18.10.2018 Справа № 920/607/18
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,
за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.,
представника позивача Кравчика І.П.
представника відповідача Петренко Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/607/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебтфорт Україна» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 3, офіс 307; ід. код 40298050)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Муссон» (40009, м. Суми, вул. Ярослава Мудрого, 71, офіс 208; ід. код 35068151)
про стягнення 120616,96 грн.,
встановив:
До господарського суду звернулось ТОВ «Дебтфорт Україна» з позовом до ТОВ «А-Муссон» про стягнення 120616,96 грн. заборгованості за договірними зобов'язаннями, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору доручення № АМ 19/02/18 від 19.02.2018 в частині повноти та своєчасності оплати наданих послуг.
25.09.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження його вимог у заявленій до стягнення сумі.
01.10.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він наполіг на позовних вимогах та зазначив, що зазначені за змістом відзиву аргументи відповідача не відповідають фактичним обставинами справи.
Крім того, від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, мотивуючи її частковим погашенням відповідачем заборгованості у розмірі 10000 грн. згідно платіжного доручення № 1925 від 21.08.2018. Тому, згідно нового розрахунку позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 116656,08 грн., в тому числі: 101178,48 грн. основного боргу, 14245,57 грн. пені, 1232,03 грн. 3% річних.
Керуючись вимогами п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України суд приймає зменшення позивачем позовних вимог до 116656,08 грн.
18.10.2018 від відповідача до суду надійшли клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, клопотання про відкладення розгляду справи та заява про розстрочення виконання судового рішення у справі на 6 місяців.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та не заперечував проти розстрочення виконання судового рішення у справі на 6 місяців. Представник відповідача в судовому засіданні просив суд розстрочити виконання судового рішення на 6 місяців, а клопотання про відкладення розгляду справи та зменшення розміру штрафних санкцій не підтримав та просив залишити їх без розгляду.
Відтак, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та зменшення розміру штрафних санкцій суд залишає без розгляду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕБТФОРТ УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «А-МУССОН» 19 лютого 2018 року було укладено Договір доручення № АМ 19/02/18 (далі - Договір).
Відповідно до. п. 1.1 відповідач (довіритель) доручив, а позивач (повірений) прийняв на себе зобов'язання, за винагороду, надавати відповідачу послуги, а саме, здійснювати дії, спрямовані на сприяння погашення заборгованості фізичних та юридичних осіб (боржників) перед відповідачем на основі договорів, що були укладені між боржниками та відповідачем.
Підпунктом 5.1 Договору встановлено, що розмір плати (винагороди) встановлюється в Додатку № 1 до Договору.
В п.п. 5.3. сторони погодили, що сума винагороди за надані позивачем послуги, встановлюється у відсотках та вираховується від фактично переказаних боржниками сум заборгованості на рахунки відповідача.
Угодою про погодження розміру винагороди повіреного (Додаток № 1) до Договору доручення № АМ 19/02/18 від 19 лютого 2018 року, розмір винагороди за надані позивачем послуги встановлено у розмірі 30% від фактично переказаних боржниками сум заборгованості на рахунки відповідача.
Позивач згідно вимог Договору надав відповідачу послуги за наступні періоди:
- за період з 01.03.2018 по 30.03.2018 , що підтверджується Актом приймання - передачі наданих послуг від 30 березня 2018 року за період з 01.03.2018 по 30.03.2018 відповідно до Договору доручення № АМ 19/02/18 від 19 лютого 2018 року, за яким вартість послуг, наданих позивачем, становить 45739,39 грн.;
- за період з 01.04.2018 по 27.04.2018, що підтверджується Актом приймання - передачі наданих послуг від 27 квітня 2018 року за період з 01.04.2018 по 27.04.2018 відповідно до Договору доручення № АМ 19/02/18 від 19 лютого 2018 року, за яким вартість послуг, наданих позивачем, становить 48711,54 грн.;
- за період з 01.05.2018 по 31.05.2018, що підтверджується Актом приймання - передачі наданих послуг від 31 травня 2018 року за період з 01.05.2018 по 31.05.2018 відповідно до Договору доручення № АМ 19/02/18 від 19 лютого 2018 року, за яким вартість послуг, наданих позивачем, становить 31727, 55 грн.
Підписанням Актів приймання - передачі за період з 01.03.2018 по 31.05.2018 сторони підтвердили, що послуги, відповідно до умов Договору, надані належним чином та сторони не мають жодних претензій один до одного щодо наданих послуг.
