Справа № 161/13981/18
Провадження № 2/161/3644/18
(заочне)
12 жовтня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Пушкарчук В. П.
з участю секретаря судового засідання Загоровської І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення,-
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що відповідач не проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, а фактично проживає за кордоном.
Своєю пропискою у належному позивачам житлі відповідач створює перешкоди у належному користуванні власністю, оскільки плата за комунальні послуги нараховується на відповідача, хоча він даним житлом не користується, не користується і комунальними послугами.
Враховуючи наведене, просять суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали суду заяву про розгляд справи у їхній відсутності, позовні вимоги підтримують повністю з підстав наведених в позовній заяві, просять позов задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав нотаріально завірену згоду, в якій не заперечує про зняття його з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 р. № 475\97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на висланий розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками квартири АДРЕСА_2 - Інтернаціоналістів у м. Луцьку, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло (а.с. 11), копією технічного паспорту (а.с. 7,8) та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 6).
З копії будинкової книги А№23724 вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 - ІнтенрнаціоналістівАДРЕСА_3 (а.с 9,10)
Як вбачається з повідомлення Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області від 20.08.2018 року №3/6351 в ході проведення перевірки та опитуванні сусідів було встановлено, що ОСОБА_3 дійсно не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 протягом останніх шести років і по даний час (а.с. 5).
Реєстрація відповідача у квартирі АДРЕСА_4 - Інтернаціоналістів у м. Луцьк носить формальний характер.
Права власника жилого будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику права вимагати усунення будь-яких порушень його права хоча й ці порушення не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами закону.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Разом з тим, згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Виходячи із наведеного, суд прийшов до висновку, що відсутність відповідача у спірному житлі не зумовлена поважними причинами, а тому позов про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою №4 у житловому будинку №7, що знаходиться по вул. Воїнів - Інтернаціоналістів у м. Луцьк, підставний і підлягає до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходить з того, що факт реєстрації відповідача за вказаною адресою, впливає на права і обов'язки позивача. Зокрема, позивач змушений здійснювати оплату комунальних послуг виходячи з кількості осіб, які є прописаними за вказаною адресою. Реєстрація відповідача призводить до вимушеної більшої оплати за комунальні послуги.
Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, судового рішення про позбавлення права власності на житлове приміщення, права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або померлою, свідоцтва про смерть, тощо. Таким чином, рішення суду у справі про втрату права на житло одночасно є підставою для зняття з реєстрації відповідача за вказаною адресою.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 267, 354 ЦПК України, ст. 150 ЖК України, ст.ст. 317, 319, 383, 391 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право на користування жилим приміщенням за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Воїнів - ІнтернаціоналістівАДРЕСА_3.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області ОСОБА_4