10 жовтня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/18216/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Баранець О.М., Вронська Г.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Головатюк Л.Д.)
від 18.01.2018
та постанову Київського апеляційного господарського суду
(головуючий - Разіна Т.І., судді - Сулім В.В., Яковлєв М.Л.)
від 02.04.2018,
у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ДХЛ Логістика (Україна)"
про стягнення 520 133,56 грн
Публічне акціонерне товариства "Фармстандарт-Біолік" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДХЛ Логістика (Україна)" про стягнення збитків у розмірі 520 133,56 грн, що еквівалентно 1 128 150,00 російським рублям.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 06.10/14 від 06.10.2014 щодо умов збереження переданого для перевезення товару, внаслідок чого ПАТ "Фармстандарт-Біолік" понесло збитки у розмірі 520 133,56 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 відмовлено у задоволенні позову.
Приймаючи рішення господарський суд дійшов висновків, що позивачем не доведено наявності елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків в порядку ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 залишено без змін.
ПАТ "Фармстандарт-Біолік" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст. ст. 933, 934 Цивільного кодексу України та ст. 228 Господарського кодексу України. Стверджує, що судом не було враховано умови п. 4.3. договору № 06.10/14 від 06.10.2014. На думку скаржника ПАТ "Фармстандарт-Біолік" як експедитор у перевезенні несе відповідальність за збереження вантажу.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Зазначає, що він належним чином виконав своє зобов'язання договору № 06.10/14 від 06.10.2014 щодо зазначення в авіанакладній "Не допускати замороженим препарату". За вказаним договором ТОВ "ДХЛ Логістика (Україна)" не був зобов'язаний надавати позивачеві послуги перепакування вантажу, укладення договорів зі складами з відповідним температурним режимом, замовлення спеціального транспорту і, відповідно, не може нести відповідальності за можливі збитки позивача, пов'язані з впливом температури на товар.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 06.10.2014 між ПАТ "Фармстандарт-Біолік" як замовником та ТОВ "ДХЛ Логістика (Україна)" як експедитором було укладено договір № 06.10/14. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ "ДХЛ Логістика (Україна)" взяло на себе зобов'язання з організації митно-брокерського та транспортно-експедиторського обслуговування вантажів замовника.
Пунктом 1.2 вказаного договору також визначено, що по кожній окремій відправці вантажу замовника складається доповнення до договору з зазначенням конкретних умов транспортно-експедиторського та митно-брокерського обслуговування цієї відправки. Таке доповнення є невід'ємною складовою частиною цього договору.
Експедитор зобов'язався укладати за рахунок замовника договори транспортного перевезення вантажів з вантажоперевізниками; здійснювати організацію транспортно-експедиторського та митно-брокерського обслуговування вантажів замовника згідно з отриманими від нього інструкціями, інформацією про вантаж та відвантажувальними реквізитами відповідно з чинними правилами перевезення вантажів (п. 2 договору).
Пунктом 2.2.1 договору сторони визначили, що до обов'язків позивача, як замовника входить: підготувати вантаж до відправлення/приймання в належній тарі та упаковці, яка оберігає вантаж від псування і пошкодження на шляху слідування і під час перевалки, отримати та оплатити всі необхідні ліцензії, дозволи і декларації.
Відповідно до п. 4.5.1 договору експедитор несе відповідальність за збитки, що виникли у замовника внаслідок неналежного виконання умов договору експедитором.
Сторони розрахунком вартості авіаперевезення (USD)/дорученням на доставку вантажу авіатранспортом (EXPORT) № 47 від 06.12.2016 (додаток до договору), погодили обсяг та умови здійснення доставки вантажу: лікарські засоби Антиген кардіоліпіновий РМП з а/п Бориспіль (Україна) до а/п Шереметьево (Російська Федерація). Відправник - ПАТ "Фармстандарт-Біолік", отримувач - ПАТ "Фармстандарт". В графі "Особливі умови" розрахунку зазначено: "В авіанакладній вказати: "Не допускати замороженим препарату".
Відповідно до товарно-транспортної накладної № 204 від 12.12.2016 ПАТ "Фармстандарт-Біолік" передало ТОВ "ДХЛ Логістика (Україна)" лікарські засоби для перевезення.
Судами встановлено, що безпосереднє авіаперевезення вантажу здійснювала авіакомпанія LOT Cargo (Польща) за участю ТОВ "Карголайт" як агента з продажу вантажних перевезень. Вказане перевезення оформлено ававіанакладною 080 IEY 32631244 (а.с. 42, т. 1) в графі Handling information (інформація з обробки вантажу) якої зазначено: "DO NOT FREEZE THE GOODS" (не заморожувати товар).
Після отримання вантажу його отримувач ПАТ "Фармстандарт" листом № 80/скл від 23.01.2017 повідомив ПАТ "Фармстандарт-Біолік" про порушення температурного режиму при транспортуванні лікарських засобів. Вказав причину такого порушення - відсутність належної комплектації товару для дотримання умов транспортування (а.с. 22 - 23, т. 1).