Згідно з Актами прийому-передачі наданих послуг позивачем надано відповідачу послуги на загальну вартість 126178,48 грн.
Відповідно до п.п. 5.4. Договору оплата винагороди за виконання позивачем доручення відповідача здійснюється у Національній валюті України шляхом безготівкового перерахування суми винагороди на поточний рахунок позивача, протягом 10 робочих днів від дати підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг, але не пізніше 25 числа місяця, що йде за місяцем надання послуг.
Таким чином, за період з 01.03.2018 по 30.03.2018 оплата за надані послуги мала бути перерахована на поточний рахунок позивача не пізніше 25.04.2018, за період 01.04.2018 по 27.04.2018 - не пізніше 25.05.2018, за період 01.05.2018 по 31.05.2018 - не пізніше 25.06.2018.
Відповідачем надані послуги в повному обсязі не оплачено.
Проведено часткову сплату 02.05.2018 у розмірі 15000 грн., а також 21.08.2018 у розмірі 10000 грн.
Враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості за надані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача 101178,48 грн. основного боргу за надані послуги.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищезазначене, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманих послуг чим порушив умови Договору.
Тому, суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу.
Щодо вимог позивача про стягнення з позивача 14245,57 грн. пені та 1232,03 грн. 3% річних суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням вимог п.п. 5.4. Договору, відповідач вважається таким, що прострочив починаючи з 26 числа місяця, що йде за місяцем надання послуг (якщо оплату не було здійснено).
Тому, за Актом прийому-передачі від 30.03.2018 відповідач вважається таким, що прострочив з 26.04.2018, за Актом прийому-передачі від 27.04.2018 відповідно 26.05.2018, за Актом прийому-передачі від 31.05.2018 відповідно 26.06.2018.
Після часткової оплати наданих послуг за Актом прийому-передачі від 30.03.2018 на суму 45739,39 грн., а саме 15000 грн. та 10000 грн., відповідач вважається таким, що прострочив на суму 30739,39 грн. та 20739,39 грн. з 02.05.2018 та 21.08.2018 відповідно.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно з п.п. 6.4. Договору за порушення строків сплати винагороди та її розмірів, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у момент прострочення, від суми несвоєчасно сплачених коштів, за кожний день прострочення платежу.
Перевіривши, розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення пені та 3% річних, у зв'язку з невірним визначенням позивачем початку періоду прострочення сплати основного боргу (відмінним від п.п. 5.4. Договору), відтак стягненню підлягає 12900,47 грн. пені та 1113,37 грн. 3% річних.
У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за Договором доручення № АМ 19/02/18 від 19.02.2018 в сумі 115192,32 грн., в тому числі: 101178,48 грн. основного боргу, 12900,47 грн. пені та 1113,37 грн. 3% річних.
Тому, враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 115192,32 грн., суд дійшов висновку про задоволення позову у цій частині, а в решті позовних вимог суд відмовляє за необгрунтованістю.
Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідач просить суд розстрочити виконання судового рішення у даній справі на 6 місяців рівними частинами починаючи з 23.11.2018, представник позивача в судовому засіданні не заперечує проти розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців.
Тому, з урахуванням вимог п. 2 ч. 6 ст. 238, ст. 331 ГПК України суд дійшов висновку заяву відповідача задовольнити та розстрочити виконання судового рішення у даній справі на 6 місяців рівними частинами починаючи з 23.11.2018.
Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку судовий збір покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1786,55 грн. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Муссон» (40009, м.Суми, вул. Ярослава Мудрого, 71, офіс 208; ід. код 35068151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебтфорт Україна» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 3, офіс 307; ід. код 40298050) заборгованість за Договором доручення №АМ 19/02/18 від 19.02.2018 в сумі 115192,32 грн., в тому числі: 101178,48 грн. основного боргу, 12900,47 грн. пені та 1113,37 грн. 3% річних; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 1786,55 грн.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення задовольнити.
Виконання даного рішення розстрочити на 6 місяців починаючи з 23.11.2018, шляхом стягнення заборгованості (з урахуванням судового збору) такими частинами:
- 23.11.2018 - 19496,47 грн.
- 23.12.2018 - 19496,47 грн.
- 23.01.2019 - 19496,47 грн.
- 23.02.2019 - 19496,47 грн.
- 23.03.2019 - 19496,47 грн.
- 23.04.2019 - 19496,52 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено 22.10.2018.
Суддя В.Л.Котельницька