Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
22 жовтня 2018 рокуСправа № 912/2173/18
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С. розглянув у порядку письмового провадження справу № 912/2173/18
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський"
про стягнення 127 794,55 грн.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс") до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський" (далі - ТОВ "Кримський") про стягнення з відповідача на користь позивача 142,95 грн. пені, 486,00 грн. 3% річних, 415,05 грн. інфляційних втрат, а також витрат на правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання умов договору купівлі-продажу від 18.02.2008 № 204-02-2008 та наявним у позивача правом вимоги у відповідача виконання зобов'язання щодо сплати курсової різниці, пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат на підставі договору купівлі-продажу № 204-02-2008 від 18.02.2008, набуте на підставі Угоди від 02.07.2012 № 199/07-12.
06.09.2018 відповідачем подано до суду заяву, згідно якої останній зазначає про подання ТОВ "Кримський" клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та просить змінити відповідачу строк подачі відзиву на позов, початок якого обліковувати з дати ознайомлення зі справою (а.с. 52).
На зазначене клопотання, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в силу вимог ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Поряд з цим, сума заявлених у справі позовних вимог не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо наявності обставин, які не були б зазначені позивачем у позовній заяві, а також наявності доказів, які б не були надані позивачем та які, відповідно, могли б вплинути на вирішення судом даного спору по суті.
На підставі викладеного, господарський суд не вбачає необхідності у проведенні судового засідання у справі, а тому відмовляє в задоволенні заявленого відповідачем клопотання.
Що ж до клопотання відповідача про зміну строку подачі відзиву на позов, господарський суд зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Разом з тим, з дати ознайомлення відповідача з матеріалами даної справи (10.09.2018, а.с. 52) до дати вирішення спору по суті (22.10.2018) відповідачем не надано до суду письмового відзиву на позов.
12.09.2018 відповідачем подано до суду клопотання про залучення до участі у справі у якості відповідача ТОВ "Совагро", згідно якого зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 11.10.2017, на яке посилається позивач у позовній заяві, заборгованість стягнуто солідарно з ТОВ "Совагро" та ТОВ "Кримський". На теперішній час жоден із боржників заборгованість не сплатив, однак, позивачем у даній справі пред'явлено вимоги лише до ТОВ "Кримський", що відповідач вважає несправедливим та незаконним (а.с. 55).
Зазначене клопотання відповідача не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України право клопотати перед судом про залучення до участі у справі співвідповідача процесуальним законом надано лише позивачу у справі.
Також судом враховано, що положеннями ст. 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Оскільки, за доводами самого ж відповідача, жодним із солідарних боржників заборгованість за договором, що є підставою позову у даній справі, не сплачена, звернення до суду з позовними вимогами лише до ТОВ "Кримський" є законним правом позивача.
14.09.2018 позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість в сумі 64 988,05 грн. пені, 9 146,52 грн. 3% річних та 53 659,98 грн. інфляційних втрат, всього в розмірі 127 794,55 грн. (а.с. 56-63).
В силу вимог п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскільки позивачем заяву про збільшення позовних вимог подано до початку розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження (24.09.2018) і пред'явлена до стягнення з відповідача сума заборгованості з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, господарський суд вважає за можливе прийняти вказану заяву позивача до розгляду та вирішувати спір з урахуванням її змісту.
Відповідно до письмових пояснень позивача, що надійшли до суду 14.09.2018, останній наголошує на тому, що жодних процесуальних документів від відповідача у справі не отримував та повністю підтримує позовні вимоги (а.с. 67).
Пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок учасників справи подавати всі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Статтею 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Як визначено ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, господарський суд вважає за можливе вирішити спір за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши докази, господарський суд встановив наступні обставини.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.10.2017 у справі № 916/1909/17, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 (а.с. 16-27) позовні вимоги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" задоволено повністю; солідарно стягнуто з ТОВ "Совагро" та ТОВ "Кримський" на користь позивача 45779,98 грн. пені, 16068,35 грн. інфляційних втрат, 7819,74 грн. 3% річних, адвокатські витрати у розмірі 8000,00 грн. та судовий збір у сумі 1600,00 грн.
Зазначеним рішенням суду, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили, встановлені наступні обставини.
18.02.2008 між ТОВ ОСОБА_1" (Продавець) та ТОВ "Кримський" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №204-02-2008 (далі - Договір, за умовами якого Продавець зобов'язується передати Покупцю насіння (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та провести оплату за нього в строк та на умовах, вказаних у договорі.
Згідно з пунктами 8.1, 8.2 Договору, за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з законодавством; за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
При цьому, у п. 8.3 Договору сторони відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України домовились, що строк позовної давності щодо штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України домовились, що нарахування санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.
Умовами п. 11.1 Договору визначено, що він діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків договору.
Договір підписаний директорами товариств та скріплений печатками підприємств.