06.03.2017 ПАТ "Фармстандарт" ПАТ "Фармстандарт-Біолік" підписали акт про невідповідність товару.
Вважаючи, що ТОВ "ДХЛ Логістика (Україна)" неналежно виконала свої зобов'язання з надання транспортно-експедиторських послуг, а саме - порушило умови збереження переданого для перевезення вантажу, ПАТ "Фармстандарт-Біолік" надіслало на адресу відповідача претензію з вимогами відшкодувати завдані збитки у розмірі вартості зіпсованого товару в сумі 1 128 150,00 російських рублів.
ТОВ "ДХЛ Логістика (Україна)" листом № 188 від 02.10.2017 відмовила в задоволенні вказаної претензій, вказавши на відсутність належної комплектації товару для дотримання умов транспортування.
Предметом спору у цій справі є стягнення збитків з експедитора за пошкоджений товар, що перевозився.
За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Відповідно до ст. 929 ЦК України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
За змістом ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
У ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другоь стороною.
Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини відповідача. При цьому обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і збитками покладено на позивача.
Як правильно зазначили господарські суди попередніх інстанцій, протиправна поведінка у діях ТОВ "ДХЛ Логістика (Україна)" відсутня, оскільки ним не порушено жодного свого зобов'язання передбаченого договором № 06.10/14 від 06.10.2014 та розрахунком вартості авіаперевезення (USD)/дорученням на доставку вантажу авіатранспортом (EXPORT) № 47 від 06.12.2016, зокрема у авіанакладній 080 IEY 32631244 в графі Handling information (інформація з обробки вантажу) якої зазначено: "DO NOT FREEZE THE GOODS" (не заморожувати товар). Відповідач не був зобов'язаний контролювати температурний режим під час перевезення вантажу, а за погодженням з позивачем, лише мав вказати відповідне застереження в авіанакладній.
Вини у діях відповідача також немає, оскільки він забезпечив сумлінне і належне виконання покладених на нього вказаним договором та розрахунком/дорученням обов'язків.
Необхідно зазначити, що порушення температурного режиму зберігання товару, пов'язане з пакуванням такого товару. Зобов'язання щодо забезпечення належного пакування, яке б захищало товар від псування не лише під час перевезення, а й під час перевалки (переміщення вантажу з одного транспортного засобу на іншій) покладене на позивача за умовами пункту 2.2.1 договору № 06.10/14 від 06.10.2014. Відповідно, відсутні правові підстави покладати на відповідача відповідальність за псування товару.
Причина порушення температурного режиму при перевезенні чітко зазначена у листі ПАТ "Фармстандарт" № 80/скл від 23.01.2017 - відсутність належної комплектації товару для дотримання умов транспортування.
Окрім того відповідач, після отримання претензії позивача звернувся до безпосередніх перевізників - авіакомпанії LOT Cargo (Польща) та ТОВ "Карголайт" - агента з продажу вантажних перевезень щодо надання відповідних роз'яснень.
Авіакомпанія LOT Cargo (Польща) надала листа від 20.04.2017 в якому пояснила, що вантаж було отримано без будь-яких пошкоджень та невідповідностей (в належній формі та стані). Вантаж зберігався за нормальних температурних умов, у відповідності з авіанакладною і не був заморожений. Не було жодної інформації про пошкодження від компанії з обробки вантажів.
ТОВ "Карголайт" у листі від 22.09.2017 № 050/17 пояснило, що авіакомпанія не несе відповідальності за дотримання температурного режиму при навантажувально-розвантажувальних роботах на сегментах від складу до літака і навпаки. При цьому, згідно правил ІАТА відправник зобов'язаний використовувати спеціальну упаковку з терморегуляцією для підтримки необхідної температури на всіх ділянках та застосувати спеціальне маркування, якщо він бажає дотримання відповідного температурного режиму.
Вищевикладеним спростовуються аргументи скаржника про порушення вимог ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" та ст. 934 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено наявність чотирьох складових правопорушення відповідно до чинного законодавства (наявність неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та понесеними позивачем збитками і розміром відшкодування) з боку відповідача щодо понесених позивачем збитків, визначених як ціна позову.
Доводи касаційної скарги ПАТ "Фармстандарт-Біолік" про належність та допустимість акту про невідповідність товару від 06.03.2017 як доказу наявності збитків у справі відхиляються Верховним Судом, оскільки зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції касаційного суду згідно статті 300 ГПК України.
Господарські суди вказали, що акт про невідповідність товару є неналежним та допустимим доказом, оскільки його було складено між пов'язаними особами, які мають спільний інтерес, без залучення відповідача, чи будь-якої сторонньої експертної організації для підтвердження неналежної якості і псування товару, зі спливом тривалого часу після прийняття товару (вантажу), а саме - 06.03.2017, в той час, як такий товар було отримано контрагентом позивача 19.12.2016.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 у справі за № 910/18216/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді О. Баранець
Г. Вронська