36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
22.10.2018 Справа № 917/1152/18
м. Полтава
за позовною заявою Фізичної особи - підприємця Чорногора Ігоря Олександровича, АДРЕСА_1, 21000
до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. І.Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621
про стягнення 4 391,23 грн.,
Суддя Пушко І.І.
Секретар судового засідання Квіта О.Т.
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором поставки № 0178-СН від 05.04.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору поставки № 0178-СН від 05.04.2018 року в частині порушення строків оплати за отриманий товар.
За ухвалою від 24.09.2018 року провадження в цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
08.10.2018 року від позивача надійшла заява від 04.10.2018 року (вх. № 9337) про зменшення позовних вимог, в якій позивач повідомив про сплату відповідачем 66 095,07 грн. основного боргу, на підтвердження надав копію платіжного доручення № 27650 від 14.09.2018 року на цю суму.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-яких осіб, заява позивача від 04.10.2018 року про зменшення розміру позовних вимог приймається господарським судом до розгляду. Таким чином, ціна позову, яку вказує позивач відповідно до ст. 163 ГПК України, складає 4 391,23 грн., з яких 4043,56 грн. пені та 347,67 грн. 3% річних.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 08.10.2018 року (вх. № 9517 від 12.10.2018 року, а.с. 48-49) підтвердив сплату основного боргу в сумі 66 095,07 грн., просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. У відзиві на позов відповідач не заперечує щодо вимог про стягнення пені та річних, зокрема щодо наявності підстав для їх нарахування та обґрунтованості здійснення розрахунку.
Відповідно до п. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
05.04.2018 року між Фізичною особою - підприємцем Чорногором Ігорем Олександровичем, як Постачальником, та Публічним акціонерним товариством «Кременчуцький сталеливарний завод», як Покупцем, укладено договір поставки товару № 0178-СН (далі - Договір, а.с. 15-18), за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю визначений цим Договором товар (далі - Товар), а Покупець зобов'язався прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування, одиниця виміру, загальна кількість Товару, що підлягає поставці за Договором, ціна за одиницю Товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією -(ями), що є додатками до цього Договору. В цьому ж пункті Договору зазначена специфікація № 1 на суму 1 625,04 грн.
До Договору сторони уклали додаткову угоду № 1 від 05.06.2018 року (а.с. 20), якою доповнили Договір специфікацією № 2 на суму 93 185,04 грн. та внесли зміни в п. 1.4 Договору, визначивши, що загальна сума Договору становить 94 810,08 грн.
За п. 2.1 Договору, поставка Товару здійснюється у такі строки: 6 календарних днів з дати отримання Постачальником 30% попередньої оплати від Покупця.
Згідно з розділом 6 Договору, розрахунки за Товар здійснюються на умовах 30% попередньої оплати, 70% відстрочка платежу 14 календарних днів з дати постачання Товару (п. 6.1); оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі (п. 6.2); після проведення попередньої оплати, ціна не підлягає змінюванню (п. 6.3).
На виконання умов Договору відповідач здійснив попередню оплату в сумі 28 326,46 грн. (копія платіжного доручення № 24152 від 14.06.2018 року, а.с. 22).
Відповідно до п. 9.2 Договору, Товар приймається Покупцем згідно видаткової накладної. За видатковою накладною № 630 від 20.06.2018 року (а.с. 23) позивач поставив, а відповідач прийняв Товар (фторопласт лист 10 мм) на загальну суму 94 421,53 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 27650 від 14.09.2018 року на суму 66 095,07 грн. відповідач здійснив оплату отриманого Товару в повному обсязі.
За порушення строків виконання зобов'язання за Договором позивач заявив до стягнення з відповідача 4043,56 грн. пені та 347,67 грн. 3% річних, нарахованих за період з 06.07.2018 року по 07.09.2018 року (розрахунок позивача залучений до матеріалів справи, а.с. 9-10).
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В підтвердження факту поставки товару позивач надав копію видаткової накладної № 630 від 20.06.2018 року на загальну суму 94 421,53 грн. (а.с. 23).
Відповідач отриманий товар оплатив в повному обсязі (платіжні доручення від 14.06.2018 року № 24152 на суму 28 326,46 грн. та № 27650 від 14.09.2018 року на суму 66 095,07 грн., а.с. 22, 43).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Умовами п. 6.1 Договору визначено, що розрахунки за Товар здійснюються на умовах 70% відстрочки платежу 14 календарних днів з дати постачання Товару.
Отже, виходячи із дати поставки продукції (20.06.2018 року - дата видаткової накладної № 630), останнім днем виконання грошового зобов'язання є 04.07.2018 року, прострочення виконання зобов'язання по оплаті з боку відповідача мало місце з 05.07.2018 року.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.
Пунктом 10.6 Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строку розрахунку за поставлений Товар останній сплачує на користь Постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення 4043,56 грн. пені за період з 06.07.2018 року по 07.09.2018 року.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Позивач заявив до стягнення 347,67 грн. 3% річних за період 06.07.2018 року по 07.09.2018 року.
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення пені та 3% річних, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
За наведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 4043,56 грн. пені та 347,67 грн. 3% річних із покладенням судового збору на відповідача в порядку п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129 (п. 2ч. 1), 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. І.Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 05756783) на користь Фізичної особи - підприємця Чорногора Ігоря Олександровича (АДРЕСА_1, 21000, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) - 4043,56 грн. пені, 347,67 грн. 3% річних; 1762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Пушко І.І.