У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ "Кримський" взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару за Договором, ТОВ "Тридента Агро" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до ТОВ "Кримський" про стягнення 79386,19 грн. заборгованості, з яких: 59292,80 грн. - основний борг, 4990,35 грн. - пеня за період з 20.08.2008 по 26.12.2008, 2585,76 грн. - інфляційні втрати за період з вересня 2008 по листопад 2008, 623,36 грн. - 3% річних за період з 20.08.2008 по 26.12.2008, 8893,92 грн. - штраф та 3000,00 грн. - збитки, понесені ТОВ "Тридента Агро".
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2009 у справі №17/5 позов ТОВ "Тридента Агро" задоволено повністю з підстав його доведеності.
02.03.2009 Господарським судом Кіровоградської області на виконання вказаного рішення суду видано наказ №17/5.
Як вбачається з листа Головного управління юстиції у Кіровоградській області Управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №10/28-4 від 20.05.2013, державним виконавцем 18.12.2009 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 3 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення. При повторному надходженні наказу суду 29.01.2010, державним виконавцем було проведено опис нерухомого майна, належного боржникові, а саме: незавершеного будівництва, однак у зв'язку із відсутністю на вказаний об'єкт технічної документації, відповідно до статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачу було запропоновано авансувати витрати на виготовлення відповідної технічної документації, що не було зроблено останнім та знову стало наслідком винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу. Станом на 20.05.2013 наказ суду повторно не надходив.
26.01.2011 між ТОВ "Тридента Агро" (первісний кредитор) та ТОВ "Незалежна Юридична Компанія" (новий кредитор) укладено угоду №НЮК-249-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку статтею 512-519 Цивільного кодексу України) (далі Угода 1), згідно з якою ТОВ "Тридента Агро" відступило ТОВ "Незалежна Юридична Компанія" право вимоги виконання ТОВ "Кримський" зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі Договору, у зв'язку з його неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником, в тому числі, проте не обмежуючись, розміром грошового зобов'язання, включаючи витрати первісного кредитора, пов'язані з примусовим отриманням від боржника такого виконання (судові витрати), які підтверджені рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2009 у справі №17/5, що набрало законної сили.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Угоди 1 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно з Договором. З моменту укладення даної Угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2009 у справі №17/5, яке набрало законної сили.
У пункті 4.4 Угоди 1 сторони погодили, що сповіщення боржника про поступку права вимоги за цією угодою, первісним кредитором відбувається на власний розсуд та не є обов'язковим, оскільки при дійсності порушеного зобов'язання у розумінні статті 518 Цивільного кодексу України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання.
За змістом пункту 6.1 Угоди 1, остання набуває чинності з моменту її підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.
Угода 1 підписана директорами товариств та скріплена печатками підприємств.
Того ж дня, за актом прийому-передачі документів ТОВ "Тридента Агро" передано ТОВ "Незалежна Юридична Компанія" пакет документів, що підтверджують права вимоги виконання ТОВ "Кримський" обумовленого зобов'язання.
В подальшому 02.07.2012 між ТОВ "Незалежна Юридична Компанія" (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) укладено угоду №199/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку статей 512-519 Цивільного кодексу України) (далі - Угода 2), відповідно до якої ТОВ "Незалежна Юридична Компанія" відступило ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" право вимоги виконання ТОВ "Кримський" зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу №204-02-2008 від 18.02.2008, у зв'язку з його неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням.
За умовами пунктів 1.2, 2.1 Угоди 2, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно з Договором.. Вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 45 000,00 грн.
Пунктом 4.3 Угоди 2 сторони погодили, що сповіщення боржника про поступку права вимоги за цією угодою, первісним кредитором відбувається на власний розсуд та не є обов'язковим, оскільки при дійсності порушеного зобов'язання у розумінні статті 518 Цивільного кодексу України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання.
Відповідно до пункту 6.1 Угоди 2, вона набуває чинності з моменту її підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.
Угода 2 підписана директорами товариств та скріплена печатками підприємств.
За актом прийому-передачі документів від 02.07.2012 ТОВ "Незалежна Юридична Компанія" передало ТОВ "Компанія" Ніко-Тайс" пакет документів, що підтверджують права вимоги виконання ТОВ "Кримський" обумовленого зобов'язання.
17.08.2016 з метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою 2 між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (кредитор) та ТОВ "Совагро" (поручитель) укладено договір поруки №17-08-2016, за умовами якого ТОВ "Совагро" поручилось перед ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" за виконання обов'язку ТОВ "Кримський" щодо виконання грошового зобов'язання стосовно сплати розміру пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно з Договором.
Відповідно до пункту 3.1 договору поруки №17-08-2016 від 17.08.2016 відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат у розмірі 85000 грн.
У пункті 4.1 договору поруки №17-08-2016 від 17.08.2016 сторони погодили, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.
За змістом пункту 6.1 договору поруки №17-08-2016 від 17.08.2016 останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.
Договір поруки №17-08-2016 від 17.08.2016 підписаний сторонами та скріплений печатками товариств.
