Заводський районний суд м. Запоріжжя
69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98
Справа № 332/2802/18
Провадження №: 2/332/1372/18
18 жовтня 2018 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого - судді Андрюшиної Л.А. за участю секретаря судового засідання Ковтуна В.І., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу № 332/2802/18(провадження №2/332/1372/18) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку житлового будинку,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частку житлового будинку та господарських споруд, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Електрична, буд. № 13. В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 30.04.1982 року по 21.03.2002 року. Але, незважаючи на розірвання шлюбу, шлюбні стосунки не припинялися та сторони до теперішнього часу проживають однією сім»єю та ведуть спільне господарство. Під час зареєстрованого шлюбу, після продажу квартири матері позивача ОСОБА_3, 16.10.2001 року був придбаний житловий будинок №13, що розташований по вул. Електричній в м. Запоріжжя на земельній ділянці розміром 600кв.м. Право власності на житловий будинок було оформлено та зареєстровано в установленому законом порядку на відповідача ОСОБА_2.На земельній ділянці також знаходяться господарські споруди. На теперішній час в будинку окрім сторін, проживає сім»я їх дочки. У даний період часу відносини між позивачем та відповідачем погіршилися, останній забув за чиї кошти був придбаний будинок та вважає лише себе його власником, не визнає за позивачем її право на ? частку будинку, та під час сварок чинить перешкоди у користуванні будинком, що змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх прав. Незважаючи на обставини придбання будинку, позивач претендує на ? частку житлового будинку і господарських споруд та просить визнати за нею право власності на ? частку житлового будинку № 13 по вул. Електричній м. Запоріжжя та ? частку господарських споруд.
Позивач ОСОБА_1 в підготовчому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовчому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що пояснив суду та зазначив у поданій письмовій заяві, а також не заперечував проти ухвалення рішення у справі у підготовчому засіданні у зв»язку із визнанням ним позову.
Відповідно до п.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Положеннями ч.3 ст.200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. В поданій письмовій заяві відповідач ОСОБА_2 зазначив, що він позовні вимоги визнає у повному обсязі. При зазначених обставинах суд, у відповідності з вимогами ч.3 ст.200 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження у зв?язку із визнанням позову відповідачем ОСОБА_2, оскільки у справі наявні законні підстави для задоволення позову, так як визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, виходячи з наступного.
Згідно свідоцтву про укладення шлюбу серії І-ЖС №496181, позивач ОСОБА_1 (до укладення шлюбу ОСОБА_4І.) та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.04.1982 року(а.с.7).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 16.10.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 4985, відповідач ОСОБА_2 придбавза 15888грн. житловий будинок № 13 із господарськими спорудами, що розташований по вул. Електричній м. Запоріжжя на земельній ділянці 600кв.м.(а.с.29). На підставі вказаного договору купівлі-продажу право власності на житловий будинок зареєстроване 26.10.2001 року ОП Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2, що підтверджується реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна(а.с.30).
Судом встановлено, що підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності на ? частку спірного житлового будинку та ? частку господарських споруд, що розташовані на земельній ділянці 600кв.м стала та обставина, що відповідач ОСОБА_2 на даний час не визнає за позивачем ОСОБА_1 право на цей об'єкт нерухомості, який був придбаний під час знаходження сторін у зареєстрованому шлюбі, та чинить перешкоди у користуванні цим майном.
Положеннями ст. 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Аналогічні положення містяться у статті 328 ЦК України, відповідно до якої, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права,свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором(ч.1 статті 5 ЦПК України). Положення щодо захисту права власності містяться в ЦК України. Згідно ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред?явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.Але, спір між сторонами виник з приводу придбаного ними житлового будинку під час знаходження у зареєстрованому шлюбі.
При вирішенні спору, суд враховує, що Сімейний кодекс України набрав чинності 01.01.2004 року і його норми відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України застосовуються до сімейних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. Виходячи з того, що права та обов»язки сторін щодо спірного майна виникли в момент придбання цього майна, тобто у 2001 році, правовий режим цього майна й правовідносини сторін з приводу нього повинні регулюватися нормами Кодексу про шлюб та сім»ю України(КпШСв редакції 1969 року, введеному в дію 01.01.1970 року), оскільки інше не встановлено законом.
Згідно ст.22 КпШС України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Подружжя користуються рівними правами на майно і у тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних підстав не мав самостійного заробітку. З огляду на наведені положення закону, чинного на момент виникнення правовідносин, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу. Визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка потребує доведення, в установленому законом порядку.
Особистою власністю подружжя, відповідно до вимог ч.1 ст. 24 КпШС України є лише майно, що належало кожному з подружжя до укладання шлюбу, а також отримане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування. Як встановлено судом, сторони перебували у шлюбі з 30.04.1982 року по 21.03.2002 року. У 2001 році за договором купівлі-продажу, посвідченому в нотаріальному порядку, покупцем в якому зазначений відповідач ОСОБА_2, було придбано житловий будинок. Отже, судом встановлено, що спірний житловий будинок був придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі.Разом з тим, суд враховує, що відповідно до вимог ст. 22 КпШС , діючого на час придбання спірного майна, передбачалося, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, тобто вважалося, що кожна річ, набута за час шлюбу, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, суд приходить до переконання, що спірний житловий будинок № 13 із господарськими спорудами, що розташований по вулиці Електричній в м. Запоріжжя є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки був придбаний сторонами під час їх знаходження у зареєстрованому шлюбі і жодна зі сторін цей факт не оспорює та не стверджує, що спірний будинок є особистою приватною власністю будь - кого з них.Відповідно до ч. 2 ст. 29 КпШС України поділ спільного майна подружжя може бути проведений як за час перебування у шлюбі, так і після розірвання шлюбу. Згідно ч. 1 ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках, суд може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або таки, що заслуговують уваги інтереси одного з подружжя.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на даний час не оспорює право позивача ОСОБА_1 на ? частку спірногобудинку, право власності на який зареєстровано за відповідачем у встановленому законом порядку, та визнає позовні вимоги у повному обсязі, про що було зазначено відповідачем ОСОБА_2 у підготовчому засіданні та підтверджено у поданій суду письмовійзаяві. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників(ч.1 ст. 82 ЦПК України). Таким чином, у зв»язку із визнанням відповідачем позову під час підготовчого засідання, будь-яких доказів щодо спростування доводів позивача ним не було надано, а тому суд, на підставі наявних у справі доказів, прийшов до переконання про можливість задоволення позову у повному обсязі, так як у справі наявні законні підстави для його задоволення, оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст. 22, ч.1 ст. 28, ч. 2 ст.29КпШС, ст.ст.11,15,16 ЦК України, ст. ст. 4,5,12,81,82,83, 89, 200,206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1(зареєстроване місце проживання: 69067, м. Запоріжжя, вул. Електрична, буд.13, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до ОСОБА_2(зареєстроване місце проживання: 69067, м. Запоріжжя, вул. Електрична, буд.13) про визнання права власності на частку житлового будинку - повністю задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1»ю Іванівною (зареєстроване місце проживання: 69067, м. Запоріжжя, вул. Електрична, буд.13, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право власності на ? частку житлового будинку № 13, що розташований по вулиці Електричній м. Запоріжжя та на ? частку господарських споруд, розташованих за цією ж адресою.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області або через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідкам апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 19 жовтня 2018 року.
Суддя Андрюшина Л.А.