18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
09 жовтня 2018 року м. Черкаси справа № 925/775/18
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участі представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 за посадою (директор), у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянув справу за позовом публічного акціонерного товариства «Азот» до комунального підприємства «Агроекологія» Червонослобідської сільської ради про стягнення 37662 грн. 55 коп.,
Позивач - публічне акціонерне товариство «Азот» звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Комунального підприємства «Агроекологія» Червонослобідської сільської ради про стягнення, у відповідності до договору про надання послуг з очищення стічних вод № 151-221 від 11.07.2017 року, 31239 грн. 67 коп. основного боргу, 3857 грн. 08 коп. пені, 1089 грн. 68 коп. інфляційних втрат, 388 грн. 22 коп. 3% річних та відшкодування судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов'язків з оплати наданих йому позивачем послуг за договором про надання послуг з очищення стічних вод № 151-221 від 11.07.2017 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.05.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 925/775/18 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, зобов'язано відповідача у встановлений строк надіслати суду відзив на позов, а позивача - відповідь на відзив. Крім того, відповідачу роз'яснено його право в порядку ст. 250 ГПК України на подання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Копії ухвали суду від 15.05.2018 направлені сторонам рекомендованими листами з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними позивачем у позовній заяві, їм вручені, що підтверджується відповідними повідомленнями відділень поштового зв'язку про вручення, які приєднані до матеріалів справи (а. с. 81, 82).
Позивач в особі свого представника 19.09.2018 року подав заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 27787/18), у якій, внаслідок збільшення періоду заборгованості та зміною вартості послуг, остаточно просив суд про стягнення за договором про надання послуг з очищення стічних вод № 151-221 від 11.07.2017 року з відповідача на свою користь 31239 грн. 67 коп. основного боргу, 4800 грн. 98 коп. пені, 1089 грн. 68 коп. інфляційних втрат, 532 грн. 22 коп. 3% річних та відшкодування судових витрат.
Ухвалою суду від 20.09.2018 року прийнято до провадження заяву представника позивача про збільшення розміру позовних у справі № 925/775/18, подальший розгляд справи відбувався із урахуванням цієї заяви.
У судових засіданнях позивач в особі свого представника позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві і заяві про збільшення розміру позовних вимог, підтримав і просив задовольнити повністю, відповідач в особі свого представника позовні вимоги визнав повністю.
Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
11.07.2017 року між відповідачем - публічним акціонерним товариством «Азот», як виконавцем, та позивачем - комунальним підприємством «Агроекологія», як замовником, укладено договір про надання послуг з очищення стічних вод № 151-221 (далі - Договір, а.с. 16-19), за умовами п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язався надати, а замовник прийняти й оплатити виконавцю послуги з приймання стічних вод, що надійшли від замовника на очищення від забруднення.
Замовник зобов'язався надати до очищення виконавцю стічні води з якісними характеристиками, визначеними у п. п. 1.2. Договору.
Сторони погодили усі істотні умови договору, зокрема, домовилися про наступне:
п. 1.3. - замовник транспортує стічні води належної якості , які утворилися від побутових потреб населення, від каналізаційної насосної станції (КНС) в напірний каналізаційний колектор виконавця та сплачує всі платежі згідно умов цього Договору;
п. 1.4. - виконавець приймає стічні води, що поступили від замовника і очищує їх від забруднення з наступним скидом у водоймище. Взаємовідносини між виконавцем та замовником визначаються згідно з умовами та положенням, які наведені в цьому Договорі;
п. п. 2.1.8.- 2.1.10. - замовник зобов'язався розраховувати кількість стічних вод згідно з обсягами водопостачання, згідно звіту про кількість води надаваної споживачам, які користуються водовідведенням на 01число місяця наступного за розрахунковим; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги;
п. 3.1. - ціна за очищення 1000 м. куб. стічних вод становить 2412 грн. з урахуванням ПДВ. Загальна сума Договору складає орієнтовно 61506 грн. При зміні цін на сировину, матеріали, енергоресурси та інше, виконавець може вносити обґрунтовані зміни ціни за очищення стічних вод;
п. 3.2. - підставою для оплати за очищення стічних вод є рахунок, що виставляється на основі складеного двостороннього акту про обсяг переданих стічних вод на очисні споруди виконавця за розрахунковий період (місяць) (Додаток №1), не пізніше п'яти робочих днів місяці, наступного за розрахунковим. Для оформлення двостороннього акта, представник замовника прибуває на очисні споруди виконавця, де згідно з розрахунками складається акт, який потім підписується керівниками обох сторін. У випадку неявки представника замовника, виконавець складає односторонній акт, який є обов'язковим для сторін;
п. 3.3 - порядок розрахунків: замовник переказує на розрахунковий рахунок виконавця оплату за очистку стічних вод, що надходять на очисні споруди кожного місяця, не пізніше п'яти банківських днів після виставлення рахунку;
п. 4.1. - у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами України і Договором;
п. 4.2. - замовник за затримку оплати отриманих послуг сплачує виконавцю пеню і розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який вона нарахована, від суми неоплачених послуг за кожен день затримки оплати отриманих послуг;
п. 7.1.-7.3. - Договір вважається укладеним з дати його підписання Сторонами та його скріплення печатками та діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до повного виконання. Закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору;
п. 8.2. - додаткові угоди та додатки до Договору є його невід'ємними частинами, мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками.
Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.
До Договору сторонами погоджені додатки: Додаток № 1 - Акт про обсяг переданих стічних вод на очисні споруди виконавця за розрахунковий період (місяць), Додаток № 2 - Методика розрахунку плати за порушення, що допущені КП «Агроекологія» при передачі стічних вод на очисні споруди ПАТ «Азот», Додаток № 3 - Схема розмежування балансової належності (а. с. 20-22), які згідно п. 8.2. Договору є його невід'ємними частинами.
Із погоджених сторонами актів вбачається, що відповідачем перекачано на очисні споруди позивача для очищення у липні 2017 року 2170 м. куб. стічних вод, серпні 2017 року 1652 м. куб. стічних вод, у вересні 2017 року 1923 м. куб. стічних вод, у жовтні 2017 року 1159 м. куб. стічних вод, у листопаді 2017 року 1985 м. куб. стічних вод, у грудні 2017 року 1526 м. куб. стічних вод, у січні 2018 року 1388 м. куб. стічних вод, у лютому 2018 року 1493 м. куб. стічних вод, у березні 2018 року 1291 м. куб. стічних вод, у квітні 2018 року 1297 м. куб. стічних вод, у травні 2018 року 1064 м. куб. стічних вод, у червні 2018 року 1533 м. куб. стічних вод.
На виконання умов договору позивачем направлено відповідачу платіжні вимоги на оплату наданих позивачем послуг: № 247 від 31.06.2017 року на суму 5234,04 грн., № 286 від 31.08.2017 року на суму 3984,62 грн., № 333 від 30.08.2017 року на суму 4638,28 грн., № 353 від 31.10.2017 року на суму 2795,51 грн., № 397 від 30.11.2017 року на суму, 4787,82 грн., № 433 від 31.12.2017 року на суму 3680,71 грн., № 27 від 31.01.2018 року на суму 3347,86 грн., № 56 від 28.02.2018 року на суму 3601,12 грн., № 86 від 31.03.2018 року на суму 3113,89 грн., № 118 від 30.04.2018 року на суму 4015,51 грн., № 156 від 31.05.2018 року на суму 3294,44 грн., № 190 від 30.06.2018 року на суму 4746,17 грн. (а.с. 45- 74 із доказами їх направлення та отримання відповідачем).
Із платіжних доручень № 147 від 01.11.2017 року на суму 1000 грн., № 189 від 28.11.2017 року на суму 2500 грн., № 221 від 15.12.2017 року на суму 4000 грн., № 243 від 22.12.2017 року на суму 3000 грн., № 260 від 28.12.2017 року на суму 3000 грн., № 302 від 09.02.2018 року на суму 200 грн., № 343 від 12.03.2018 року на суму 2000 грн. вбачається, що відповідачем заборгованість по наданих послугах частково оплачено на суму 16000 грн.
06.03.2018 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) прийнято Постанову № 296 «Про внесення змін до постанови Національної комісієї, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.06.2016 року № 1141» (а. с. 23-26), якою внесено зміни до Постанови НКРЕКП від 16.06 2016 року № 1141 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.07.2016 року за № 995/29125, зокрема, підпункт 104 викладено в такій редакції: «п. 104) публічному акціонерному товариству «Азот» (м. Черкаси) зі структурою, наведеною в додатку 104 цієї постанови: на централізоване водовідведення: споживачам, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 1,94 за 1 куб. м. (без податку на додану вартість); споживачам, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 2,58 грн. за 1 куб. м. (без податку на додану вартість)».
Постанова НКРЕКП офіційно опублікована в газеті «Урядовий кур'єр» 20.03.2018 року № 53 та набрала чинності з дня, наступного за днем її опублікування, тобто з 21.03.2018 року (а. с. 27-31).
У зв'язку із прийняттям зазначеної постанови, 15.08.2018 року сторонами була укладена Додаткова угода № 2/1 (а. с. 86) до Договору № 151-221 від 11.07.2017 року, за умовами п. 1 якої пункт 3.1 Договору викладено в наступній редакції: «ціна на очищення 1000 м. куб. стічних вод становить 3096 грн. з урахуванням ПДВ. Загальна сума Договору складає орієнтовно 154000 грн. при зміні цін на сировину, матеріали, енергоресурси та інше, виконавець може вносити обґрунтовані зміни ціни за очищення стічних вод».
