Справа № 161/11682/15-ц
Провадження № 2/161/2283/18
10 жовтня 2018 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Філюк Т.М.
за участю секретаря судового засідання Бортнюка А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів,-
31 липні 2015 року ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, про визнання права власності на спадкове майно та стягнення заборгованості за аліментами.
Свій позов мотивує тим, що 29 серпня 2014 року загинув в ОСОБА_6 Петрович, з яким позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з 15 травня 1998 року по 19 лютого 2009 року. Від даного шлюбу у них, 02 червня 2000 року народилася донька ОСОБА_1. Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1. Крім того, станом на момент відкриття спадщини ОСОБА_7 мав заборгованість по сплаті аліментів на утримання доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 33 162,39 гривень. Вважає, що на момент смерті ОСОБА_7 мав невиконаний обов'язок по сплаті аліментів, який увійшов до складу спадщини і підлягає погашенню спадкоємцями у рівних частинах.
З урахуванням вищевикладеного, просить стягнути з відповідачів по 11 054,13 гривень заборгованості по сплаті аліментів.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, в інтересах якої діяла ОСОБА_5, на момент розгляду справи досягла повноліття, а тому може самостійно захищати свої права, свободи та інтереси, отже її слід вважати позивачем по справі.
Від представника позивача ОСОБА_8 надійшла заява, в якій вона просила розгляд справи проводити за відсутності позивача та її представника, вказувала, що позов підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.
Від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 надійшла заява в якій вона просить розгляд справи проводити за її відсутності, вказує, що позовні вимоги не визнають, у задоволенні позову просять відмовити.
Відповідач ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду. Судом встановлено, що відповідач викликалась в судові засідання призначені на 04.06.2018 року, 26.06.2018 року,17.07.2018 року, 18.09.2018року,10.10.2018 року, однак кожного разу з відділення поштового зв'язку на адресу суду повертались поштові повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою «за не запитом», « за закінченням терміну зберігання».
Згідно ст. 223 ч. 1 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 задоволено.
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 14 березня 2016 року заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. У решті позовних вимог рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 21 березня 2018 року заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2015 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 14 березня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 07 травня 2018 року цивільна справа в частині стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів. прийнята до провадження судді Філюк Т.М.
Судом встановлено, що 29 серпня 2012 року помер ОСОБА_7 Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру № 26 в будинку № 4 на вул. 8 Березня у м. Луцьку Волинської області. Спадкоємці за законом після смерті ОСОБА_7 є ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, та виходячи з рівності часток у відповідності до ч.1 ст. 1267 ЦК України, кожна з них має право на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2.
Заочним рішенням від 11 червня 2015 року, яке набрало законної сили 22 червня 2015 року, визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно за законом, що залишилось після смерті ОСОБА_7, який помер 29 серпня 2014 року, а саме на 1/3 частини квартири № 26 в місті Луцьку по вул. 8-го Березня в буднику № 4 (а.с. 19).
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2015 року визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/3 частину квартири № 26, в житловому будинку № 4, по вулиці 8 Березня в місті Луцьку, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_7, який помер 29 серпня 2014 року.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
ОСОБА_4, вважається такою, що спадщину після смерті батька - ОСОБА_7 прийняла, виходячи із наступного.
Пасивний шлях прийняття спадщини не передбачає вчинення жодних дій спадкоємцем, а зумовлений лише наявністю певних фактів, таких як:
- постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини
- невчинення жодних дій щодо відмови від спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК України)
- відсутність повної цивільної дієздатності і невчинення жодних дій щодо відмови від спадщини (ч. 4 ст. 1268 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.
Згідно роз'яснення п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою відмови у відкритті провадження у справі.
Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку , передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.
Отже, обов'язок спадкодавця ОСОБА_7, щодо сплати заборгованості за аліментами, які були присуджені судом позивачу ОСОБА_1 (кредиторові) із спадкодавця за його життя, не припинився внаслідок його смерті, а перейшов до його спадкоємців доньки - ОСОБА_4, та його матері - ОСОБА_2.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Виходячи зі змісту указаної норми це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування. Для всіх спадкоємців існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця, зокрема, часткова відповідальність.
Статтею 194 СК України передбачено, що від погашення заборгованості за аліментами боржника не може звільнити жодна обставина. У випадку смерті платника аліментів його спадкоємці за рахунок наявних активів спадкової маси зобов'язані погасити заборгованість за аліментами на дитину. Обов'язок платника аліментів по їх сплаті після його смерті припиняється як нерозривно пов'язаний з його особою батька і не може бути виконаний іншою особою (стаття 608 ЦК України).
Зобов'язання із сплати аліментів є таким, що нерозривно пов'язане із особою боржника, і дійсно припиняється із смертю боржника. Проте заборгованість по аліментах, яка існувала до моменту смерті боржника є зобов'язанням, яке не припиняється зі смертю боржника і включається до спадкової маси. Спадкоємці успадковують як активи так і борги спадкодавця.
Відповідно до довідки другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у померлого ОСОБА_7 станом на 29.08 2014 року існувала заборгованість за аліментами згідно виконавчого листа по справі №2-7863 від 11.02.2005 року у розмірі 33162,39 гривень (а.с. 21)
Станом на день смерті спадкодавця 29 серпня 2014 року заборгованість за аліментами становить 33162,39 грн.
Зважаючи на те, що спадкоємці прийняли спадщину, тому до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 перейшов обов'язок задовольнити вимоги ОСОБА_1, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Згідно висновку про вартість майна, який міститься в матеріалах справи, вартість квартири № 26, в житловому будинку № 4, по вулиці 8 Березня в місті Луцьку - становить 415552 гривні, таким чином сума стягнення не перевищує вартість майна,одержаного у спадщину. Інших доказів вартості спадкового майна суду не надано. Крім того, встановлено, що домовленості між сторонами щодо можливості сплати одноразовим платежем вимог позивача( кредитора) не досягнуто.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Покликання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 у відзиві та ту обставину, що позивачем пропущено встановлений ст. 1281 ЦПК України строк пред'явлення вимоги до кредитора не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку, позивач на дату звернення до суду з позовною заявою була неповнолітньою, та у відповідності до ч.4. ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, а тому до неї застосовуються вимоги ст.1270 ЦК України, якою визначаються строки для прийняття спадщини, а тому, у зв'язку з цим, на думку суду, у даних відносинах не підлягає застосуванню норми ст. 1281 ЦПК України.
Заперечення викладені представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 у відзиві на позовну заяву, не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про задоволення позову про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості по сплаті аліментів в сумі по 11 054,13 гривень з кожної, відповідно до їх частки в складі спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7
Керуючись ст. 194 СК України, ст.ст. 1216, 1218,, 1268, 1270,1281, 1282,1297 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81,89 141, 280, 281, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 11 054 (одинадцять тисяч п'ятдесят чотири) гривні 13 копійок заборгованості по сплаті аліментів, яка утворилася у ОСОБА_7, який помер 29 серпня 2014 року.
Стягнути з ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 11 054 (одинадцять тисяч п'ятдесят чотири) гривні 13 копійок заборгованості по сплаті аліментів, яка утворилася у ОСОБА_7, який помер 29 серпня 2014 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; РНОКПП НОМЕР_1);
Відповідач: ОСОБА_2 ( місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3; м. Луцьк; РНОКПП НОМЕР_2)
Відповідач: ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4; РНОКПП НОМЕР_3), яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 (місце проживання: місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4; РНОКПП НОМЕР_4).
Дата складення повного тексту рішення 19 жовтня 2018 року.
Суддя
Луцького міськрайонного суду ОСОБА_10