Справа № 161/14987/17
Провадження № 1-кп/161/687/18
19 жовтня 2018 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017030130000832 від 01 вересня 2017 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з неповною базовою загальною середньою освітою, неодруженого, не працює, раніше судимого вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин, які станом на 08 жовтня 2018 року відбув повністю,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 , засуджений вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді громадських робіт на строк 100 годин та 24 квітня 2017 року поставлений на облік в Луцькому МРВ з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, де інспектором з питань пробації належним чином письмово ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, попереджений про передбачену ч. 2 ст. 389 КК України кримінальну відповідальність, за ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт та направлений у Торчинську селищну раду, що по вул.Незалежності, буд. 100 у смт. Торчин, для їх виконання з 25 квітня 2017 року.
Однак, засуджений ОСОБА_6 , будучи відповідно до ст. 37 КВК України зобов'язаним додержуватися встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для них об'єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, діючи умисно, з метою ухилення від відбування призначеного судом покарання у виді громадських робіт, 28 квітня 2017 року, 03 травня 2017 року, 04 травня 2017 року, 10 травня 2017 року, 11 травня 2017 року, 12 травня 2017 року, 15 травня 2017 року, 16 травня 2017 року, 22 серпня 2017 року, 23 серпня 2017 року, 28 серпня 2017 року, 29 серпня 2017 року, 30 серпня 2017 року та 31 серпня 2017 року, без поважних причин, більше двох разів впродовж місяця, не з'являвся до Торчинської селищної ради для виконання громадських робіт, що згідно вимог ст. 40 КВК України є ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт.
Органом досудового розслідування, вказані умисні дії ОСОБА_7 , кваліфіковані за ч. 2 ст. 389 КК України, які виразились в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
19 жовтня 2018 року під час судового розгляду між прокурором Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою, останній беззастережно визнає себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та не заперечує обставин вчинення інкримінованого йому злочину, що викладений в обвинувальному акті, а також сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди враховується, що він повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, відбув призначене покарання. При цьому, також сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди, ОСОБА_3 призначається покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки та на підставі ст. 75 КК України, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, вину у якому ОСОБА_3 визнав повністю, пом'якшуючі покарання обставини, водночас, сторони погоджуються на звільнення його від відбування призначеного покарання, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Зазначеною угодою також передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Крім того, умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Прокурор, обвинувачений та його захисник в судовому засіданні просили суд затвердити угоду про визнання винуватості.
Судом роз'яснені обвинуваченому ОСОБА_3 , його захиснику та прокурору наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також положення ст. 474 КПК України.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши угоду про визнання винуватості, приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та повністю підтвердив обставини його вчинення. У вчиненому щиро розкаявся та погоджується на призначення узгодженого покарання.
У відповідності до вимог ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості, вчинений ОСОБА_3 злочин, передбачений ч. 2 ст. 389 КК України відносяться до категорії невеликої тяжкості.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не вбачає.
В даному випадку, судом роз'яснено обвинуваченому, захиснику та прокурору правові наслідки затвердження угоди, перевірено відповідність угоди фактичним обставинам справи, а також добровільність позицій сторін.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим і призначення йому узгодженого покарання із подальшим звільненням від відбування покарання у виді обмеження волі, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Суд вважає, що узгоджене сторонами покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів, так і іншими особами.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 468, 473, 475, 476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 19 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030130000832 від 01 вересня 2017 року відносно ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України між прокурором Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 .
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання у виді обмеження волі, з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю 2 (два) роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Луцького міськрайоного суду ОСОБА_1