Відповідно до п.п. 2-4 Додаткової угоди № 2/1від 15.08.2018 року, решта пунктів Договору про надання послуг з очищення стічних вод № 151-221 від 11.07.2017 року залишається без змін. Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору і набирає чинності з 01.04.2018 року.
10.04.2018 року за вих. № 501-06/180 позивач надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості на суму 14468,68 грн., що виникла із відносин по договору про надання послуг з очищення стічних вод № 151-221 від 11.07.2017 (а. с. 77-78, докази направлення а. с. 79), яка відповідачем залишена без відповіді і виконання.
Отже, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про стягнення 31239 грн. 67 коп. боргу з оплати за надані послуги за період липень 2017 - липень 2018 року, 4800 грн. 98 коп. пені, 1089 грн. 68 коп. інфляційних втрат, 532 грн. 22 коп. 3% річних станом на 17.09.2018 року, даний спір виник у зв'язку із порушенням відповідачем своїх обов'язків з оплати наданих йому позивачем послуг за договором про надання послуг з очищення стічних вод № 151-221 від 11.07.2017 року.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань послуг, загальні положення про послуги визначені главою 63, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органами місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 ст. 11 ЦК України). Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 статті 11 ЦК України).
Відповідно до статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
Згідно з статтею 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У пунктах 3.2. та 3.3. Договору сторони погодили, що підставою для оплати за очищення стічних вод є рахунок, що виставляється на основі складеного двостороннього акту про обсяг переданих стічних вод на очисні споруди виконавця за розрахунковий період (місяць), не пізніше п'яти робочих днів місяці, наступного за розрахунковим; у випадку неявки представника замовника, виконавець складає односторонній акт, який є обов'язковим для сторін; порядок розрахунків: замовник переказує на розрахунковий рахунок виконавця оплату за очистку стічних вод, що надходять на очисні споруди кожного місяця, не пізніше п'яти банківських днів після виставлення рахунку.
Позивачем рахунки на оплату за очищення стічних вод відповідачу надсилалися, останнім вони отримані, що представниками сторін у судовому засіданні підтверджено.
Крім того, у п. 3.1. Договору зазначено, що виконавець може вносити обґрунтовані зміни ціни за очищення стічних вод.
Так, у зв'язку із прийняттям та набранням чинності Постанови НКРЕКП № 296 від 06.03.2018 року «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.06.2016 року № 1141», позивачем були внесені обґрунтовані зміни ціни за очищення стічних вод та обрахунок заборгованості за Договором із квітня 2018 року здійснювався у відповідності до вимог зазначеної Постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свій обов'язок за Договором в повному обсязі, факт надання послуг та їх несплати відповідачем на суму 31239 грн. 67 коп. матеріалами справи підтверджено, відповідачем визнано в повному обсязі, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.
У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, позивач просить стягнути 4800 грн. 98 коп. пені, 532 грн. 22 коп. 3% річних, 1089 грн. 68 коп. інфляційних втрат за період прострочення станом на 17.09.2018 року.
У пункті 4.2. Договору сторони погодили, що замовник за затримку оплати отриманих послуг сплачує виконавцю пеню і розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який вона нарахована, від суми неоплачених послуг за кожен день затримки оплати отриманих послуг;
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер цього виду відповідальності. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11). Отже, заходи відповідальності, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі N 6-42цс11).
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (абзац перший підпункту 1.10 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014 р. N 6.
Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
З огляду на викладені обставини справи, враховуючи, що відповідачем позов визнано повністю, зокрема і в частині стягнення 4800 грн. 98 коп. пені, 532 грн. 22 коп. 3% річних, 1089 грн. 68 коп. інфляційних втрат за період прострочення, тому такі вимоги позивача як і стягнення основного боргу підлягають задоволенню.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь якій стадії судового процесу;
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд приймає визнання позову відповідачем, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 31239 грн. 67 коп. основного боргу, 4800 грн. 98 коп. пені, 1089 грн. 68 коп. інфляційних втрат, 532 грн. 22 коп. 3% річних, задовольняє у повному обсязі.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 185, 191, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з комунального підприємства «Агроекологія» Червонослобідської сільської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 31448741, місцезнаходження: 19604, Черкаська область, Черкаський район, село Червона Слобода, вул. Чигиринський шлях, 135 на користь публічного акціонерного товариства «Азот», ідентифікаційний код юридичної особи 00203826, місцезнаходження: 18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72 - 31239 грн. 67 коп. основного боргу, 4800 грн. 98 коп. пені, 1089 грн. 68 коп. інфляційних втрат, 532 грн. 22 коп. 3% річних, 1762 грн. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 19 жовтня 2018 року.
Суддя В.М. Грачов