія Київська" було встановлено завищення коефіціенту вартості наступних робіт - натурні обстеження території НЗ "Софія Київська", роботи з геопідосновою; режими використання території пам'яток заповідника, підготовка графічної частини; фотофіксація пам'яток заповідника та буферної зони; складання альбомів фотофіксації.
Результати проведеної перевірки позивачем не оскаржувались, зокрема, вимога Держфінінспекції № 26-04-14-14/9321 від 09.09.2015 р. Також був підписаний без заперечень акт перевірки 04-30/1312 р. від 07.08.2015 р.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідач застосував завищений коефіцієнт вказаних робіт, що є порушенням норм Тимчасового збірника цін та будівельних норм (ДБН Д. 1.1-7-2000), у зв'язку з чим вартість робіт з розроблення концепції плану організації території Національного заповідника «Софія Київська» була завищена на загальну суму 115 496,03 грн. На вказану суму позивачу завдано матеріальної шкоди (збитків), про що свідчить розрахунок № 1 від 07.07.2015 р.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
Як вже зазначалось, актом ревізії фінансово-господарської діяльності НЗ "Софія Київська" № 04-30/1312 р. від 07.08.2015 р. та вимогою Держфінінспекції № 26-04-14-14/9321 від 09.09.2015 р. підтверджено факт порушення відповідачем норм Тимчасового збірника цін та ДБН Д. 1.1-7-2000 та наявність його вини цьому, що призвело до заподіяння збитків позивачу на загальну суму 115 496,03 грн. Зазначене порушення на дану суму відповідач визнав у повному обсязі, про що свідчить підпис його представника - в.о. директора ОСОБА_1. на здійсненому за її участю перерахунку вартості кошторису № 1 від 07.07.2015 р.
Отже, наведені докази підтверджують наявність протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та наслідками у вигляді збитків, у той час, як відповідач вказаних обставин не спростував та протилежного суду не довів.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги НЗ "Софія Київська" про відшкодування збитків у сумі 115 496,03 грн. такими, що підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 224-225 ГК України.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним пункту 3.1 договору на закупівлю послуг № 367 від 14.12.2012 р. щодо визначення вартості підрядних робіт на суму 298 712,05 грн., суд зазначає наступне.
Приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9, вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
При цьому, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.
Так, статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.
Як на підставу визнання частково недійсним договору, позивач послався на те, що вартість робіт у сумі 298 712,05 грн. (п. 3.1 договору) не відповідає нормам Тимчасового збірника цін на науково-проектні роботи по нерухомих пам'ятках історії та культури Української РСР та ДБН Д. 1.1-7-2000, що підтверджується актом ревізії № 04-30/1312 р. від 07.08.2015 р. та свідчить про недодержанням сторонами вимог, передбачених ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Проте, слід зазначити, що відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 6.11.2009 р. договір перевіряється на дотримання його закону станом на час укладення правочину, тобто на момент укладення спірного договору - 14.12.2012 р. При цьому акт Держфінінспекції № 04-30/1312 р. від 07.08.2015 р. на той час не існував, а обставини, викладені в ньому, не були встановлені, тому підстав для визнання окремої частини правочину недійсним (п. 3.1) на час його укладення (14.12.2012) немає. При цьому з кошторисного розрахунку на суму 298 712, 05 грн., який сторони уклали у якості додатку № 2 до договору № 367 від 14.12.2012 р., вбачається, що цей кошторис був підготовлений у відповідності до норм Тимчасового збірника цін на науково-проектні роботи по нерухомих пам'ятках історії та культури Української РСР та ДБН Д. 1.1-7-2000, тобто на час вчинення спірного правочину даний кошторис відповідав усім нормам, які регулюють виконання робіт за договором закупівлі № 367 від 14.12.2012 р.
У подальшому, як було встановлено судом, сторони виконали свої зобов'язання за договором на суму погоджену у кошторисі (298 712,05 грн.), а саме - Інститут культури спадщини виконав роботи з розроблення концепції наукової документації НЗ "Софія Київська", а останній здійснив оплату виконаних робіт на вказану суму, тобто своїми діями сторони засвідчили факт прийняття до виконання спірного правочину за ціною, яка була встановлена у договорі закупівлі на момент його вчинення сторонами.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що доводи позивача про наявність підстав, передбачених законом для визнання п. 3.1 договору № 367 від 14.12.2012 р. недійсним (ст. 203, 215 ЦК України), є необґрунтованими та недоведеними. Отже, позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо посилань на Акт ревізії фінансово-господарської діяльності НЗ "Софія Київська" № 04-30/1312 р. від 07.08.2015 р. (у якому Держфінінспекція встановила факт невідповідності коефіціенту вартості робіт), то суд зазначає, що він не свідчить про порушення імперативного припису закону, не вказує на суперечність договору його змісту, а вказує лише на невірно застосований коефіціент Тимчасового збірника цін та ДБН Д. 1.1-7-2000, що спричинило завдання позивачу збитків на суму 115 496,03 грн.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги НЗ "Софія Київська" підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Національного заповідника "Софія Київська" до Українського державного інституту культурної спадщини, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Північного офісу Держаудитслужби про визнання договору на закупівлю послуг № 367 від 14.12.2012 р. частково недійсним, стягнення збитків на суму 115 496,03 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Українського державного інституту культурної спадщини" (04086, м. Київ, вул. Петропавлівська, 15, ідентифікаційний код 16477553) на користь Національного заповідника "Софія Київська" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 24, ідентифікаційний код 02498145) збитки у сумі 115 496 (сто п'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 03 коп., судовий збір у сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 8 жовтня 2018 року.
Повний текст рішення складений 18 жовтня 2018 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.