Несплата ТОВ "Совагро" як поручителем за договором поруки та ТОВ "Кримський" як боржником заборгованості, яка утворилась у останнього у зв'язку з несвоєчасним виконанням взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого за Договором товару, стала підставою для звернення ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" з даним позовом.
Предметом спору у даній справі є солідарне стягнення з відповідачів 45779,98 грн. пені та 7819,74 грн. 3% річних, нарахованих за період з 27.12.2008 по 23.05.2013, а також 16068,35 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з грудня 2008 по травень 2013.
При цьому, позивач зазначив, що питання щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із порушенням зобов'язання ТОВ "Кримський" за Договором за період з 27.12.2008 по 23.05.2013 на основний борг у розмірі 59 292,80 грн. у справі №17/5 Господарського суду Кіровоградської області не здійснювалось.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, зазначені вище обставини, встановлені Господарським судом Одеської області у справі №916/1909/17, не доказуються господарським судом при розгляді даної справи, оскільки в її розгляді беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У преамбулі та ст. 6 параграфу 1 Конвенції, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до п. 41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.
Згідно п. 72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) зазначено:
"Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів."
Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначає, що відповідно до листа Управління ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 10.07.2018 № 33/01-24/02, виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2009 № 17/5 про стягнення з ТОВ "Кримський" на користь ТОВ "Тридента Агро" коштів у розмірі 80298,05 грн., 20.08.2010 завершено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (виконавчий документ повернуто стягувачу у зв'язку з тим, що останній відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення). Станом на 19.07.2018 вказаний вище виконавчий документ повторно до відділу не надходив (а.с. 28).
За доводами самого відповідача у заяві від 11.09.2018, ані ним, ані ТОВ "Совагро" заборгованість за Договором не сплачена (а.с. 55).
Обґрунтовуючи пред'явлений позов, позивач зазначає, що право позивача на нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості відповідача за Договором починаючи з 24.05.2013 використане не було, що надає йому право на здійснення та стягнення з відповідача відповідних нарахувань, а саме: пені в сумі 64 988,05 грн. за період з 24.05.2013 по 27.10.2016, 3% річних в сумі 9 146,52 грн. за період з 24.05.2013 по 19.07.2018, інфляційних втрат в сумі 53 659,987 грн. за період з жовтня 2013 по травень 2018.
Вирішуючи спір по суті, господарський суд виходив з наступного.
Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Згідно ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Господарський суд зауважує, що нарахування пені за період з 24.05.2013 по 27.10.2016 не суперечить умовам п. 8.4. Договору, укладеного між відповідачем та ТОВ "Тридента Агро".
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі викладених вимог чинного законодавства та фактичних обставин справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, викладених у позовній заяві.
Перевіривши розрахунок пред'явлених до стягнення сум (а.с. 60-61), господарський суд зазначає, що нарахування позивачем пені в сумі 64 988,05 грн. за період з 24.05.2013 по 27.10.2016, 3% річних в сумі 9 146,52 грн. за період з 24.05.2013 по 19.07.2018, інфляційних втрат в сумі 53 659,987 грн. за період з жовтня 2013 по травень 2018 є арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню судом в повному обсязі.
Щодо судових витрат у справі слід зазначити наступне.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
12.02.2018 між позивачем (замовник) та адвокатом ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №12-02-2018 (а.с. 34-36), за умовами якого, виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ТОВ "Кримський", які виникли на підставі договору купівлі-продажу № 2004-02-2008 від 18.02.2008, Угоди №199/07-12 від 02.07.2012, надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із Боржника обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником перед Замовником зобов'язання на підставі Договору та Угоди, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовка ті підписання від імені Замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів Замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків Виконавця за даним договором.
На підтвердження статусу адвоката ОСОБА_2, позивачем надано суду копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009 року за №3888 та витягу з Єдиного Реєстру адвокатів України (а.с. 40-41).
В матеріалах справи міститься квитанція від 11.06.2018, відповідно до якого позивачем на користь Адвоката було перераховано плату за адвокатські послуги у розмірі 1500,00 грн.
За таких обставин, господарський суд вважає, що сплачені позивачем адвокату 1500,00грн. в якості оплати послуг адвоката відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи та підлягають відшкодуванню відповідачем.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору та витрати на послуги адвоката покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-80, 129, 232-233, 236-238, 240-242, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський" (28214, Кіровоградська область, Новгородківський район, с. Тарасівка, код ЄДРПОУ 30974785) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, просп. Ак. Глушкова, 40, оф. 315, код ЄДРПОУ 38039872) заборгованість в сумі 127 794,55 грн., з яких: пеня в сумі 64 988,05 грн., 3% річних в сумі 9 146,52 грн., інфляційні втрати в сумі 53 659,987 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1500,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1916,92 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.
Копії рішення направити сторонам.
Повне рішення складено 22.10.2018.
Суддя Л.С. Вавренюк