Справа № 610/2464/18 Суддя 1 інстанції: Усенко С.І.
Провадження: 33/818/113/18
ІМЕНЕМ УкраЇнИ
17 жовтня 2018 року м. Харків
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду ОСОБА_1, за участю притягнутого до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 19 вересня 2018 року,-
ПостановоюБалаклійського районного суду Харківської області від 19 вересня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Як вказано в постанові суду першої інстанції, 03.08.2018р. о 23 год. 50 хв. у с. Бригадирівка Балаклійського району Харківської області по вул. Центральній водій ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ 2121, номерний знак НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Не погодившись з рішенням районного суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постановуБалаклійського районного суду Харківської області від 19 вересня 2018 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обгрунтування доводів апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вказує, що у протоколі суть правопорушення сформульована невірно та нечітко, так як не зазначено, який саме огляд водій має пройти на вимогу поліцейського (алкогольного чи наркотичного) та у який спосіб (на місці із застосуванням спеціальних засобів чи в найближчому закладі охорони здоров»я). направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного спяніння у матеріалах справи також відсутнє, а сам протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Таким чином, поліцейськими був порушений порядок проведення освідування, у зв»язку із чим воно вважається недійсним, а протокол є недопустимим доказом вини ОСОБА_2 Окрім того, водія не відсторонювали від керування ТЗ.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити. Зокрема, закцентував свою увагу на тому, що, не дивлячись на те, що він разом із свідком (ОСОБА_3Ю.) 19.09.18 р. близько 08-00 год. ранку прибув до Балаклійського районного суду Харківської області, та прочекав майже до 12-00 год., справу було розглянуто за його відсутності, до залу судових засідань чоловіків так і не запросили.
Надавши пояснення, апелянт покинув судову залу апеляційного суду, не дочекавшись виходу суду до нарадчої кімнати та постановлення рішення апеляційним судом.
ОСОБА_3, допитаний в судовому засіданні у якості свідка, пояснив, що 03.08.18р. увесь день він разом із ОСОБА_2 та іншими працювали (займалися сіном), алкогольних напоїв не вживали. Ввечері того ж дня ОСОБА_2 розвозив товаришів по домівках, в той час коли автомобіль ОСОБА_2 проїхав повз поліцейське авто, яке стояло на узбіччі (без увімкнених маячків). Згодом, коли водій помітив що поліція слідує за ними, зупинив ТЗ (хоча такої вимоги від поліції не надходило). Співробітники поліції попросили надати маршрутний лист та документи на автомобіль. Так як ОСОБА_2 при собі документів не мав, він зателефонував дружині, яка їх принесла. Зважаючи на те, що серед документів не виявилось посвідчення водія, стосовно останнього було винесено відповідну постанову, ОСОБА_2 сплатив штраф. Пройти огляд на стан алкогольного сп»яніння поліцейські не пропонували взагалі, однак, вимагали у чоловіка гроші за нескладення протоколу за керування у нетверезому вигляді.
Вивчивши матеріали справи, доводи адвоката на підтримку апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Суд першої інстанції, з огляду на матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, як відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп*яніння.
Факт правопорушення і вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 017186 від 03.08.18р. (а.с. 1), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 2, 3), частково поясненнями самого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов»язки у правовому полі держави.
Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп*яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 ПДРУ, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд критично ставиться до доводів апелянта та пояснень свідка про те, що ОСОБА_2 взагалі не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп»яніння, та оцінює їх як намагання особи уникнути адміністративної відповідальності. Такі твердження спростовуються матеріалами справи, зокрема, письмовими поясненнями свідків, за змістом яких водій відмовився від обох запропонованих інспекторами варіантів проходження освідування (на місці зупинки ТЗ за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі (БЦКЛЛ). (а.с. 2, 3)
Судом належним чином було повідомлено ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи як на 06.09.18р. (а.с. 11) так і на 19.09.18р. (а.с. 16). Даних щодо поважності причин неявки матеріали справи не містять. Пояснення щодо прибуття для участі також об*єктивно не підтверджені матеріалами справи.
Невідповідностей складеного протоколу вимогам чинного законодавства, які б потягли безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Даних щодо оскарження дій співробітників поліції, а також звернення з заявою про вимагання неправомірної вигоди співробітниками поліції до компетентних органів, матеріали справи не містять.
Доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова суддіБалаклійського районного суду Харківської області від 19 вересня 2018 року є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами апеляційної скарги не підлягає.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 19 вересня 2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду ОСОБА_1