"09" жовтня 2018 р. Справа № 608/728/18
Номер провадження2/608/383/2018
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого суду судді Парфенюка В. І.
з участю секретаря Южди Л.С.
представника позивача ОСОБА_1
відповідачки ОСОБА_2, її представника та представника відповідача ОСОБА_3-- ОСОБА_4,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Чорткові цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання, - -
У квітні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання.
В позовній заяві позивач вказав, що 20 грудня 2013 року рішенням Чортківського районного суду задоволено його позов та стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на його користь грошову компенсацію за 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в сумі 50 350 гривень, а також припинено його право власності на 1/3 частину вказаної квартири. 16 січня 2014 року на виконання вищевказаного рішення суду по справі № 608/2849/13-ц були видані виконавчі листи, які передані для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції. Однак, до часу звернення із вказаною позовною заявою відповідачі рішення суду не виконали. Тому ОСОБА_5 просить стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі ст. 625 ЦК України за період з 20 грудня 2013 року по 26 квітня 2018 року 6 545,50 гривень трьох відсотків річних, 49 242,30 гривень інфляційних нарахувань, а всього на загальну суму 55 787,80 гривень.
В травні 2018 року від представника відповідачів ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона вказала, що позовні вимоги ОСОБА_5 є безпідставними, необґрунтованими, просить відмовити у їх задоволенні з огляду на такі обставини. Верховний Суд України в узагальненнях судами практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві, зазначив наступне. Статтею 625 ЦК України регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. Судам потрібно враховувати, що передбачена ст. 625 ЦК відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія ст. 625 ЦК не поширюється на трудові правовідносини (з приводу заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва тощо) та сімейні правовідносини. Враховуючи той факт, що рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2013 року по справі №608/2849/13-ц, на невиконання якого посилається позивач, ухвалене не за зобов'язальними правовідносинами сторін, то у даному випадку положення ст. 625 ЦК не можуть застосовуватись. Представник відповідачів також вважає, що до позовних вимог ОСОБА_5 необхідно застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки він не просив суд поновити строк позовної давності та не навів поважних причин пропуску цього строку, хоча з 2014 року останній знав про так зване порушення свого майнового права чи інтересу, і повинен був вжити заходів щодо їх захисту, звернувшись до відповідачів або суду.
У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_1 з висновками відповідачів не погоджується з наступних підстав. За змістом ст. 11 ЦК України підставами для виникнення грошових зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Грошові зобов'язання можуть виникати із договорів та інших правочинів, внаслідок завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди, у разі безпідставно набутого майна, а також у випадку трансформації зобов'язання в грошове шляхом присудження до виплати грошової компенсації за рішенням суду - ч. 5 ст. 11 ЦК України. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. ОСОБА_6 висновки щодо відповідальності з підстав ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, яке виникло на підставі рішення суду, викладені в постановах Верховного ОСОБА_4 України від 01 жовтня 2014 року №6-113цс14, від 30 березня 2016 року №5-86кз 16, від 6 липня 2016 року №6-1946цс15. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Верховного ОСОБА_4 у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) висловила позицію, що: справа про застосування відповідно до статті 625 ЦК України заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, підтвердженого чинним судовим рішенням, навіть якщо учасником цього зобов'язання є суб'єкт владних повноважень, розглядається залежно від суб'єктного складу у порядку цивільного чи господарського судочинства; за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Щодо заяви представника відповідачів про застосування строків позовної давності, то у випадку застосування судом строків позовної давності до вимог позивача - застосування строку позовної давності може стосуватись лише частини позовних вимог, які пред'явлені понад строк у три роки, а не до всіх вимог. Таким чином, представник позивача вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.
У запереченні представник відповідачів зазначає, що до прийняття рішення Чортківським районним судом Тернопільської області 20 грудня 2013 року у справі №608/2849/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації за частину квартири та припинення права власності на квартиру, між сторонами не існувало будь-яких грошових зобов'язань, а оскільки з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, то у даному випадку положення ст. 625 ЦК не можуть застосовуватись, а тому позовні вимоги є незаконними та безпідставними. Доводи позивача про застосування строку позовної давності лише до вимог, які пред'явлені понад строк у три роки не відповідають положенням матеріального права, оскільки за правилами ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові в цілому.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідачка ОСОБА_2, її представник та представника відповідача ОСОБА_3-- ОСОБА_4 позовних вимог не визнають, просять відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченні.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2013 року по справі № 608/2849/13-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_5, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію за 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в сумі 50 350 гривень, припинено право власності ОСОБА_5 на вказану частину квартири. Рішення набрало законної сили 31 грудня 2013 року.
14 лютого 2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Чортківського управління юстиції відкрито виконавче провадження по виконанню вищевказаного рішення Чортківського районного суду.
У відповідності із повідомленням Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції № 6072/13-30 від 06.08.2018 року борг згідно рішення Чортківського районного суду № 608/2849/13-ц сплачено в сумі 50 350 гривень на користь ОСОБА_5
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Стаття 625 Цивільного Кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року постановлено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.
Згідно правової позиції, висловленої в постанові Верховного ОСОБА_4 України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, і трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. В силу ст. 417 ЦПК України, зазначене рішення є обов'язковим для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням ВС України.
Зобов'язання, що виникли у відповідача на підставі судового рішення є грошовими та виражені в національній валюті. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконував зазначені зобов'язання належним чином, внаслідок чого грошові кошти знецінюються внаслідок інфляційних процесів.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 625 ЦК України та правової позиції ОСОБА_7 Верховного ОСОБА_4, що викладена в постанові від 11 квітня 2018 року в справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18), позивач обґрунтовано вимагає стягнення інфляційного нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання і трьох процентів річних, оскільки це є відшкодуванням матеріальних витрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та компенсація (плата) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами.
Оскільки з відповідачів за рішенням суду на користь позивача стягнуто грошові кошти в сумі 50 350 гривень за 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_5 вправі вимагати сплати 3 % річних та інфляційних втрат за невиконане (несвоєчасно виконане) грошове зобов'язання.
Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи відповідачки та представника відповідачів щодо відсутності правових підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу.
Відповідно до позовних вимог, ОСОБА_5 просить стягнути 3 % річних у розмірі 6 545,50 гривень та інфляційні нарахування в розмірі 49 242,30 гривень за період з 20 грудня 2013 року (дата ухвалення судового рішення) по 26 квітня 2018 року (дата звернення до суду).
Суд не погоджується з зазначеним позивачем періодом нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, та стягує в межах строку позовної давності за період з 27 квітня 2015 року по 26 квітня 2018 року 4 532 гривні три відсотки річних, 28 977 гривень 72 копійки інфляційних втрат, а всього 33 509 гривень 72 копійки, що підтверджується відповідним розрахунком вказаних сум.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги судом задоволено частково, що становить 60,07% (33509,72 х 100 : 55787,80), а тому з відповідачів підлягають стягненню солідарно судові витрати в сумі 423 гривень 37 копійок (704,80 х 60,07 : 100)).
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 524, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,--
Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, та ОСОБА_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, в користь ОСОБА_5, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, за період з 27 квітня 2015 року по 26 квітня 2018 року 4 532 (чотири тисячі п'ятсот тридцять дві) гривні три відсотки річних, 28 977 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят сім) гривень 72 копійки інфляційних втрат, а всього 33 509 (тридцять три тисячі п'ятсот дев'ять) гривень 72 копійки та 423 (чотириста двадцять три) гривні 37 копійок понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду через Чортківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення -- 19 жовтня 2018 року.
Суддя: В. І. Парфенюк