Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К.О.
Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
Україна
Іменем України
2 лютого 2010 року справа № 2а-23747/09/1270
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Сіваченка І.В.
суддів Дяченко С.П., Нікуліна О.А.
при секретарі Кондрашовій Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 20 липня 2009 року
у справі № 2а-23747/09
за позовом
до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
Комунального підприємства «Житлосервіс «Промінь»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені, -
У червні 2009 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства «Житлосервіс «Промінь» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач у порушення вимог Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ) і Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 року за № 70 не виконав нормативи по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 98 осіб, тобто на підприємстві повинно бути працевлаштовано 4 інвалідів. Фактично влаштовано 3 інваліди. Таким чином, відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 14937,76 грн. Оскільки відповідач ці санкції не сплатив, йому за період 16.04.2009 р. - 18.06.2009 р. нарахована пеня у розмірі 382 грн. 72 коп. Позивач просив стягнути з відповідача вказані суми адміністративно-господарських санкцій і пені.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року у задоволенні позову Луганському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів було відмовлено.
Суд першої інстанції встановив, що ст. 18 Закону №875-ХІІ передбачає, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. У відповідності до ст. 19 Закону №875-ХІІ, відповідач повинен понести відповідальність у разі незабезпечення нормативу робочих місць для інвалідів, а обов'язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком їх працевлаштовувати. Протягом 2008 року відповідач звітував перед Фондом соціального захисту інвалідів у порядку, визначеному законодавством, надавав районному центру зайнятості інформацію про наявність вакансій. Тобто, відповідач виконав вимоги Закону № 875-ХІІ, порушень чинного законодавства з його боку не було, що виключає адміністративно-господарську відповідальність.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову окружного адміністративного суду як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем не працевлаштовано інвалідів згідно 4% нормативу, тому він повинен відповідно до закону сплатити адміністративно-господарські санкції, а оскільки самостійно цього не зробив, то і пеню. Тому Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просило позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 (із наступними змінами та доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно п. 3, п. 4 зазначеного Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до пп. 3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до ст. 7 Закону № 875-ХІІ, законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).
Згідно ч.3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с. 16), складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 98 працівників, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 4 особи. Разом з тим, фактично протягом року на підприємстві працювало 3 інваліди, чим порушуються вимоги зазначеної норми законодавства.
Таким чином, оскільки на підприємстві середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону № 875-ХІІ, воно згідно вимог ст. 20 цього Закону має сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної, плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Позивачем були нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 14937,76 грн. (а.с. 14).
Як встановлено в судовому засіданні ця сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем у встановлений ст. 20 Закону № 875-ХІІ строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, що дає підстави для нарахування пені відповідно до ст. 20 цього Закону і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»), що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.
Згідно поданих позивачем розрахунків (а.с. 15), сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 382,72 грн. (за період з 16.04.2009 р. до 18.06.2009 р.).
Відповідно до ч.3 ст. 19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно ч.1 ст. 18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» від 23.02.2006 р.) підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За висновками суду першої інстанції, відповідач вжив всіх заходів, передбачених чинним законодавством, по забезпеченню працевлаштування інвалідів, тому на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.
Так, протягом року відповідачем до районного центру зайнятості щомісячно подавались звіти про наявність вакансій на підприємстві, з їх характеристиками та вимогами до претендентів на ці вакансії, як це передбачено Формою № 3-ПН (а.с.6-13), що свідчить про бажання забезпечити робочими місцями інвалідів, але бажаючих інвалідів, які б виявили бажання працевлаштуватися не було.
Згідно відповіді Сєверодонецького міського центру зайнятості (а.с.5) відповідачем протягом 2008 року до міськцентру зайнятості надавалися вакансії згідно форми 3-ПН.
З огляду на викладене, Луганський окружний суд вважав, що відповідач вимоги закону щодо створення робочих місць для інвалідів виконав та прийняв всі можливі заходи щодо їх працевлаштування. В той же час органом працевлаштування будь-які заходи щодо працевлаштування інвалідів на робочі місця відповідача не приймались. Фактів відмови відповідача у працевлаштуванні направлених на вакантні посади інвалідів під час розгляду справи не встановлено.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо виконання відповідачем в повному обсязі своїх обов'язків з працевлаштування інвалідів, колегія суддів вважає за необхідне додатково зазначити наступне.
В статті 43 Конституції України закріплено одне з основних прав людини і громадянина - це право на працю, яка визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується . Використання примусової праці в Україні заборонено.
Статтею 2 Кодексу законів про працю України також визначено принцип вільного вибору роботи та виду професійної діяльності громадянина.
Згідно зі ст. 12 Закону України від 14.10.1992 року № 2694-ХІІ "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Крім того, відповідно до п. 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.92 № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.
Законом № 875-ХІІ санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів визначені як адміністративно-господарські. Тому на цей вид юридичної відповідальності повинні поширюватися норми Господарського Кодексу України.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст. 218 ГК України). Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідач довів суду, що він виконав вимоги закону та вжив заходів щодо виконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів .
Відповідно до ст. 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані, крім іншого, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів , і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 статті 20 Закону України N 803-XII від 01.03.1991 року «Про зайнятість населення» визначений обов'язок підприємств, установ і організації незалежно від форми власності реєструватися у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платників збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подавати цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом. (Пункт 4 статті 20 в редакції Закону N 3047-III (3047-14) від 07.02.2002 р.; із змінами, внесеними згідно з Законом N 3483-IV (3483-15) від 23.02.2006 р.).
Відповідач обов'язок щодо інформування державної служби зайнятості виконав.
В справі маються докази подання відповідачем звітів про вакантні робочі місця для інвалідів протягом 2008 року.
З огляду на зазначене, вказані доводи позивача на увагу не заслуговують.
Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 205, ст. 206, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року у справі № 2а-23747/09 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Житлосервіс «Промінь» «про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені» - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: С.П.Дяченко
О.А.Нікулін